Рішення № 84160459, 09.09.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 вересня 2019 року 17 год. 12 хв.Справа № 280/1776/19 м.ЗапоріжжяСуддя Запорізького окружного адміністративного суду Сацький Р.В., за участі секретаря судового засідання Поліщук Я.В. та сторін

від позивача: Кріпак В.В.,

від відповідача: Радутна О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , код ДРФО НОМЕР_1 )

до Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області (70420, Запорізька область, Запорізький район, с. Долинське, вул. Центральна, буд. 37, код ЄДРПОУ 24910971)

про визнання недійсним рішень від 12.11.2018 №28, 20.12.2018 №9 та від 14.03.2019 №28 та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

18 квітня 2019 з до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач) до Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області (далі по тексту – відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати рішення відповідача №28 від 14.03.2019 недійсним;

- зобов`язати відповідача переглянути заяву №002/07-06 від 24.01.2019 з дотриманням чинного законодавства;

- накласти на відповідальних осіб відповідача адміністративну відповідальність згідно з ст. 21 «Відповідальність за порушення земельного законодавства» Земельного кодексу України за неогрунтовану відмову.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що 16.10.2018 позивачем до відповідача було подано заяву № 2101/02-01-26 на отримання земельної ділянки в селі Хортиця Запорізького району згідно із статтею 121 Земельного кодексу України. 12.11.2018 відповідачем було прийнято рішення №28 про відмову у наданні земельної ділянки мотивуючи це тим, що ділянка знаходиться у власності іншої особи. На думку позивача відповідачем порушено ст. 118 Земельного кодексу України.

22.11.2018 позивачем до відповідача було подано заяву № 2378/02-01-26 на отримання земельної ділянки в селі Новослобідка Запорізького району згідно з статтею 121 Земельного кодексу України. 20.12.2018 відповідачем було прийнято рішення №9 про відмову у наданні позивачу земельної ділянки мотивуючи це тим, що вказана ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення. На думку позивача відповідачем порушено вимоги ст. 118 Земельного кодексу України.

24.01.2019 позивачем до відповідача було подано заяву № 002/07-06 на отримання земельної ділянки в селі Хортиця Запорізького району згідно з статтею 121 Земельного кодексу України.

14.03.2019 відповідачем було прийнято рішення №28 про відмову у наданні позивачу земельної ділянки у зв`язку з відсутністю детального плану території населеного пункту села Хортиця. Вважаючи, що відсутність детального плану не може слугувати причиною відмови на заяву, оскільки не входить до переліку можливих відмов які задекларовані у статті 118 ЗК України позивач також вважає рішення недійним.

Окрім цього, позивач вважає, що необґрунтовані відмови з боку відповідача тягнуть за собою адміністративну відповідальність.

24 травня 2019 р. судом відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 24 червня 2019 р. об 14 год. 00 хв.

Від представника відповідача через канцелярію суду (вх. №24843) подано відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог вважаючи прийняті рішення законними, а позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими.

Ухвалою суду від 24.06.2019 зупинено провадження для примирення сторін до 09.09.2019 о/об 14 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 09.09.2019 поновлено провадження у справі та призначено судове засідання на 09.09.2019 о/об 14 год. 00 хв.

У судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги, представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 вперше звернувся до Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області 16.10.2018 із заявою щодо отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, для передачі йому безоплатно у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку орієнтованою площею 0,12 га в с. Хортиця, АДРЕСА_2 . АДРЕСА_3 . До заяви додано копія паспорта, копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера; графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Долинська сільська рада на двадцятій позачерговій сесії сьомого скликання прийняла рішення № 28 від 12.11.2018, яким відмовлено у надані дозволу гр. ОСОБА_1 у розробці проекту відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 0,1200 га на території Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області с. Хортиця вул. Зоряна, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, в зв`язку з тим, що вказана у заяві ОСОБА_1 земельна ділянка перебуває у власності та розташована в АДРЕСА_4 .

