Рішення № 84156765, 04.09.2019, Тиврівський районний суд Вінницької області

РІШЕННЯ

іменем України

"04" вересня 2019 р. 145/412/17

2/145/19/2019

Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого Мазурчака А. Г.

за участі секретаря Мигдальської Н.М.,

представника відповідача Лісниченка С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Генеральною угодою б/н від 18.08.2014 року,

встановив:

АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Генеральною угодою про реструктуризацію заборгованості і приєднання до Умов і правил надання продукту кредитних карт (надалі Генеральна угода) б/н від 18.08.2014 року, мотивуючи тим, що 18.08.2014 року було реструктуризовано заборгованість за раніше отриманий кредит у вигляді кредитного ліміту на картковий рахунок у розмірі 52 000 грн. 00 коп. згідно заяви від 12.03.2011 року про відкриття поточного рахунку, поданою фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 .

Генеральна угода б\н від 18.04.2014 року передбачала розстрочення заборгованості у розмірі 45 316 грн 31 коп. з датою остаточного погашення заборгованості згідно п.1.1.3 Генеральної угоди 28.02.2015 року, та обов`язком згідно п. 1.2 Генеральної угоди б\н від 18.03.2011 року вдень підписання Генеральної угоди сплатити 6 340 грн 00 коп.

Дана Генеральна угода з ОСОБА_1 було підписано, як з фізичною особою.

Залишок суми 38 976 грн 31 коп. згідно п. 2.1. було надано у вигляді термінового кредиту на строк 6 місяців з 18.08.2014 року по 28.02.2015 р шляхом встановлення кредитної лінії на платіжну карту на споживчі цілі в сумі 38 976 грн 31 коп, зі сплатою процентів в розмірі 0.001% в місяць на суму залишку заборгованості по кредиту в зазначені в Заяві, Умовах і правилах строки. Щомісячний платіж повинен був складати 6496 грн 05 коп.

Однак, відповідач з 28.11.2014 року перестала виконувати умови взятого на себе зобов`язання, не погашає кредит та не сплачує проценти за користування кредитом, в зв`язку з чим, станом на 16.02.2017 року утворилась заборгованість за кредитним договором згідно поданого Позивачем розрахунку в розмірі 52 787 грн,84коп., яка складається з: 25 307 грн. 04 коп. заборгованості за тілом кредиту; 5 грн 91 коп. заборгованості за нарахованими відсотками; 1155 грн. 61 коп. штрафи згідно Генеральної угоди; 26 319 грн. 28 коп заборгованість по пені і комісії за користування кредитом.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про розгляд справи повідомлений, подав заяву, в якій просить справу розглянути у його відсутності, позов задоволити.

В судовому засідання представник відповідач адвокат Лісниченко С.В. позовні вимоги визнав частково, а саме заборгованість за тілом кредиту 25 307 грн. 04 коп та 5 грн 91 коп. заборгованості за нарахованими відсотками.

Заборгованість по пені та комісії не визнавав так як комісія і пеня є різними видами платежами, а в позові вони визначені однією сумою.

Щодо штрафів у сумі 1155 грн. 61 коп. просив застосувати строки позовної давності мотивуючи тим, що відповідно до п. 1.3 Генеральної угоди...у випадку порушення позичальником будь-якого з зобов`язань передбачених Договорами і Розділом 1 "Реструктуризація заборгованості Генеральної угоди більш ніж на 1 день: п. 1.3.1 Генеральної угоди передбачено строк повернення всього кредиту який вказаний в п. 1.1.3 Генеральної угоди -28.02.2015 року, стає 2-й день з моменту такого порушення. Кредит повинен був поветратися згідно п. 2.1 з 1 по 25 число кожного місяця, а тому станом на 28.11.2014 року відбулося фактичне автоматичне розірвання Генеральної угоди.

Лісниченко С.В . Зазначив, що згідно п. 1 ч. 2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Згідно ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Згідно ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позовних вимогах. Оскільки Позивачу по справі стало відомо про порушення його інтересів 28.11.2014 року., коли почала зростати заборгованість річний строк позовної давності щодо стягнення штрафів закінчився 28.11.2015 року.

Відповідно до Ухвали Тиврівського районного суду Вінницької області від 27.09.2018 року поновлювався судовий розгляд справи, з метою з`ясування обставини, що має значення для справи.

Відповідно до Ухвали Тиврівського районного суду Вінницької області від 25.03.2019 року та повторної від 08.04.2019 р було зобов`язано ПАТ КБ"ПРИВАТБАНК" в строк до 25.04.2019 року надати суду окремо розрахунок пені і комісії на суму 26 319 грн 28 коп.

Листом від 11.04.2019 № 68536-ВБ ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" повідомив, про неможливість надати детальний розрахунок заборгованості з технічних причин.

