Рішення № 84155096, 03.09.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 12/33/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2019 Справа № 908/1668/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Смірнова О.Г.,

За участю секретаря судового засідання Соловйової А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/1668/19

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний дім "Славія" (69032, м. Запоріжжя, провулок Туристський, буд. 5)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14)

про стягнення 19250,07 грн.

за участю представників:

від позивача: Рощупкін С.В., ордер КС № 168161 від 02.07.2019, свідоцтво ЗП № 001526 від 05.01.2018

від відповідача: Морозов В.С. , довіреність № 5 від 01.01.2019

Згідно із ст. 222 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях здійснювалося повне фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувальних технічних засобів – програмно-апаратного комплексу «Оберіг» та комплексу «Акорд».

СУТЬ СПОРУ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговельний дім "Славія" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою за вих. № 194 від 05.07.2019 до Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" про стягнення грошових коштів в сумі 18234,76 грн., трьох відсотків річних в сумі 249,45 грн. та збитків від інфляції в сумі 765,86 грн. за договором про постачання електричної енергії № 418 від 01.03.2017, що разом складає 19250,07 грн.

Разом з тим в пункті 2 прохальної частини позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача судові витрати в розмірі 3721,00 грн., а саме: 1921,00 грн. витрат на оплату судового збору та 1800,00 грн. витрат на оплату послуг правової (правничої) допомоги.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.07.2019 наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.

Ухвалою суду від 11.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1668/19, присвоєно справі номер провадження 12/33/19, визначено здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання на 07.08.2019 о 14:15.

23.07.2019 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

25.07.2019 на адресу суду від відповідача - Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" надійшов відзив в порядку ст. 165 ГПК України, в якому останній проти позову заперечує, мотивуючи свою позицію наступним:

- на сьогоднішній день ПАТ «Запоріжжяобленерго» є підприємством державного сектору економіки, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.01.2019 № 36-р ПАТ "Запоріжжяобленерго" включено до переліку об`єктів великої приватизації державної власності;

- згідно положень Закону України "Про ринок електричної енергії" з 01.01.2019 ПАТ "Запоріжжяобленерго" не є електропостачальником, а є оператором системи розподілу електричної енергії, відповідно не може здійснювати діяльність з постачання електричної енергії;

- станом на сьогоднішній день внаслідок надлишкового перерахування у 2018 році споживачами – юридичними та фізичними особами коштів в оплату за електроенергію у ПАТ "Запоріжжяобленерго" виникла кредиторська заборгованість;

- постановою НКРЕКП від 11.12.2018 № 1833 "Про встановлення тарифів на послуги з розподілу електричної енергії ПАТ "Запоріжжяобленерго", яка набрала чинності з 01.01.2019 встановлено структуру тарифів на послуги з розподілу електроенергії ПАТ "Запоріжжяобленерго", якою не передбачено такий напрямок використання коштів, як повернення переплати (кредиторської заборгованості) юридичним та фізичним особам, а тому товариство вимушено відшуковувати додаткові джерела для покриття зазначених витрат;

- вказує, що ПАТ "Запоріжжяобленерго" неодноразово направляло до уповноваженого банку платіжні доручення з вимогою про повернення коштів, які надходили від споживачів на поточні рахунки із спеціальним режимом використання товариства і є попередньою оплатою за електроенергію, однак ПАТ "Державний ощадний банк України" безпідставно повертає без виконання платіжні доручення товариства, які спрямовані на повернення коштів споживачами та досудове врегулювання спірної ситуації щодо повернення помилково сплачених коштів;

- в даному випадку стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов`язання, а є поверненням сплаченої попередньої оплати за оплачену, однак не спожиту електричну енергію, за своєю суттю обов`язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов`язання в розумінні ст. 625 ЦК України;

- на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст. 536 ЦК України, водночас умовами договору про постачання електричної енергії № 14700 від 14.06.2018 розмір процентів за користування продавцем (постачальником) чужими грошовими коштами не встановлено;

- вважає, що позов в частині стягнення з відповідача збитків від інфляції в сумі 756,86 грн. та процентів річних в розмірі 249,45 грн. задоволенню не підлягає;

- вважає, що заявлена позивачем сума витрат на правничу допомогу у розмірі 1800,00 грн. є явно завищеною, виходячи з того, що сума основного боргу за позовом складає 18234,76 грн., а отже має бути зменшена судом;

- зазначає, що адвокатом було складено типову позовну заяву щодо стягнення заборгованості за договором, підготовка позовної заяви з цієї справи не потребувала затрати значного часу та не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи. Просить відмовити у задоволенні позову ТОВ "Торговельний дім "Славія" до ПАТ "Запоріжжяобленерго" про стягнення 19250,07 грн.

