Рішення № 84154653, 09.09.2019, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 вересня 2019 р. Справа № 903/515/19

Господарський суд Волинської області у складі судді Войціховського Віталія Антоновича, за участі секретаря судового засідання Сердюкової Аліни Олегівни

та за присутності представників сторін:

від позивача: Гаврилюк Д.Ю.- адвокат (довіреність від 16.01.2019р., Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВЛ №1069 від 18.12.2018р.)

від відповідача: не з`явились

В судовому засіданні взяла участь прокурор, начальник відділу ювенальної юстиції Прокуратури Волинської області Супрунюк Т.А. (службове посвідчення №051303 від 30.10.2018р.).

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬГАЗ ЗБУТ", м. Луцьк

до відповідача: Відділу освіти та культури Луцької районної державної адміністрації Волинської області, м. Луцьк

про стягнення 1 102 468,36 грн.

Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬГАЗ ЗБУТ" звернулось до господарського суду з позовом від 09.07.2019р. про стягнення з Відділу освіти, молоді та з питань фізичної культури і спорту Луцької районної державної адміністрації 1 209 012,73 грн., в тому числі 1 102 468,36 грн. заборгованості по оплаті природного газу, поставленого у відповідності до укладеного між сторонами договору постачання природного газу №41ABVLz367-18 від 16.03.2018р., 72 640,47 грн. пені, а також 27 889,93 грн. суми збитків від інфляції та 6 013,97 грн. трьох процентів річних, нарахованих згідно із ст. 625 ЦК України.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на невиконання відповідачем умов договору постачання природного газу №41ABVLz367-18 від 16.03.2018р. в частині проведення належних та своєчасних розрахунків по оплаті переданого природного газу та нарахування у зв`язку з цим пені, сум збитків від інфляції та відсотків річних.

Ухвалою суду від 11.07.2019р. за вказаним позовом було відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 29.07.2019р., запропоновано учасникам судового процесу вчинити певні дії та надати суду відповідні додаткові матеріали.

22.07.2019р. на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з обгрунтовуючими відзив документами та доказами в підтвердження надіслання останнього на адресу позивача у справі, в котрому відповідач визнав факт споживання природного газу згідно договору постачання природного газу №41ABVLz367-18 від 16.03.2018р. у визначені позивачем періоди та несплату за нього грошових коштів.

25.07.2019р. на адресу суду від Прокуратури Волинської області надійшло клопотання від 25.07.2019р. №08-43вих19 про ознайомлення з матеріалами даної справи, зокрема, з тих підстав, що предметом судового розгляду справи є стягнення з держави в особі відповідача грошових коштів та штрафних санкцій в значних розмірах з огляду на що може вирішуватись питання про вступ прокурора у розгляд даної справи.

Присутня в судовому засіданні 29.07.2019р. прокурор звернулась до суду із заявою від 26.07.2019р. №08-44вих.19, в якій просила суд підтвердити підстави для представництва прокурором в суді інтересів держави в особі уповноваженого органу-Відділу освіти та культури Луцької райдержадміністрації, шляхом вступу прокурора у розгляд справи №903/515/19 та здійснювати подальший розгляд даної справи за участі Прокуратури Волинської області.

Також, 29.07.2019р. прокурор надала суду відзив на позовну заяву від 26.07.2019р. №08-45вих19, в якому просила суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 72 640,47 грн. пені, а також 27 889,93 грн. суми збитків від інфляції та 6 013,97 грн. трьох процентів річних.

Водночас, під час підготовки справи до розгляду в підготовчому судовому засіданні, а також за результатами вивчення відзиву відповідача на позовну заяву та документів, наданих до відзиву, судом було встановлено, що Розпорядженням голови Луцької районної державної адміністрації від 13 травня 2019 року № 137 "Про зміни в структурі Луцької районної державної адміністрації" Відділ освіти, молоді та з питань фізичної культури і спорту перейменовано у Відділ освіти та культури Луцької районної державної адміністрації Волинської області. Цим розпорядженням визначено, що Відділ освіти та культури є правонаступником Відділу освіти, молоді та з питань фізичної культури і спорту Луцької РДА. З 06.06.2019 року відділ функціонує вже з новою назвою- відділ освіти та культури Луцької районної державної адміністрації Волинської області, який і є належним відповідачем у даній справі, з огляду на що слід продовжувати її судовий розгляд.

