Ухвала суду № 84159936, 11.09.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

11 вересня 2019 року Справа № 160/240/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді при секретарі судового засідання за участю сторін:Лозицької І.О. Мілєвської А.В. позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Дикої Н.В.

представника відповідача Головченко К.В.

представника відповідача Воронцової В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Рось» до відповідача-1: виконавчого комітету Дніпровської міської ради, відповідача-2: Комунального підприємства «Управління по ремонту та експлуатації автошляхів» Дніпровської міської ради, відповідача-3: Інспекції з питань благоустрою Дніпровської міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

09.01.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство «Рось» з позовом до відповідача-1: виконавчого комітету Дніпровської міської ради, відповідача-2: Комунального підприємства «Управління по ремонту та експлуатації автошляхів» Дніпровської міської ради, відповідача-3: Інспекції з питань благоустрою Дніпровської міської ради, в якому просить суд:

- визнати протиправним та нечинним рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради № 636 «Про усунення наслідків порушення Правил благоустрою території міста» в частині п. 1 Переліку тимчасових споруд, викладених у додатку до рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради № 636 від 05.07.2018 року;

- визнати протиправними дії Комунального підприємства «Управління по ремонту та експлуатації автошляхів» Дніпровської міської ради та Інспекції з питань благоустрою Дніпровської міської ради щодо демонтажу тимчасової споруди Приватного підприємства «Рось»;

- зобов`язати виконавчий комітет Дніпровської міської ради, Комунальне підприємство «Управління по ремонту та експлуатації автошляхів» Дніпровської міської ради, Інспекцію з питань благоустрою Дніпровської міської ради протягом двох тижнів з моменту вступу в законну силу рішення суду відшкодувати Приватному підприємству «Рось» солідарно вартість незаконно демонтованої тимчасової споруди, що була розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Осіння, 9а, в сумі 91933,00 грн., відповідно до звіту про оцінку майна РДК 160929-003, який було укладено ТОВ «Гарант Преміум Плюс» 29.09.2016 року.

Ухвалою суду від 14.01.2019 року було відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання, а також встановлено відповідачам строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.

Ухвалою суду від 06.03.2019 року було закрито провадження в частині позовних вимог щодо зобов`язання виконавчого комітету Дніпровської міської ради, Комунального підприємства «Управління по ремонту та експлуатації автошляхів» Дніпровської міської ради, Інспекції з питань благоустрою Дніпровської міської ради протягом двох тижнів з моменту вступу в законну силу рішення суду, відшкодувати Приватному підприємству «Рось» солідарно вартість незаконно демонтованої тимчасової споруди, що була розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Осіння, 9а, в сумі 91933,00 грн., відповідно до звіту про оцінку майна РДК 160929-003, який було укладено ТОВ «Гарант Преміум Плюс» 29.09.2016 року, та роз`яснено позивачу, що розгляд позовної заяви в цій частині позовних вимог, належить до юрисдикції господарського суду, в порядку та у строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

22.04.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга Приватного підприємства «Рось» на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.03.2019 року, якою було закрито провадження у справі в частині позовних вимог щодо зобов`язання виконавчого комітету Дніпровської міської ради, Комунального підприємства «Управління по ремонту та експлуатації автошляхів» Дніпровської міської ради, Інспекції з питань благоустрою Дніпровської міської ради протягом двох тижнів з моменту вступу в законну силу рішення суду відшкодувати Приватному підприємству «Рось» солідарно вартість незаконно демонтованої тимчасової споруди, що була розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Осіння, 9а, в сумі 91933,00 грн., відповідно до звіту про оцінку майна РДК 160929-003, який було укладено ТОВ «Гарант Преміум Плюс» 29.09.2016 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.04.2019 року було зупинене провадження у справі до перегляду ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.03.2019 року про закриття провадження у справі в частині позовних вимог в порядку апеляційного провадження.

19.06.2019 року на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду на підставі ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 12.06.2019 року, якою апеляційну скаргу Приватного підприємства «Рось» було повернуто на підставі п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, у зв`язку з неусуненням недоліків апеляційної скарги, надійшли матеріали адміністративної справи.

Ухвалою суду від 20.06.2019 року було поновлено провадження у справі.

У судовому засіданні 11.09.2019 року судом було поставлене до розгляду та вирішення питання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Комунального підприємства «Управління по ремонту та експлуатації автошляхів» Дніпровської міської ради (далі – КП «УРЕА») щодо демонтажу тимчасової споруди Приватного підприємства «Рось», з урахуванням правових висновків Третього апеляційного адміністративного суду, викладених у постанові від 04.07.2019 року, справа № 160/674/19 щодо подібних спірних правовідносин, що виникли під час виконання відповідачами рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради № 636 «Про усунення наслідків порушення Правил благоустрою території міста».

Учасники справи проти закриття провадження у вказаній частині позовних вимог не заперечували.

Заслухавши думки учасників справи, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що зазначений вище адміністративний позов у частині заявлених позовних вимог не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а тому слід закрити провадження у вказаній частині позовних вимог, виходячи з такого.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у п. 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Згідно з ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових та службових осіб.

Частиною 2 ст. 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, публічно-правовий спір - спір, у якому:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

- хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Таким чином, аналіз вказаних норм свідчить про те, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

При цьому, суд бере до уваги правовий висновок апеляційного суду, висловлений в постанові від 04.07.2019 року, справа № 160/674/19, відповідно до якого, зокрема, комунальні підприємства не є суб`єктами владних повноважень у розумінні положень КАС України, а тому Комунальне підприємство «Управління по ремонту та експлуатації автошляхів» Дніпровської міської ради не може виступати стороною адміністративного спору.