31.07.2019 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив в порядку ст. 166 ГПК України, в якій останній зазначає наступне:

- обставини, на які посилається відповідач у відзиві не звільняють його від обов`язку повернути позивачу сплачену останнім суму попередньої оплати, встановленого ч. 2 ст. 693 ЦК України;

- відповідач не заперечує наявність у нього заборгованості перед позивачем у розмірі 18234,76 грн. та обставини її виникнення, що випливає зокрема з тексту відзиву;

- в силу ч. 4 ст. 165 ГПК України відповідач позбавлений права заперечувати проти обставин виникнення заборгованості перед позивачем і її розміру під час розгляду справи по суті;

- можливість поставити позивачу оплачену останнім електричну енергію відповідач втратив з 01.01.2019, у зв`язку з чим у останнього виник обов`язок повернути позивачу отриману від нього у якості попередньої оплати суму грошових коштів, а у позивача відповідно вимагати від відповідача виконання такого грошового зобов`язання, відповідач є боржником у зобов`язанні з поставки позивачу електроенергії або поверненні останньому суми попередньої оплати;

- відповідач визнає вказану заборгованість перед позивачем, про що свідчить підписаний його уповноваженим представником акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2018;

- позиція позивача про те, що зобов`язання відповідача про повернення позивачу попередньої оплати є грошовим зобов`язанням кореспондується з позицією Пленуму Вищого господарського суду України і наведена в його постанові "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" № 14 від 17.12.2013;

- сума витрат на професійну правничу допомогу згідно договору про надання правової допомоги є загальною і на дату подання цієї позовної заяви повністю оплачена позивачем;

- вважає, що розмір судових витрат, які позивач поніс у зв`язку з розглядом цієї справи не є завищеним і таким, що підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі. Просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

07.08.2019 на адресу суду від відповідача надійшла заява про розстрочення виконання судового рішення, в якій останній просить розстрочити виконання рішення в даній справі строком на 6 місяців з дня ухвалення такого рішення. Вказана заява мотивована відповідачем наступними обставинами:

- відповідач знаходиться у вкрай тяжкому фінансовому стані, та не має можливості виконати рішення суду в даній справі, у зв`язку з відсутністю на поточних рахунках грошових коштів, значної багатомільйонної заборгованості з податкового боргу, а тому є об`єктивні підстави для розстрочки виконання рішення суду;

- у ПАТ "Запоріжжяобленерго" відсутні кошти для фінансування першочергових та обов`язкових витрат товариства, а також відсутні кошти для виконання рішення у справі єдиним платежем;

- станом на 25.07.2019 у відповідача наявний податковий борг, який становить 965,8 млн. грн.;

- станом на 01.07.2019 ПАТ «Запоріжжяобленерго» має кредиторську заборгованість за роботи, послуги, товарно-матеріальні цінності у розмірі 144,23 млн. грн.;

- відповідач не може розраховувати на кошти, що надходять на його рахунки, оскільки постановою від 22.09.2017 № 53254372 накладено арешт;

- станом на 01.07.2019 дебіторська заборгованість становить 1693,8 млн. грн. – споживачів за електроенергію, відпущену до 01.01.2019;

- станом на 30.06.2019 загальний розмір заборгованості відповідача перед ДП "Енергоринок" становить 412,4 млн. грн.;

- у зв`язку з тяжким фінансовим станом споживачів-юридичних осіб ПАТ «Запоріжжяобленерго» змушене укладати договори про реструктуризацію заборгованості;

- критичний фінансово-господарський стан відповідача підтверджується висновком судового експерта, наданого в рамках проведеного економічного дослідження № 2852 від 17.05.2018;

- незастосування ч. 1 ст. 239 ГПК України щодо використання судом права надання розстрочки виконання рішення суду призведе до погіршення тяжкого фінансового стану відповідача, оскільки позивачем буде здійснюватися примусове виконання рішення суду, що призведе до накладення додаткових арештів на рахунки відповідача, стягнення з відповідача суми виконавчого збору, та наслідок загрози банкрутства у функціонуванні об`єднаної енергетичної системи України.

07.08.2019 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи на виконання ухвали суду від 11.07.2019.

Ухвалою суду від 07.08.2019 відкладено розгляд справи на 21.08.2019 о 15:30.

