Рішення № 84153157, 30.08.2019, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2/760/218/19 В справі № 760/10998/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2019 року Солом"янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого- судді - Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря - Гак Г.М.

представників позивача - Федосюк Ю.О., Артюхова Є .С.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 3-і особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Левінець Валентина Юріївна, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бадахов Юрій Назірович про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, визнання протиправними та скасування рішень, витребування майна, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач у квітні 2018 року звернувся до суду з позовом і просить:

-визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Левінець В. Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриття розділу), індексний номер: 39816038 від 22 лютого 2018 року, про реєстрацію його права власності на квартиру АДРЕСА_1 ;

-визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Левінець В. Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 39817644 від 22 лютого 2018 року, про реєстрацію за ним права власності на квартиру АДРЕСА_2 ;

-визнати недійним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений між ним та ОСОБА_3 , посвідчений 22 лютого 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левінець В.Ю. та зареєстрований в реєстрі за № 29;

-скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Левінець В. Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 39816908 від 22 лютого 2018 року, про реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на квартиру АДРЕСА_1 ;

-визнати недійним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , укладений між ним та ОСОБА_3 , посвідчений 22 лютого 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левінець В.Ю. та зареєстрований в реєстрі за № 32;

-скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Левінець В. Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 39818268 від 22 лютого 2018 року, про реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на квартиру АДРЕСА_2 ;

-витребувати від ОСОБА_4 на його користь квартиру АДРЕСА_1 ;

-скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бадахова Ю.Н. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 40000578 від 05 березня 2018 року, про реєстрацію за ОСОБА_4 права власності на квартиру АДРЕСА_1 ;

-витребувати від ОСОБА_4 на його користь квартиру АДРЕСА_2 ;

-скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бадахова Ю.Н. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 400001255 від 05 березня 2018 року, про реєстрацію за ОСОБА_4 права власності на квартиру АДРЕСА_2 .

Посилається в позові на те, що він є власником квартир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , що підтверджується Свідоцтвами про право власності серії НОМЕР_1 від 18 жовтня 2011 року та серії НОМЕР_2 від 03 квітня 2012 року, виданими Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація).

11 квітня 2018 року після отримання довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 120282707 та № 120282278 йому стало відомо, що належні йому на праві власності квартири зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за іншою особою, а саме за відповідачем ОСОБА_4

Підставою для реєстрації права власності на вказані квартири за ним стали договори купівлі-продажу від 05 березня 2018 року, а саме:

-договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчений 05 березня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бадаховим Ю.Н. та зареєстрований у реєстрі за № 499;

-договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_2 , укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчений 05 березня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бадаховим Ю.Н. та зареєстрований у реєстрі за № 498;

Згідно інформації, що міститься в зазначених довідках, 22 лютого 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левінець В.Ю. за участю невстановлених осіб була проведена державна реєстрація права власності на вказані квартири за ним на підставі Свідоцтв про право власності серії САЕ519564 від 18 жовтня 20011 року та серії НОМЕР_2 від 03 квітня 2012 року, виданими Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація).

В цей же день невідомими особами були укладені Договори купівлі-продажу зазначених квартир від його імені з ОСОБА_5 , посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левінець В.Ю. та зареєстровані в реєстрі за номерами 32 та 29.

05 березня 2018 року вказані квартири відповідачем ОСОБА_3 були перепродані відповідачу ОСОБА_4

Зазначив, що він ніколи не подавав заяви до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Левінець В.Ю. для внесення відомостей про право власності на вказані квартири до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, договорів купівлі-продажу вказаних квартир не укладав, інших правочинів, направлених на їх відчуження, не здійснював, довіреностей на управління цими квартирами з правом укладання будь-яких договорів, в тому числі, договорів купівлі-продажу, дарування, міни, тощо нікому не надавав.

Вказані договори купівлі-продажу квартир укладені поза його волею, без його участі та відома, та є підробленими.

Виходячи з цього, просить задовольнити позов.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали.

Відповідачі в судове засідання неодноразово протягом тривалого часу не з`являлися.

Судові повістки, що направлялися на їх адресу, поверталися до суду без вручення з відмітками поштового відділення за закінченням встановленого терміну зберігання.

Порядок вручення судових повсток врегульовано ст.ст.128, 130 ЦПК України та п.п. 91, 99, 101 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету міністрів України № 270 від 05 березня 2009 року.

Судові повістки відповідачам та іншим учасникам судового розгляду направлялися судом у порядку, визначеному законом.

