Рішення № 84160157, 11.09.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2019 року м. Житомир справа № 240/9077/19

категорія 112010100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Семенюка М.М.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, третя особа - Управління Державної казначейської служби України у м. Житомирі, про зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом (а.с.30-34), в якому просить зобов`язати Житомирське об`єднане управління Пенсійного фонду України у Житомирській області сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у м. Житомирі Житомирської області подання про повернення ОСОБА_1 суми збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмір 4818,09 грн., сплаченого відповідно до квитанції № 0.0.1274355219.1 від 20.02.2019.

В обґрунтування позову зазначає, що позивачем придбано житло вперше, у зв`язку з чим відповідач повинен був подати до третьої особи подання про повернення ОСОБА_1 суми збору у розмірі 4818,09 грн.

Ухвалою від 22.07.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач подав відзив на позову заяву (а.с. 48-52), в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що станом на час придбання позивачем нерухомості, як і станом на час розгляду справи, в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість; питання про звільнення від сплати збору повинне з`ясовуватись при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу, а не під час звернення до органів Пенсійного фонду; сума витрат на правничу допомогу є завищеною.

Представник позивача подав відповідь на відзив (а.с. 60-63), в якому просив задовольнити позов в повному обсязі з тих підстав, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється лише за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, однак, громадяни, які придбавають житло вперше не є платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування; оскільки саме держава не виконала свій обов`язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на Державу; обсяг виконаної роботи адвокатом є співмірним з сумою 5000 грн.

Третя особа подала пояснення по справі (а.с. 39-42), в яких зазначила, що не заперечує проти задоволення позову в частині визнання бездіяльності відповідача протиправною та надання відповідачем подання позивачу для повернення помилково сплачених коштів.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 11.09.2019 в даній справі Житомирське об`єднане управління Пенсійного фонду України у Житомирській області замінено його правонаступником - Головним об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.02.2019 між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ("Продавець") та ОСОБА_1 ("Покупець") укладено договір купівлі-продажу, який зареєстровано в реєстрі за №391 (а.с. 9-11), згідно з яким позивач придбав квартиру АДРЕСА_1 .

Згідно з п.4.2 Договору, збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, оплата якого передбачена діючим законодавством, внесений "Покупцем" у розмірі 4818,09 грн., що підтверджується квитанцією від 20.02.2019 № 0.0.1274355219.1 (а.с. 13).

Позивач звернувся до Житомирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою від 14.05.2019 (а.с. 16-17) про повернення коштів, оскільки він не є його платником в розумінні пункту 9 статті 1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування", так як придбавала житло вперше.

Листом від 23.05.2019 № 6514/04-01 (а.с. 19) Житомирське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило позивача про відсутність підстав для задоволення його заяви, оскільки Пенсійний фонд України не володіє інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно та позбавлений можливості встановити придбання житла конкретною особою вперше.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до пункту 9 статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №400/97-ВР (далі Закон №400/97-ВР) платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є: підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Пунктом 8 частини першої статті 2 цього Закону передбачено, що об`єктом оподаткування є: для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом №400/97-ВР врегульовано Порядком сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 (далі - Порядок №1740).

Відповідно до пункту 15-3 Порядку №1740 нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Тобто, нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється лише за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, однак, громадяни, які придбавають житло вперше, не є платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 30.04.2019 №165206893 (а.с.14-15), ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , данні про придбання ним іншого житла у власність - відсутні.

Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за №1650/24182 (далі Порядок №787).

Пунктом 5 Порядку №787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС)) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 №215, казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Таким чином, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на відповідні управління Пенсійного фонду України покладено обов`язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за ним будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано.

Окрім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що в Україні відсутній механізми перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.

За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше, саме держава в особі Пенсійного фонду України, як уповноваженого суб`єкта владних повноважень, зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов`язана сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартири конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.

Оскільки саме Держава не виконала свій обов`язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на Державу.

Таким чином, посилання відповідача на неможливість перевірки інформації щодо придбання будинку конкретною особою вперше, як на підставу для відмови позивачу в поверненні помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, є необґрунтованими.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для видачі позивачу відповідачем подання до органів Державної казначейської служби України щодо повернення помилково сплаченого позивачем збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна.