21.08.2019 на адресу суду від позивача надійшли заперечення на заяву відповідача про розстрочення виконання рішення суду, в яких позивач зазначає наступне:

- висновок експерта за результатами проведення економічної експертизи № 282 від 17.05.2018 не може бути взятий судом до уваги, оскільки наведені в ньому дані є застарілими тому що експертиза проведена за результатами аналізу фінансового стану відповідача у 2015-2017 роках;

- зі звіту про фінансові результати за 2018 рік вбачається, що баланс відповідача від початку до кінця звітного періоду зріс з 2 333 658 грн. до 3 063 015 грн., тобто збільшився на 829357 грн.;

- з дати виникнення у відповідача заборгованості і до дати звернення позивача до суду відповідач жодним чином не реагував на неодноразові письмові вимоги позивача, зокрема не направляв останньому будь-яких листів, які б давали стверджувати про наміри відповідача погасити вказану заборгованість;

- заборгованість у розмірі 19250,70 грн. та судові витрати в сумі 3721,00 грн. є незначними сумами і можуть бути погашені відповідачем без відповідного розстрочення;

- вказує, що вирішення питання про розстрочення виконання рішення суду можливе після прийняття відповідного рішення, тому вважає, що вирішення цього питання є передчасним;

- вважає, що дії відповідача свідчать про наявність вини останнього у виникненні спору. Просить у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення даній справі строком на 6 місяців відмовити у повному обсязі.

В судовому засіданні 21.08.2019 оголошено перерву до 03.09.2019 о 12:00.

Представник позивача в судовому засіданні 03.09.2019 підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні 03.09.2019 підтримав вимоги заяви про розстрочення виконання рішення суду.

Представник позивача в судовому засіданні 03.09.2019 усно не заперечив проти задоволення судом заяви відповідача про розстрочення виконання судового рішення в даній справі строком на два місяці.

З`ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги пояснення позивача, позицію відповідача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 01.03.2017 між Публічним акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго", далі – Постачальник електричної енергії, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговельний дім "Славія", далі – Споживач, був укладений договір про постачання електричної енергії № 418, далі Договір, відповідно до п. 1 якого Постачальник електричної енергії продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу", а Споживач оплачує Постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Точки продажу електричної енергії визначаються додатком № 2 "Точки продажу електричної енергії споживачу".

Умовами підпункту 2.3.4. п. 2.3. Договору передбачений обов`язок Споживача оплачувати Постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами додатка № 4 "Порядок розрахунків за активну електричну енергію" та додатка № 5 "Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії".

Відповідно до п. п. 7.2., 7.4. Договору розрахунки за електроенергію та інші платежі за розрахунковий період здійснюються за діючими тарифами та у відповідності до діючого законодавства. Розрахунки за активну електроенергію здійснюються згідно додатка № 4 "Порядок розрахунків за активну електричну енергію" з урахуванням умов додатка 7 "Порядок визначення вартості мінімального обсягу електричної енергії в точці обліку". Розрахунки за послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії обумовлюються додатком № 6 "Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії".

Згідно із п. п. 1, 3, 4, 6 додатка № 4 "Порядок розрахунків за активну електричну енергію" до Договору розрахунковим вважається період з 00 годин першого числа до 24 годин останнього числа поточного місяця. Розрахунки за електричну енергію проводяться Споживачем виключно грошовими коштами на рахунок Постачальника електричної енергії, вказаний в п. 10 договору. За дату оплати приймається дата, на яку були зараховані кошти на рахунок Постачальника електричної енергії. Оплата електричної енергії здійснюється Споживачем у формі попередньої оплати за рахунками, що направляються Споживачу Постачальником електричної енергії у розрахунковому періоді, що передує звітному. Кінцевим терміном оплати є 25 число місяця, що передує звітному розрахунковому періоду. Сума платежу для попередньої оплати електричної енергії, що буде спожита в наступному розрахунковому періоді, визначається виходячи із заявленого обсягу споживання електричної енергії, тарифів на активну електричну енергію наступного розрахункового періоду та з урахуванням коштів, одержаних від Споживача за споживання електричної енергії наступного розрахункового періоду, в тому числі за резервування обсягу електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні. Споживач не пізніше 12-00 годин другого робочого дня місяця, наступного за розрахунковим, направляє свого представника до Постачальника електричної енергії для подання у двох примірниках, підписаних уповноваженою особою Споживача та скріплених його печаткою:

- "Акта про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію" за формою додатка № 5.1.;

- "Акта звірки обсягу споживання електроенергії, відпущеної Постачальником електричної енергії за тарифами, диференційованими за періодами часу" за формою додатка № 5.4” (у випадку розрахунку за спожиту електричну енергію за тарифами, диференційованими за періодами часу);

Постачальник електричної енергії підписує подані акти та один примірник повертає Споживачу.

