Ухвала суду № 84160181, 10.09.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

(про закриття провадження у справі)

10 вересня 2019 року м. Житомир справа № 240/9900/19

категорія 105000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черноліхова С.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Головинський гранітний кар"єр" до Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову, на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання недійсною оцінки майна,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Головинський гранітний кар`єр" (далі - ТОВ "Головинський гранітний кар`єр", Позивач, Товариство) із позовом в якому просить визнати недійсною оцінку майна - арештованого та конфіскованого згідно акту опису й арешту майна від 03.05.2019, що належить ТОВ "Головинський гранітний кар`єр", визначеної станом на 27.05.2019 за замовленням відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області для подальшої реалізації шляхом продажу через аукціон в рамках зведеного виконавчого провадження №42595654, відповідно до звіту про оцінку майна №190503-м суб`єкта оціночної діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

Аргументуючи позовні вимоги вказує, що у Відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області перебуває зведене виконавче провадження ВП №42595654 про стягнення боргу з ТОВ "Головинський гранітний кар`єр". В свою чергу, суб`єктом оціночної діяльності фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 було проведено оцінку майна товариства, про що складено Звіт про оцінку майна № 190503-м, який отримано позивачем 01.08.2019. З результатами визначення вартості та оцінки майна, позивач не згоден. Вказує на її недостовірність та необ`єктивність. Наголошує, що згідно Звіту про оцінку майна Житомир-2016 вартість Дробильно-сортувального комплексу по переробці відходів від видобування блоків №39 становила 6007513,00 грн, в той час як відповідно до Звіту про оцінку майна №190503-м – 824952,00 грн, тобто у 600% менша ніж у попередньому, а тому вважає, що вартість майна свідомо занижена суб`єктом оціночної діяльності. Зазначає, що обсяг зібраних оцінювачем ОСОБА_1 даних наведений в Звіті про оцінку майна №190503—м є недостатній для проведення оцінки майна, крім того, відсутня достатня ідентифікація об`єкта оцінки. Свої твердження товариство мотивує тим, що Рецензією на Звіт про оцінку майна від 03.05.2019, такий звіт визнано таким, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та непрофесійним і не може бути використаний для подальшої реалізації майна шляхом продажу через аукціон. За таких обставин, позивач просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою судді від 14.08.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі. Встановлено відповідачу строк для подання до суду відзиву на позов.

30 серпня 2019 року від представника відповідача надійшов до суду відзив на позовну заяву (а.с.99-107). Зі змісту якого вбачається, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження факту незаконності дій Головного територіального управління юстиції у Житомирській області при визначенні вартості майна, а також не вказано, які саме дії з боку відповідача є незаконними. У своїй діяльності суб`єкт оціночної діяльності є самостійним, а тому виконавець жодним чином не може впливати на порядок проведення оцінки майна.

До суду також надходила заява ТОВ "Головинський гранітний кар`єр" про забезпечення позову, у задоволенні якої ухвалою суду від 30.08.2019 відмовлено.

03.09.2019 розгляд справи було відкладено з підстав неявки позивача у судове засідання, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду справи.

Представник позивача у судовому засіданні просив задовольнити позовні вимоги. Вказав, що оцінка майна повинна бути визнана недійсною, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та наданих поясненнях.

Третя особа також заперечував проти задоволення позовних вимог, вказав на правомірність, достовірність та об`єктивність проведеної оцінки майна.

Ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, занесеною секретарем судового засідання до протоколу судового засідання від 10.09.2019 постановлено перейти до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Суд, розглянувши матеріали справи, зазначає наступне.

Встановлено, що у Відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області перебуває зведене виконавче провадження ВП №42595654 про стягнення боргу з ТОВ «Головинський гранітний кар`єр» (а.с.109-110).

У рамках вказаного виконавчого провадження та у відповідності до ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 2 червня 2016 року, старшим державним виконавцем Дідківським А.С. винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 03 травня 2019 року.

В свою чергу, постановою цього ж державного виконавця від 03.05.2019 призначено Медведєва Сергія Олександровича суб`єктом оціночної діяльності-суб`єктом господарювання у зведеному виконавчому провадженні. Вказаною постановою останнього зобов`язано протягом 15 днів, з дня ознайомлення з такою постановою, надати письмовий звіт про оцінку майна (акт оцінки майна) з питань визначення ринкової вартості описаного майна боржника ТОВ «Головинський гранітний кар`єр».

За результатами проведеної оцінки майна, ОСОБА_1 складено звіт №190506-М, з яким 01.08.2019 позивач ознайомився.

Позивач вважаючи недійсною оцінку арештованого та конфіскованого майна звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав.