Також зазначається Позивачем у листі, що нарахування комісії за даним типом карт не передбачається, в колонці "комісія та пеня" відображається тільки пеня.

Окрім того, представником відповідача Лісниченко С.В. , було заявлено клопотання, щодо застосування правової позиції Великої Палати Верховного Суду викладеної в Постанові від 03.07.2019 р в справі № 342/180/17 провадження № 14-131цс19, щодо застосування "Умов та правил надання банківських послуг", оскільки в тексті Генеральної угоди б\н від 18.08.2014 року відповідно до п. 2.8. визначається порядок нарахування пені з посиланням на "Умови та правила надання банківських послуг".

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Представником відповідача адвокатом Лісниченко С.В. було частково визнано позовні вимоги, а саме заборгованість за тілом кредиту 25 307 грн. 04 коп та 5 грн 91 коп. заборгованості за нарахованими відсотками.

Відповідно до ч. 6 . ст. 264 ЦПК України, якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 ЦПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Представником відповідача адвокатом Лісниченко С.В. Було заявлено про застосування правової позиції Великої Палати Верховного Суду викладеної в Постанові від 03.07.2019 р в справі № 342/180/17 провадження № 14-131цс19, щодо застосування "Умов та правил надання банківських послуг", оскільки в тексті Генеральної угоди б\н від 18.08.2014 року відповідно до п. 2.8. визначається порядок нарахування пені з посиланням на "Умови та правила надання кредитних карт".

Генеральній угоді не міститься посилання на розміри та порядок нарахування пені, а у розділі 2 "Приєднання до умов і правил надання продукта кредитних карт". п. 2.8. зазначається, що "при порушенні позичальником зобов`язань по погашенню кредиту, позичальник сплачує Банку пеню, розмір якої зазначений в Умовах і правилах за кожен день прострочки".

Відповідно до правової позиції Верховного суду викладеної в Постанові від 03.07.2019 р в справі № 342/180/17 зазначено, що Правила надання банківських послуг та тарифи мають мінливий характер, тому визначити яка саме редакція правил та тарифів діяла на момент підписання заяви є нереальним.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг Приват Банку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Наслідком недодержання письмової форми кредитного договору є неможливість погодження ціни договору.

Представник відповідача у запереченні поданому суду (а.с.51-52 ) не визнавав, Умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК". Так як вони не містять доказів, а саме підпису ОСОБА_1 , про ознайомлення з ними.

Окрім того у Генеральній угоді міститься посилання на приєднання до "Умов і правил надання продукту кредитних карт, які були надані в судове засідання на вимогу суду (а.с. 89) але доказів ознайомлення відповідача ОСОБА_1 з текстом не було надано суду.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

В даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів».

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні Генеральної угоди з ОСОБА_1 ПАТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 03.07.2019 року у справі № 14-131цс19.

Щодо застосування строків позовної давності щодо стягнення штрафу у розмірі 1155 грн 61 коп, Вважає за необхідне застосувати строки позовної давності з інших підстав, ніж було зазначено представником відповідача Лісниченко С.В .

Відповідно до п. 2.2. при порушення позичальником строків погашення заборгованості зазначених у Генеральній угоді, У мовах і правилах більше ніж на 31 день, по зобов`язанням строк яких не настав Сторони погодили, що строк повернення кредиту вважається 32 день з моменту виникнення порушення. Заборгованість по кредиту вважається простроченою. Позичальник сплачує Банку штраф в розмірі 1155 грн 61 коп.

Банком згідно наданого розрахунку було визначено настання заборгованості як 28.11.2014 р, а тому 32 день настав 29.12.2014 року, коли відповідач ОСОБА_1 повинна була сплатити штраф в розмірі 1155 грн 61 коп. Строк позовної давності в один рік для стягнення штрафу закінчився 29.12.2015 року. Позовна заява була надіслана до суду 24.03.2017 року.

Тому, зважаючи на вище наведене керуючись п. 1 ч. 2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Згідно ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Згідно ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позовних вимогах.

У відповідності до ч.1 ст. 141 ЦПК України на відповідача слід покласти судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що складає 767 грн 20коп.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 263-265 ЦПК України, ст.ст.526, 536, 546, 599, 610, 611, 634, 1050, 1054 ЦК України,

ухвалив:

Позов ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_1 ) на користь ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" (код ЄДРПОУ 14360570, адреса 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50) заборгованість за Генеральною угодою б/н від 18.08.2014 р. в розмірі 25312 (двадцять п`ять тисяч триста дванадцять) гривень 95 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" судовий збір у сумі 767 (сімсот шістдесят сім) грн. 20 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Вінницького апеляційного суду через Тиврівський районний суд протягом 30 днів з дня складання рішення в повному обсязі, тобто з 10.09.2019 року.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його складання або проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга буде подана протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного судового рішення.

Суддя Мазурчак А. Г.