Рішення № 84161135, 11.09.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2019 року № 320/3099/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ТОВ «Віта-Текс» до Київської митниці ДФС, державного інспектора Київської митниці ДФС Стуса Дмитра Васильовича, про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними бездіяльності та дій,в с т а н о в и в :

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ «Віта-Текс» з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125000/2019/000370/2 від 27.05.2019;

- визнати протиправною бездіяльність державного інспектора Київської митниці ДФС Стуса Дмитра Васильовича, яка полягала в непроведенні в письмовому вигляді консультації між ТОВ «Віта-Текс» та Київською митницею ДФС відповідно до частин п`ятої, шостої статті 55 МК України та частини четвертої статті 57 МК України перед винесенням рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125000/2019/000370/2 від 27.05.2019;

- визнати протиправними дії державного інспектора Київської митниці ДФС Стуса Дмитра Васильовича , які полягали у відмові в застосуванні до товару №1 за митною декларацією ІМ40ТН №UA125110/2019/409581 від 27.05.2019 другорядного методу визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів без урахування прийнятої Київською митницею ДФС ціни договору щодо подібного (аналогічного) товару №1 за митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/401505 від 08.02.2019;

- визнати протиправними дії державного інспектора Київської митниці ДФС Стуса Дмитра Васильовича , які полягали у відмові в застосуванні до товару №2 за митною декларацією ІМ40ТН №UA125110/2019/409581 від 27.05.2019 другорядного методу визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів без урахування прийнятої Київською митницею ДФС ціни договору щодо подібного (аналогічного) товару №1 за митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/401505 від 08.02.2019.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при митному оформленні товару, який ввозився на митну територію України, визначено його митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту), заявлено цей показник у відповідній митній декларації ІМ40ТН №UA125110/2019/409581 від 27.05.2019, до якої були надані усі необхідні документи для підтвердження ціни. На думку позивача, митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товару, визначеною за ціною договору (контракту), та незаконно прийняв рішення про коригування митної вартості товарів із застосуванням другорядного шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів.

Позивач зазначив, що до митного контролю були подані всі документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, подані документи не містили розбіжностей, а тому дії митного органу є неправомірними та такими, що не відповідають положенням МК України.

Позивач також вказав, що при митному оформленні товару мала місце протиправна бездіяльність державного інспектора Київської митниці ДФС Стуса Д. В., яка полягала в не проведенні в письмовому вигляді консультації між позивачем та Київською митницею ДФС відповідно до частин п`ятої, шостої статті 55 та частини четвертої статті 57 МК України перед винесенням рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125000/2019/000370/2 від 27.05.2019.

На думку позивача, державний інспектор Київської митниці ДФС Стус Дмитро Васильович вчинив протиправні дії та протиправно відмовив позивачу в застосуванні до товару №1 та товару №2 за митною декларацією ІМ40ТН №UA125110/2019/409581 від 27.05.2019 другорядного методу визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів без урахування прийнятої Київською митницею ДФС ціни договору щодо подібного (аналогічного) товару №1 за митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/401505 від 08.02.2019.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.06.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якій він проти позову заперечує, оскільки при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів встановлено, що надані до митного оформлення документи містили розбіжності, а також в них були відсутні всі відомості, що підтверджували б числові значення складових митної вартості.

Посадовою особою митниці було направлено декларанту позивача електронне повідомлення з письмовою вимогою надати протягом 10 календарних днів додаткові документи, однак надані додаткові документи не усунули виявлених розбіжностей.

Представник відповідача зазначив, що позивачем не надано на вимогу митниці прайс-лист виробника товару, копії митної декларації країни відправлення, висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини. Позивачем не підтверджено, що товар є стоковим, а відтак дії посадових осіб митного органу є правомірними, так як основні та додаткові документи, подані декларантом, не містили об`єктивних та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості товарів і належним чином не були підтверджені, як наслідок, прийняте Київською митницею ДФС рішення про коригування митної вартості товарів №UA125000/2019/000370/2 від 27.05.2019 є законним та не порушує права позивача.

Державним інспектором Київської митниці ДФС Стусом Дмитром Васильовичем відзиву на позовну заяву до суду не надано.

Представник позивача надав суду клопотання, в якому просив розглядати справу за його відсутності.