За підсумками розрахункового періоду Постачальник електричної енергії виписує Споживачу рахунок для остаточного розрахунку. Сума платежу при остаточному розрахунку визначається, виходячи з тарифів на активну електроенергію та фактичного обсягу спожитої електричної енергії, згідно даних наданого Споживачем "Акта про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію" з урахуванням сум платежів, що надійшли від Споживача.

Умовами п. п. 9, 10 додатка № 4 до Договору визначено, що рахунки направляються Постачальником електричної енергії Споживачу поштою рекомендованим листом, нарочним або віддаються уповноваженому представнику Споживача під розпис у пронумерованому, прошнурованому та скріпленому печаткою Постачальника електричної енергії журналі. При направленні рахунка Споживачу нарочним Постачальника електричної енергії Споживач зобов`язаний під розпис на супровідному листі прийняти рахунок. Споживач зобов`язаний у термін, що не перевищує 5 операційних днів з дня отримання рахунка, здійснити оплату рахунка, що направляється йому Постачальником електричної енергії. Датою отримання рахунка вважається:

- при направленні рекомендованим листом – дата, зазначена на фінансовому чеку поштового відділення, що підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу (по місту – 3 дні, по області – 5 днів, по Україні – 7 днів);

- у випадку вручення рахунка уповноваженому представнику Споживача під розпис в журналі, дата зазначена в журналі;

- при направленні нарочним – дата вручення Споживачу.

Рахунки, виставлені Постачальником електричної енергії відповідно до умов Договору (для попередньої оплати, планових платежів, остаточного розрахунку, тощо) отримує представник Споживача одночасно із підписаним зі сторони Постачальника електричної енергії "Актом про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію" та "Актом звірки обсягу споживання електроенергії, відпущеної Постачальником електричної енергії за тарифами, диференційованими за періодами часу" відповідно до умов цього додатку. У разі неотримання представником Споживача рахунків для здійснення передбачених умовами договору платежів, відповідні рахунки направляються Споживачу поштою або нарочним згідно умов цього пункту.

Пунктом 9.5. Договору сторони визначили, що цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2017, а в частині проведення розрахунків – до повного виконання сторонами своїх грошових зобов`язань. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії. Умови, а також термін дії договору, можуть бути переглянуті в будь-кий момент за узгодженням сторін.

Позивач в позові вказує, що на виконання умов Договору протягом березня 2017 – грудня 2018 перерахував відповідачу грошові кошти у якості оплати за електричну енергію у розмірі 416083,31 грн., а відповідач протягом цього періоду поставив позивачу електричну енергію на загальну суму 394848,55 грн. Вказує, що зазначений факт підтверджується карткою рахунку № 3711 за березень 2017 – грудень 2018, сформованою виходячи з бухгалтерського обліку позивача. При цьому зазначає, що розмір коштів, які перераховувалися відповідачу майже протягом усього строку дії Договору перевищував вартість поставленої останнім електричної енергії позивачу, внаслідок чого станом на 01.01.2019 у позивача виникла переплата за електричну енергію в сумі 18234,76 грн., яка визнається відповідачем, про що свідчить підписаний його уповноваженим представником акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2018. Позивач вказує, що незважаючи на неодноразові звернення до відповідача з листами про повернення надлишково сплачених коштів від 22.01.2019 № 6 та від 20.02.2019 № 49 дані звернення у повному обсязі проігноровані останнім, кошти станом на день подання позовної заяви не повернуті.

З посиланням на приписи ч. 2 статті 625 ЦК України позивач вказує на прострочення грошового зобов`язання з боку відповідача, в зв`язку з чим намагається стягнути з нього три проценти річних за загальний період з 02.01.2019 по 21.06.2019 в сумі 249,45 грн. та інфляційні витрати за період з січня 2019 по червень 2019 в сумі 765,86 грн.

Судом досліджені правові норми, які підлягають застосуванню у спірних відносинах сторін. Спір в даній праві виник саме у зв`язку з виконанням умов договору про постачання електричної енергії № 418 від 01.03.2017. Відповідно до вимог Господарського кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, строк дії договору, порядок здійснення розрахунків, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 714 ЦК України та ст. ст. 180, 181 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Так, згідно зі ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Частинами 1, 2 ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" № 2019-VIII від 13.04.2017, який набув чинності з 11.06.2017, передбачено, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем як Споживачем та відповідачем як Постачальником електричної енергії був укладений договір про постачання електричної енергії № 418 від 01.03.2017.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до умов вказаного Договору відповідач виписував позивачу рахунки на оплату енергії та рахунки на попередню оплату за електроенергію, що буде використана, що підтверджується засвідченими копіями рахунків, які містяться в матеріалах справи.

