Рішення № 84160508, 02.09.2019, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 520/14203/17

Провадження № 2/520/1077/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.2019 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Калашнікової О.Ї.

при секретарі Шеховцевій О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційний канал «Репортер», Тараненка Юрія Васильовича про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ

Ухвалою Київського райсуду м. Одеси від 28.12.2017 року відкрите загальне позовне провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційний канал «Репортер», Тараненка Юрія Васильовича про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.

ОСОБА_1 , підтримуючи позов, вимагає ухвалити судове рішення, яким визнати поширені шляхом демонстрації ІНФОРМАЦІЯ_7 року на телеканалі «Репортер» відеоролику

«С больничной койки на улицу: в Одессе у пенсионерки отобрали квартиру», який надалі було розміщено на веб-сайті зазначеного телеканалу, відомості щодо незаконного вселення ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_1 , його відношення до зникнення грошей та речей ОСОБА_2 з цієї квартири та її побиття - не відповідають дійсності та принижують його - позивача - честь, гідність та ділову репутацію; зобов`язати телеканал «Репортер» припинити неправомірні дії щодо приниження честі, гідності, ділової репутації відносно ОСОБА_1 шляхом видалення з веб-сайту телеканалу відеоролика; зобов`язати відповідачів спростувати відомості щодо незаконного вселення позивача, його відношення до зникнення грошей і речей ОСОБА_2 з квартири та її побиття шляхом демонстрації на телеканалі «Репортер» відповідного відео звернення редакції та розміщення відеоролику з аналогічним змістом на веб-сайті телеканалу; стягнути в солідарному порядку з відповідачів на користь позивача на відшкодування моральної шкоди 27000 грн.

Відповідач ОСОБА_4 до судового засідання не з`являється, про дату, час і місце розгляду справи сповіщалась судом у відповідності до вимог закону неодноразово, відзив на позов не надала, причини неявки суду не повідомила.

Відповідач Тараненко Ю.В. після перерви до суду не з`явився, про час і місце розгляду справи сповіщений, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов надав, в минулих судових засіданнях надавав пояснення по суті спору.

Представник відповідача ТОВ «Інформаційний канал «Репортер» приймав участь у підготовчому провадженні, надалі до суду не з`являється, відзив на позов не надав, причини неявки суду не повідомляє.

Суд вислухав позивача, відповідача Тараненка Ю.В. (в минулих судових засіданнях), свідків і встановив наступне:

ІНФОРМАЦІЯ_7 року в ефірі телеканалу «Репортер» (власник ТОВ «Інформаційний телеканал « Репортер », в подальшому за текстом телеканал « Репортер ») був продемонстрований репортаж « С больничной койки на улицу: в Одессе у пенсионерки отобрали квартиру», який на теперішній час розміщено на веб-сайті зазначеного телеканалу ІНФОРМАЦІЯ_8

Із змісту репортажу вбачається, що ОСОБА_2 не має можливості потрапити після лікування до своєї квартири, тому як «замки у дверях змінив новий власник квартири». ОСОБА_2 пред`явила працівникам поліції документи на квартиру і після цього замки в дверях були зламані. ОСОБА_2 разом з адвокатом і працівниками поліції увійшли до квартири. ОСОБА_2 оглянула квартиру і заявила, що «пропали з квартири грошові кошти в сумі 2000 грн. і документи на квартиру». Адвокат ОСОБА_2 . - Тараненко Юрій Васильович говорить, що «чоловік увійшов до квартири разом з державним виконавцем при виконанні рішення суду про вселення». Адвокат Тараненко Ю.В. надає оцінку діям громадянина ОСОБА_7 щодо звернення до суду з вимогами про визнання права власності на квартиру та щодо вселення в квартиру і вважає ці дії незаконними. Адвокат також вказує на неправомірність дій державного виконавця щодо вселення в квартиру за відсутності власника квартири і заявляє про намір оскаржити дії державного виконавця. Надалі ОСОБА_2 розказує, що якось у вечорі на неї напав невідомий і ударив її в обличчя, що раніше Вахнін погрожував їй (сама погроза не озвучувалась), коли висловлював через домофон вимогу впустити його до квартири.

В судовому засіданні було переглянуто запис репортажу.

Позивач стверджує, що спільними діями телеканалу «Репортер», ОСОБА_8 та ОСОБА_9 порушені його - ОСОБА_1 - особисті немайнові права шляхом оприлюднення по телебаченню та через мережу Інтернет відомостей стосовно нього, які не відповідають дійсності та паплюжать його честь і гідність, тому як інформація, що міститься у відеоролику оприлюдненому у ефірі телеканалу « Репортер » ІНФОРМАЦІЯ_7 року та розміщена на веб-сайті зазначеного каналу за адресою ІНФОРМАЦІЯ_8/, носить свідомо неправдивий та умисно спотворений ОСОБА_2 , Тараненком Ю.В. та редакцією телеканалу «Репортер» негативний характер, а також порушує його особисті немайнові права. Крім того, інформація містить інші факти, які вигадані та принижують його - ОСОБА_1 честь та гідність, а саме щодо його відношення до зникнення грошей та речей ОСОБА_2 з квартири та її побиття. Позивач доводить, що неправомірні дії відповідачів спричинили йому моральну шкоду, яка полягає у витратах, які він - позивач поніс, у зв`язку зі зверненням до суду з цим позовом, у душевних переживаннях, які позивач переносить протягом тривалого часу із-за розповсюдження щодо нього неправдивих відомостей. Позивач вимагає стягнути з відповідачів на відшкодування моральної шкоди 27000 грн.

На обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 посилався на чисельні судові рішення про визнання за ним права власності на 1\2 частину квартири, ухвалені різними судами у період з 2011 року по липень місяць 2017 року. На обґрунтування вимог в частині відшкодування моральної шкоди, позивач надав медичні документи щодо стану його здоров`я і стверджував, що після вищевказаного телерепортажу він - ОСОБА_1 внаслідок перенесеного негативного стресу відчув погіршання здоров`я і звертався за медичною допомогою.

Відповідач Тараненко Ю.В. , не визнаючи позовні вимоги ОСОБА_1 , стверджував, що відомості, викладені у репортажі ІНФОРМАЦІЯ_7 року на телеканалі «Репортер» відповідають дійсності. Так, ОСОБА_2 по закінченню стаціонарного лікування у жовтні 2017 року не мала можливості потрапити до своєї квартири, тому що були замінені замки на вхідних дверях; вселення ОСОБА_1 до квартири проводилось у той період, коли ОСОБА_2 не знаходилась в цій квартирі, а перебувала у лікарні. Інтерв`ю, надане ним - Тараненко Ю.В. під час створення сюжету, містить суб`єктивні оціночні судження стосовно обставин події, а вимоги позивача в частині відшкодування моральної шкоди відповідач вважає недоведеними.

Дослідивши надані сторонами докази і наведені доводи, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних правових підстав.

Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством (ст. 201 ЦК України).

У відповідності до ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Разом з тим, статтею 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Кожен має право на свободу вираження поглядів у розумінні ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено свободу дотримання своїх поглядів, одержання і передання інформації та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини (справи Лінгенса і Гійзельс, Гудвіна, Прагер і Обершлік) свобода вираження поглядів, гарантована п.1 ст. 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання п.2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про інформацію» реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

У частині 1 ст. 30 Закону України «Про інформацію» визначено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Вирішуючи спір, суд також керується п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» №1 від 27.02.2009 року і виходить з того, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:

а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;

б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;

в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;

г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суд повинен визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до Закону України «Про інформацію», оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

У п. 19 постанови Пленуму Верховним Судом України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» №1 від 27.02.2009 року роз`яснено, що відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй ч. 1 ст. 277 ЦК України та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на відповідача може бути покладено обов`язок відшкодувати моральну шкоду.

Проаналізувавши встановлені в судовому засіданні фактичні обставини справи та в контексті репортажу «С больничной койки на улицу: в Одессе у пенсіонерки отобрали квартиру» суд вважає, що твердження позивача про «повідомлення відомостей недостовірного характеру стосовно ОСОБА_1 - «незаконно, на підставі судового рішення, що базується на сфальсифікованих доказах, завдяки незаконним діям державного виконавця без відому ОСОБА_2 вселився в належну їй на праві власності квартиру, що під час вселення нібито з вини ОСОБА_1 з приміщення зникли 2000 грн. та документи на квартиру» є його особистим оціночним судженням самого телепортажу.

Протягом усього репортажу прізвище позивача називалось двічі: Тараненко Ю.В. висловив своє оціночне судження, коли сказав, що «через півроку після вселення ОСОБА_2 до квартири з`явився громадянин ОСОБА_10 і заявив, що квартира належить йому…, а суд на підставі неправдивих пояснень свідків визнав за ним право власності на 1\2 частину цієї квартири»; а відповідач ОСОБА_2 заявила, що ОСОБА_10 «прийшов і по домофону їй погрожував пустити його до квартири, називав її аферисткою».

Суд вважає, що такі висловлювання відповідачів Тараненко Ю.В. і ОСОБА_2 не містять ознак недостовірної інформації відносно позивача ОСОБА_1 в розумінні ст. 277 ЦК України і їх не можна віднести до інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Вимоги позивача в частині відшкодування моральної шкоди є похідними від вимог про захист честі, гідності і ділової репутації, тому також не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.259,263-265, 268 ЦПК України, суд

Вирішив

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційний канал «Репортер», Тараненка Юрія Васильовича про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди залишити без задоволення.

Рішення може бути оскарженим до Одеського апеляційного суду через Київський районний суд м. Одеси протягом 30 днів з дня його проголошення.

Дата виготовлення повного тексту судового рішення - 09.09.2019 року.

Суддя Калашнікова О. І.