Рішення № 84160731, 10.09.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2019 року Справа № 280/3280/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу позовною заявою ОСОБА_1 до Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

08 липня 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов заявою ОСОБА_1 (далі – позивач) до Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор» (далі – відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача стосовно несвоєчасної виплати позивачу одноразової грошової допомоги та зобов`язати відповідача виплатити позивачу середнє грошове забезпечення за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги по день фактичного розрахунку, у розмірі 10820,28 грн.

Ухвалою суду від 15.07.2019 відкрито спрощене (письмове) позовне провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив службу в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» та з 07.05.2019 був звільнений зі служби в запас Збройних Сил України за власним бажанням. Вказує, що під час звільнення позивачу була нарахована одноразова грошова допомога у розмірі 53517,42 грн., проте, зазначена сума фактично була виплачена лише 13.06.2019. Тобто, позивач вказує на те, що відповідачем було порушено вимоги чинного законодавства України та не проведено у день звільнення остаточний розрахунок з ним. За таких обставин, позивач вважає, що у відповідача наявний обов`язок виплатити йому середнє грошове забезпечення за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги по день фактичного розрахунку. Просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень послався на те, що ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» на 100 відсотків фінансується за рахунок державного бюджету України. Зазначає, що після надходження до відповідача рапорту Алексеєнка С.М. про звільнення зі служби за власним бажанням, 02.05.2019 здійснено запит до Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання покарань Міністерства юстиції України для виділення додаткових коштів на виплату позивачу одноразової допомоги при звільненні. При цьому, кошти на зазначену потребу надійшли на рахунок установи лише 18.06.2019. Зазначає, що відповідачем вживались всі можливі заходи для своєчасного розрахунку з позивачем, у зв`язку з чим заборгованість по виплаті одноразової допомоги вдалось погасити 13.06.2019. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Згідно ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи доказах.

Суд, всебічно та повно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив службу у ДУ «Запорізький слідчий ізолятор», мав спеціальне військове звання – старший прапорщик внутрішньої служби.

Наказом начальника СІЗО від 07.05.2019 №98/ОС-19 старшого прапорщика внутрішньої служби Алексеєнка С.М., старшого по корпусу відділу режиму і охорони ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» звільнено за п.7 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) у запас Збройних Сил України з 07.05.2019 (а.с.15).

Відповідно до наказу від 07.05.2019 №98/ОС-19 для виплати одноразової грошової допомоги вислуга років становить у календарному обчисленні 24 роки 00 місяців 07 днів.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що на виконання вимог чинного законодавства України ОСОБА_1 під час звільнення була нарахована одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, яка склала 53517,42 грн.

Разом з тим, одноразова грошова допомога при звільненні не була виплачена позивачу у день звільнення, що зумовило звернення до суду з даною позовною заявою.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку правомірності оскарженого наказу, суд виходить з того, що спірні правовідносини регулюються Законом України «Про Національну поліцію», Законом України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», Порядком виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України.

При цьому суд враховує, що трудове законодавство підлягає застосуванню у випадку, якщо нормами спеціальних нормативно – правових актів не врегульовано спірні правовідносини, або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено та не заперечувалось сторонами у наданих поясненнях, що позивач під час звільнення набув право на отримання одноразової грошової допомоги, а відповідачем було нараховано до виплати грошові кошти в розмірі 53517,42 грн., проте, виплати таких коштів фактично проведена 13.06.2019.

Наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 №925/5 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, який визначає механізм виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України (далі - особи рядового і начальницького складу) (далі – Порядок №925/5).

Відповідно до пп.2 п.1 розділу ІІІ Порядку №925/5, особам рядового і начальницького складу, які звільняються зі служби за власним бажанням та мають календарну вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Згідно пп.1 п.22 розділу ІІ Порядку №925/5, днем звільнення зі служби вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення, яка не повинна передувати даті звільнення.

День звільнення вважається останнім днем служби.

Грошове забезпечення виплачується до дня звільнення зі служби включно.

Суд зауважує, що непоширення норм Кодексу законів про працю України на рядовий і начальницький склад внутрішньої служби установ виконання покарань стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, затримку виплати суми грошової допомоги на оздоровлення, тощо) - не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.

В той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України.

За загальними правилами застосування нормативно-правових актів, норми спеціального законодавства є пріоритетними та підлягають першочерговому застосуванню. У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).

Таким чином, оскільки нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини, то у даному випадку застосуванню підлягають положення трудового законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.116 Кодексу Законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Як встановлено з матеріалів адміністративної справи останнім днем служби ОСОБА_1 було 07.05.2019, а відтак виплата належних позивачу сум грошового забезпечення повинна була бути проведена саме 07.05.2019.

Разом з тим, виплата одноразової грошової допомоги при звільненні здійснена лише 13.06.2019, що підтверджується випискою з банку та не заперечувалось відповідачем у відзиві.

Згідно ч.1 ст.117 Кодексу Законів про працю України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у встановлені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Під час розгляду адміністративної справи судом встановлено, що фактично між сторонами відсутній спір щодо суми коштів, яка була несвоєчасно виплачена, як і відсутній спір про дату фактичної виплати коштів, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський Суд з прав людини у рішенні від 10.03.2011 по справі «Сук проти України» (Заява №10972/05) висловив правову позицію, відповідно до якої держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.

При цьому, суд відхиляє посилання відповідача на відсутність бюджетних асигнувань на потреби з виплати одноразової грошової допомоги, оскільки зазначені обставини не є підставою для звільнення від відповідальності передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Також, суд погоджується з наведеним позивачем в позовній заяві розрахунком середнього заробітку, який підлягає оплаті у зв`язку із затримкою виплати одноразової грошової допомоги, а також враховує відсутність заперечень з боку відповідача з зазначеного питання.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду адміністративної справи відповідачем не доведено правомірності не виплати позивачу одноразової грошової допомоги у день звільнення, у зв`язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Враховуючи звільнення позивача від сплати судового збору під час звернення до суду із даним позовом, судові витрати розподілу не підлягають.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст.2, 9, 139, 241-243, 254-263 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор» (69600, м.Запоріжжя, вул.Перша ливарна, 36, код ЄДРПОУ 08563553) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор» стосовно несвоєчасної виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні.

Зобов`язати Державну установу «Запорізький слідчий ізолятор» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги по день фактичного розрахунку, у розмірі 10820,28 грн. (десять тисяч вісімсот двадцять гривень 28 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Новікова