На виконання умов вказаного Договору та Додатка № 4 до нього позивач перерахував відповідачу за період з березня 2017 по грудень 2018 грошові кошти на загальну суму 416083,31 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи засвідченими копіями платіжних доручень (том 1, а.с. 45-71).

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 1415 від 13.11.2018 (пункти 1, 2) постановлено:

- видати Публічному акціонерному товариству "Запоріжжяобленерго" (код ЄДРПОУ 00130926) ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності, а саме на території Запорізької області в межах розташування системи розподілу електричної енергії, що перебуває у власності Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", та електричних мереж інших власників, які приєднані до мереж ліцензіата (з якими укладені відповідні договори згідно з законодавством);

- анулювати Публічному акціонерному товариству "Запоріжжяобленерго" (код ЄДРПОУ 00130926) з 01 січня 2019 року ліцензію на право провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, видану відповідно до постанови Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 04 вересня 1996 року № 73, та ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, видану відповідно до постанови Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 04 вересня 1996 року № 74, на підставі пункту 13 розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ринок електричної енергії".

Згідно із п.п. 3 п. 3 вказаної постанови зобов`язано Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» до 01 січня 2019 року укласти договори про надання послуг з розподілу електричної енергії зі споживачами, електроустановки яких приєднані до системи розподілу електричної енергії Публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго", та договори електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії з електропостачальниками, які мають намір здійснювати діяльність з постачання електричної енергії таким споживачам, із відкладальною умовою набрання ними чинності з 01 січня 2019 року.

В подальшому 14.03.2018 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг прийнята постанова № 312 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії", відповідно до п. п. 1, 2 якої затверджено Правила роздрібного ринку електричної енергії, а також визначено, що укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.

При цьому, умовами п. 6 постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 встановлено, що до укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, який укладається зі споживачем, договірні відносини між споживачем та суб`єктом господарювання, що провадить діяльність з розподілу електричної енергії на підставі ліцензії з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами (або ОСР як правонаступником за договорами про користування електричною енергією та договорами про постачання електричної енергії), урегульовуються окремими положеннями діючих договорів про користування електричною енергією або договорів про постачання електричної енергії (у частині взаємовідносин споживача і електророзподільної організації), які не суперечать вимогам чинного законодавства у сфері електроенергетики. Зокрема сторони керуються вимогами діючих договорів про користування електричною енергією (про постачання електричної енергії) з питань потужності, якості електроенергії, окремих процедурних питань тощо. У разі виникнення суперечності між нормами діючих договорів про користування електричною енергією (про постачання електричної енергії) та нормами законодавства про електроенергетику сторони керуються вимогами чинного законодавства. Після укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії договори про користування електричною енергією та договори про постачання електричної енергії продовжують свою дію в частині регулювання відносин щодо заборгованості/переплати за цими договорами з відповідними правами та обов`язками, пов`язаними з такою заборгованістю/переплатою, а також щодо нарахування пені, неустойки, обмеження та припинення постачання електричної енергії тощо.

В пункті 12 постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 зазначено, що ця постанова набирає чинності з дня, наступного за днем її опублікування в офіційному друкованому виданні - газеті "Урядовий кур`єр", крім пунктів 1 та 12, які набирають чинності з 11 червня 2018 року.

Пунктом 1.1.1. Правил роздрібного ринку електричної енергії, далі Правила, затверджених постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018, які набрали чинності з 11.06.2018, визначено, що ці Правила регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами. Учасниками роздрібного ринку є: електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, у тому числі оператори малих систем розподілу, споживачі, основні споживачі, субспоживачі, виробники електричної енергії, які підпадають під визначення розподіленої генерації, та інші учасники ринку, які надають послуги, пов`язані з постачанням електричної енергії споживачу з метою використання ним електричної енергії на власні потреби. Ці Правила є обов`язковими для виконання усіма учасниками роздрібного ринку.