В подальшому ОСОБА_1 звернувся до Долинської сільської ради із заявою від 22.11.2018 з прохання надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, для передачі безоплатно у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку орієнтованою площею 0,15 га в АДРЕСА_5 . До заяви додано копія паспорта, копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера; графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Дана заява розглянута на двадцять першій черговій сесії сьомого скликання Долинської сільської ради та прийнято рішення № 9 від 20.12.2019, яким відмовлено у наданні дозволу гр. ОСОБА_1 у розробці проекту відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 0,1200 га в АДРЕСА_5 для будівництва та обслуговування житлового будинку, громадський будівель та споруд, в зв`язку з тим, що вказана у заяві земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення, а саме для сінокосіння і випасання худоби.

Далі, гр. ОСОБА_1 звернувся до Долинської сільської ради 24 січня 2019 року із заявою щодо передачі йому безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку орієнтованим розміром 0,12 га в с. Хортиця АДРЕСА_2 . Зоряна. До заяви додатні копія паспорту, копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру та графічні матеріали.

Дана заява розглянута на двадцять четвертій черговій сесії сьомого скликання Долинської сільської ради та прийнято рішення від 14.03.2019 № 28, яким керуючись ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ч. З ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», статтями 12, 122 Земельного кодексу України відмовлено в наданні дозволу гр. ОСОБА_1 у розробці проекту відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 0,1200 га в АДРЕСА_6 . Хортиця АДРЕСА_3 у зв`язку із відсутністю плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб.

Не погоджуючись із даним рішенням, позивач звернувся до суду з позовом.

Заслухавши представників сторін, враховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією (ст. 13 Конституції України).

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14 Конституції України).

Згідно п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключною компетенцією міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Положеннями ст. 12 Земельного кодексу України (далі ЗК України), визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить зокрема: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

В ч. 1 ст. 122 ЗК України визначені повноваження органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування, та зазначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Частини 3 статті 78 ЗК України визначено, що земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Частиною 1 статті 84 ЗК України встановлено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Відповідно до статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Стаття 118 ЗК України визначає порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Так громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Частиною 10 статті 118 ЗК України унормовано, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Як було встановлено судом, позивач 16.10.2018 вперше звернувся до Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області із заявою щодо отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, для передачі йому безоплатно у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку орієнтованою площею 0,12 га в с. Хортиця, вул. Зоряна. До заяви додано копія паспорта, копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера; графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Долинська сільська рада на двадцятій позачерговій сесії сьомого скликання прийняла рішення № 28 від 12.11.2018, яким правомірно відмовило у надані дозволу гр. ОСОБА_1 у розробці проекту відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 0,1200 га на території Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області с. Хортиця вул. Зоряна, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, оскільки вказана у заяві ОСОБА_1 земельна ділянка перебуває у власності та розташована в пров. АДРЕСА_4

Інформація про перебування земельної ділянки у власності, була перевірена відповідачем на підставі записів внесених в погосподарські книги і за результатами перевірки погосподарських книг Долинської сільської ради встановлено, що земельна ділянка, яка зазначена в зверненні № 2100/02-01-26 від 16.10.2018 знаходиться у власності. Також у відповіді зазначено дата та номер погосподарської книги.

Відповідно до Інструкції з ведення погосподарського обліку в сільських, селищних, міських радах затвердженої Наказом Державної служби статистики України 11.04.2016 № 56, погосподарський облік, як вид первинного обліку, передбачений для накопичення і систематизації відомостей, які збирають сільські, селищні, міські ради територіальних громад (об`єднаних територіальних громад) (далі - місцеві ради) по кожному з розташованих на їхній території сільських населених пунктів і які є необхідними для проведення державних статистичних спостережень.

Погосподарський облік ведуть з урахуванням норм чинного законодавства з питань захисту персональних даних. Цей облік не передбачає реєстраційних дій і не несе жодних- правових наслідків для об`єктів, відносно яких він здійснюється.

Форми погосподарського обліку заповнюють один раз. Надалі інформацію, що занесена до них, оновлюють, уточнюють, доповнюють у порядку й у строки, встановлені цією Інструкцією.

