Вирок № 84158361, 11.09.2019, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/5310/17

1-кп/296/126/19

Вирок

Іменем України

11 вересня 2019 року м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого Покатілова О.Б.

з участю секретарів судового засідання Козловець І.О., Батюх А.М., Бондарчук А.Г.

прокурорів Лугинця О.С., Журавель І.І., Пянківського М.Ю.

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2

представників потерпілих Чорноморця О.В., Сероветника О.А., Мирончук О.П.

захисників Поліщука М.Г., Андрієвської Г.В., Поліщука Р.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі кримінальне провадження по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Житомира, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, не працюючого, з середньою освітою, неодруженого,

за ч.3 ст.15, ч.2 ст.185 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Києва, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, не працюючого, з середньою освітою, одруженого,

за ч.3 ст.15, ч.2 ст.185; ч. 2 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 05.11.2017 близько 13 год. 10 хв., перебуваючи у приміщенні під`їзду № 1 будинку АДРЕСА_3 шляхом вільного доступу повторно таємно викрав прикріплений до стіни датчик руху марки “Lemanso” моделі “LM611”вартістю 185 грн. 00 коп., що належить ОСББ “Затишок-79”, чим заподіяв останньому матеріальної шкоди на вказану суму.

Обвинувачений ОСОБА_2 свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченому ч. 2 ст. 185 КК України визнав частково. Зокрема, не заперечив ту обставину, що 05.11.2017 у під`їзді № 1 будинку АДРЕСА_3 . АДРЕСА_3 викрав датчик руху, однак не погоджується з вартістю викраденого майна, яка зазначена в обвинувальному акті, оскільки після вчинення крадіжки збув його на ринку за 50 гривень.

За даним епізодом, в якому обвинувачується ОСОБА_2 , беручи до уваги, що фактичні обставини викрадення датчику руху, окрім його вартості, ніким не оспорювались, суд на підставі вимог ч. 3 ст. 349 КПК України визнав їх встановленими в судовому засіданні та вважав недоцільним дослідження доказів щодо цих обставин. При цьому по вказаному епізоду суд обмежився дослідженням доказів, що характеризують особу обвинуваченого та підтверджують вартість викраденого датчику.

Відповідно до довідки ПП ОСОБА_3 вартість датчик руху марки “Lemanso” моделі “LM611” станом на 05.11.2017 року становила 250 грн.

Допитана в судовому засіданні представник ОСБКБ «Зитишок-79» Мирончук О.П. показала, що на час встановлення даного датчику руху у приміщенні під`їзду №1 будинку АДРЕСА_3 у серпні 2017 року становила 185 грн. 00 коп.

Також судом було досліджено за даним епізодом рахунок на оплату №5131 від 22 серпня 2017 року відповідно до якого вартість зазначеного вище датчику руху становить 185 грн. 00 коп.

Оцінивши викладені докази за даним епізодом відносно обвинуваченого ОСОБА_2 в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідно до обвинувального акту обвинувачений ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що він таємно викрав вартість датчик руху марки “Lemanso” моделі “LM611”, що належить ОСББ “Затишок-79” вартістю 300 грн. 00 коп.

В той же час судом встановлено, що дійсна вартість зазначеного датчику становить 185 грн. 00 коп., тому суд в даній частині вважає необхідним змінити в обвинуваченні суму завданого збитку, зазначивши, що вказаним злочином потерпілій стороні була завдана матеріальна шкода на 185 грн. 00 коп.

Також суд враховує, що Згідно правового висновку ВСУ, зробленого у постанові від 29.10.2015р. (справа № 5-98кс15): «У чинному законі України про кримінальну відповідальність розмір заподіяної крадіжкою шкоди визначається кількісними показниками, передбаченими у примітці до статті 185 КК.

Відповідно до положень пункту 5 підрозділу 1 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 Розділу IV цього Кодексу для відповідного року.»

Аналогічний правовий висновок з цього питання зробив і Верховний Суд у постанові від 21.02.2019р. (справа №237/716/16), який згідно вимог ч.1 ст.36 та ч.ч.2,5,6 ст.13 ЗУ ”Про судоустрій та статус суддів” підлягає врахуванню іншими судами при застосуванні цієї ж самої норми права.