Згідно із п. 6.1.1., 6.1.2. Правил споживач має право в установленому цими Правилами порядку на зміну електропостачальника шляхом укладення нового договору про постачання електричної енергії споживачу (постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг) з новим електропостачальником. Процес зміни споживачем електропостачальника забезпечується суб`єктами (учасниками) ринку електричної енергії та учасниками роздрібного ринку електричної енергії, які задіяні у процесі зміни електропостачальника та забезпечують зміну та інформаційний обмін під час такої зміни на безоплатній основі.

Відповідно до п. 6.1.21. Правил Постачальник послуг комерційного обліку має передати адміністратору комерційного обліку фактичні дані комерційного обліку на момент зміни електропостачальника. Упродовж одного робочого дня після зміни електропостачальника адміністратор комерційного обліку надсилає отримані фактичні дані попередньому та новому електропостачальникам. Зазначені дані є підставою для коригуючих взаєморозрахунків між споживачем та попереднім електропостачальником та початковими даними для розрахунків споживача з новим електропостачальником.

Пунктом 6.1.22 Правил визначено, що якщо фактичні дані комерційного обліку перевищують прогнозні, споживач повинен протягом 5 робочих днів з дати отримання остаточного рахунку здійснити платежі на користь попереднього електропостачальника. Якщо споживачем здійснена переплата за прогнозними даними споживання, попередній електропостачальник повинен протягом 5 робочих днів повернути споживачу надлишок коштів. Зазначені платежі мають бути здійснені сторонами протягом 10 робочих днів після зміни електропостачальника.

В матеріалах справи міститься лист позивача за вих. № 6 від 22.01.2019 (том 1, а.с. 79), в якому останній просив відповідача повернути перераховані кошти згідно рахунку № 418/12а від 31.12.2018 в сумі 18234,76 грн. Втім докази отримання відповідачем вказаного листа позивача в матеріалах справи відсутні.

В подальшому, позивач повторно звернувся до відповідача листом за вих. № 49 від 20.02.2019, в якому вимагав повернути не пізніше двох тижнів суму переплати за електроенергію в розмірі 18234,76 грн. на банківський рахунок ТОВ ТД "Славія" або надати письмову відповідь з чітким зазначенням дати повернення коштів. Вказаний лист був отриманий відповідачем 21.02.2019, про що свідчить наявність вх. № 3492 від 21.02.2019 та штамп Запорізьких міських електричних мереж на вказаному листі.

Втім, вказані листи залишені відповідачем без відповіді та виконання.

В матеріалах справи містяться рахунки на оплату за фактичне споживання електроенергії, виписані позивачу відповідачем, а також докази оплати позивачем цих рахунків (том 1, а.с. 45-71).

Зі змісту останнього виписаного відповідачем позивачу рахунку № 418/12а від 31.12.2018 на оплату електроенергії, спожитої в грудні 2018, вбачається зазначене в рахунку сальдо на 01.01.2019 «-18234,76 грн.».

Разом з тим, в матеріалах справи міститься акт звіряння взаємних розрахунків від 31.12.2018 за електричну енергію згідно договору № 418 від 01.03.2017, підписаний начальником СЗЕКК ОСОБА_1 та директором Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговельний дім “Славія” Крутіло О.В., в якому звірене сальдо на 01.01.2019 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговельний дім “Славія” складає 18234,76 грн.

Таким чином, зазначення відповідачем в рахунку № 418/12а від 31.12.2018 сальдо на 01.01.2019 «-18234,76 грн.» та підписання з позивачем у справі акту звіряння від 31.12.2018 за Договором свідчить про фактичне визнання відповідачем наявності переплати позивачем коштів за договором № 418 від 01.03.2017 на суму 18234,76 грн.

Умовами п. 6.1.22 Правил роздрібного ринку електричної енергії, чинних станом на 11.06.2018, передбачено, що якщо споживачем здійснена переплата за прогнозними даними споживання, попередній електропостачальник повинен протягом 5 робочих днів повернути споживачу надлишок коштів. Зазначені платежі мають бути здійснені сторонами протягом 10 робочих днів після зміни електропостачальника.

Тобто вказаним пунктом Правил передбачена альтернатива, а саме: попередній електропостачальник повинен протягом 5 робочих днів з моменту отримання вимоги повернути споживачу надлишок коштів або зазначені платежі мають бути здійснені сторонами протягом 10 робочих днів після зміни електропостачальника.

Отже, розрахунки між позивачем та відповідачем щодо повернення переплати мали бути здійснені до 28.02.2019 (5 робочих днів від дати отримання відповідачем листа позивача за вих. № 49 від 20.02.2019).

Втім, відповідач в порушення п. 6.1.22 Правил роздрібного ринку електричної енергії повернення переплати в сумі 18234,76 грн. позивачу не здійснив.

