Рішення № 84160267, 11.09.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2019 року Справа № 160/5631/19 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Дніпропетровській області), в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08 листопада 2018 р. за №Ф-2661-57-У;

- зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області списати борг (недоїмку) в сумі 15819 грн. 54 коп.;

- стягнути з відповідача на її користь сплачений судовий збір у розмірі 768 грн.40 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що ГУ ДФС у Дніпропетровській області допущено грубе порушення вимог п. 6 Розділу VI Інструкції оскільки вимогу про сплату боргу (недоїмки), сформовану 08 листопада 2018 року за №Ф-2661-57, було направлено 12.12.2018 року. Крім того, відповідно до інформації з офіційного сайту Укрпошти, поштове відправлення №5000021504031 не вручене під час доставки з інших причин. Зауважила, що оскільки вимогу про сплату боргу (недоїмки) не отримувала, тому була позбавлена права на її оскарження, у зв`язку з чим, проставлення в третій частині порядкового номеру вимоги літери «У» (узгоджена вимога) є порушенням п.4 Розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Вважає, що ГУ ДФС у Дніпропетровській області порушено її право, на оскарження вимоги про сплату єдиного внеску, передбачене ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Крім того, вимога про сплату недоїмки сформована з грубими порушеннями, оскільки, відповідно до недоїмки, станом на 26 січня 2019 р. заборгованість зі сплати єдиного внеску складає 15819 грн. 54 коп., в той час як вимога сформована 08 листопада 2018 року. Також, у вимозі про сплату єдиного соціального внеску, обов`язковим полем для заповнення є - реквізити рішення, на виконання якого видано вимогу, проте така інформація податковим органом не вказана, отже вимогу було виписано без прийняття рішення на підставі якого виникла податкова вимога. Також жодного акту перевірки, на підставі якої було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08 листопада 2018 р. за №Ф-2661-57-У, позивачем отримано не було та в самій вимозі про сплату боргу (недоїмки) відсутній номер та дата складання такого акту перевірки. Враховуючи це, відсутні підстави для формування вимоги про сплату боргу (недоїмки), оскільки відсутній акт за наслідками перевірки, що підтверджує факти виявлених порушень, тому розмір нарахованої заборгованості є необґрунтованим та безпідставним. За наведених обставин позивач вважає, що вимога прийнята не у спосіб визначений законом, а тому є протиправною та підлягає скасуванню. Окремо зауважив, що 03.04.2019 р. державним реєстратором було внесено запис про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (інформація з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань додається), тому заборгованість зі сплати єдиного внеску, що складає 15819 грн. 54 коп. підлягає списанню на підставі п.9,10 розділу VI Інструкції.

Адміністративний позов не відповідав вимогам ст.161 КАС України, тому ухвалою суду від 21.06.2019 року був залишений без руху, з наданням строку для усунення недоліків. На виконання ухвали суду позивач виправив вказані недоліки, згідно заяви від 10.07.2019р. вх.№37896/19.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 липня 2019 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

31.07.2019 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, вважає їх безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах податкового, митного та іншого законодавства. В обґрунтування відзиву зазначив, що податкова звітність позивачем не подавалась, доходів він не отримував, як наслідок, повинен був сплачувати, враховуючи зміни до Закону України №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які набули чинності з 01 січня 2017 року, що стосується платників, які перебувають на загальній системі оподаткування та якими не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року) суму єдиного внеску, яка не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Єдиний внесок позивач не сплачував, тому станом на 31.10.2018 року у нього виникла загальна заборгованість у розмірі 15 819,54 грн., яка не сплачена платником податків станом на 08.11.2018 року. Звернув увагу суду, що згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців платник податків ОСОБА_1 лише 03.04.2019 року за номером запису 222700500001029607 зареєстровано припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем. При цьому платник податків порушує прямі норми Закону №2462, а саме: у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску; п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок: ч. 12 ст. 9 Закону № 2464, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

