Рішення № 84159813, 11.09.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2019 року ЛуцькСправа № 140/2127/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Волдінера Ф. А.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Комунального підприємства «Володимир-Волинськтеплоенерго» Володимир-Волинської міської ради до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Володимир-Волинськтеплоенерго» Володимир-Волинської міської ради (далі - КП «Володимир-Волинськтеплоенерго», позивач) звернулося з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі – ГУ ДФС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.04.2019 № 0023265012.

Ухвалою судді від 12.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за результатами камеральної перевірки граничних термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних КП «Володимир-Волинськтеплоенерго» відповідачем складено акт № 4391/03-20-50-12/05384488 від 12.03.2019, яким встановлено порушення пункту 201.10 статті 201 Податкового Кодексу України. На підставі акту було прийняте податкове повідомлення - рішення від 05.04.2019 № 0023265012, котрим визначене грошове зобов`язання з податку на додану вартість у вигляді штрафної (фінансової) санкції в розмірі 74 781,78 грн. На думку позивача, прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є протиправним і таким, що підлягає скасуванню. При цьому позивач зазначає, що граничним терміном реєстрації податкової накладної є 15.01.2019. Разом з тим, 14.01.2019 позивач надіслав податкові накладні для реєстрації в ЄРПН, але не отримав квитанцій про їх прийняття або неприйняття. 18.01.2019 позивачем було отримано інформацію про неприйняття надісланих документів. Отже, покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення висновки за актом перевірки є необґрунтованими, у зв`язку із чим зазначене податкове повідомлення-рішення є неправомірним та підлягає скасуванню.

Керуючись наведеним, позивач просить позовні вимоги задовольнити.

30.07.2019, представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Відзив обґрунтований тим, що під час проведення перевірки з питань порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних контролюючим органом встановлено порушення КП «Володимир-Волинськтеплоенерго» вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що полягає у несвоєчасній реєстрації податкових накладних від 31.12.2018 № 74, № 12, № 116, № 157, № 193, № 20, № 16, № 17, № 176, № 110, № 94, № 172, № 37, № 86, № 22, № 18, № 14, № 76, № 140, № 25, № 192, № 11, № 126, № 24, № 68, № 21, № 107, № 113, № 177, № 103, № 13, № 92 у ЄРПН. Вказані податкові накладні були зареєстровані в ЄРПН 18.01.2019 (граничний строк – 15.01.2019), що є підставою для застосування до платника штрафних (фінансових) санкцій. Вважає, оскаржуване рішення правомірним та таким, що прийняте в межах повноважень, наданих чинним законодавством. Тому, доводи позивача про протиправність рішення не відповідають дійсності.

На підставі наведеного відповідач просив у задоволенні позову відмовити.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача просив розглядати дану справу за участю представника відповідача.

Відповідно до приписів частин п`ятої та шостої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Частиною шостою статті 12 КАС України визначено перелік справ незначної складності. Відповідно до пункту 10 вказаної норми справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною четвертою статті 257 КАС України встановлено перелік категорій справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Дана адміністративна справа не підпадає під вказаний перелік.

Таким чином, з огляду на характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому, беручи до уваги, що відповідачем було надано суду та позивачу відзив на адміністративний позов з достатніми доказами, суд не вбачав підстав для розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, які беруть участь у справі.

07.08.2019 КП «Володимир-Волинськтеплоенерго» подало до суду відповідь на відзив на позовну заяву. Позивач зазначив, що згідно доданих до відзиву на позовну заяву квитанцій про реєстрацію податкових накладних зазначено датою формування 14.01.2019. Відповідач підтвердив, що усі перелічені податкові накладні були не прийняті у зв`язку з виявленими помилками, а також у кожній квитанції було запропоновано платнику податків виправити документ та надіслати його знову. Однак, на виконання пункту 201.10 статті 201 Податкового Кодексу України протягом операційного дня ані 14.01.2019, ані 15.01.2019 жодної квитанції позивачу не надійшло, а тому в силу приписів статті 201 ПК України позивач був переконаний в тому, що податкові накладні вважаються зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. Подальші дії та процес реєстрації жодним чином не залежить від дій позивача. Отже, застосування штрафу є протиправним, оскільки затримка реєстрації податкових накладних сталася не з вини позивача, а з вини контролюючого органу. Позивачем були виконані усі дії, які від нього залежали, спрямовані на своєчасну реєстрацію вище зазначених податкових накладних 14.01.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Крім того, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового Кодексу України помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді, тобто, в будь-якому разі, протягом операційного дня продавцю/покупцю має бути надіслана квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причини, а позивачу лише 18.01.2019 надійшли квитанції із зазначеними недоліками податкових накладних. Після отримання квитанції № 1 із запізненням 18.01.2019 з інформацією про не прийняття ПН у ЄРПН, позивачем було повторно направлено ті ж податкові накладні, за тим самим номером, датою та сумою на реєстрацію, так як відсутність факту реєстрації ПН в ЄРПН не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту ( про що у своєму відзиві зазначає відповідач), для того, щоб покупці платника податку могли скористатись податковим кредитом, ПН повинні були пройти реєстрацію у ЄРПН.