Стосовно визначеної обставини на адресу суду від присутніх в судовому засіданні прокурора, представників сторін, зокрема, позивача, заперечень не поступило.

Ухвалою суду від 29.07.2019р. заяву Прокуратури Волинської області про вступ прокурора у справу задоволено та допущено прокурора до участі у справі № 903/515/19; розгляд справи в підготовчому засіданні відкладено на 09.09.2019р.; продовжено сторонам/учасникам судового процесу строк до 29.08.2019р. для подачі суду додаткових клопотань, пояснень/заперечень, документів та всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду), висновків експертів і заяв свідків, що підтверджують правову позицію сторони/учасника судового процесу.

27.08.2019р. на адресу суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог від 27.08.2019р., в котрій позивач повідомив про те, що у позовній заяві невірно вказаний період поставки природного газу відповідачу (грудень 2018, січень 2019). Згідно актів приймання-передачі природного газу, долучених до позовної заяви, періодом надання позивачем послуг з постачання природного газу відповідачу є січень-березень 2019 року. Відтак, позивач уточнив позовні вимоги в частині періоду надання відповідачу послуг з постачання природного газу, а саме впродовж січня-березня 2019 року.

Водночас, 27.08.2019р. на адресу суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в котрій позивач просить суд стягнути з відповідача 1 102 468,36 грн. заборгованості по оплаті природного газу, поставленого у період з січня по березень місяць 2019 року у відповідності до укладеного між сторонами договору постачання природного газу №41ABVLz367-18 від 16.03.2018р., та у зв`язку із зменшенням розміру позовних вимог просить суд повернути йому зайво сплачений судовий збір.

06.09.2019р. на адресу суду від відповідача надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника відповідача, в котрій відповідач також зазначив і про визнання позову в частині стягнення 1 102 468,36 грн. заборгованості.

Присутній в судовому засіданні 09.09.2019р. представник позивача позовні вимоги підтримав та просить суд задовольнити останні з підстав, викладених у позовній заяві (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 27.08.2019р. та заяви про зменшення розміру позовних вимог від 27.08.2019р.).

Присутня в судовому засіданні 09.09.2019р. прокурор надала суду пояснення №08-95вих19 від 06.09.2019р. в яких засвідчила, що позовна вимога в частині стягнення заборгованості по оплаті природного газу в розмірі 1 102 468,36грн. підставна.

У визначений судом день та час відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (ухвала суду від 29.07.2019р., згідно поштового повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, була вручена Відділу освіти та культури Луцької районної державної адміністрації Волинської області 05 серпня 2019 року).

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України крім прав та обов`язків, визначених у ст. 42 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

За наслідками розгляду в судовому засіданні заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог, судом встановлено, що виходячи із змісту поданої заяви, а також змісту первісно поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, позивач не змінює предмету або підстав позову, а лише зменшує загальну суму позову. При цьому, заява позивача про зменшення позовних вимог подана під час підготовчого засідання, відповідає вимогам, встановленим ст. 170 ГПК України.

Відтак, оскільки зменшення розміру позовних вимог – це процесуальне право позивача, передбачене п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, судом прийнято заяву про зменшення розміру позовних вимог, про що в судовому засіданні постановлено відповідну протокольну ухвалу від 09.09.2019р., а відтак має місце нова загальна ціна позову – 1 102 468,36 грн., з якої й вирішується спір.

При цьому судом було враховано, що згідно п. 3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов`язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв`язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством.