Відповідно до підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.

Згідно зі ст.7 Закону України “Про Державний бюджет на 2017 рік” з 1 січня 2017 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1600 грн.

Таким чином, кримінальна відповідальність настає в разі викрадення чужого майна вартість якого перевищує 160 грн.

Кваліфікуючи дії обвинуваченого ОСОБА_2 суд також враховує, що злочин, за який обвинувачений визнається винуватими, був їм вчинений 05.11.2017 року, тобто після того, як відносно нього до суду були направлені ще два обвинувальних акта за вчинення викрадення чужого майна.

Таким чином, суд вважає винуватість обвинуваченого ОСОБА_2 доведеною повністю та кваліфікує його дії за ч.2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно.

Відповідно до свідоцтва про смерть обвинувачений ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , але провадження по справі було продовжено з метою можливої реабілітації обвинуваченого.

Крім того, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні незакінченого замаху на крадіжку майна за попередньою змовою групою осіб за наступних обставин.

Відповідно до обвинувального акту 08 червня 2017 року близько 13 год. 30 хв. у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виник спільний злочинний умисел, направлений на таємне викрадення будь-якого чужого майна, яке знаходилось на технічному поверсі будинку за адресою: АДРЕСА_4 .

Реалізуючи свій спільний злочинний умисел, останні піднялись на технічний поверх під`їзду № 2 вищевказаного будинку, де ОСОБА_2 раніше підготовленими ножицями перерізав належний ПАТ “Укртелеком” мережевий кабель, однак всі дії для доведення злочину до кінця спільно з ОСОБА_1 не вчинив, оскільки їх дії були викриті мешканцями будинку, які в той час зайшли на вказане горище.

Таким чином обвинувачені з причин, що не залежали від їх волі, не вчинили усі дії, які вважали за необхідне для доведення злочину до кінця.

Дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за вказаним епізодом стороною обвинувачення кваліфіковано за ч.3 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, як незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинений за попередньою змовою групою осіб.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого злочину не визнав та пояснив, що 08.06.2017 близько 16 год. знаходився за місцем проживання за адресою АДРЕСА_5 . В цей час почув стукіт у двері та коли відчинив їх, до нього зайшли працівники поліції з незнайомими чоловіками. Один з чоловіків вказав на нього рукою як на особу, яка скоїла крадіжку кабелю, після чого в нього за місцем проживання провели обшук, а його затримали та доправили до відділу поліції. До крадіжки кабелю по вул. Шевченка, 35 в м.Житомирі будь-якого відношення не має. 08.06.2017 за вказаною адресою не перебував. ОСОБА_2 , з яким познайомився за 2 дні до цього, також у вказаний день не бачив.

Обвинувачений ОСОБА_2 вину у інкримінованому злочині, передбаченому ч.3 ст.15, ч.2 ст.185 КК України не визнав та пояснив, що за кілька днів до 08.06.2017 зустрів знайомого на ім`я ОСОБА_4 , який не мав постійного місця проживання та ночував на техповерсі в будинку АДРЕСА_4 . На питання, де можна взяти телефонний кабель, ОСОБА_4 відповів, що на технічному поверсі за вказаною адресою, доступ до якого вільний, є відповідний кабель. 08.06.2017 ОСОБА_2 запропонував своїм знайомим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 піти з ним до будинку АДРЕСА_4 , де він мав намір відрізати телефонний кабель довжиною 1-1,5 метри. Мету заволодіння пояснив необхідністю продовжити телефонний кабель в кімнаті, в якій проживала його бабуся. Прибувши на місце, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 залишились чекати його на лавці біля під`їзду, а він піднявся на технічний поверх, де самостійно намагався відрізати 1,5 метри кабелю заздалегідь заготовленими ножицями, однак не зміг цього зробити, оскільки його дії були помічені та припинені мешканцями будинку. Наміру відрізати 35 метрів кабелю не мав. З ОСОБА_1 познайомився за 2 дні до цього, якому за винагороду допоміг перенести речі, які не мають відношення до обвинувачення. 08.06.2017 року останнього взагалі не бачив.