12.08.2019 представником відповідача подано до суду заперечення, в яких останній заперечив проти позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Сторони скористались своїм правом на подання до суду заяв по суті справи, в яких письмово виклали свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, а тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що посадовими особами Володимир-Волинського управління Головного управління ДФС у Волинській області проведено камеральну перевірку граничних термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних КП «Володимир-Волинськтеплоенерго».

За результатами перевірки складено акт від 12.03.2019 № 4391/03-20-50-12/05384488, яким зроблено висновки про порушення позивачем пункту 201.10 статті 201 Податкового Кодексу України.

На підставі акту було прийняте податкове повідомлення - рішення від 05.04.2019 № 0023265012 котрим визначене грошове зобов`язання з податку на додану вартість у вигляді штрафної (фінансової) санкції в розмірі 74 781,78 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленням-рішенням КП «Володимир-Волинськтеплоенерго» звернулося до суду з даним позовом за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України).

Відповідно до пункту 14.1.60 статті 14 ПК України 14.1.60. єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем). У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних визначає Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (далі – Порядок № 1246).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1246:

податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації;

операційний день - частина дня, протягом якої здійснюються прийняття від платників податку податкових накладних та/або розрахунків коригування та реєстрація або зупинення реєстрації. Інші терміни вживаються у значенні, наведеному в Кодексі, Законах України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг.

Згідно пунктів 3, 4 Порядку № 1246 операційний день триває в робочі дні з 8-ї до 20-ї години. Технічне обслуговування та регламентні роботи, що потребують зупинки Реєстру, не проводяться протягом операційного дня, крім аварійних випадків. Якщо 15 число або останній день місяця припадають на вихідний, святковий або неробочий день, такий день вважається операційним днем.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування приймаються до Реєстру у разі дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192, пунктами 200-1.3, 200-1.9 статті 200-1 та пунктами 201.1, 201.10 і 201.16 статті 201 Кодексу, а також з урахуванням Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Реєстрації підлягають податкові накладні та/або розрахунки коригування (у тому числі ті, що не надаються отримувачу (покупцю) товарів/послуг, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, складені за операціями з постачання послуг нерезидентом) незалежно від суми податку на додану вартість в одній податковій накладній/розрахунку коригування (пункт 5 Порядку № 1246).

Відповідно до пункту 13 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Згідно пунктів 14-15 Порядку № 1246 квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.

У квитанції зазначаються дата та час її формування, реквізити податкової накладної та/або розрахунку коригування та результат перевірки. Якщо у податковій накладній та/або розрахунку коригування за результатами проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), виявлено порушення, платнику податку надсилається квитанція про неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування із зазначенням причини такого неприйняття.

Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі від 24.10.2013 № 1486/12/13-13 роз`яснив, що реєстрація податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є обов`язком постачальника товарів чи послуг.

Цьому обов`язку кореспондує обов`язок центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, прийняти та зареєструвати надану платником податку-продавцем податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відмовити у прийнятті для реєстрації наданих платником податку податкових накладних центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, може лише в разі, якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пункту 201.1 статті 201 та/або пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України. У такому разі протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді в текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин такого неприйняття.

Отже, законодавством чітко визначено порядок оформлення, подачі, прийняття та реєстрації податкових накладних. При цьому, ведення Єдиного реєстру податкових накладних здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, а саме ДФС України, на яку покладено обов`язок прийняття, реєстрації та обробки податкових накладних, поданих в електронному вигляді платником податків. Підставою для відмови у прийнятті податкових накладних в електронному вигляді може бути лише порушення їх формування у відповідності до податкового законодавства України.