На підставі статей 194, 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Судом встановлено, ТОВ «Віта-Текс» (місцезнаходження: 03194, м. Київ, бульв. Кольцова, буд. 17В, ідентифікаційний код 34483946) зареєстроване як юридична особа 15.08.2006, номер запису 1 072 102 0000 007898 за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як слідує з матеріалів справи, між Shaoxing City Jinqiao Textile Co., Ltd., компанією, зареєстрованою в Китайській Народній Республіці, (далі - продавець), та ТОВ «Віта-Текс» 01.12.2015 укладено договір купівлі-продажу №VT0112-15 (далі - договір), відповідно до якого продавець продає позивачу тканини виробництва Китайської Народної Республіки.

Відповідно до пунктів 1.2, 2.1, 3.1 та 4.1 договору продавець і позивач погодили, що найменування, вартість і кількість товару може змінюватися згідно з додатками до договору, які є невід`ємною частиною договору, якщо інше не передбачено цим договором.

Товар відвантажується морським транспортом на умовах CFR Україна (відповідно до Incoterms 2010), якщо інше не передбачено відповідним додатком до договору. Морський порт на митній території України, до якого продавець зобов`язується поставити товар позивачу, узгоджується сторонами окремо.

Сторони домовилися, що в ціну товару включаються також його вартість, упаковка, маркування й доставка.

Оплата за товар буде здійснюватися позивачем шляхом сплати виставленого продавцем інвойсу на товар протягом 60 (шістдесяти) календарних днів із дня отримання товару позивачем або його уповноваженим представником на митній території України, якщо інше не передбачено відповідним додатком до договору.

Продавець та позивач 23.11.2018 уклали додаткову угоду №2 до договору, якою, зокрема продовжили строк дії договору до 31.12.2021 та виклали пункт 5.2 договору в новій редакції, відповідно до якої сторони домовилися, що разом із товаром продавець зобов`язується передати вантажоотримувачу товару наступні документи: товаросупровідні документи на товар; комерційний рахунок (інвойс) продавця; пакувальний лист; сертифікат про походження товару.

Продавець та позивач 03.04.2019 уклали додаток №VT119 до договору (далі - додаток), відповідно до пункту 1 якого продавець передав у власність позивача, а позивач прийняв та зобов`язався оплатити на умовах додатку наступний товар: тканина вибивна, 100% поліестер, сток, товарна позиція 540754 відповідно до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТ ЗЕД), завширшки 220 см, у загальній кількості 24 023 кг, 139 826 погонних метрів, країна виробництва: Китайська Народна Республіка (далі - товар 1); тканина відбілена, 100% поліестер, сток, товарна позиція 540751 відповідно до УКТ ЗЕД, завширшки 220 см, у загальній кількості 1 586 кг, 9 013 погонних метрів, країна виробництва: Китайська Народна Республіка (далі - товар 2).

Загальна вартість товару згідно з пунктами 1-3 додатку та інвойсу №X190167 від 04.04.2019 склала 77 595,27 доларів США, а його поставка відбувалася на умовах CFR м. Одеса, Україна (Incoterms 2010). Вантажовідправником товару є Jiangsu Goostars Hometextiles Co., Ltd.

Позивач 24.05.2019 з метою переміщення товару через митний кордон України подав попередню митну декларацію ІМ40ЕЕ №UA125000/2019/926390.

Одеська митниця ДФС 26.05.2019 провела митний огляд товару та склала акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA500030/2019/2541, яким підтвердила, зокрема, те, що товар позивача є стоковим.

Позивач 27.05.2019 подав до Київської митниці ДФС тимчасову митну декларацію ІМ40ТН №UA125110/2019/409581, у графах 31 якої позивачем був зазначений товар 1 та товар 2.

Відповідно до граф 20, 22 митної декларації ІМ40ТН №UA125110/2019/409581 від 27.05.2019 загальна митна вартість товару, визначена позивачем за основним методом визначення митної вартості товарів - за ціною договору (контракту), склала 77 595,27 доларів США, а його поставка відбувалася на умовах CFR м. Одеса, Україна.