08 серпня 2019 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій остання зазначені відповідачем заперечення вважає безпідставними та необґрунтованими. На адресу позивача не надходило жодного акту перевірки, на підставі якої мені було направлено вимогу по сплату боргу (недоїмки). У вимозі про сплату єдиного соціального внеску, обов`язковим полем для заповнення є реквізити рішення, на виконання якого видано вимогу» Проте, така інформація податковим органом не вказана, отже вимогу було виписано без прийняття відповідного рішення. Вимога про сплату недоїмки сформована з грубими порушеннями, оскільки, відповідно до недоїмки, станом на 26 січня 2019 р. заборгованість зі сплати єдиного внеску складає 15819 грн. 54 коп., в той час як вимога сформована 08 листопада 2018 р.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 22.10.2007 року була зареєстрована як фізична особа-підприємець Виконавчим комітетом Криворізької міської ради, 05.01.2014 року взята на облік в податковій інспекції, на момент виникнення спірних правовідносин була платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування .

З 01 січня 2017 року набули чинності зміни до Закону України №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», що стосується платників, які перебувають на загальній системі оподаткування та якими не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року.

З матеріалів справи вбачається, що податкова звітність позивачем не подавалась, доходів він не отримував, як наслідок, повинен був сплачувати суму єдиного внеску, яка не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Отже, у 2017 році ця сума складала 3200 грн. (мінімальна заробітна плата) * 22% = 704 грн/місяць, 2018 рік 3723 грн.*22% = 819,06 грн./місяць.

Згідно даних інформаційної системи контролюючого органу платнику податків був нарахований єдиний соціальний внесок за 2017 рік у сумі 8448,00 грн. (704 грн. * 12 місяців).

За І-ІІІ квартали 2018 р. був нарахований єдиний соціальний внесок на загальну суму 7 371,54 грн. (819,06 грн.*9 місяців).

Отже, станом на 31.10.2018 року у позивача виникла заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 15 819,54 грн., яка добровільно не сплачена платником податків.

У зв`язку з наявністю у позивача наведеної вище заборгованості, відповідачем 08.11.2018 року було прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2661-57-У, в якій податковий орган вимагав від позивача сплатити заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 15 819,54 грн.

Судом встановлено, що наведена вимога направлялась на адресу позивача 12.12.2018 року, проте відповідачу повернувся конверт з приміткою від 16.01.2019 року про причину невручення адресату «За закінченням терміну зберігання».

Заборгованість позивача визначена у вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 08 листопада 2018 р. за №Ф-2661-57-У в сумі 15819 грн. 54 коп. на момент звернення до суду не сплачена та не списана.

03.04.2019 року відносно діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 вчинено реєстраційну дію 6 - Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за її рішенням.

При цьому у картці платника податків, визначено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 має стан 11 - припинено, але вона не знята з обліку (КОР не пусті).

Не погоджуючись з вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 08 листопада 2018 р. за №Ф-2661-57-У позивач звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою.

Рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 20.05.2019 року №23182/6/99-99-11-05-02-25 позивача повідомлено, що вимога про сплату боргу не може бути предметом оскарження в адміністративному порядку та зазначено про можливість оскаржити вимогу в судовому порядку.

Не погоджуючись з вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 08 листопада 2018 р. за №Ф-2661-57-У та заборгованістю в сумі 15819 грн. 54 коп. позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з наступного.

Відповідно до Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", який набрав чинності з 01.01.2011 року, зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 2464), визначаються правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Пунктом 4 ч.1 ст. 4 Закону № 2464 визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до зазначеної норми, позивач на момент виникнення спірних правовідносин був платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Згідно з п.1 ч.2 ст.6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Частиною 8 ст.9 Закону № 2464 передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Пунктом 6 ч.1 ст.1 Закону № 2464 визначено, що сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом є недоїмкою.

Згідно з ч.ч.2, 3 ст. 25 Закону № 2464 у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до ч.4 ст. 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоуки.

Згідно з пунктом 3 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953, зі змінами та доповненнями (далі - Інструкція), органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції.