Місцеві ради самостійно приймають рішення щодо виду та формату погосподарського обліку, а також щодо організації проведення робіт з перезакладення та ведення документів погосподарського обліку.

Основними інформаційними джерелами погосподарського обліку є:

будь-які документальні свідчення щодо об`єкта погосподарського обліку: паспорти, свідоцтва, земельно-кадастрова документація, правовстановлюючі документи, рішення органів виконавчої влади й органів самоврядування будь-якого рівня, письмові заяви громадян тощо.

Отже відповідач правомірно відмовив позивачу у задоволенні заяви від 16.10.2018.

Щодо рішення №9 від 20.12.2019 суд зазначає.

Відповідно до ст. 22 ЗК України, землями сільськогосподарського, призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

22.11.2018 ОСОБА_1 звернувся до Долинської сільської ради із заявою від 22.11.2018 з прохання надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, для передачі безоплатно у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку орієнтованою площею 0,15 га в АДРЕСА_5 . До заяви додано копія паспорта, копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера; графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Дана заява розглянута на двадцять першій черговій сесії сьомого скликання Долинської сільської ради та прийнято рішення № 9 від 20.12.2019, яким відмовлено у наданні дозволу гр. ОСОБА_1 у розробці проекту відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 0,1200 га в АДРЕСА_5 для будівництва та обслуговування житлового будинку, громадський будівель та споруд, в зв`язку з тим, що вказана у заяві земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення, а саме для сінокосіння і випасання худоби.

Як встановлено метріалами справи, вказана земельна ділянка в заяві ОСОБА_1 відноситься до земель сільськогосподарського призначення, а саме для сінокосіння і випасання худоби, що підтверджується Технічною документацією з грошової оцінки земель населених пунктів Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 2011 року. затвердженої рішенням одинадцятої сесії шостого скликання від 23.02.2012 № 5.

Одже, у звязку із тим, що зазначена земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, громадських будівель та споруд до- сільськогосподарських земель не відносяться, відповідач правомірно відмовив у задоволенні заяви позивача від 22.11.2018.

Щодо рішення №28 від 14.03.2019 суд зазначає.

Згідно з п.7 ст.1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі – Закон №3038) містобудівна документація це затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій.

Відповідно до ч. 1 та ч. 4 ст. 16 вказаного Закону планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них. Затвердження оновленої містобудівної документації на місцевому рівні здійснюється згідно із статтями 17, 18 та 19 цього Закону №3038.

Так, відповідно до ст. 1 Закону №3038:

- генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту;

- план зонування території (зонінг) - містобудівна документація, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон;

- детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території.

Відповідно до ст.18 Закону№3038 план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання надмірній концентрації населення і об`єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об`єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.

Зонування території здійснюється з дотриманням таких вимог: 1) урахування попередніх рішень щодо планування і забудови території; 2) виділення зон обмеженої містобудівної діяльності; 3) відображення існуючої забудови територій, інженерно-транспортної інфраструктури, а також основних елементів планувальної структури територій; 4) урахування місцевих умов під час визначення функціональних зон; 5) установлення для кожної зони дозволених і допустимих видів використання територій для містобудівних потреб, умов та обмежень щодо їх забудови; 6) узгодження меж зон з межами територій природних комплексів, смугами санітарно-захисних, санітарних, охоронних та інших зон обмеженого використання земель, червоними лініями; 7) відображення меж прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів.

Параметри використання території та будівель, запропонованих для розташування у межах декількох земельних ділянок або окремої земельної ділянки, зокрема функціональне призначення, граничні поверховість та площа забудови, можливе розміщення на ділянці, є обов`язковими для врахування під час зонування відповідної території.

Внесення змін до плану зонування території допускається за умови їх відповідності генеральному плану населеного пункту.

