Рішення № 84145173, 05.09.2019, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/3564/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2019 року Залізничний районний суд м.Львова у складі:

судді Постигач О.Б.

секретаря Ящук К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного авіапідприємства «Львівські авіалінії» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 03 червня 2019 року звернулася до суду із позовною заявою, у якій просить стягнути із Державного авіапідприємства «Львівські авіалінії» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 304475 грн. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона працювала на ДАП «Львівські авіалінії» на посаді провідного інженера з підготовки кадрів. Наказом № 3/к від 14 квітня 2014 року була звільнена на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. Під час її звільнення відповідачем була нарахована, але не виплачена заробітна плата з жовтня 2011 року по квітень 2014 року у розмірі 120286,29 грн., що підтверджується довідкою за № 30-1/5/19 від 30 травня 2019 року. Згідно довідки ДАП «Львівські авіалінії» № 19-1/3/19 від 19 березня 2019 року розмір середньомісячної заробітної плати за лютий 2014 року та березень 2014 року становить 4750 грн. Кількість робочих днів у лютому 2014 року – 20 робочих днів, у березні 2014 року – 20 робочих днів, а отже середньоденна заробітна плата становить 237,50 грн. (4750 грн/20дн.=237,50 грн.). У зв`язку з тим, що відповідач не провів повний розрахунок при звільненні з роботи, та враховуючи те, що з моменту звільнення 15 квітня 2014 року до моменту звернення до суду 31 травня 2019 року пройшло 1282 робочих дні, відповідач повинен, відповідно до вимог ст. 117 КЗпП України, сплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 304475 грн.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 04 червня 2019 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням /викликом/ сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

У вказаний строк відповідач подав заяву про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 21 червня 2019 року суд ухвалив перейти до розгляду справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного авіапідприємства «Львівські авіалінії» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в порядку загального позовного провадження.

Позивачка в судове засідання не з`явилася, проте 20 серпня 2019 року подала заяву про розгляд справи у її відсутності, просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

У відповідності до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підставний і підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що наказом № 3/к від 14 квітня 2014 року позивачку ОСОБА_1 звільнено з роботи 14 квітня 2014 року з посади провідного інженера з підготовки кадрів Державного авіапідприємства «Львівські авіалінії» у зв`язку з ліквідацією підприємства на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України /а.с.4-5/.

Відповідно до ст.7 ч.4 Конституції України, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищене законом.

Частинами 1, 7 ст.43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Статтею 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно долученої до матеріалів справи довідки №30-1/5/19 від 30 травня 2019 року заборгованість по заробітній платі ДАП «Львівські авіалінії» станом на 15 березня 2019 року перед ОСОБА_1 становить 120286,29 грн. /а.с. 6/.

Із змісту ст.117 КЗпП України вбачається, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст.116 КЗпП, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у справі № 6-64цс13, згідно із ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Відповідач не представив суду жодних доказів відсутності вини підприємства у невиплаті належних позивачці при звільненні сум.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Згідно п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого вказаною постановою, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Пунктом 4 Порядку встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються одноразові виплати /компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо/.

У п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець недоведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 є підставні.

Згідно долученої до матеріалів справи довідки № 19-1/3/19 від 19 березня 2019 року розмір середньомісячної заробітної плати за лютий 2014 року та березень 2014 року становить 4750 грн. /а.с. 11/.

Середньоденна заробітна плата за вказаний період /лютий-березень 2014 року/ становить 237,50 грн., виходячи з кількості робочих днів у лютому-березні 2014 року.

Станом на день звернення до суду по справі фактичний розрахунок відповідачем з позивачкою не проведено.

Відтак, період, за який із відповідача на користь позивачки слід стягувати середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні розраховується із 15.04.2014 року до моменту звернення до суду, як просить позивачка – 31.05.2019 р.

Так, відповідачем заборговано перед позивачкою 304475 грн. /237,50 грн. х 1282 робочих дні/.

Суд приймає до уваги розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні вказаний позивачкою у позовній заяві, оскільки з таким відповідач ознайомлений і такий ним не оспорювався.

Як вбачається із Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» передбачає, що справляння і сплата податку із заробітної плати є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, а суд визначає таку суму без утримання цього податку та інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що позов підлягає до задоволення, з відповідача слід стягнути на користь позивачки середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати у розмірі 304475 грн. без урахування податків та інших обов`язкових платежів, які підлягають утриманню з цієї суми відповідно до законодавства України.

Відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України суд присуджує стягнути із ДАП «Львівські авіалінії» на користь держави судовий збір в розмірі 768,40 грн.

Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 81, 82, 89, 264, 265, 268 ЦПК України, ст. 116, 117 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.1992р. «Про практику розгляду судами трудових спорів», суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного авіапідприємства «Львівські авіалінії» ( м. Львів, Аеропорт ЦА, код ЄДРПОУ 01130644) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІН НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з15.04.2014р. по 31.05.2019р. в розмірі 304475 (триста чотири тисячі чотириста сімдесят п`ять) гривень.

Стягнути з Державного авіапідприємства «Львівські авіалінії» ( м. Львів, Аеропорт ЦА, код ЄДРПОУ 01130644) в дохід держави судовий збір в розмірі 768,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Залізничний районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст судового рішення складено 10 вересня 2019 року.

Суддя Постигач О.Б.