Окрім показань обвинувачених, суд, керуючись принципами диспозитивності та безпосередності дослідження доказів, дослідив усі докази, надані сторонами кримінального провадження.

Також суд приходить до наступного.

По злочину, передбаченому ч.3 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, в якому обвинувачуються ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , судом отримано показання свідків, досліджено письмові та речові докази, надані сторонами.

Так, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснив, що 08.06.2017 зустрівся зі своїм знайомим ОСОБА_2 та його сусідом на ім`я ОСОБА_7 . Після чого всі разом пішли до будинку по АДРЕСА_4 , де він разом з ОСОБА_8 залишились у дворі вказаного будинку, а ОСОБА_2 пішов в його бік та приблизно через 20 хвилин його звідти вивели працівники поліції. При цьому у ОСОБА_2 будь-яких речей на плечах чи в руках з собою не було.

Свідок ОСОБА_9 повідомив, що працює начальником дільниці ПАТ “Укртелеком”. У вищевказаний день прибув до будинку за адресою: АДРЕСА_4 , де місцеві мешканці затримали особу, яка намагалася скоїти крадіжку мережевого кабелю. Піднявшись на техповерх будинку, він побачив там обвинуваченого ОСОБА_2 , а також частину кабелю, який був повністю відокремлений (відрізаний). Інших осіб поруч з ОСОБА_2 не помітив. Він разом з іншими працівниками склали акт обстеження, при цьому переміряли кабель, його довжина склала 35 метрів. Кабель до ПАТ “Укртелеком” на відповідальне зберігання не передавався та до теперішнього часу не повернутий.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснив, що після обіду близько 16 год. прибиральниця в будинку, в якому він проживає, повідомила, що на даху хтось ходить. Він разом з ОСОБА_11 почали підніматися на техповерх. Першим піднявся ОСОБА_12 . Через 3 хвилини піднявся він та застав раніше невідомого йому ОСОБА_2 , який чистив кабель. Як він зрозумів, ОСОБА_12 побіг наздоганяти іншу особу, однак не зміг наздогнати. Кабель на техповерсі був обрізаний. Момент, коли його обрізали, він не бачив.

Свідок ОСОБА_13 повідомив, що спільно зі своїм сусідом ОСОБА_14 на техповерсі другого під`їзду будинку АДРЕСА_4 затримали чоловіка, який намагався викрасти кабель. На техповерх він піднявся першим та побачив двох чоловіків, які чистили кабель. При цьому один — з них ОСОБА_2 залишився на місці, а інший - втік. Він намагався його наздогнати, однак не зміг. На час події впізнав двох чоловіків, в судовому засіданні впізнав лише ОСОБА_2 Іншого, на даний час не зможе впізнати за давністю події. Кабель був відрізаний. Його мідну середину він не бачив.

Згідно заяви про вчинення кримінального правопорушення з додатками ПАТ “Укртелеком” 08.06.2017 звернулось до органів поліції із заявою з приводу крадіжки 35 метрів кабелю ТПП 50*2*04 за адресою: м.Житомир, вул. Шевченка, 35. Вартість викраденого майна, а саме, 35 метрів кабелю, складає 2008,3 грн.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за вказаним фактом до реєстру внесено 08.06.2017 о 20 год. 21 хв.

В акті № 50 від 08.06.2017, який долучений до заяви про вчинення кримінального правопорушення, зазначено, що вказана крадіжка є дорізом, так як абоненти позбавлені зв`язку після крадіжки, скоєної 05.05.2017.

Відповідно до протоколу огляду місця події від 08.06.2017, проведеного в період з 15 год. 30 хв. по 15 год. 55 хв., ОСОБА_15 дістав з лівої кишені ножиці та видав їх працівникам поліції. При цьому пояснив, що мав намір останніми вирізати мідь з кабелів, які знаходились на техповерсі будинку АДРЕСА_4 .

Згідно протоколу огляду предмету та постанови про визнання предметів речовими доказами видані ОСОБА_15 ножиці слідчим оглянуто, визнано речовим доказом та передано на зберігання до камери схову Житомирського ВП.