Так, положеннями ст.2 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі – Закон №1404-VIII) визначено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями та забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Підстави, порядок та процедура здійснення виконавчого провадження регулюється Законом №1404-VIII та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (далі - Інструкція - №512/5).

Згідно з ч.1 ст.5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Частиною 1 статті 10 Закону №1404-VIII передбачені заходи примусового виконання рішень.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки (ч.1-2 ст.18 Закон №1404-VIII).

Згідно із вимогами п.6 ч.3 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Поряд із цим, правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» № 2658-III від 12 липня 2001 року (далі - Закон № 2658-III).

Оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання.

Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону (ст. 3 Закон № 2658-III).

Підставою проведення оцінки майна є, зокрема, договір між суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання та замовником оцінки, який укладається в письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім (ч.1 ст. 10, ч. 1 ст. 11 цього ж Закону).

Згідно ч. 1 ст.12 Закон № 2658-III, звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

При цьому, спори, пов`язані з оцінкою майна, майнових прав, вирішуються в судовому порядку (ст. 33 Закон № 2658-III).

Отже, у випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна.

При цьому, аналіз вищевикладених норм чинного законодавства свідчить про те, що звіт, складений ОСОБА_1 , є результатом його практичної діяльності відповідно до договору з визначених питань. Такий звіт не є актом державного чи іншого органу, відповідно не може вважатися юридичним актом, тобто офіційним письмовим документом державного чи іншого органу (посадової особи), виданим в межах його компетенції, визначеної законом, який має точно визначені зовнішні реквізити та породжує певні правові наслідки. А також не створює юридичний стан, спрямований на регулювання суспільних відносин та не має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин, при цьому чинний певний час.

Крім того, не є зазначений звіт і нормативно - правовим актом, оскільки не встановлює, не змінює і не скасовує норми права; не є актом ненормативного характеру (індивідуальним актом), оскільки він не породжує права та обов`язки позивача та йому не адресований.

Таким чином, звіт про оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором. Разом з тим, не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності.

Суд акцентує увагу на тому, що встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів.

Поряд із цим, суд вважає за необхідне вказати, що визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18/4440/16 (провадження № 11-1200апп18).

Як вбачається із позовних вимог, позивач, звернувшись до суду за захистом своїх прав, просить визнати недійсною оцінку майна - арештованого та конфіскованого згідно акту опису й арешту майна від 03.05.2019, що належить ТОВ "Головинський гранітний кар"єр", визначеної станом на 27.05.2019 за замовленням відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області для подальшої реалізації шляхом продажу через аукціон в рамках зведеного виконавчого провадження №42595654, відповідно до звіту про оцінку майна №190503-м суб`єкта оціночної діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

Отже, предметом даної справи є визнання недійсною оцінки майна.

Поряд із цим, аналіз судової практики Великої Палати Верховного Суду, дає підстави вважати, що використане позивачем формулювання «визнати недійсною оцінку майна» позбавлене сенсу, оскільки, як вже зазначалося, предметом судового розгляду можуть бути лише процесуальні дії державного виконавця щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду, незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності - здійснювали такі дії.

Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України) встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень ( ч. 1 ст. 2 КАС України ).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах (ч.1 ст. 19 КАС України).

Проаналізувавши вищевказані норми, суд наголошує, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Відтак, публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Натомість сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Зі змісту ст. 6 КАС України випливає, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави та застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Таким чином, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція).

У п. 24 рішення в справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Враховуючи обставини справи та судову практику Верховного Суду, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту порушених прав у сфері публічно-правових відносин шляхом визнання недійсною оцінки майна суперечить зазначеним вище нормам, оскільки спори про визнання недійсним оцінки майна не можуть бути розглянуті у порядку адміністративного та іншого судочинства.

Слід акцентувати увагу позивача, що ефективним способом судового оскарження визначення вартості чи оцінки майна є судове оскарження оцінки майна, як процесуальної дії державного виконавця у порядку адміністративного судочинства.

Пунктом першим частини першої статті 239 КАС України визначено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Разом з тим, частиною другою статті 239 КАС України визначено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

З огляду на вищевикладене та враховуючи норми чинного законодавства та судову практику Верховного Суду, суд дійшов висновку, що провадження у справі слід закрити, оскільки не підлягає розгляду в адміністративному та іншому судочинстві.

Керуючись п.1 ч.1 ст.238 та ст.ст. 239, 243, 248, 256 КАС України,

ухвалив:

Закрити провадження в адміністративній справі № 240/9900/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Головинський гранітний кар"єр" до Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову, на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання недійсною оцінки майна.

Ухвала суду набирає законної сили негайно з моменту підписання та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Черноліхов