Згідно з підпунктом 3 пункту 1 розділу II цієї Інструкції платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до пункту 4 розділу VI Інструкції вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Орган доходів і зборів веде реєстр виданих вимог про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 8 до цієї Інструкції.

При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: перша частина - літера «Ю» (вимога до юридичної особи) або «Ф» (вимога до фізичної особи), друга частина - порядковий номер, третя частина - літера «У» (узгоджена вимога).

В третій частині літера «У» (інформація щодо узгодження вимоги) проставляється у разі надсилання:

платнику узгодженої вимоги внаслідок процедури оскарження;

вимоги до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства відповідно до цієї Інструкції.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.

Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику. При надсиланні вимоги платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення корінець вимоги залишається в органі доходів і зборів. При врученні вимоги платнику під підпис така вимога залишається у платника, а корінець вимоги, на якому платник проставляє свій підпис,- в органі доходів і зборів.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи або його відокремленого підрозділу, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові.

У разі якщо неможливо надіслати (вручити) платнику єдиного внеску вимогу про сплату боргу (недоїмки) поштою у зв`язку з відсутністю його за місцезнаходженням (місцем проживання) (відсутністю службових (посадових) осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), відмовою платника єдиного внеску або службових (посадових) осіб платника прийняти вимогу, поверненням поштового відправлення у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання або з інших причин, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, вимога вважається надісланою (врученою) платнику єдиного внеску у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Відповідно до п.5 розділу VI Інструкції протягом 10 календарних днів із дня одержання вимоги про сплату боргу (недоїмки) платник зобов`язаний сплатити зазначені у пункті 1 вимоги суми недоїмки, штрафів та пені.

У разі незгоди з розрахунком органу доходів і зборів суми боргу (недоїмки) платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання вимоги, узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) в адміністративному або судовому порядку.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) не підлягає адміністративному оскарженню в частині сум недоїмки, які виникли на підставі поданих звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгодженої в результаті оскарження суми боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення органу доходів і зборів або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності).

Орган доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня узгодження вимоги (набрання нею чинності):

вносить вимогу про сплату недоїмки до Єдиного державного реєстру виконавчих документів та пред`являє її до виконання в порядку, встановленому законом (після початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів);

надсилає її в порядку, встановленому законом, до органу державної виконавчої служби (до початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів);

надсилає її в порядку, встановленому Законом, до органу Казначейства - відповідно до частини другої статті 6 Закону України «Про виконавче провадження», якщо платник єдиного внеску є бюджетною установою, державним органом, одержувачем бюджетних коштів, а також підприємством, установою або організацією, рахунки якої відкриті в органах Казначейства.

Якщо протягом наступного базового звітного періоду платник наростив суму боргу (недоїмки), то після проходження відповідної процедури узгодження та оскарження вимога про сплату боргу (недоїмки) подається до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства тільки на суму зростання боргу (недоїмки) (пункт 7 розділу VI Інструкції).

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що станом на 31.10.2018 загальна заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску становила 15819,54 грн., у зв`язку з чим ГУ ДФС у Дніпропетровській області сформована вимога від 08.11.2018 №Ф-2661-57 та направлена позивачу 12.12.2018 року рекомендованим листом з повідомленням про вручення (штрихкодовий ідентифікатор 5000021504031). Зазначене поштове відправлення 16.01.2019 року повернуто за зворотною адресою з відміткою «За закінченням терміну зберігання».

Таким чином, вимога від 08.11.2018 № Ф-2661-57 ГУ ДФС у Дніпропетровській області була направлена на адресу позивача згідно з вимогами Інструкції та вважається врученою відповідно до вимог п.4 розділу VI Інструкції.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2018 №Ф-2661-57-У ГУ ДФС у Дніпропетровській області була правомірно сформована для подання до органу державної виконавчої служби, як узгоджена.

За наведених обставин спростовуються доводи позивача про несвоєчасне направлення на його адресу вимоги про сплату боргу, невірне зазначення у вимозі інформації про її узгодження, а також не отримання вимоги, що позбавило його право на оскарження.