В силу загальної норми передбаченої у статті 599 ЦК України та спеціальної норми визначеної у частині першої ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили згідно вимог ч. 2 статті 86 ГПК України. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем доведена та документально підтверджена наявність переплати відповідачу за договором № 418 від 01.03.2017 в сумі 18234,76 грн., та підтверджений факт порушення відповідачем п. 6.1.22 Правил роздрібного ринку електричної енергії щодо неповернення переплати на користь позивача. Відповідач доказів повернення позивачу переплати в сумі 18234,76 грн. станом на час розгляду справи суду не надав.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговельний дім “Славія” про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» коштів в сумі 18234,76 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Матеріали справи свідчать, що у зв`язку з порушенням відповідачем строку повернення переплати в сумі 18234,76 грн., тобто за порушення грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачу три відсотки річних за період з 02.01.2019 по 21.06.2019 в сумі 249,45 грн. та інфляційні витрати за період з січня 2019 по червень 2019 в сумі 765,86 грн.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті (п. 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013).

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013).

Дослідивши виконані позивачем розрахунки трьох відсотків річних та інфляційних витрат суд дійшов висновку про їх перерахунок у зв`язку тим, що в них допущені помилки, а саме невірно визначений початок періоду прострочення.

Відповідно до п. 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Відтак, з врахуванням положень вказаного пункту постанови Пленуму Вищого господарського суду України, суд з власної ініціативи здійснив перерахунок трьох відсотків річних та інфляційних витрат за допомогою програми “Законодавство”.

Три відсотка річних розраховані судом наступним чином:

1) на суму переплати 18234,76 грн., строк повернення якої настав 28.02.2019, прострочка виникла з 01.03.2019

- за період з 01.03.2019 по 21.06.2019 (113 днів прострочення) від суми боргу 18234,76 грн. три відсотка річних складають 169,36 грн.

Так, з врахуванням викладеного, за розрахунком суду, загальна сума трьох процентів річних за прострочення повернення суми переплати становить 169,36 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговельний дім “Славія” про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення трьох відсотків річних підлягають задоволенню частково в сумі 169,36 грн.

Інфляційні витрати розраховані судом наступним чином:

1) на суму переплати 18234,76 грн., строк повернення якої настав 28.02.2019, прострочка виникла з 01.03.2019

- за період з березня 2019 по червень 2019 від суми боргу 18234,76 грн. інфляційні витрати складають 384,62 грн.

Так, з врахуванням викладеного, за розрахунком суду, загальна сума інфляційних витрат за прострочення повернення суми переплати становить 384,62 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговельний дім “Славія” про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення інфляційних витрат підлягають задоволенню частково в сумі 384,62 грн.

Стосовно заяви відповідача про надання розстрочки, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 239 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Судом враховано, що підставою для розстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

При цьому, надання заявникові розстрочки виконання рішення є правом господарського суду, і закон не обмежує це право точним переліком господарських спорів або обставин, за яких суд має право надання розстрочки.

Отже, визначальним фактором при наданні розстрочки є винятковість цих випадків та їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення.

Відповідно до приписів частин 1, 2, 3 ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Законодавець визначає, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Згідно з п. 7.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Враховуючи заяву відповідача про розстрочку виконання рішення суду, позицію представника позивача щодо вказаної заяви в судовому засіданні 03.09.2019, суд вважає за можливе задовольнити заяву про розстрочку виконання рішення суду строком на два місяці.

Розстрочка виконання рішення суду сприятиме як можливості продовження господарської діяльності боржника, так і зробить реальною можливість отримання боргу стягувачем.

За такими обставинами, заява відповідача підлягає задоволенню частково, а тому слід надати Публічному акціонерному товариству “Запоріжжяобленерго” розстрочку виконання рішення суду у справі № 908/1668/19 від 03.09.2019 щодо стягнення з нього коштів в сумі 18234,76 грн., трьох процентів річних в сумі 169,36 грн., інфляційних витрат в сумі 384,62 грн. строком на 2 місяці рівними частинами шляхом сплати:

- суми 9394,37 грн. у строк до 03.10.2019 року,

- суми 9394,37 грн. у строк до 03.11.2019 року.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України.