Водночас, розглянувши відзив відповідача на позовну заяву від 22.07.2019р. №616/01-14/2-19, який містить заяву про визнання позову, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ч. 6 ст. 46 ГПК України суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно з ч. 1 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до ч. 4 ст. 191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Судом встановлено, що відзив відповідача (який містить заяву про визнання позову) підписаний начальником Відділу освіти та культури Луцької районної державної адміністрації Волинської області, визнання позову відповідачем не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб.

За таких обставин, суд прийняв визнання позову відповідачем.

Присутні в судовому засіданні 09.09.2019р. представник позивача та прокурор надали суду згоду на перехід до розгляду даної справи по суті, внаслідок чого, у зв`язку з поданням відповідної згоди та визнанням відповідачем у відзиві на позовну заяву від 22.07.2019р. №616/01-14/2-19 позову, а також клопотання відповідача про здійснення розгляду справи за його відсутності від 05.09.2019р. №727/01-14/2-19, яке також містить визнання відповідачем позовних вимог, суд, протокольною ухвалою від 09.09.2019р. закрив підготовче провадження у справі та перейшов до розгляду справи по суті у той самий день.

При цьому, судом було взято до уваги, що відповідно до п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез`явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Водночас, сторони зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальним правами у господарському судочинстві").

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, справи мають бути розглянути впродовж розумного строку.

В поняття "розумний строк" розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України згідно зі ст. 9 Конституції України. Пріоритетність застосування норм таких міжнародних договорів у господарському процесі встановлена ст.3 ГПК України.

Відповідно до Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основних свобод" від 17.07.1997 дана Конвенція та Протоколи до неї № 2, 4, 7, 11 є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини.

Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.

Критерій розумності строку розгляду справи також наведений в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 18.11.2003р. №01-8/1427 (зі змінами та доповненнями, внесеними в останнє інформаційним листом ВГСУ від 24.07.2008р. №01-8/451). У цьому листі зазначено: "Критеріями оцінки розгляду справи упродовж розумного строку є складність справи, поведінка учасників процесу і поведінка державних органів (суду), важливість справи для заявника".

Визначаючи ці критерії, ВГСУ посилається на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Красношапка проти України" № 23786/02 від 30.11.2006 р. (§ 51).

Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини, можна дійти висновку, що критерії оцінки розумності строку розгляду справи має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, одним із основних завдань господарського судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представника позивача та прокурора, оцінюючи подані сторонами докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку, що пред`явлений до відповідача позов підставний та підлягає до задоволення.

Викладена позиція суду пов`язана з наступними встановленими в судовому засіданні обставинами:

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 16 березня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬГАЗ ЗБУТ" (постачальник) та Відділом освіти, молоді та з питань фізичної культури і спорту Луцької РДА (правонаступником якого згідно Розпорядження голови Луцької районної державної адміністрації від 13 травня 2019 року № 137 "Про зміни в структурі Луцької районної державної адміністрації" є Відділ освіти та культури Луцької районної державної адміністрації Волинської області) (споживач) було укладено договір № 41АВVLz367-18 постачання природного газу з додатками №№ 1, 2 до нього, згідно пункту 1.1. котрого за цим договором постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 2.5. договору).

У відповідності до п.п. 4.1.-4.7. цього договору ціна газу, що постачається на умовах цього договору за 1 000 кубічних метрів становить 7 499,72грн., в т.ч. ПДВ 20%-1 249,95грн. Вказана ціна є дійсною щодо поставки обсягів газу, визначених в п.1.5. договору. Загальна вартість договору становить 2 656 777,00грн., в т.ч. ПДВ 20%-442 796,17 грн. Ціна, зазначена в п.4.1. договору може змінюватися протягом дії договору. Зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього договору у випадках передбачених п. 8.4. цього договору. Платежі за природний газ споживач здійснює шляхом перерахування на розрахунковий рахунок постачальника, зазначений у розділі 10 договору, грошових коштів у сумі 100% вартості узгодженого до постачання обсягу природного газу на звітний місяць в останній банківський день місяця постачання газу. У випадку оплати споживачем суми, що перевищує фактично спожитий ним місячний обсяг газу, постачальник повертає суму переплати або зараховує її як передплату наступного періоду споживання природного газу, в разі наявності такого. В платіжному дорученні споживач повинен обов`язково вказувати номер даного договору, дату його підписання, призначення платежу.