Згідно протоколу огляду місця події від 08.06.2017, складеного в період з 16 год. 00 хв. по 16 год. 40 хв., біля входу на техповерх будинку № 35 АДРЕСА_6 вул. Шевченка в м,Житомирі виявлено кабель ТПП 50*2 зі зрізом округлої форми. З указаного кабелю зроблено контрольний зріз довжиною 30 см, який вилучено до відділу поліції. Присутній під час огляду представник ПАТ “Укртелеком” ОСОБА_16 пояснив, що саме у вказаній частині горища (техповерху) розміщувався кабель, який був викрадений 08.06.2017.

Також судом досліджено протокол огляду місця події від 08.06.2017, проведений в період часу з 17 год. 30 хв. по 18 год. 00 хв. в під`їзді № АДРЕСА_7 . В той же час відповідно до вказаного протоколу було оглянуто квартиру обвинуваченого ОСОБА_1 . У ході вказаного огляду виявлено та вилучено особисті речі ОСОБА_1 : молитовник, окуляри з оправою білого кольору, чорну кепку, металевий ціп з металевою ручкою, шило, куртку темно-зеленого кольору, ніж з пластиковою ручкою, які вилучені до Житомирського ВП.

Відповідно до протоколу затримання від 08.06.2017 ОСОБА_1 затримано у порядку ст. 208 КПК України о 17 год. 30 хв., про що складено протокол о 22 год. 30 хв. При цьому, в ОСОБА_1 вилучено черевики чорного кольору.

ОСОБА_2 затримано цього ж дня о 17 год. 30 хв., в останнього вилучено

Згідно з протоколами пред`явлення особи для впізнання, проведених з 22 год. 00 хв. по 22 год. 20 хв. та з 22 год. 40 хв. по 22 год. 55 хв. 08.06.2017 зі свідком ОСОБА_13 , останній впізнав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як осіб, які здійснили крадіжку за адресою: АДРЕСА_4 .

Зі свідком ОСОБА_10 проведено впізнання особи за фотознімками, під час якого останній впізнав ОСОБА_2 як особу, яку він із знайомим затримав та горищі (техповерсі) будинку АДРЕСА_4 , про що складено протокол від 17.06.2019.

Судом досліджено протокол проведення слідчого експерименту, проведений за участю підозрюваного ОСОБА_2 19.06.2017 з 10 год. 00 хв. по 12 год. 00 хв., у ході якого останній за адресою м.Житомир, вул. Шевченка, 35 показав на місце, де намагався заздалегідь заготовленими ножицями перерізати кабель та був затриманий місцевими мешканцями.

Згідно листа Житомирської філії ПАТ “Укртелеком” від 20.03.2018 № 52/20 вартість 1 метру кабелю марки ТПП 50*2*0,4 становить 57,38 грн.

Судом оглянуто частину кабелю, який був вилучений як контрольний зріз під час огляду місця події від 08.06.2017. Встановлено, що внутрішня частина кабелю (металева) в ньому відсутня. На вимогу суду, повний розмір речового доказу, а саме 35 м для огляду у судовому засіданні надано не було.

Відповідно до ч. 1. ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Оцінюючи в сукупності всі подані сторонами доказами через призму ч. 1 ст. 94 КПК України суд приходить до висновку про необхідність виправдання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , у зв`язку із недоведенням вчинення ними кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.2 ст.185 КК України.

Статтями 86, 87 КПК України передбачено, що доказ визнається недопустимим, якщо він отриманий з порушенням порядку, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України.

Недопустимими є також докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Так у ході дослідження протоколу огляду місця події від 08.06.2017, проведеного в період часу з 17 год. 30 хв. по 18 год. 00 хв. в під`їзді № АДРЕСА_8 по АДРЕСА_9 (поруч з місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_1 ) встановлено, що вказана слідча дія проведена до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення злочину, оскільки такі відомості, як зазначено вище, внесені 08.06.2017 о 20 год. 21 хв.

Частиною 3 ст. 214 КПК України передбачено, що здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Огляд місця події у невідкладних випадках може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що здійснюється негайно після завершення огляду.

Проведений огляд в під`їзді будинку АДРЕСА_9 за своєю суттю не є оглядом місця події, оскільки замах на крадіжку (подія), який інкримінується ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , мав місце за адресою: АДРЕСА_4 .

