Рішення № 84148588, 02.08.2019, Каховський міськрайонний суд Херсонської області

Справа № 658/5063/18

(провадження № 2/658/426/19)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2019 року м.Каховка

Каховський міськрайонний суд Херсонської області

в складі головуючого судді Терещенко О.Є.,

за участю секретаря Петрової А.П.,

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Каховка цивільну справу за по-зовом ОСОБА_3 до Тавричанської сільської ради Каховського району Херсонської області про визнання права на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом в якому просить визнати за нею право власності на земельну ділянку (пай) розміром 5,75 в умовних кадастрових гектарах в землях КПС «Куйбишева» Каховського району Херсонської області, яка залишилася після смерті її матері - ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Мотивуючи свої вимоги, позивач вказує, що є донькою ОСОБА_4 .

На день смерті матері залишилося спадкове майно, яке складається з земельної ді-лянки (паю), розміром 5,75 в умовних кадастрових гектарах в землях КПС «Куйбишева» Каховського району Херсонської області.

Вказує на те, що спадщина прийнята нею після смерті матері шляхом фактичного во-лодіння спадковим майном, зазначає, що також на зберіганні мала ощадну книжку матері.

Як причину того, що протягом 1993-2018 років не оформила право на земельну частку (пай) у порядку спадкування після смерті матері зазначає, що до 2018 року їй не було відомо про те, чи мала мати право на земельну ділянку (пай).

З питання оформлення спадщини ОСОБА_3 звернулася до нотаріуса, однак видати свідоцтво про право на спадщину нотаріус не має можливості, так як при житті мати пози-вача - ОСОБА_4 не отримала сертифікат на земельну частку (пай). Зазначає, що право на земельну частку (пай) вона мала, так як у списку, який видавався до Державного акту на пра-во колективної власності на землю КСП ім. Куйбишева, ОСОБА_4 записана під №15.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та наполягала на їх задоволенні з підстав викладених у позові.

Представник відповідача Тавричанської сільської ради Каховського району Херсо-нської області Лобода О.А. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі, подав відзив. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що основ-ним документом, що посвідчує право на земельну частку є сертифікат на право на земельну частку. Таким чином, право власності на земельну частку (пай) виникає не з часу внесення членів КСП до списків, доданих до державного акта на право колективної власності на зем-лю, перевірки, уточнення і затвердження цих списків, а з моменту передачі власності на зем-лю, що передбачено ст. 2 Закону України «про виділення в натурі земельних ділянок влас-никами земельних часток» від 05 червня 2003 року.

Також вказує на той факт, що позивачем, згідно зі ст. 549 Цивідьного кодексу Україн-ської РСР 1963 року не надано жодних доказів про прийняття спадщини після смерті матері належним чином.

Дослідивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, судом встановлені на-ступні фактичні обставини і відповідні їм правовідносини.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов"язана довести ті обста-вини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встано-влених статтею 82 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які бе-руть участь у справі.

В ході розгляду справи встановлено, що ОСОБА_3 , є донькою ОСОБА_4 , на пітвер-дження чого надано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 .

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .

Згідно довідки, наданої відділом у Каховському районі Міськрайонного управління у Каховському районі та м. Нова Каховка Головного управління Держгеокадастру у Херсо-нській області від 02 жовтня 2018 року за №750/86-18, ОСОБА_4 у списку, який додається до Державного акту на право колективної власності на землю КСП ім. Куйби-шева записана за №15.

Згідно з п. 17розділу X "Перехідні положення" ЗК України сертифікати на право на зе-мельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими докумен-тами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на міс-цевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дій-сними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ді-лянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Член КСП, включений до списку, що додається до державного акту на право колек-тивної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акту, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормамиЦК Украї-ни, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай) (п.24Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ").

При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до п.7Указу Президента Ук-раїни від 08 серпня 1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колек-тивну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям"має бути надана із зе-мель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Отже, з огляду на вищенаведені положення право особи на земельну частку (пай) ви-никає з моменту отримання сільськогосподарським підприємством державного акту про пра-во колективної власності, в якому ця особа вказана як така, що має право на земельну частку (пай). Це право є непорушним та підлягає захисту без обмеження строком позовної давності.

Як роз`яснено в п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Як роз`яснено в п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову прак-тику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року, відносини спадкування регулю-ються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зо-крема, відповідні правила ЦК Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі, коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Таким чином, оскільки часом відкриття спадщини після померлої ОСОБА_4 є ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому спадкові відносини в даному випадку регулюються положеннями ЦК УРСР (1963 року).

Відповідно до ст.524 ЦК УРСР (1963 рік), діючого на час відкриття спадщини, спад-коємство здійснюється за законом і за заповітом.

Відповідно до ч. 1 ст. 529 ЦК УРСР (1963 рік), при спадкоємстві за законом спад-коємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина по-мерлого, яка народилася після його смерті.

Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР (1963 рік), що був чинний на час відкриття спадщини, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прий-няття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належ-ною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно п.1 ч.1 ст. 549 ЦК УРСР (1963 року) спадкоємець, який фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, вважається таким, що прийняв спадщину.

Відповідно ст. 553 ЦК УРСР (1963 року) спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. При цьому він може заявити, що відмовляється від спадщини на користь кого-небудь з інших спадкоємців, закликаних до спадкоємства за законом або за заповітом, а також на користь держави або окремих державних, кооперативних або інших громадських організацій. Наступне скасування спадкоємцем такої заяви не допускається. Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу).

В позовній заяві позивач вказує на те, що спадщина нею після смерті матері прийнята шляхом фактичного володіння спадковим майном, також зазначає, що у неї зберіганні зна-ходилась ощадна книжка матері.

З довідки, наданої Каховською державною нотаріальною конторою від 12 липня 2019 року №688/01-16 вбачається, що ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_4 з заявою про прий-няття спадщини не зверталася, спадкова справа не заводилася.

Згідно довідки, наданої Тавричанською сільською радою Каховського району Херсо-нської області від 09 жовтня 2018 року №734, ОСОБА_4 , яка була зареєстро-вана та постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 , на момент смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 проживала одна.

Проаналізувавши вищевикладені обставини справи та законодавчі норми, виходячи з принципів: законності, об"єктивності, розумності та справедливості, суд приходить до вис-новку, що позов ОСОБА_3 про визнання права власності на земельну частку (пай) у по-рядку спадкування, задоволенню не підлягає, оскільки позивач у встановлений зако-нодавством строк не звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, та нею не надано доказів про прийняття спадщини шляхом фактичного володіння спадковим майном.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 82, 200, 263-265 ЦПК України, ст.525, 534, 535, 549 ЦК УРСР (1963 року), суд, -

ВИРІШИВ :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Тавричанської сіль-ської ради Каховського району Херсонської області про визнання права на земельну ділянку- відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Херсонської апеляційного суду шля-хом подачі в 30-денний строк з дня складання повного тексту рішення апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя: О. Є. Терещенко