Згідно п. 9.1. даного договору, договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін, і діє по 31.12.2018р. включно, а в частині розрахунків за газ-до повного їх виконання.

Даний договір підписано сторонами та скріплено відтисками круглих печаток ТОВ "ВОЛИНЬГАЗ ЗБУТ" та Відділу освіти, молоді та з питань фізичної культури і спорту Луцької РДА.

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 16.03.2018р. до договору 41АВVLz367-18 постачання природного газу від 16.03.2018р. сторони виклали п. 4.2. договору в новій редакції, домовившись, що загальна вартість договору становить 2 568 870,24грн. з ПДВ, а також виклали п. 1.5. договору в новій редакції узгодивши, що постачальник передає споживачу природний газ обсягом 342 529 м.куб. в період по 31.12.2018р.

30.10.2018р. сторони уклали додаткову угоду № 2 до договору 41АВVLz367-18 постачання природного газу від 16.03.2018р., відповідно до якої виклали пункт 4.1. договору в новій редакції, узгодивши, що ціна за 1 000,0куб.м. газу на момент укладення даного договору, з врахуванням вартості транспортування природного газу магістральними трубопроводами по території України та без ПДВ складає 9 603,18грн. за 1000 куб.м., крім того ПДВ 1 920,64грн., всього з ПДВ-11 523,82грн.

Згідно п.2 цієї додаткової угоди, остання вступає в дію з 30.10.2018р.

Водночас, уклавши додаткову угоду № 3 від 05.11.2018р. до договору 41АВVLz367-18 постачання природного газу від 16.03.2018р. сторони домовились, що ціна за 1 000,0куб.м. газу на момент укладення даного договору, з врахуванням вартості транспортування природного газу магістральними трубопроводами по території України та без ПДВ складає 10 371,10грн. за 1000 куб.м., крім того ПДВ 2 074,22грн., всього з ПДВ-12 445,32грн.

Згідно п.2 цієї додаткової угоди, остання вступає в дію з 05.11.2018р.

В додатковій угоді № 4 від 09.11.2018р. до договору 41АВVLz367-18 постачання природного газу від 16.03.2018р. сторони домовились, що ціна за 1 000,0куб.м. газу на момент укладення даного договору, з врахуванням вартості транспортування природного газу магістральними трубопроводами по території України та без ПДВ складає 11 436,20 грн. за 1000 куб.м., крім того ПДВ 2 287,24грн., всього з ПДВ-13 723,44грн.

Згідно п.2 цієї додаткової угоди, остання вступає в дію з 09.11.2018р.

В додатковій угоді № 5 від 13.11.2018р. до договору 41АВVLz367-18 постачання природного газу від 16.03.2018р. сторони узгодили, що ціна за 1 000,0куб.м. газу на момент укладення даного договору, з врахуванням вартості транспортування природного газу магістральними трубопроводами по території України та без ПДВ складає 12 477,70грн. за 1000 куб.м., крім того ПДВ 2 495,54грн., всього з ПДВ-14 973,24грн.

Згідно п.2 цієї додаткової угоди, остання вступає в дію з 13.11.2018р.

В додатковій угоді № 6 від 12.12.2018р. до договору 41АВVLz367-18 постачання природного газу від 16.03.2018р. сторони обумовили, що ціна газу становить 11 455,10грн. за 1000 куб.м., крім того ПДВ 2 289,02грн., всього з ПДВ-13 734,12грн.