За таких обставин, суд визнає недопустимим доказом протокол огляду місця події від 08.06.2017, проведений в період часу з 17 год. 30 хв. по 18 год. 00 хв.

Суд визнає недопустимими доказами також протоколи пред`явлення для впізнання свідку ОСОБА_13 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а також відомості отримані під час вказаних слідчих дій.

Так, вказані слідчі дії проводились 08.06.2018 в період часу — за участю ОСОБА_1 з 22 год. 00 хв. по 22 год. 20 хв., ОСОБА_2 - з 22 год. 40 хв. по 22 год. 55 хв., які на момент проведення зазначених слідчих дій перебували в статусі затриманих. Слідчі дії проводились без участі захисника.

Разом з тим, при складанні протоколів затримання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у порядку ст. 208 КПК України захисники брали участь. При цьому протокол затримання ОСОБА_1 складено пізніше, аніж проведено його впізнання свідком ОСОБА_13 . У протоколі затримання ОСОБА_2 . час складання зазначеного протоколу взагалі не зазначено.

Крім цього, відповідно до ч. 4 ст. 223 КПК України проведення слідчих (розшукових) дій у нічний час (з 22 до 6 години) не допускається, за винятком невідкладних випадків, коли затримка в їх проведенні може призвести до втрати слідів кримінального правопорушення чи втечі підозрюваного.

У той же час, у протоколах пред`явлення для впізнання свідку ОСОБА_13 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 взагалі відсутні відомості про причини проведення указаних слідчих дій у нічний час.

Суд визнає також недопустимим як доказ протокол проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_2 , оскільки в порушення вимог ч. 3 ст. 223 КПК України останньому не роз`яснено його права та обов`язки при проведенні зазначеної слідчої дії, а також в порушення вимог ч. 2 ст. 240, ч. 3 ст. 104 КПК України не зазначено відомості про технічні засоби фіксації, які використовувались при проведенні слідчого експерименту.

Таким чином, з урахуванням визнання недопустими вищеперелічених доказів, суд приходить до висновку про відсутність будь-яких доказів, які б свідчили про перебування ОСОБА_1 08.06.2017 за адресою АДРЕСА_4 , а також на його причетність до інкримінованого злочину.

Визнаючи невинуватим ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, суд виходить також з того, що стороною обвинувачення не надано доказів, які б у своїй сукупності давали підстави вважати, що перебуваючи 08.06.2018 на техповерсі будинку АДРЕСА_4 , ОСОБА_2 намагався викрасти кабель саме тієї довжини та вартості, яких було б достатньо для притягнення його до кримінальної, а не адміністративної відповідальності.

Крім того, суд враховує, що в обвинувальному акті взагалі не зазначено ані тип нібито викраденого майна (кабелю), ані його розмір (довжина), ані його вартість.

При цьому прокурор протягом всього судового розгляду не скористався своїм правом змінити обвинувачення ОСОБА_17 та ОСОБА_18 .

На підставі викладеного обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за обвинуваченням за ч.3 ст. 15 ст. 185 ч.2 КК України підлягають виправданню за недоведеністю їх винуватості у вчиненні даного кримінального правопорушення.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 374, 525 КПК України, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 за ч.3 ст. 15 ст. 185 ч.2 КК України виправдати, оскільки не доведено, що даний злочин вчинений обвинуваченим.

ОСОБА_1 за ч.3 ст. 15 ст. 185 ч.2 КК України виправдати, оскільки не доведено, що даний злочин вчинений обвинуваченим.

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України та провадження по справі закрити в зв`язку зі смертю засудженого.

Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 – скасувати.

Речові докази по справі : молитовник, окуляри з оправою білого кольору, чорну кепку, металевий ціп з металевою ручкою, шило, куртку темно-зеленого кольору, ніж з пластиковою ручкою – повернути ОСОБА_1 , черевики – повернути ОСОБА_1 ; ножиці, вилучені у ОСОБА_2 – знищити, відрізок кабелю- залишити в матеріалах даного кримінального провадження. Черевики, вилучені у ОСОБА_2 – передати його спадкоємцям.

На вирок може бути подана апеляція до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира протягом 30 днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя О. Б. Покатілов