Склад, зміст, порядок розроблення плану зонування території визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Крім того, згідно зі ст. 19 вказаного Закону №3038 детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

Детальний план території визначає: 1) принципи планувально-просторової організації забудови; 2) червоні лінії та лінії регулювання забудови; 3) функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами; 4) містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території; 5) потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування; 6) доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови; 7) черговість та обсяги інженерної підготовки території; 8) систему інженерних мереж; 9)порядок організації транспортного і пішохідного руху; 10) порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі; 11) межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів (у разі відсутності плану зонування території).

Детальний план території складається із графічних і текстових матеріалів.

Склад, зміст, порядок розроблення та затвердження детального плану території визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Внесення змін до детального плану території допускається за умови їх відповідності генеральному плану населеного пункту та плану зонування території.

Крім того, відповідно до частин другої - четвертої статті 24 Закону № 3038-VI зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій. Забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства. У разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється. Зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території забороняється.

Матеріалами справи встановлено, що 24.01.2019 гр. ОСОБА_1 звернувся до Долинської сільської ради із заявою щодо передачі йому безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку орієнтованим розміром 0,12 га в с. Хортиця АДРЕСА_2 . Зоряна. До заяви додатні копія паспорту, копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру та графічні матеріали.

Дана заява розглянута на двадцять четвертій черговій сесії сьомого скликання Долинської сільської ради та прийнято рішення від 14.03.2019 № 28, яким керуючись ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ч. 3 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», статтями 12, 122 Земельного кодексу України відмовлено в наданні дозволу гр. ОСОБА_1 у розробці проекту відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 0,1200 га в АДРЕСА_6 . Хортиця АДРЕСА_3 у зв`язку із відсутністю плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб.

Отже відповідач правомірно відмовив у задоволенні заяви позивача від 24.01.2019.

Щодо вимоги про накладення адміністративної відповідальності суд зазначає.

В статті 211 Земельного кодексу України «Відповідальність за порушення земельного законодавства» зазначено, Громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення:

а) укладення угод з порушенням земельного законодавства;

б) самовільне зайняття земельних ділянок;

в) псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами;

г) розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об`єктів, що негативно' впливають на стан земель;

ґ) невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням;

д) порушення строків повернення тимчасово займаних земель або невиконання обов`язків щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням;

е) знищення межових знаків;

є) приховування від обліку і реєстрації та перекручення даних про стан земель, розміри та кількість земельних ділянок;

ж) непроведення рекультивації порушених земель;

з) знищення або пошкодження протиерозійних і гідротехнічних споруд, захисних насаджень;

и) невиконання умов знімання, збереження і нанесення родючого шару ґрунту;

і) відхилення від затверджених в установленому порядку проектів землеустрою; використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без затверджених у випадках, визначених законом, проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь;

ї) ухилення від державної реєстрації земельних ділянок та подання недостовірної інформації щодо них;

й) порушення строків розгляду заяв щодо відведення земельних ділянок;

к) порушення строку видачі державного акта на право власності на земельну ділянку.

В зазначеній статті не передбачено відповідальності за необгрунтовану відмову, крім того зазначена стаття не дає підстави для застосування до порушника відповідальності. Вона тільки відсилає до норм кримінального, адміністративного, цивільного законодавства, якими передбачені санкції за вчинення конкретних правопорушень.

Згідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При цьому, суд враховує, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28 серпня 2018 року (справа № 802/2236/17-а).

На переконання суду, питання, які можуть вплинути на результат розгляду справи, судом було розглянуто та надано їм оцінку у повній мірі.

За наслідками розгляду справи суд дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень, надав суду достатні та допустимі докази на спростування вищенаведених у позові обставин, у зв`язку з чим суд відмовляє у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи, що у задоволенні позову сторони відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, - судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , код ДРФО НОМЕР_1 ) до Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області (70420, Запорізька область, Запорізький район, с. Долинське, вул. Центральна, буд. 37, код ЄДРПОУ 24910971) про визнання недійсним рішень від 12.11.2018 №28, 20.12.2018 №9 та від 14.03.2019 №28 та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписане суддею 11.09.2019.

Рішення не набрало законної сили

Суддя Р.В.Сацький