Верховний Суд у постанові № 922/1714/18 від 17 квітня 2019 року, яка, з точки зору ч.4 ст.263 ЦПК України, має враховуватися судом, зазначив, що дії відповідача, направлені на неотримання судової кореспонденції, яка направлялася йому судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання, є свідомими,спрямовані на затягування розгляду справи, та свідчать про зловживання процесуальними правами, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи.

Виходячи з цього, суд вважає, що дії відповідачів, направлені на неотримання судової кореспонденції, яка направлялася їм у порядку, визначеному законом, зловживанням процесуальними правами.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що адвокат Борисов М.П., який представляє інтереси обох відповідачів у справі, неодноразово звертався до суду з клопотаннями про ознайомлення з матеріалами справи, а також подавав апеляційні скарги на ухвалу суду про відкриття провадження в справі від імені відповідачів.

/ т.1, а.с.47 - 49; 72 - 74;97 - 98; 118 - 122; 213 - 215 /

З матеріалів справи також вбачається, що як відповідачі, так і адвокат Борисов М.П. неодноразово отримували судові повістки під час знаходження справи в апеляційній інстанції, а також періодично в Солом`янському районному суді м. Києва, ознайомлювалися з матеріалами справи, подаючи до суду відповідні клопотання.

/ т.1, а.с.64 - 65; 71; 109; 132; 134; 152 - 153; 155 - 156; 207;

т.2, а.с.55; 64; 77; 83 - 84; 88 /

Крім того, будучи обізнаними про розгляд справи судом, здійснюючи її моніторинг, після проведеного судового засідання 08 серпня 2019 року, 28 серпня 2019 року представник відповідачів - адвокат Борисов М.П. звертався до суду з заявою про ознайомлення з матеріалами справи, а 29 серпня 2019 року про відкладення розгляду справи в зв`язку з зайнятістю в слідчих діях.

При цьому будь-яких доказів поважності причин неявки в судове засідання не надав.

Відповідач ОСОБА_4 також подав заяву про відкладення розгляду справи без зазначення в ній будь-яких причин неявки.

Виходячи з цього та викладеного вище, перебування справи в провадженні суду з квітня 2018 року, виходячи з визначених у статті 2 ЦПК України завдань та основних засад цивільного судочинства, суд вважає за можливе закінчувати розгляд справи в відсутності відповідачів.

Приймаючи таке рішення, суд враховує зміст статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Суд також враховує рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява N 7460/03), в пункті 26 якого зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Суд враховує, що справа тривалий час знаходиться в провадженні суду, а саме з квітня 2018 року, відповідачі забезпечені правовою допомогою фахівця в галузі права - адвоката, розгляд справи неодноразово відкладався в зв`язку з неодноразовим поданням стороною відповідачів ідентичних апеляційних скарг на ухвалу суду про відкриття провадження в справі, не дивлячись на наявність рішення апеляційної інстанції про її законність та підсудність справи Солом`янському районному суду м. Києва.

Суд враховує також і те, що відповідно до ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи, як відповідачі, так і позивач є рівними перед законом і мають рівні права, гарантовані Конституцією України та іншими нормативними актами, на захист своїх інтересів державою, у тому числі право на своєчасний розгляд справи судом.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що наявна в матеріалах справи інформація свідчить про обізнаність відповідачів та їх представника про знаходження справи в провадженні суду, а тому неотримання ними судових повісток саме з Солом`янського районного суду м. Києва є свідомими, свідчить про їх належне повідомлення про час розгляду справи судом, а також підтверджує вжиття судом усіх визначених законом заходів для участі відповідачів у судовому засіданні та виконання вимог як цивільного процесуального законодавства України в частині повідомлення про дату розгляду справи, так і статті 6 Конвенції.

Треті особи в судове засідання також не з`явилися, про причини неявки суд до відома не поставили, про час розгляду справи повідомлялися належним чином у відповідності до вимог ч. 1 ст. 130 ЦПК України.

Будь-яких заяв чи клопотань до суду не подавали, про причини неявки суд до відома не поставили.

За таких обставин,з урахуванням вимог ст.ст.123, 131 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу в їх відсутності.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач є власником квартир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про право власності від 18 жовтня 2011 року та Свідоцтвом про право власності від 03 квітня 2012 року, виданими Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація).

/ а.с.13 - 14 /

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного -реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 120282707 та № 120282278, 22 лютого 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левінець В.Ю. була проведена державна реєстрація права власності на вказані квартири за позивачем на підставі Свідоцтв про право власності серії НОМЕР_1 від 18 жовтня 2011 року та серії НОМЕР_2 від 03 квітня 2012 року, виданих Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація).

