Рішення № 84146819, 10.09.2019, Чорноморський міський суд Одеської області (до 25.04.2025 - Іллічівський міський суд Одеської області)

Дата документу 10.09.2019

Справа № 501/1597/17

2/501/304/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2019 року м. Чорноморськ Одеської області

Іллічівський міський суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Смирнова В.В.

секретаря судового засідання - Кочкіної О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Чорноморськ Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу

за позовом Виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області, ОСОБА_1

до

відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які виступають в своїх інтересах та інтересах своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9

третя особа: служба у справах дітей Чорноморської міської ради Одеської області

предмет та підстави позову: про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщення,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

представник позивач ОСОБА_1 - ОСОБА_10 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

представник відповідача - ОСОБА_19

І. Виклад позиції заявника та представника позивача:

09.08.2017 року виконавчий комітет Чорноморської міської ради Одеської області. (далі - позивач) звернувся до суду з позовом про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщення до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які виступають в своїх інтересах та інтересах своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , посилаючись на те, що відповідачі в жовтні 1990 року вибули на постійне проживання до іншого населеного пункту та більше двадцяти років не проживають в зазначеній квартирі без поважних причин (т.1, а.с.1-4).

13.12. 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до тих же осіб про визнання такими, що втратили право користування житловою площею вказаної квартири на підставі ч.2 ст.107 ЖК , посилаючись на те, що наймач ОСОБА_2 разом з членами своєї родини в жовтні 1990 року вибули на постійне проживання в інший населений пункт в АДРЕСА_1 в житловий будинок, який належить ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 , де постійно проживають до теперішнього часу. Обгрунтовуючи право на позов, ОСОБА_1 посилався на те, що проживає в спірній квартирі з 1993 року, зареєстрований в ній з 1997 року, здійснив прибудову приміщень загальною площею 23,6 кв.м до спірної квартири , площа якої була 25,7 кв.м; за рішенням виконкому Олександрівської селищної ради №315 від 26.09.2000 року отримав дозвіл на приватизацію спірної квартири, але у зв`язку з реєстрацією відповідачів унеможливлюється приватизація ним квартири, що порушує його права та законні інтереси (т.1,а.с. 157-167).

Ухвалою від 22 травня 2018 року вищезазначені позовні вимоги об`єднані в одне провадження (т.1, а.с.279).

Представник позивача виконавчого комітету Чорноморської міської ради надав до суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності, підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили їх задовольнити (т.1, а.с. 70).

В судовому засідання представник позивача ОСОБА_10 та позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Відповідач та його представник у судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог, надали до суду заперечення на позовну заяву (а.с.101-103).

Представник третьої особи надала заяву про розгляд справи за їх відсутності, просила винести рішення з урахуванням інтересів дітей (т. 2, а.с. 45).

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

1.Клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача (т. 1, а.с. 70);

2.Клопотання про приєднання письмових доказів (т.1, а.с. 73-74);

3.Заперечення на позовну заяву (т.1, а.с. 101-103);

4.Клопотання про зупинення провадження по справі (т.1, а.с. 116-117);

5.Відзив на позовну заяву від відповідача ОСОБА_2 (т. 1, а.с. 127-129);

6.Позовна заява ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 157-167);

7.Клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача (т.1,а.с. 262);

8.Заява про розгляд справи за їх відсутності, просила винести рішення з урахуванням інтересів дітей (т. 2, а.с. 45);

9.Висновок виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області (т. 2, а.с. 69-72).

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 10 серпня 2017 року відкрито провадження по справі.

Ухвалою від 14 листопада 2017 року було зупинено провадження по справі.

Ухвалою від 26 лютого 2018 року продовжено судовий розгляд по справі.

Ухвалою від 03 січня 2018 року відкрито провадження по справі за позовом ОСОБА_1 .

Ухвалою від 22 травня 2018 року об`єднано в одне провадження позовні вимоги виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області та ОСОБА_1 .

Ухвалою від 08 червня 2018 року задоволено клопотання про витребування доказів.

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст правовідносини.

ОСОБА_2 в складі сім`ї із трьох осіб був наймачем кімнати житловою площею 14,8 кв.м квартири АДРЕСА_3 на підставі ордеру №173 від 17.01.1983 року. Ордер видано на підставі рішення виконкому Іллічівської міської ради № 6 від 14.01.1983 року, згідно якому затверджено списки надані адміністрацією СУ-455 тресту «Чорноморгідробуд» про закріплення житлової площі в будинках для малосімейних для тимчасового проживання (т. 1, .а.с. 19-20,21).