Аналізуючи частину першу статті 5 КАС України, суд звертає увагу на те, що права, свободи або законні інтереси особи підлягають судовому захисту в адміністративному суді за наявності наступних обов`язкових умов - безпосереднього порушення прав, свобод або законних інтересів особи, вчинення такого порушення законодавчо визначеним суб`єктом, а саме суб`єктом владних повноважень, та у разі порушення прав, свобод або законних інтересів особи у спосіб встановлений законодавством, а саме рішенням, дією чи бездіяльністю такого суб`єкта.

Отже захист прав позивача шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії може відбуватись виключно внаслідок визнання відповідних рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на викладене, для ефективного захисту прав позивача, суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії Житомирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у видачі позивачу подання до органів Державної казначейської служби України щодо повернення помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна.

Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

В даному випадку ефективним способом відновлення порушеного права є зобов`язання відповідача видати ОСОБА_1 подання до Управління Державної казначейської служби України у м. Житомирі Житомирської області про повернення ОСОБА_1 суми збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмір 4818,09 грн., сплаченого відповідно до квитанції № 0.0.1274355219.1 від 20.02.2019.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.

Поряд з цим суд враховує, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.

Приймаючи до уваги обставини даної справи, суд не вважає за необхідне зобов`язувати суб`єкта владних повноважень подавати звіт про виконання даного судового рішення, а тому відмовляє у встановленні судового контролю за виконанням постанови в даній справі.

Щодо стягнення на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 5000 грн.

Згідно з ч. 2 - 4 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Таким чином, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Так, з наданих представником позивача документів (а.с. 20-24) не вбачається, детального опису виконаних робіт, тобто який час адвокат витратив на надання певної послуги та який гонорар повинен отримати за її виконання.

Суд звертає увагу, що положення договору про надання правової допомоги від 28.02.2019 та ордер серії КВ № 312176 від 28.02.2019 мають загальний характер та стосуються правничого супроводу діяльності позивача у різних аспектах, а не тільки у судових провадженнях.

Отже, обґрунтовуючи понесені витрати на професійну правову (правничу) допомогу за даним Договором та ордером, позивач має довести наявність причинно-наслідкового зв`язку між понесеними витратами (або витратами, які можуть бути понесені у майбутньому) та послугами, наданими в межах розгляду даної конкретної справи.

Крім того представником позивача не надано жодних доказів того, що дані послуги були надані саме у зв`язку з розглядом Житомирським окружним адміністративним судом справи №240/9077/19.

Одним з основних прецедентів щодо угод про виплату адвокату гонорару в разі виграшу є справа "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece) від 19.10.2000, скарга №31107/96, у якій ЄСПЛ узагальнив свою минулу практику з цього питання і сформулював основні положення стосовно таких угод. Суд зазначив, що згідно з його прецедентною практикою (§ 23 справи "Санді Таймс проти Об`єднаного Королівства (№2)" (Sunday Times v. UK (№2) від 06.11.1980, скарга №6538/74), відшкодування судових витрат передбачає, що встановлена їх реальність, необхідність і, більше того, умова розумності їх розміру.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позивачем не обґрунтовано та не доказано здійснення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн. при розгляді даної справи, а тому відмовляє в їх стягнені.

Враховуючи задоволення позову та приписи ст. 139 КАС України на користь позивача належить стягнути понесені ним витрати зі сплати судового збору в сумі 768,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 КАС України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, 10003, код 13559341), третя особа - Управління Державної казначейської служби України у м. Житомирі Житомирської області (вул. Святослава Ріхтера, 12/5, м. Житомир, 10008, код 38035726), задовольнити.

Визнати протиправними дії Житомирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 у видачі подання до Управління Державної казначейської служби України у м. Житомирі Житомирської області про повернення суми збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмір 4818,09 грн.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області видати ОСОБА_1 подання до Управління Державної казначейської служби України у м. Житомирі Житомирської області про повернення ОСОБА_1 суми збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмір 4818,09 грн., сплаченого відповідно до квитанції № 0.0.1274355219.1 від 20.02.2019.

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати зі сплати судового збору в сумі 768,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Семенюк