Згідно п.2 цієї додаткової угоди, остання вступає в дію з 01.12.2018р.

12.12.2018р. сторони уклали додаткову угоду № 7 до договору 41АВVLz367-18 постачання природного газу від 16.03.2018р., відповідно до якої виклали пункт 4.2. договору в новій редакції, узгодивши, що загальна вартість договору становить 2 056 470,24грн. з ПДВ., а також п. 1.5. договору, домовившись, що постачальник передає споживачу природний газ обсягом 149734 куб.м. в період по 31.12.2018р.

27.12.2018р. сторони уклали додаткову угоду № 8 до договору 41АВVLz367-18 постачання природного газу від 16.03.2018р., відповідно до якої виклали пункт 4.2. договору в новій редакції, домовившись, що загальна вартість договору становить 2 056 467,93грн. з ПДВ., а також п. 1.5. договору, домовившись, що постачальник передає споживачу природний газ обсягом 149734 куб.м. в період по 31.12.2018р.

21.01.2019р. сторони уклали додаткову угоду до договору 41АВVLz367-18 постачання природного газу від 16.03.2018р., відповідно до п. 1 котрої сторони узгодили укласти цю додаткову угоду на продовження строку дії договору на постачання природного газу 41АВVLz367-18 від 16.03.2018р. на строк достатній для проведення процедури закупівлі на початку 2019 року. Ціна додаткової угоди складає 411 293,58грн., що становить 20% від ціни договору, у т.ч. ПДВ 68 548,93грн.

Згідно п. 2 цієї додаткової угоди остання набирає чинності з 01.01.2019р. та продовжується на строк, достатній для проведення процедури закупівлі, але не пізніше 28.02.2018р.

Усі вищевказані додаткові угоди до договору постачання природного газу 41АВVLz367-18 від 16.03.2018р. підписано сторонами та скріплено відтисками круглих печаток ТОВ "ВОЛИНЬГАЗ ЗБУТ" та Відділу освіти, молоді та з питань фізичної культури і спорту Луцької РДА.

Як встановлено судом, на виконання умов договору 41АВVLz367-18 постачання природного газу від 16.03.2018р. позивачем у період січня 2019 року-березня 2019 року було поставлено, а відповідачем прийнято природного газу на загальну суму 1 513 750,85 грн., що стверджується актами приймання-передачі природного газу до договору 41АВVLz367-18 на постачання природного газу від 16.03.2018р. № ВОЗ89001615 за січень 2019 року на суму 743 140,93грн., № ВОЗ89002972 за лютий 2019 року на суму 500 219,78грн., № ВОЗ89004270 за березень 2019 року на суму 270 390,14грн.

Відповідач частково виконав взяті на себе згідно договору 41АВVLz367-18 постачання природного газу від 16.03.2018р. зобов`язання по оплаті отриманого природного газу, оплативши позивачу переданий природний газ на суму 411 282,49 грн.

Станом на день розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед ТОВ "ВОЛИНЬГАЗ ЗБУТ" за договором 41АВVLz367-18 постачання природного газу від 16.03.2018р. становить 1 102 468,36 грн.

Доказів, які б спростовували заборгованість в розмірі 1 102 468,36 грн., або доказів її оплати, відповідач суду не надав.