Позивачем до Київської митниці ДФС разом із митною декларацією ІМ40ТН №UA125110/2019/409581 від 27.05.2019 подано наступні документи: пакувальний лист продавця на товар від 04.04.2019 (0271); рахунок-фактура №X19067 від 04.04.2019 (0380); коносамент №OOLU2619405840 від 11.04.2019 (0705); сертифікат про походження товару №19C3205M0289/00035 від 08.04.2019 (0861); акт Одеської митниці ДФС про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA500030/2019/2541 від 26.05.2019 (1721); прайс-лист продавця (3014); додаток (4103); договір (4104).

Після подання вказаної митної декларації 14.02.2019 декларант отримав від відповідача електронне повідомлення для надання додаткових документів та інформації про правильність зазначення митної вартості товарів, а саме:

1) банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару;

2) за наявності - інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

3) виписки з бухгалтерської документації;

4) прайс-листа виробника товару;

5) копії митної декларації країни відправлення з урахуванням статті 254 МК України;

6) висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини.

Позивачем 27.05.2019 надано додаткові документи разом із супровідним листом №2705/19-02 від 27.05.2019, який відповідач отримав о 13 год. 30 хв.

Так, позивачем надано наступні документи:

1) щодо банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, та, за наявності, інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару - позивач повідомив відповідачу, що у нього були відсутні станом на день підписання листа будь-які платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару, адже сам товар ще не брався на бухгалтерській облік позивача, так як він знаходився в зоні митного контролю відповідача, був невипущений у вільний обіг та був неоплаченим.

Щодо твердження відповідача про те, що позивач документально не підтвердив те, що товар є стоковим, позивач зазначив, що в додатку та інвойсі №X19067 від 04.04.2019, який є первинним документом бухгалтерського обліку, міститься підтвердження того, що товар є стоковим, що, на думку позивача, є більш, ніж достатнім для ідентифікації товару.

Водночас, позивач звернув увагу відповідача на те, що факт того, що товар є стоковим, також підтверджує й акт Одеської митниці ДФС про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA500030/2019/2541 від 26.05.2019

Позивач також повідомив відповідачу, що інвойс №X19067 від 04.04.2019 відповідно до пункту 4.1 договору підлягає до сплати протягом 60 календарних днів із дня отримання товару позивачем на митній території України;

2) щодо виписки з бухгалтерської документації - позивач надав Київській митниці ДФС для ознайомлення на 4 аркушах первинні документи бухгалтерського обліку позивача, які підтверджують те, що митна вартість товару відповідає звичайному рівню цін на подібні (аналогічні) товари, які раніше ввозилися позивачем на митну територію України, а саме фотокопії: митної декларації ІМ40ДТ №UA125110/2019/401505 від 08.02.2019; інвойсу №INV1108 від 08.11.2018, виставленого продавцем; видаткової накладної №ВТ-0000112 від 31.12.2018, складеної між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Текссол-С»; податкової накладної №112 від 31.12.2018, складеної позивачем;

3) щодо прайс-листа виробника товару - позивач повідомив відповідачу, що у нього був відсутні станом на день підписання листа будь-який прайс-лист продавця щодо товару, відмінний від того, який надавався позивачем разом із митною декларацією ІМ40ТН №UA125110/2019/409581 від 27.05.2019.

Крім того позивач звернув увагу відповідача на те, що приписи частини третьої статті 53 МК України покладають на позивача обов`язок щодо надання відповідачу лише тих прайс-листів, які є в наявності в позивача, а не тих, які бажає отримати відповідач;

4) щодо копії митної декларації країни відправлення - позивач зазначив, що у нього була відсутня станом на день підписання листа копія митної декларації країни відправлення, яка є власністю продавця та який у силу додаткової угоди 2 від 23.11.2018 до договору не зобов`язаний надавати такий документ позивачу. Більше того, приписи частини третьої статті 53 МК України покладають на позивача обов`язок щодо надання копії митної декларації країни відправлення лише за умови її наявності в позивача;

5) щодо висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини - позивач вказав, що у нього був відсутній станом на день підписання листа будь-який висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Окрему увагу відповідача позивач звернув на те, що приписи частини третьої статті 53 МК України покладають на позивача обов`язок щодо надання експертного висновку лише за умови його наявності в позивача;

6) щодо договору (угоди, контракту) із третіми особами, пов`язаного з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається - позивач додатково повідомив відповідачу, що в нього були відсутні будь-які договори (угоди, контракти) із третіми особами, пов`язані з договором про поставку товару, оскільки треті особи позивачем не залучалися до поставки товару.

