Рішення № 84159987, 02.09.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2019 року Справа № 160/5909/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (в письмовому провадженні) в місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01.01.2019 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , компенсацію втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати з 01.01.2019 року, відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсацій громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159.

В обгрунтування позовну зазначено, що позивач перебувала на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та отримувала пенсію за віком з 11.04.2012 року. В 2017 році позивач виїхала на постійне місце проживання до США та повернулась до України в серпні 2018 року. Виплата пенсії була припинення з 01.01.2019 року. Позивач звернулась до відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії. Проте, відповідач відмовив у поновленні виплати пенсії, у зв`язку з тим, що в паспорті позивача не вказано місце реєстрації. Позивач не погоджується з відмовою відповідача у поновленні виплаті пенсії, вважає її протиправною та такою, що порушує її право на отримання пенсійних виплат.

Ухвалою суду від 16.07.2019 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Представник ГУ ПФУ в Дніпропетровській області надав відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що позивач з 13.09.2017 року оформила виїзд на постійне місце проживання до США, у зв`язку з чим виплата пенсії була припинена. 13.05.2019 року позивач звернулась до відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії, до якої додала паспорт, акт №29 від 29.05.2019 року та довідку №5 від 31.05.2019 року про фактичне місце проживання. Відповідачем відмовлено у поновленні виплати пенсії, оскільки позивач не надала документ, що засвідчує її місце проживання (довідка відповідних органів з місця проживання), а у наданому паспорті відсутня інформації щодо місця реєстрації позивача. Також, відповідач вказав на передчасність позовних вимог в частині виплати компенсації за своєчасно не виплачені кошти. Відповідач зазначає, що ГУ ПФУ в Дніпропетровській області діє в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства.

Виходячи з положень пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд адміністративної справи здійснено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебувала на обліку у ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та з 11.04.2012 року отримувала пенсію за віком.

13.09.2017 року позивач виїхала до США на постійне місце проживання та повернулась в Україну в 2018 році.

Протягом листопада- грудня 2018 року позивач отримувала пенсійні виплати в загальному розмірі 4942,07 грн.

Пенсійні виплати були припинені позивачу з 01.01.2019 року.

31.05.2019 року звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про поновлення виплати пенсії.

Листом від 06.06.2019 року №132/03.22-14 відповідач відмовив позивачу у поновленні виплати пенсії, оскільки відповідно до законодавства, особа, яка звертається за пенсією повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу), місце її проживання (реєстрації) та вік. За документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), в тому числі органів місцевого самоврядування. Довідка №5 від 31.05.2019 року видана ОСМД "Радянська, 81" не є підтвердженням постійного проживання в Україні та не відповідає нормі законодавства, що регулює питання пенсійного забезпечення. Тому законні підстави для поновлення виплати пенсії відсутні.

Позивач, не погодившись з відмовою відповідача про поновлення виплати пенсії, звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

У статті 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною третьою статті 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Таким чином, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав.

Виходячи з наведених законодавчих норм позивач, як громадянка України, має такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, так як Конституція Україні та пенсійне законодавство України не допускає обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії, за ознакою місця проживання громадянина України.

Пунктом 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі - Порядок), передбачено, що заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, а також у місті та районі (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Згідно з пунктом 2.9 цього Порядку особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

За документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. (пункт 2.22 Порядку).

Отже, виходячи із правової та соціальної природи пенсійного забезпечення, право громадянина на призначення йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як наявність реєстрації місця постійного проживання в Україні.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.06.2019 року у справі №206/7230/16-а (провадження №К/9901/22352/18).

В судовому засіданні встановлено, що позивач надала до відповідача паспорт громадянина України, акт №29 від 29.05.2019 року фактичного місця проживання та довідку №5 від 31.05.2019 року про фактичне місце проживання в м . Павлограді .

Таким чином, суд дійшов висновку про безпідставність відмови відповідача у реалізації конституційного права позивача на пенсійне забезпечення з підстави ненадання документу, що підтверджує фактичне проживання, оскільки до заяви про поновлення виплати пенсії позивач надала необхідні документи.

Крім того, суд звертає увагу, що ОСОБА_1 після повернення з США, отримувала протягом листопада-грудня 2018 року пенсійні виплати, що підтверджується долученою до матеріалів справи копією довідки про доходи №5109 9811 1711 1334 від 21.05.2019 року, виданої Павлоградським відділом обслуговування громадян ГУ ПФУ в Дніпропетровській області.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправною бездіяльності щодо припинення виплати пенсії та зобов`язання поновити її виплату з 01.01.2019 року підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати з 01.01.2019 року, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ та Порядку проведення компенсацій громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 46 Закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Закон України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року №2050-III (далі - Закон №2050-ІІІ) у статті 1 встановлює, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Проте, у статті 4 вказаного Закону №2050-III передбачено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Тобто, зі змістом вказаної норми випливає, що виплата компенсації проводиться одночасно з виплатою заборгованості. На час розгляду цієї справи у суду відсутні передумови припускати, що відповідачем не буде виконана вимога Закону №2050-ІІІ під час виплати позивачу заборгованості з пенсійних виплат. Отже, зазначена позовна вимога є передчасною та задоволенню не підлягає.

На підставі вищевикладеного, суд приходить висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 768,40 грн., що документально підтверджується квитанцією №ПН3238 від 09.07.2019 року.

Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в сумі 384, 20 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 21910427) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у поновлені пенсії ОСОБА_1 , викладену в листі від 06.06.2019 року №132/03.22-14.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01.01.2019 року.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судові витрати у розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

У зв`язку з перебуванням судді у щорічній відпустці, рішення по справі винесено у перший робочий день судді 02.09.2019 року.

Суддя М.В. Бондар