Відповідно до ст. ст. 174, 181 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність, з акту управління господарською діяльністю, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З положень ст. 509 ЦК України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суд встановив, що в даному випадку, відносини між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬГАЗ ЗБУТ" та Відділом освіти та культури Луцької районної державної адміністрації Волинської області носять договірний характер, укладений між ними договір 41АВVLz367-18 постачання природного газу від 16.03.2018р. з додатковими угодами до нього предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, договірними сторонами розірваний не був.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору 41АВVLz367-18 постачання природного газу від 16.03.2018р. з додатковими угодами до нього, відпуск позивачем на виконання його умов відповідачу природного газу, його отримання Відділом освіти та культури Луцької районної державної адміністрації Волинської області та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд прийшов до висновку про підставність пред`явленого позивачем до відповідача позову в частині стягнення заборгованості в сумі 1 102 468,36грн. Сума боргу повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами та була визнана відповідачем у відзиві на позовну заяву від 22.07.2019р.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, суд засвідчує, що відповідно до п.1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно ч.2 ст.7 Закону України "Про судовий збір" у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Частина 5 ст.7 Закону України "Про судовий збір" передбачає, що повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Беручи до уваги прийняття господарським судом заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог, а також подану Товариством з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬГАЗ ЗБУТ" заяву про повернення судового збору у зв`язку із зменшенням розміру позовних вимог, у господарського суду виникають обставини для прийняття відповідного рішення про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬГАЗ ЗБУТ" суми судового збору в розмірі 1 598,17 грн., сплаченого на підставі платіжного доручення №36 (#328922895104) від 05.07.2019р. на суму платежу 18 135,19грн.

Водночас, як вже зазначалось згідно п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, частиною 9 вказаної статті визначено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

В той же час згідно ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Крім того, згідно статті 7 ЗУ "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду. У разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

В даному випадку враховуючи прийняття судом рішення про задоволення позовних вимог, доведення даного спору до суду з вини відповідача, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд вважає, що витрати, пов`язані з розглядом справи в суді (сплата судового збору), котрі поніс позивач, слід відшкодувати йому у відповідності до п. 2 ч. 1, ч. 9 ст. 129 ГПК України за рахунок Відділу освіти та культури Луцької районної державної адміністрації Волинської області у розмірі 50 відсотків сплаченого позивачем при поданні позовної заяви до суду судового збору, що становить 8 268,52грн., а також з огляду на положення статті 7 Закону України "Про судовий збір" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬГАЗ ЗБУТ" 9 866,68 грн. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення №36 (#328922895104) від 05.07.2019р. (оригінал платіжного доручення №36 (#328922895104) від 05.07.2019р. знаходиться у матеріалах справи), в тому числі 1 598,17грн. судового збору у зв`язку із зменшенням позивачем розміру позовних вимог та 8 268,51 грн. судового збору у зв`язку із визнанням позову відповідачем до початку розгляду справи по суті.

Згідно положень ст. 130 ГПК України підставою для повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬГАЗ ЗБУТ" загальної суми судового збору в розмірі 9 866,68грн. є дане рішення, підписане суддею та засвідчене гербовою печаткою Господарського суду Волинської області.

На підставі викладеного, керуючись ст. 7 Закону України "Про судовий збір", ст. ст. 13, 14, 73, 74, 75, 76-80, 129, 130, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Відділу освіти та культури Луцької районної державної адміністрації Волинської області (місто Луцьк, вулиця Шевченка, будинок 41, код ЄДРПОУ 02141638) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬГАЗ ЗБУТ" (місто Луцьк, вулиця Франка, будинок 12, код ЄДРПОУ 39589216) 1 102 468,36грн. заборгованості та 8 268,52 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

3. Управлінню державної казначейської служби України у м. Луцьку Волинської області (43021, м. Луцьк, вул. Стрілецька, 4а, код ЄДРПОУ 38009628) повернути з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬГАЗ ЗБУТ" (місто Луцьк, вулиця Франка, будинок 12, код ЄДРПОУ 39589216) 9 866,68 грн. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення №36 (#328922895104) від 05.07.2019р. (оригінал платіжного доручення №36 (#328922895104) від 05.07.2019р. знаходиться у матеріалах справи), в тому числі 1 598,17грн. судового збору у зв`язку із зменшенням позивачем розміру позовних вимог та 8 268,51 грн. судового збору у зв`язку із визнанням позову відповідачем до початку розгляду справи по суті.

4. Наказ на виконання рішення суду видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. ст. 253, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У той же час згідно підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення

складено 11.09.2019р.

Суддя В. А. Войціховський