В жовтні 1990 року ОСОБА_2 разом з дружиною ОСОБА_4 та дітьми ОСОБА_12 ,1981 р.н., ОСОБА_4 , 1985 р.н., вибули з вказаної квартири до належного ОСОБА_2 житлового будинку по АДРЕСА_2 , в якому проживають до теперішнього часу, що визнається відповідачем.

Відповідно до інформації з реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 25.03.2015 року індексний номер 354 житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 належить на праві власності ОСОБА_2 (т.1, а.с. 23-25).

Рішенням Одеської обласної ради від 21.02.2002 року ліквідовано Олександрівську селищну раду та Малодолинську сільську раду, а смт. Олександрівку та с. Малодолинське підпорядковано Іллічівській міській раді (т.1, а.с. 11). Отже на час виникнення спірних відносин смт. Олеександрівка та с. Малодолинське були різними населеними пунктами.

Згідно листа ПАТ «Одесагаз» постачання газу до житлового будинку по АДРЕСА_2 здійснюється з 01.11.1996 року на ім`я абонента ОСОБА_2 , а з 28.11.2016 року - на імя ОСОБА_5 (т. 2, а.с. 18).

Згідно листа «Одесаобленерго» відомостей про те, з якого часу здійснюється електропостачання будинку по АДРЕСА_2 не має, а 05.09.2013 року договір на електропостачання укладено з ОСОБА_5 (т.2, а.с. 17).

Згідно довідки Малодолинської загальноосвітньої школи Чорноморської міської ради Одеської області ОСОБА_12 ,1981 р.н., та ОСОБА_4 , 1985 р.н., навчалась в зазначеній школі з 01.09.1992 року до закінчення 9 та 7 класу в червні 1996 та 1998 років відповідно. На час навчання в школі проживали разом батьками за адресою АДРЕСА_2 .( АДРЕСА_5 .2, а.с.47).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на майно від 25.03.2015 року індексний номер 35435591 житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 належить на праві власності ОСОБА_5 .. відповідно до договору дарування, серія та номер: 1922, виданого 04.07.2013 року. (т.1, а.с. 26-27).

Право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 площею 165,1 кв.м та житловою - 65,7 кв.м було зареєстровано 24.09.2012 року на ім`я ОСОБА_2 , що підтверджується інформацією з Реєстру прав власності на нерухоме майно (т. 1, а.с.23-25). За договором від 04.07.2013 року вказаний будинок подаровано ОСОБА_5 .

У 1993 році ОСОБА_1 поселився у вільну на той час спірну квартиру, яка була забезпечена лише електропостачанням, що не заперечується сторонами та підтверджується іншими дослідженими у справі доказами.

ОСОБА_1 зареєстрований в спірній квартирі з 27.05.1997 року, однак відомості про підстави його реєстрації не збереглися у зв`язку з закінченням термінів їх зберігання, що підтверджується листом Іллічівського міського відділу Державної міграційної служби від 05.06.2015 року № 2031 (т. 1, а.с.17). В указаній квартирі також зареєстрований з 16.03.1983 року ОСОБА_2 з дружиною, а в подальшому були зареєстровані інші члени їх сім`ї (т.1, а.с. 182).

Рішенням виконкому Олександрівської селищної ради №315 від 26.09.2000 року, у зв`язку з відсутністю балансоутримувача та з метою надання можливості фактичним мешканцям будинку здійснити в подальшому приватизацію займаних ними квартир, будинок АДРЕСА_4 прийнято на баланс Олександрівської селищної ради та дозволено приватизацію мешканцям зазначених в рішенні квартир, в том числі ОСОБА_1 - квартири АДРЕСА_6 . Вказані обставини підтверджуються листами Олександрівської селищної ради від 24.11.2014 року № 01-09/872 та від 05.06.2015 року № 01-03/357 (т.1, а.с.181-182, 187), листом КП «БТІ» м. Іллічівська від 03.06.2015 року №Ж-172 та доданої до нього копії рішення виконавчого комітету Олександрівської селищної ради №315 від 26.09.2000 року (т.1, а.с. 184-185).

В 90-х роках ОСОБА_1 здійснив прибудову загальною площею 23,6 кв.м до спірної кварти загальною площею 25,7 кв.м, що підтверджується технічним паспортом на квартиру, складеного 15.02.2008 року. За час проживання позивач ОСОБА_1 самостійно ніс витрати по утриманню квартири та сплаті комунальних послуг, що підтверджується квитанціями про сплату витрат за енергозабезпечення (т.1, а.с. 29-35).