Щодо клопотання позивача про покладення на відповідача витрат на оплату послуг правової (правничої) допомоги в сумі 1800,00 грн. слід зазначити наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами 3, 4 ст. 126 ГПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому судом враховано, що поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” № 5076-VI від 05.07.2012 року, де зазначено, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

В якості підтвердження витрат на послуги адвоката позивач надав договір про надання правової (правничої) допомоги № 02/07/19-1 від 02.07.2019, укладений між ТОВ “Торговельний дім “Славія”, далі Клієнт, та Адвокатським об`єднанням «Адвокатська компанія «ВІС ЛЕГІС», далі Адвокатське об`єднання. При цьому вказаний договір зі сторони Адвокатського об`єднання «Адвокатська компанія «ВІС ЛЕГІС» був підписаний першим заступником директора ОСОБА_2 на підставі довіреності від 21.12.2018 № 21/12/18-1.

Також до вказаного договору позивач надав підписаний з Клієнтом акт наданих правових (юридичних) послуг з правової допомоги від 02.07.2019, в якому зазначена вартість наданої правової допомоги в сумі 1800,00 грн. Разом з тим зазначено, що правова допомога надана адвокатом Рощупкіним С ОСОБА_3 В.

В якості підтвердження оплати наданих послуг з правової допомоги позивач надав платіжне доручення № 3 від 03.07.2019, в якому зазначено про оплату позивачем на користь Адвокатської компанії «ВІС ЛЕГІС» за правові послуги за липень 2019 згідно рах. № 92 від 02.07.2019.

При цьому рахунок № 92 від 02.07.2019 позивачем до матеріалів справи не наданий.

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною 4 статті 129 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом статті 126 та частини 4 ст. 129 ГПК України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 6-рп/2013 у справі № 1-4/2013.

Приписами ч. 8 ст. 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Втім, з матеріалів справи вбачається, що позивач надав суду в якості підтвердження надання послуг з правової допомоги договір № 02/07/19-1 від 02.07.2019, укладений з Адвокатським об`єднанням «Адвокатська компанія «ВІС ЛЕГІС». При цьому вказаний договір зі сторони Адвокатського об`єднання «Адвокатська компанія «ВІС ЛЕГІС» був підписаний першим заступником директора ОСОБА_2 на підставі довіреності від 21.12.2018 № 21/12/18-1.

При цьому, докази на підтвердження повноважень першого заступника директора Дояра Є.В. на підписання вказаного договору до справи позивачем не надані, не надана довіреність від 21.12.2018 № 21/12/18-1.

Крім того, з призначення платежу платіжного доручення № 3 від 03.07.2019 вбачається, що кошти в сумі 1800,00 грн. сплачені позивачем на користь Адвокатської компанії «ВІС ЛЕГІС», а не адвоката Рощупкіна С.В., який безпосередньо надавав правову допомогу в даній справі.

Враховуючи викладене у господарського суду відсутні підстави для покладення на відповідача зазначених сум. Тому клопотання позивача про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1800,00 грн. не підлягає задоволенню.

У судовому засіданні, яке відбулося 03.09.2019, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

Керуючись ст. ст. 7, 8, 13, 74, 86, 123, 126, 129, 233, 236, 238, ч. 1 ст. 240, 247-252 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговельний дім “Славія” до Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго”, 69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, код ЄДРПОУ 00130926, на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговельний дім “Славія”, 69032, м. Запоріжжя, провулок Туристський, буд. 5, код ЄДРПОУ 31741060, грошові кошти в сумі 18234 (вісімнадцять тисяч двісті тридцять чотири) грн. 76 коп., інфляційні витрати в сумі 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 62 коп., три відсотка річних в сумі 169 (сто шістдесят дев`ять) грн. 36 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 1874 (одна тисяча вісімсот сімдесят чотири) грн. 96 коп., видавши наказ.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговельний дім “Славія” до Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” відмовити.

4. Розстрочити виконання рішення суду від 03.09.2019 у справі № 908/1668/19 в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго”, 69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, код ЄДРПОУ 00130926, на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговельний дім “Славія”, 69032, м. Запоріжжя, провулок Туристський, буд. 5, код ЄДРПОУ 31741060, грошових коштів в сумі 18234 (вісімнадцять тисяч двісті тридцять чотири) грн. 76 коп., інфляційних витрат в сумі 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 62 коп., трьох відсотків річних в сумі 169 (сто шістдесят дев`ять) грн. 36 коп. на 2 (два) місяці рівними частинами шляхом сплати:

- суми 9394 (дев`ять тисяч триста дев`яносто чотири) грн. 37 коп. у строк до 03.10.2019 року,

- суми 9394 (дев`ять тисяч триста дев`яносто чотири) грн. 37 коп. у строк до 03.11.2019 року.

Повне рішення складено – 09.09.2019 року

Суддя О.Г. Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.