В цей же день були укладені Договори купівлі-продажу зазначених квартир від імені позивача та ОСОБА_5 , посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левінець В.Ю. та зареєстровані в реєстрі за номерами 32 та 29.

05 березня 2018 року між відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були укладені договори купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бадаховим Ю.Н. та зареєстровані в реєстрі за № 499 та за № 498, внаслідок чого право власності на спірні квартири перейшло до відповідача ОСОБА_4

/ т.1, а.с. 7 - 12; т.2, а.с. 108 - 111 /

Представники позивача в судовому засіданні зазначили, що будь-яких дій, направлених на реєстрацію квартир в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, позивач не вчиняв, в офісі приватного нотаріуса Левінець В Ю. ніколи не був і будь-кого на представництво своїх інтересів не уповноважував.

Відповідачі та 3-я особа - приватний нотаріус Левінець В.Ю., не з`явившись у судове засідання, не подавши до суду відзиву на позов та пояснень, даних обставин не спростували.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» загальними засадами державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є:

1) гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження;

2) обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав;

3) публічність державної реєстрації прав;

4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом;

5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

Порядок проведення державної реєстрації прав врегульовано ст. 18 Закону.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та процедура державної реєстрації прав визначена Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127.

Згідно з пунктами 6, 9, 12, 18, 19, 57 Порядку державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Разом із заявою заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, та документи, що підтверджують сплату адміністративного збору та/або внесення плати за надання інформації з Державного реєстру прав.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

- відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;

- відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;

- відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;

- наявність обтяжень прав на нерухоме майно;

- наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.

3-я особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Левінець В.Ю. будь-яких пояснень до суду щодо правомірності вчинених нею реєстраційних дій при проведення державної реєстрації права власності позивача на вказані квартири не надала.

За таких обставин суд вважає, що реєстрація за позивачем права власності на квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 в Державному реєстрі речових прав здійснена з порушенням вимог закону, а тому суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача про скасування відповідних рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

В абзаці 5 пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз`яснено, що вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Встановлено, що 22 лютого 2018 року, тобто в день проведення державної реєстрації права власності на квартири за позивачем, були укладені договори купівлі-продажу, відповідно до яких право власності на спірні квартири перейшло від позивача до відповідача ОСОБА_3

Представники позивача в судовому засіданні зазначили, що позивач реєстрацію квартир у Державному реєстрі прав на нерухоме майно не здійснював, наміру продавати квартири не мав, договори купівлі-продажу не укладав і не підписував, квартири вибули з його володіння внаслідок шахрайських дій невідомих осіб, які є предметом досудового розслідування.

З Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що 14 квітня 2018 року до реєстру були внесені відомості про заволодіння невідомими особами майном позивача, досудове розслідування здійснюється Шевченківським управлінням поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві.

Представники позивача в судовому засіданні зазначили також, що, не дивлячись на вжиті судом заходи забезпечення позову в вигляді накладення арешту на спірні квартири, та такі ж заходи органів досудового слідства, в даний час продовжуються дії, направлені на зняття обтяжень з квартир та їх продаж шляхом проведення торгів через ДП`СЕТАМ», в зв`язку з чим у межах кримінального провадження повторно були накладені арешти на квартири.

Дані обставини підтверджуються ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 05 липня 2019 року.

/ т.1, а.с. 15; т.2, а.с. 34 - 39; 41 -49;112 - 113 /

/ т.2, а.с. 41; 108 - 111 /

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною другою даної статті визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

В пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз`яснено, що судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

З висновку експерта № 8.-4/1213 від 16 липня 2018 року, отриманого в межах кримінального провадження та наданим представником позивача до суду, вбачається, що підпис у графі «Продавець» в договорі купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 22 лютого 2018 року, посвідченому приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левінець В.Ю. за реєстровим №29, виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою.

Підпис у графі «Продавець» в договорі купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 від 22 лютого 2018 року, посвідченому приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левінець В.Ю. за реєстровим №32, виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою.

/ т.2, а.с. 89 - 107 /

Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що позивач є потерпілим у даному кримінальному провадженні і висновок експерта, як і копії договорів купівлі-продажу отримані за його зверненням від слідчого та завірений ним.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч.1 ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Враховуючи викладене вище, суд вважає надані представниками позивача докази в обґрунтування пред`явленого позову належними та допустимими доказами та достатніми для висновку суду про недійсність договорів купівлі-продажу спірних квартир від 22 лютого 2018 року.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен громадянин має право володіти, користуватись та розпоряджатись своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно зі ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

З огляду на абсолютність права власності власнику законом гарантовано право такого захисту, а також визначено способи та засоби захисту свого права.