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 пояснили, що на початку 90-х років ОСОБА_2 з сім`єю добровільно звільнив спірну квартиру у зв`язку з вибуттям до іншого населеного пункту. В 1993 року в указану квартиру, що була вільною та безгосподарною на той час, поселився ОСОБА_1 та проживає постійно до теперішнього часу. За час проживання здійснив значну реконструкцію квартири. ОСОБА_2 та інші відповідачі з моменту вибуття із спірної квартири і до виникнення спору у суді за позовом ОСОБА_1 не пред`являли будь-яких претензій щодо проживання останнього в спірній квартирі.

Отже, із встановлених обставин слідує, що ОСОБА_2 разом з дружиною ОСОБА_2 та дітьми ОСОБА_16 та ОСОБА_4 в жовтні 1990 року вибули на постійне проживання до іншого населеного пункту в житловий будинок АДРЕСА_2 , який належав на праві власності ОСОБА_2 , а з 2013 року - ОСОБА_5 , та в якому в подальшому постійно проживали, залишаючись зареєстрованими та продовжуючи реєструвати інших членів своєї родини за адресою спірної квартири. Будь яких інших зв`язків зі спірною квартирою не підтримували. З моменту добровільного виселення з спірної квартири та до виникнення спору в суді за позовом ОСОБА_1 від 16.12.2014 року про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловою площею квартири, відповідачі не звертались з будь якими вимогами до ОСОБА_1 , органів влади та суду з приводу захисту своїх житлових прав на спірну квартиру.

Суд не погоджується з доводами відповідача ОСОБА_2 про те, що він вимушено вибув із спірної квартири у зв`язку з відсутністю в ній комунальних зручностей, що, на думку відповідача є поважною причиною відсутності відповідачів в спірній квартирі понад 6 місяців. Спірна квартира в будинку для малосімейних надавалась в тимчасове користування сім`ї ОСОБА_2 на підставі ордеру за рішенням виконкому в 1983 році, а відтак була благоустроєною стосовно умов даного населеного пункту, відповідала встановленим санітарним і технічним вимогам ( ст. 50 ЖК України). Відсутність додаткових зручностей не перешкоджало відповідачу разом з малолітніми дітьми проживати с спірній квартирі на протязі семи років, а відтак не може бути визнана поважною причиною його/їх відсутності понад шість місяців , починаючи з жовтня 1990 року.

Суд також не погоджується з доводами ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 перешкоджав йому у використанні спірної квартири, що на його думку також є поважною причиною його відсутності у спірній квартирі понад шість місяців. Як встановлено судом, ОСОБА_17 вселився в спірну квартиру в 1993 році, тобто після трьох років відсутності сім`ї ОСОБА_2 в спірній квартирі. Крім того, відсутність будь яких звернень відповідачів з 1990 по 2015 рік, тобто на протязі 25 років, за захистом своїх житлових прав, які вважали порушеними, переконливо свідчить про надуманість доводів ОСОБА_2 щодо перешкоджань в користуванні спірною квартирою з боку ОСОБА_1 чи будь яких інших осіб.

Встановлені судом факти свідчать про їх вибуття в жовтні 1990 року на постійне проживання до іншого населеного пункту в АДРЕСА_1 в належний ОСОБА_2 житловий будинок по АДРЕСА_2 та відсутність відповідачів на спірній житловій площі понад шість місяців без поважних причин .

Спірна квартира та права на неї вже були предметом спору в судах.

В грудні 2014 року ОСОБА_1 звертався з позовом до відповідачів про визнання такими, що втратили право користування спірною квартирою з підстав, передбачених ст.ст.71,72 ЖК. Рішенням апеляційного суду Одеської області від 30.07.2015 року у справі №501/6337/14-ц відмовлено у задоволені позову з посиланням на те, що ОСОБА_1 не доведено правомірність свого вселення в спірне приміщення як члена сім`ї наймача або ж на підставі ордеру, чи за письмовою згодою наймача, а отже відсутні підстави для захисту його прав як належного користувача квартири.

Наявність такого рішення не є передбаченою п.2 ч.1 ст.186, п.3 ч.1 ст.255 ЦПК перешкодою для розгляду позовних вимог виконавчого комітету Чорноморської міської ради, оскільки рішення ухвалене з приводу спору між іншими сторонами, хоча й про той самий предмет та за тими ж підставами. Не є воно перешкодою і для розгляду позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки рішення ухвалене хоча й з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет, однак з інших правових підстав.