Відповідач 27.05.2019 прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA125000/2019/000370/2, так як надані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, тобто надані позивачем документи, на думку Київської митниці ДФС, не містять належних, об`єктивних та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості товару, а додатково надані документи не усунули виявлених розбіжностей, що зумовило неможливість підтвердити заявлену позивачем митну вартість товару відповідно до частини другої статті 58 МК України.

Відповідач зазначив, що за результатами опрацювання наданих до митного оформлення документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів встановлено, що пунктом 5.2 договору передбачено надання продавцем копії експортної декларації продавця та сертифікату про походження товару, однак до митного оформлення зазначені документи не надано.

Пункт 5.1 договору передбачає приймання товару по якості та відповідності маркуванню та пакуванню, в інвойсі №X19067 від 04.04.2019 вказано, що імпортований товар є стоковим, тобто залежалим на складі, нереалізованим у період попиту, або таким, що не відповідає певним якісним вимогам, що, в свою чергу, впливає на ціну товару. Інші документи в підтвердження того факту, що товар є стоковим, відсутні.

Також встановлено, що пункт 4.1 договору передбачає оплату за товар протягом 60 днів із дати поставки товару.

Крім того, пункт 4.3 договору передбачає можливість здійснення попередньої оплати, проте в інвойсі №X19067 від 04.04.2019 умови, порядок та термін оплати за товар не визначені, а банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, відсутні.

Також відповідачем вказано, що у відповідь на запит позивач не надав прайс-лист виробника товару, копії митної декларації країни відправлення, висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини.

При цьому відповідач зазначив, що в наданих видаткових накладних не зазначено таку якісну та фізичну характеристику як «сток», що ставить під сумнів дані, зазначені в митній декларації та товаросупровідних документах. У наданих податкових та видаткових накладних відсутні відомості щодо країни виробництва та якості товару (так характеристика як «сток»), що не дає змоги співставити з партією товару, що оцінюється.

Відповідач у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA125000/2019/000370/2 від 27.05.2019 стверджував, що його посадовою особою проведено з декларантом процедуру консультації відповідно до частини четвертої статті 57 МК України. Жодних вимог у порядку частини шостої статті 55 МК України від декларанта не надходило.

За результатами проведених консультацій Київською митницею ДФС встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості 2а та 2б - за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до статті 59, 60 МК України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору, та відсутність інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних за характеристиками товарів, вироблених у тій же країні, що і спірний товар (стаття 61 МК України). При цьому, декларантом під час проведення з ним консультацій, такої інформації також не надано, що виключає можливість застосування вказаних методів.

Методи визначення митної вартості 2в та 2г - на основі віднімання та додавання вартостей - не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів. При цьому за умовами статей 62, 63 МК України така інформація надається декларантом або уповноваженою ним особою. До митного оформлення такої інформації надано не було. У митниці така інформація також відсутня. Під час проведення з декларантом консультацій такої інформації не надано, а тому методи на основі віднімання чи додавання вартостей в даному випадку не можуть бути застосовані. Натомість, у митного органу наявна інформація, що відповідає частині другій статті 64 МК України та є підставою для застосування другорядного методу 2ґ - резервного методу. Декларантом під час проведення з ним консультацій додаткової інформації для застосування резервного методу також не надано. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару: товар 1 - митна декларація №UА500040/2019/5047 від 10.05.2019 (3,51 долари США за кг); товар 2 - митна декларація №UА100120/2019/194830 від 15.03.2019 (3,51 долари США за кг).

Після цього митним органом відповідно до пункту 1 частини одинадцятої та частини дванадцятої статті 264 МК України було відмовлено в прийнятті митної декларації ІМ40ТН №UA125110/2019/409581 від 27.05.2019 у зв`язку з прийняттям рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125000/2019/000370/2 від 27.05.2019. При прийнятті відмови посадовою особою митного органу - головним державним інспектором Київської митниці ДФС Кульбако Іриною Олександрівною була заповнена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125110/2019/00208 від 27.05.2019, примірник якої вручено декларанту.