Окрім того, позивач у цій справі оскаржує вимогу, тобто належним чином та в повному обсязі скористався своїм правом на оскарження, а тому його посилання на позбавлення права на оскарження вимоги, як підставу для скасування спірного рішення, є безпідставним.

Також суд вважає, що деякі недоліки в оформленні податкової вимоги не можуть бути підставою для її скасування, оскільки не звільняють платника податків від його обов`язку зі сплати обов`язкових платежів та зборів, у даному випадку єдиного внеску.

Слід зазначити, що відповідно до п. 1.5 розділу XI Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29.12.201 1 за № 1562/20300 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 22.04.2014 № 462) (далі - Порядок № 1588), визначено що у зв`язку з ліквідацією або реорганізацією платника податків контролюючі органи розпочинають та проводять процедури, передбачені цим розділом, у разі одержання хоча б одного з таких документів (відомостей):

- заяви за формою N 8-ОПП від платника податків, поданої згідно з пунктами 11.2 - 11.4 цього розділу;

- відомостей державного реєстратора про внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи;

- відомостей з Єдиного державного реєстру чи ЄДРПОУ, повідомлення органу державної реєстрації про припинення (закриття) відокремленого підрозділу;

- судових рішень або відомостей з Єдиного державного реєстру, іншої інформації щодо прийняття судом рішень про порушення провадження у справі про банкрутство чи визнання банкрутом платника податків, порушення справи або прийняття рішення судом про припинення юридичної особи, визнання недійсною державної реєстрації чи установчих документів платника податків, зміну мети установи, реорганізацію платника податків.

Згідно з пп.1 п.11.17 розділу XI Порядок № 1588, зняття з обліку платників податків у контролюючих органах здійснюється у такому порядку щодо платників податків, державна реєстрація припинення яких здійснюється згідно із Законом, підставою для зняття їх з обліку у контролюючих органах є надходження відомостей про державну реєстрацію припинення юридичної особи. Дата зняття з обліку відповідає даті закриття останньої інтегрованої картки платника податків або даті отримання відомостей про припинення юридичної особи у разі, якщо на момент отримання таких відомостей були закриті всі інтегровані картки такого платника податків. Дані про зняття з обліку платника податків фіксуються в журналі за формою N 6-ОПП. Номер зняття з обліку відповідає номеру відповідного запису в журналі за формою N 6-ОПП.

Дані про зняття з обліку платника податків, державна реєстрація припинення якого здійснюється згідно із Законом, передаються контролюючим органом за основним місцем обліку такого платника податків до Єдиного державного реєстру із зазначенням: дати та номера запису про зняття з обліку, назви та ідентифікаційного коду контролюючого органу, у якому платника податків знято з обліку.

З матеріалів справи встановлено, що згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців платник податків ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1 ) 03.04.2019 року за номером запису 222700500001029607 зареєстровано припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем.

Проте, з податкового обліку фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не знята, оскільки має заборгованість у тому числі зі сплати єдиного внеску в сумі 15819 грн. 54 коп., яка визначена оскаржуваною вимогою.

Окрім того, на момент прийняття спірної вимоги підприємницька діяльність фізичною особи-підприємця не була припинена.

Згідно з п.1 ч.2 ст.6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.7 Закону № 2464 у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Частиною 12 ст. 9 Закону № 2464 визначено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Згідно з ч. 8 ст.25 Закону № 2464 у разі ліквідації юридичної особи - платника єдиного внеску або втрати платником з інших причин статусу платника єдиного внеску сума недоїмки сплачується за рахунок коштів та іншого майна платника. У такому разі відповідальними за погашення недоїмки є:

ліквідаційна комісія - щодо юридичної особи - платника єдиного внеску, що ліквідується;

юридична особа - щодо утворених нею філії, представництва або іншого відокремленого підрозділу - платника єдиного внеску, що ліквідується.