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 13 січня 2016 року у справі №501/3431/15-ц, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 19.05.2016 року, відмовлено в задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Іллічівська міська рада, про виселення ОСОБА_1 зі спірної квартири та скасування його реєстрації. Відмовляючи в задоволені позову, суд послався на те, що ОСОБА_2 втрачено право користування житловою площею спірної квартири, за захистом якого він звернувся до суду. Після повторного розгляду справи судом апеляційної інстанції прийнято рішення від 31 травня 2018 року, яким скасовано рішення суду першої інстанції, позов ОСОБА_2 задоволено частково та виселено ОСОБА_1 зі спірної квартири. Приймаючи таке рішення, суд апеляційної інстанції керувався тим, що ОСОБА_1 не доведено правомірність свого вселення до спірної квартири, тоді як ОСОБА_2 в судовому порядку не визнавався таким, що втратив право користування житловою площею, а відтак має право на захист. Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, а виконання постанови апеляційного суду від 31 травня 2018 року зупинено.

Рішенням Іллічівського міського суду від 03.11. 2016 року у справі №501/1725/16-ц задоволено позов ОСОБА_1 та визнано за ним право власності за набувальною давністю на спірну квартиру з усуненням перешкод в здійснені ОСОБА_1 права користування та розпорядження вказаною квартирою шляхом визнання ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_18 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 такими, що втратили право користування нею.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення від 30 травня 2017 року про відмову в задоволені позову, апеляційний суд Одеської області послався на те, що оскільки квартира перебуває в комунальній власності, то на неї розповсюджується правовий режим державного і громадського житлового фонду, що виключає можливість передачі майна у власність за набувальною давністю, а особи мають право на набуття її у власність з інших правових підстав, зокрема в порядку приватизації. В своєму рішенні суд апеляційної інстанції зазначив: «Очевидно, що реєстрація відповідачів за адресою спірної квартири є перешкодою для вирішення питання щодо приватизації квартири позивачем, про те така обставина не змінює статус будинку і правові підстави для набуття майна у власність». Інші позовні вимоги не підлягають задоволенню як похідні від вимог про визнання прав власності.

При розгляді вказаної справи апеляційним судом Одеської області постановлено окрему ухвалу щодо прийняття заходів в межах компетенції виконкому щодо квартири АДРЕСА_6 у зв`язку з правовою невизначеністю, що склалася внаслідок спору.

Аналізуючи прийняті судові рішення, суд вважає, що викладені в рішеннях апеляційного суду Одеської області від 30.07.2015 року у справі №501633714-ц та від 31.05.2018 року у справі №501/3431/15-ц висновки про те, що ОСОБА_1 не доведено правомірність свого вселення в спірну квартиру, мають преюдиційне значення при розгляді даної справи у відповідності до ч.4 ст.82 ЦПК України. З цих підстав у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.

V. Оцінка Суду.

Згідно ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору судом.

У відповідності до ст. 72 ЖК визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, проводиться в судовому порядку.

Згідно ч.2 ст.107 ЖК у разі вибуття наймача та членів його сім`ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім`я , то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім`ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

Звертаючись з вимогами про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловою площею, виконавчий комітет Чорноморської міської ради послався на те, що відповідачі в жовтні 1990 року вибули на постійне проживання до іншого населеного пункту та більше двадцяти років не проживають в зазначеній квартирі без поважних причин. Тобто, позивач послався на обставини, що є підставами для застосування як ст.72 ЖК, так і ч.2 ст. 107 ЖК.

Вирішуючи питання про те, яку із правових підстав (ст.ст.71,72 ЖК чи ч.2 ст.107 ЖК) слід застосувати до визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловою площею, суд виходить з наступного.

Згідно роз`яснень, що містяться в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року №5 « Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» «оскільки підставою позову є фактичні обставини, що наведені у заяві, то зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору».

Такої ж правової позиції дотримується й Верховний Суд, зокрема у справі №340/407/17, постанова від 30.05.2018 року.

Оскільки судом встановлена відсутність відповідачів на спірній житловій площі понад шість місяців без поважних причин, то вказана обставина могла бути самостійною підставою для задоволення позовних вимог виконавчого комітету Чорноморської міської ради про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловою площею з підстав, передбачених ст.ст.71,72 ЖК..

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які виступають в своїх інтересах та інтересах своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , третя особа - служба у справах дітей Чорноморської міської ради Одеської областіпро визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщення - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_6 .

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які виступають в своїх інтересах та інтересах своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 - відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 10 вересня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач: виконавчий комітет Чорноморської міської ради Одеської області, місце знаходження:Одеська область, м. Чорноморськ, пр.. Миру, буд . 33

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_7

Відповідач: ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_7

Відповідач: ОСОБА_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_7

Відповідач: ОСОБА_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_7

Відповідач: ОСОБА_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_7

Відповідач: ОСОБА_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_7

Третя особа: служба у справах дітей Чорноморської міської ради Одеської області місце знаходження:Одеська область, м. Чорноморськ, пр.. Миру, буд. 33

Суддя Іллічівського міського суду

Одеської області Смирнов В.В.