Одним із таких засобів є витребування майна із чужого незаконного володіння.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 330 ЦК України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не має на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Згідно з ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала право його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Добросовісне придбання за ст. 388 ЦК України можливе тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а у особи, яка не мала права відчужувати це майно. Наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з чужого незаконного володіння (віндикація).

Пунктами 21, 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» визначено, що спір про повернення майна, що виникає з договірних відносин або відносин, пов`язаних із застосуванням наслідків недійсності правочину, підлягає вирішенню відповідно до законодавства, яке регулює ці відносини.

В пункті 8 вище приведеної постанови Пленуму роз`яснено, що відповідно до статей 330, 334 ЦК право власності на нерухоме майно, відчужене особою, яка не мала на це права, виникає у добросовісного набувача з моменту реєстрації права на таке майно, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу воно не може бути витребувано у нього.

Виходячи з викладеного вище, висновку суду про про недійсність договорів купівлі-продажу квартир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , укладених 22 лютого 2018 року, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача і в цій частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно ч.ч. 3,4 ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Виходячи з того, що державна реєстрація права власності на спірні квартири на ім.»я відповідача ОСОБА_4 здійснена на підставі догорів купівлі-продажу, про недійсніть яких суд прийшов до висновку, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно від 05 березня 2018року підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.7 ст.6 Закону України « Про судовий збір» у разі, якщо позов подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір обчислюється з урахуванням загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно долі поданих кожним з них вимог окремим платіжним документом.

У разі коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установлених статтею 4 цього Закону за подання позову немайнового характеру.

Судовий збір справляється з урахуванням загальної суми позову також у разі: подання позову одним позивачем до кількох відповідачів; об`єднання суддею в одне провадження кількох однорідних позовних вимог.

Таким же чином врегульовано дане питання і в пункті 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах».

Виходячи з цього, заявлених позивачем 8 вимог немайнового характеру та 2 вимог майнового характеру, до стягнення з відповідачів на користь позивача належить 13 438, 80 гр. судового збору / 704.80 х 8 + 8 810.00 /.

Керуючись ст. ст. 41, 92 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 202, 203, 215, 216, 317, 319, 321,330, 334, 387, 388, 655, 657 ЦК України, ст.ст. 2, 3, 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень /з відкриттям розділу /, індексний номер: 39816038 від 22 лютого 2018 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Левінець В.Ю. про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 / ІН НОМЕР_3 /.

Визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень /з відкриттям розділу /, індексний номер: 39817644 від 22 лютого 2018 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Левінець В.Ю. про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 / ІН НОМЕР_3 /.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 22 лютого 2018 року між ОСОБА_2 / ІН НОМЕР_3 / та ОСОБА_3 / ІН НОМЕР_4 /, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левінець В.Ю. та зареєстрований у реєстрі за номером 29.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 від 22 лютого 2018 року між ОСОБА_2 / ІН НОМЕР_3 / та ОСОБА_3 / ІН НОМЕР_4 /, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левінець В.Ю. та зареєстрований у реєстрі за номером 32.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 39816908 від 22 лютого 2018 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Левінець В.Ю., про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 / ІН НОМЕР_4 /.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 39818268 від 22 лютого 2018 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Левінець В.Ю., про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_3 / ІН НОМЕР_4 /.

Витребувати від ОСОБА_4 / ІН НОМЕР_5 / на користь ОСОБА_2 / ІН НОМЕР_3 /квартиру АДРЕСА_1 .

Витребувати від ОСОБА_4 / ІН НОМЕР_5 / на користь ОСОБА_2 / ІН НОМЕР_3 /квартиру АДРЕСА_2 .

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 40000578 від 05 березня 2018 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бадахова Ю.Н., про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 / ІН НОМЕР_5 /.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 40001255 від 05 березня 2018 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бадахова Ю.Н., про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_4 / ІН НОМЕР_5 /.

Стягнути з ОСОБА_3 / ІН НОМЕР_4 / та ОСОБА_4 / ІН НОМЕР_5 / в рівних частинах на користь ОСОБА_2 / ІН НОМЕР_3 / 13 438, 80 гр. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 10 вересня 2019 року.

Суддя Л .А. Шереметьєва