З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 МК України, позивач з урахуванням коригувань подав нову тимчасову митну декларацію ІМ40ТН №UA125110/2019/409762 від 27.05.2019 та митний орган прийняв рішення про випуск товару під фінансову гарантію в розмірі 84 808,36 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

МК України від 13.03.2012 № 4495-VІ (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до частини першої статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

В силу приписів частини третьої статті 318 МК України, митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).

У силу приписів частини першої статті 257 цього Кодексу, декларування товарів здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Частиною сьомою статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, в силу приписів статті 49 МК України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно із частиною другою статті VII ГААТ, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Згідно із статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно з приписами частини першої статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та за другорядними методами: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини четвертої статті 57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначено статтею 53 МК України.

Згідно із частиною першою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Так, в силу приписів частини другої цієї статті, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина шоста статті 53 МК України).

Цією ж статтею передбачено, що вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті, забороняється.

Дана норма кореспондується з приписами статті 318 МК України, якими визначено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає положенням пунктів 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» від 15.02.2011 № 3018-VI, якими запроваджено наступні стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 54 МК кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Так, згідно з приписами частини першої статті 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною другою цієї статті передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п`ятої статті 54 МК України).

Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, орган доходів і зборів наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Такими додатковими документами в силу приписів частини третьої статті 53 МК України є: договір (угода, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписка з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копія митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

При цьому, право органу доходів і зборів на витребування у декларанта або уповноваженої ним особи додаткових документів за наведеним вище переліком виникає виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті (тобто основні документи), містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноваженої ним особи зобов`язані протягом 10 календарних днів надати за наявності такі додаткові документи.

Частиною шостою статті 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин другої, четвертої-шостої статті 54, статті 58 МК України надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

За стандартним правилом, визначеним пунктом 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур, у випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

Як зазначалося вище, частиною третьою статті 53 МК України визначено, що додаткові документи (за наявності) подаються декларантом протягом 10 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги органу доходів і зборів.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Суд зазначає, що законодавцем встановлений вичерпний перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, який міститься, як зазначалося вище, в частині другій статті 53 МК України.

Судом встановлено, що оскаржуване рішення не містить конкретної складової митної вартості товару, яка не була підтверджена позивачем під час його митного декларування та митного оформлення за тимчасовою митною декларацією IM40ТН №UA125110/2019/409581 від 27.05.2019.

Як наслідок, суд критично ставиться до тверджень відповідача, наведених в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, про те, що в наданих до митного оформлення документах позивача, які підтверджують митну вартість товарів, є розбіжності, а також що в них відсутні всі відомості, що б підтверджували числові значення складових митної вартості.

Судом досліджено договір, додаток, в пункті 2 якого є посилання на інвойс, та сам інвойс №X190167 від 04.04.2019, зі змісту яких слідує, що товар постачався продавцем позивачу на умовах CFR м. Одеса, Україна, а сама вартість товару в розмірі 77 595,27 доларів США відповідає заявленій позивачем митній вартості товару в графах 20, 22 та 42 тимчасової митної декларації IM40ТН №UA125110/2019/409581 від 27.05.2019.

Відповідно до додатку та інвойсу №X190167 від 04.04.2019 продавець передав у власність позивачу, а позивач прийняв та зобов`язався оплатити товар відповідно до договору та додатку. При цьому сторони угоди чітко визначилися, що товар є стоковим. Приналежність товару до стокового також підтверджена актом Одеської митниці ДФС про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA500030/2019/2541 від 26.05.2019, в пункті 8.3 якого Одеська митниця ДФС під час проведення митного огляду товару встановила відповідність опису товару тому, який був задекларований позивачем у графах 31 попередньої митної декларації ІМ40ЕЕ №UA125000/2019/926390 від 24.05.2019.

Відтак, суд вважає передчасними та такими, що не відповідають обставинам справи, твердження відповідача про те, що надані позивачем документи, які підтверджують митну вартість товару, містять розбіжності та що в них відсутні всі відомості, що б підтверджували числові значення складових митної вартості товару.

Суд критично ставиться до твердження відповідача про те, що підставою для проведеного коригування стало те, що позивач у відповідь на запит відповідача не надав витребовувані ним прайс-лист виробника товару, копію митної декларації країни відправлення й висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, адже ці документи носять виключно інформаційний характер, а обов`язок щодо їх надання в декларанта на обґрунтований запит митниці в силу частини третьої статті 53 МК України виникає лише за умови наявності таких документів у декларанта.