Як встановлено судом, КП «Володимир-Волинськтеплоенерго» 14.01.2019, в межах операційного дня, надіслало податкові накладі для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних від 31.12.2018 за № № 103, 107, 11, 110, 113, 116, 12, 126, 13, 14, 140, 157, 16, 17, 172, 176, 177, 18, 192 193, 20, 21, 22, 24, 25, 37, 68, 74, 76, 86, 92, 94.

Згідно наданих документів позивачем відповідні накладні були доставлені до органу ДФС 14.01.2019 в період з 13.09 год. по 13.29 год.

Разом з тим, з 14.01.2019, КП «Володимир-Волинськтеплоенерго» не було отримано квитанцію про прийняття або неприйняття податкових накладних, а тому в силу приписів статті 201 було переконано в тому, що податкові накладні вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Проте, квитанції № 1 про неприйняття податкових накладних були отримані позивачем лише 18.01.2019.

На переконання відповідача, вказані податкові накладні було зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних лише 18.01.2019, тобто з порушенням строків, визначених податковим законодавством України.

Однак, як з`ясовано судами, 18.01.2019 позивачем було здійснено повторну реєстрацію податкових накладних № № 103, 107, 11, 110, 113, 116, 12, 126, 13, 14, 140, 157, 16, 17, 172, 176, 177, 18, 192 193, 20, 21, 22, 24, 25, 37, 68, 74, 76, 86, 92, 94 від 31.12.2018, оскільки після отримання квитанції №1 із запізненням 18.01.2019 з інформацією про не прийняття податкових накладних у ЄРПН, позивачем було повторно направлено ті ж податкові накладні, за тим самим номером, датою та сумою на реєстрацію, так як відсутність факту реєстрації податкових накладних в ЄРПН не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, для того, щоб покупці платника податку могли скористатись податковим кредитом, податкові накладні повинні були пройти реєстрацію у ЄРПН.

Отже, позивачем було вчинено ті самі дії щодо реєстрації податкових накладних як 14.01.2019 так і 18.01.2019 з тією лише відмінністю, що подані до реєстрації 14.01.2019 податкові накладні не були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних у зв`язку з наявністю у них, на думку відповідача, помилок, проте квитанцію про невідповідність податкових накладних КП «Володимир-Волинськтеплоенерго» від відповідача отримало лише 18.01.2019.

Враховуючи вищевказане, оскільки податковим органом в межах операційного дня не надіслано квитанцію, що підтверджує прийняття податкової накладної, то така вважається зареєстрованою датою її надсилання, в даному випадку – 14.01.2019. Відтак, позивачем дотримано строки встановлені пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України. Тому підстави для застосування до позивача штрафних санкцій відсутні.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом постанові від 10.06.2019 у справі № 802/1825/16-а та у постанові від 26.06.2018 у справі № 806/2219/16.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем своєчасно зареєстровано податкові накладні від 31.12.2018 за № № 103, 107, 11, 110, 113, 116, 12, 126, 13, 14, 140, 157, 16, 17, 172, 176, 177, 18, 192 193, 20, 21, 22, 24, 25, 37, 68, 74, 76, 86, 92, 94 , відтак виконано обов`язок, встановлений ПК України, а тому відсутні підстави для застосування штрафних санкцій оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення частини першої статті 9 КАС України передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як визначено частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини “Щокін проти України” (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. (див. рішення у справі “Шпачек s.r.о.” проти Чеської Республіки” (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. пункт 109,110 рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Суд визначив, що «… адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень».

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість застосування до штрафних санкцій у сумі 74 781,78 грн. згідно податковим повідомленням-рішенням від 05.04.2019 № 0023265012, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Як визначено частинами першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, оскільки суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у сумі 1921,00 грн., що підтверджуються платіжним дорученням № 3984 від 08.07.2019 (а. с. 2).

Керуючись статтями 139, 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 05.04.2019 № 0023265012.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ 39400859) на користь Комунального підприємства «Володимир-Волинськтеплоенерго» Володимир-Волинської міської ради (44700, Волинська область, місто Володимир-Волинський, вулиця Сагайдачного, будинок 19, код ЄДРПОУ 05384488) судові витрати у розмірі 1921 (тисяча дев`ятсот двадцять одну) гривню.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255, 295 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ф. А. Волдінер