У разі недостатності у платника єдиного внеску коштів та іншого майна для сплати недоїмки відповідальними за її сплату є:

засновники або учасники юридичної особи - платника єдиного внеску, що ліквідується, якщо згідно із законом вони несуть повну чи додаткову відповідальність за її зобов`язаннями;

юридична особа - щодо утворених нею філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу - платника єдиного внеску, що ліквідується;

правонаступники юридичної особи - платника єдиного внеску, що ліквідується.

У разі злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення платника єдиного внеску зобов`язання із сплати недоїмки покладаються на осіб, до яких відповідно до законодавства перейшли його права та обов`язки.

При цьому, відповідно до ч.16 ст.25 Закону № 2464 строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

З аналізу вищенаведених норм права випливає, що позивач, як платник єдиного внеску зобов`язаний був своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, проте оскільки своєчасно цього не зробив, у відповідача виникло право на прийняття вимоги про сплату боргу.

При цьому, суд вважає, що реєстрація 03.04.2019 року припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем не звільняє позивача від обов`язку зі сплати заборгованості з єдиного внеску, яка виникла раніше.

Посилання позивача на п.9,10 розділу VI Інструкції, як на підставу для списання заборгованості зі сплати єдиного внеску, суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до п.9 розділу VI Інструкції списанню підлягає борг (недоїмка) зі сплати єдиного внеску у разі:

повної ліквідації юридичної особи - платника єдиного внеску, коли борги (недоїмка) зі сплати єдиного внеску залишилися непогашеними у зв`язку з недостатністю майна такого платника або майна засновників чи учасників, якщо вони несуть повну чи додаткову відповідальність за зобов`язаннями платника;

смерті фізичної особи, оголошення померлою, визнання її у судовому порядку безвісно відсутньою або недієздатною за умови відсутності осіб, які відповідно до Закону несуть зобов`язання зі сплати єдиного внеску, та засвідчення цього факту відділом державної реєстрації актів цивільного стану чи постановленням судового рішення.

Отже, у відповідності до вищенаведеної норми дійсно списанню підлягає борг (недоїмка) зі сплати єдиного внеску у разі повної ліквідації юридичної особи - платника єдиного внеску, проте обов`язковою умовою для такого списання є залишок боргів (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у зв`язку з недостатністю майна такого платника або майна засновників чи учасників.

Позивачем не наведено таких обставин та не надано жодних доказів на підтвердження недостатності майна для погашення наявної у нього заборгованості.

Окрім того, наведена норма стосується ліквідації юридичної особи - платника єдиного внеску, а в розглядуваному випадку мова йде про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Також суд вважає необґрунтованими доводи позивача про обов`язковість проведення податковим органом перевірки, прийняття акта перевірки, з метою винесення вимоги про сплату боргу, оскільки як зазначалось вище, з приписів Інструкції вбачається, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), у одному з таких випадків: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) від 08 листопада 2018 р. за №Ф-2661-57-У була прийнята у зв`язку з тим, що позивач на кінець календарного місяця мав недоїмку зі сплати єдиного внеску, що перевищує 10 грн., сформована вона була на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника за формою визначеною для платника - фізичної особи-підприємця, отже в цьому випадку проведення перевірки та складення акту перевірки не є обов`язковими умовами для прийняття вимоги.

За наведених обставин суд вважає, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 08 листопада 2018 р. за №Ф-2661-57-У була прийнята відповідачем на підставі та у межах наданих йому повноважень, а тому є правомірною та не підлягає скасуванню.

Враховуючи правомірність прийняття оскаржуваної вимоги та не наведення позивачем обґрунтованих підстав для списання його боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, вимога позивача щодо зобов`язання Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області списати борг (недоїмку) в сумі 15819 грн. 54 коп. є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з ч. 2 ст.73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень рішення якого оскаржується, належним чином доведено правомірність прийняття спірної вимоги, тоді як позивачем не спростовано доводи відповідача, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що оскільки позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню, підстави для стягнення з відповідача судового збору відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 72, 77, 241, 243-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49000, Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано11 вересня 2019 р.

Суддя О.М. Неклеса