Суд звертає увагу, що листом позивача від 27.05.2019 №2705/19-02 повідомлено відповідача про відсутність у нього іншого прайс-листа на товар, аніж той, що був ним раніше наданий при поданні Київській митниці ДФС тимчасової митної декларації IM40ТН №UA125110/2019/409581 від 27.05.2019. У цьому ж листі позивач повідомив відповідачу про відсутність у нього копії митної декларації країни відправлення й висновку про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини. При цьому відповідно до додаткової угоди №2 від 23.11.2018 до договору продавець не зобов`язаний надати позивачу копію експортної декларації, що залишилося поза увагою відповідача. Відтак, відповідач зробив вищезазначені висновки без урахування обставин справи та наведених пояснень позивача.

Суд критично ставиться до інших виявлених відповідачем недоліків у документах, наданих позивачем та які не належать до документів, які підтверджують митну вартість товару, адже виявлені недоліки не можуть спростовувати заявлений позивачем рівень митної вартості товару, який підтверджується наданими належними та допустимими доказами, а саме: договором, додатком, інвойсом №X190167 від 04.04.2019 та не викликають у суду сумнівів у достовірності визначеної позивачем митної вартості товару.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги щодо протиправності рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125000/2019/000370/2 від 27.05.2019.

Суд також дослідив правомірність застосування відповідачем шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених Наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012, (далі - Правила), у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Судом встановлено, що Київська митниця ДФС у графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №UA125000/2019/000370/2 від 27.05.2019 лише зазначила номери та дати митних декларацій, використаних нею як джерело інформації при здійсненні коригування митної вартості спірного товару, при цьому відповідач всупереч вищезазначеним вимогам Правил не навів жодних пояснень щодо зроблених ним коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, що свідчить про протиправний характер оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 31.01.2018 у справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18) та у постанові від 02.03.2018 у справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17).

Відтак, суд доходить висновку, що відповідач при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів №UA125000/2019/000370/2 від 27.05.2019 протиправно застосував шостий (резервний) метод визначення митної вартості товарів, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення відповідача.

Судом також встановлено, що листом від 27.05.2019 №2705/19-02 позивач звернувся до відповідача з проханням у випадку неможливості визнання митної вартості товару за першим методом провести в письмовому вигляді консультацію між ними перед винесенням рішення про коригування митної вартості товару з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товару та надання позивачем наявної в нього інформації для застосування другорядних методів.

Відповідно до частини четвертої статті 57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

При цьому, згідно з частинами п`ятою та шостою статті 55 МК України декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

Судом встановлено, що Київська митниця ДФС в особі державного інспектора Стуса Дмитра Васильовича, отримавши лист позивача №2705/19-02 від 27.05.2019, незважаючи на вимогу позивача про проведення письмової консультації з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товару, таку консультацію перед винесенням рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125000/2019/000370/2 від 27.05.2019 не провела.

У матеріалах справи міститься повідомлення №7d6a723c-f789-4df5-8926-5e1434485f07 від 27.05.2019, надіслане позивачу, яке не містить жодної інформації про вибір методу визначення митної вартості товару зі сторони Київської митниці ДФС, тобто носить формальний характер та не може вважатися письмовою консультацією в розумінні вищезазначених норм МК України.

Таким чином, суд доходить висновку про обґрунтованість позовної вимоги позивача, так як державним інспектором Київської митниці ДФС Стусом Дмитром Васильовичем була допущена протиправна бездіяльність, яка полягала в непроведенні в письмовому вигляді консультації між позивачем та Київською митницею ДФС відповідно до частин п`ятої, шостої статті 55 та частини четвертої статті 57 МК України перед винесенням рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125000/2019/000370/2 від 27.05.2019.

Судом зі змісту оскаржуваного рішення також встановлено, що державний інспектор Київської митниці ДФС Стус Дмитро Васильович відмовив позивачу в застосуванні до товару 1 та товару 2 за митною декларацією ІМ40ТН №UA125110/2019/409581 від 27.05.2019 другорядного методу визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів без урахування прийнятої Київською митницею ДФС ціни договору щодо подібного (аналогічного) товару №1 за митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/401505 від 08.02.2019.