Під час визначення предметної юрисдикції справ, суди повинні брати за основу суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини у вищенаведеній частині позовних вимог виникли між юридичною особою – Приватним підприємством «Рось» та Комунальним підприємством «Управління по ремонту та експлуатації автошляхів» Дніпровської міської ради щодо демонтажу тимчасової споруди Приватного підприємства «Рось». Суд бере до уваги, що вказана тимчасова споруда була розташована позивачем в рамках договору № 754/2 від 15.09.2015 року про використання об`єкту благоустрою, укладеного з Комунальним підприємством «Управління з організації контролю благоустрою об`єктів сфери відпочинку, споживчого ринку та захисту інтелектуальної власності».

Водночас, суд бере до уваги висновки апеляційного суду, висловлені в постанові від 04.07.2019 року, справа № 160/674/19, та зазначає, що КП «УРЕА» у спірних правовідносинах діяло в межах рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 23.03.2017 року № 169 «Про вжиття заходів щодо усунення порушень Правил благоустрою території міста» та було залучене для проведення демонтажу на підставі рішення Дніпровської міської ради від 05.07.2018 року № 636 «Про усунення наслідків порушень Правил благоустрою території міста», тобто комунальне підприємство діяло в межах, передбачених зазначеними нормативно-правовими актами органу місцевого самоврядування – Дніпровської міської ради та її виконавчих органів.

Таким чином, йому не делегувалось жодних владних повноважень, а правовідносини, які виникли між позивачем та КП «УРЕА» з приводу демонтажу належних позивачеві споруд, не носять публічно-правового характеру. При цьому, комунальні підприємства, установи чи організації не є суб`єктами владних повноважень у розумінні положень КАС України, а тому Комунальне підприємство «Управління по ремонту та експлуатації автошляхів» Дніпровської міської ради не може виступати стороною адміністративного спору.

Тобто, аналіз спірних правовідносин між позивачем та відповідачем-2 свідчить про те, що спір в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Комунального підприємства «Управління по ремонту та експлуатації автошляхів» Дніпровської міської ради щодо демонтажу тимчасової споруди Приватного підприємства «Рось» стосується порушеного цивільного права позивача, тобто права володіння тимчасовою спорудою – торговельним павільйоном, площею 15 кв. м, що розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Осіння, 9а.

У свою чергу, суд зазначає, що за відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Інспекція з питань благоустрою Дніпровської міської ради є органом місцевого самоврядування, тому як суб`єкт владних повноважень під час виконання рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради № 636 «Про усунення наслідків порушення Правил благоустрою території міста» діяла в межах публічно-владних повноважень.

При цьому, суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, юридичні особи мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

З аналізу вищенаведених норм права вбачається, що не є публічно-правовим спір між юридичними особами, у якому дії однієї юридичної особи спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав іншої юридичної особи, в даному випадку майнових прав юридичної особи.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели, в тому числі, управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Тобто, заявляючи позовні вимоги у вищенаведеній частині позовних вимог, тобто в частині позовних вимог про визнання протиправними дії Комунального підприємства «Управління по ремонту та експлуатації автошляхів» Дніпровської міської ради щодо демонтажу тимчасової споруди Приватного підприємства «Рось», позивач фактично оскаржує порушення відповдіачем-2 його права володіння своїм майном, тобто порушення його майнового права.

Частиною 1 ст. 139 Господарського кодексу України визначено, що майном у цьому Кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб`єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб`єктів.

Отже, враховуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку, що на спірні правовідносини у вказаній вище частині позовних вимог юрисдикція адміністративних судів не поширюється, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства. Такий спір має вирішуватися судами за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Пунктом 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи, що спірні правовідносини в частині позовних вимог виникли з приводу порушення відповдіачем-2 майнового права позивача носять приватноправовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом судового розгляду у справі, віднесеної до адміністративної юрисдикції, даний спір підлягає вирішенню судами господарської юрисдикції в порядку господарського судочинства, з урахуванням суб`єктного складу спірних правовідносин.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне закрити провадження у адміністративній справі в наведеній частині.

Згідно з частиною 1 статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

В силу викладеного, суд вважає необхідним роз`яснити позивачу його право звернутися до господарського суду, в порядку та у строки передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Керуючись ст. ст. 44, 180 - 183, п. 1 ч. 1 ст. 238, 243, 248, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Провадження в адміністративній справі № 160/240/19 в частині позовних вимог про визнання протиправними дії Комунального підприємства «Управління по ремонту та експлуатації автошляхів» Дніпровської міської ради щодо демонтажу тимчасової споруди Приватного підприємства «Рось» – закрити.

Відповідно до частини 1 статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України, роз`яснити позивачу, що розгляд даної позовної заяви в частині позовних вимог про визнання протиправними дії Комунального підприємства «Управління по ремонту та експлуатації автошляхів» Дніпровської міської ради щодо демонтажу тимчасової споруди Приватного підприємства «Рось» відноситься до юрисдикції господарського суду, в порядку та у строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали, або протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали (у разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини ухвали), відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.5 п. 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили у строки, визначені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали складений 11.09.2019 року.

Суддя І.О. Лозицька