Суд зазначає, що відповідно до статті 60 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5 - 7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці у таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними подібними (аналогічними) товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.

У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо подібних (аналогічних) товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Судом встановлено, що спірний товар згідно з тимчасовою митною декларацією ІМ40ТН №UA125110/2019/409581 від 27.05.2019 має наступні характеристики: тканина вибивна, 100% поліестер, завширшки 220±1 см, щільність тканини 78±5 г/м2, полотняного переплетення, без покриття та без просочення, країна виробництва: Китайська Народна Республіка, виробник: продавець.

Спірний товар згідно з тимчасовою митною декларацією ІМ40ТН №UA125110/2019/409581 від 27.05.2019 має наступні характеристики: тканина відбілена, 100% поліестер, завширшки 220±1 см, щільність тканини 80±5 г/м2, полотняного переплетення, без покриття та без просочення, країна виробництва: Китайська Народна Республіка, виробник: продавець.

Подібний (аналогічний) товар за митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/401505 від 08.02.2019 має наступні характеристики: тканина вибивна, 100% поліестер, завширшки 220±1 см, щільність тканини 55-80±7 г/м2, полотняного переплетення, без покриття та без просочення, країна виробництва: Китайська Народна Республіка, виробник: продавець.

Судом встановлено, що митна декларація ІМ40ДТ №UA125110/2019/401505 від 08.02.2019 була оформлена Київською митницею ДФС, тобто є в базі відповідача, та була надана позивачем разом із листом №2705/19-02 від 27.05.2019.

Судом також встановлено, що спірний товар за тимчасовою митною декларацією ІМ40ТН №UA125110/2019/409581 від 27.05.2019, та товар за митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/401505 від 08.02.2019 є подібними (аналогічними) товарами в розумінні частин другої та третьої статті 60 МК України (відмінність полягає у різній щільності тканин та у випадку товару 2 - різному фарбуванні тканини).

Відтак, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про безпідставну відмову державного інспектора Київської митниці ДФС Стуса Дмитра Васильовича в застосуванні до спірного товару другорядного методу визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів без урахування прийнятої Київською митницею ДФС ціни договору щодо подібного (аналогічного) товару за митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/401505 від 08.02.2019.

Відповідно до ч.1 ст. 9, ч. 1 ст. 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 72, ч. 3 ст. 77 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Докази суду надають учасники справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з викладеного, саме суб`єкт владних повноважень зобов`язаний довести, що він діяв у межах, установлених законом, відповідно до повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Згідно зі статтею 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Також суд звертає увагу, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 7 684,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 18.06.2019 №2278.

Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають судові витрати в сумі 7 684,00 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125000/2019/000370/2 від 27.05.2019.

Визнати протиправною бездіяльність державного інспектора Київської митниці ДФС Стуса Дмитра Васильовича, яка полягала в непроведенні в письмовому вигляді консультації між ТОВ «Віта-Текс» та Київською митницею ДФС відповідно до частин п`ятої, шостої статті 55 МК України та частини четвертої статті 57 МК України перед винесенням рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125000/2019/000370/2 від 27.05.2019.

Визнати протиправними дії державного інспектора Київської митниці ДФС Стуса Дмитра Васильовича, які полягали у відмові в застосуванні до товару №1 за митною декларацією ІМ40ТН №UA125110/2019/409581 від 27.05.2019 другорядного методу визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів без урахування прийнятої Київською митницею ДФС ціни договору щодо подібного (аналогічного) товару №1 за митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/401505 від 08.02.2019.

Визнати протиправними дії державного інспектора Київської митниці ДФС Стуса Дмитра Васильовича, які полягали у відмові в застосуванні до товару №2 за митною декларацією ІМ40ТН №UA125110/2019/409581 від 27.05.2019 другорядного методу визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів без урахування прийнятої Київською митницею ДФС ціни договору щодо подібного (аналогічного) товару №1 за митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/401505 від 08.02.2019.

Стягнути на користь ТОВ «Віта-Текс» (03194, м. Київ, бульв. Кольцова, буд. 17В, ідентифікаційний код 34483946) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Київської митниці ДФС (08307, Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль», ідентифікаційний код 39470947) судові витрати у розмірі 7 684 (сім тисяч шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лапій С.М.