Рішення № 84143748, 09.09.2019, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Справа № 331/4839/18

Провадження № 2 /331/944/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2019 року м. Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Жукової О.Є.

за участю секретаря - Качан К.К.

представника позивача- Гончарова В.І .

представника відповідача -ОСОБА_3

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Концерну «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» до ОСОБА_2 про стягнення основного боргу , інфляційних втрат , 3% річних за поставлену теплову енергію,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 21.08.2018 звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача про стягнення основного боргу , інфляційних втрат , 3% річних за поставлену теплову енергію у сумі 167 231,51 гривень.

Ухвалою судді від 06 вересня 2018 року по справі відкрите провадження.Визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 28 березня 2019 року заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 03 жовтня 2018 року у справі 331/4839/18 за позовом Концерну «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» до ОСОБА_2 про стягнення основного боргу , інфляційних втрат , 3% річних за поставлену теплову енергію скасувано та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач надав суду відзив на позов, в якому заявив про застосування строку позовної давності, а також зазначив, що Концерном «МТМ» безпідставно здійснено коригування суми за надану теплову енергію в вересні 2016 року на суму 44 253,23 гривень , зазначений рахунок позивача є не підтверджений жодними доказами та нею не отримувався. Просила застосувати до заявлених вимог строк позовної давності, а також відмовити в задоволенні позову в частині стягнення суми 44 253, 23 гривень, а також суми інфляції в розмірі 9672,23 гривень та трьох відсотків річних в розмірі 2138,00, які нараховані на вказану суму заборгованості.

У вступному слові представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача позов визнала часткова, навівши обгрунтування зазначені у наданих запереченнях .

Суд, вислухавши вступне слово учасників справи , дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази , вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 на підставі рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11 травня 2012 року на праві власності належать нежитлові приміщення АДРЕСА_2 та нежитлове приміщення АДРЕСА_3 .

Згідно актів обстеження приміщення від 08.09.2014 р. , 15.06.2014 р. , 15.07.2014 р. система опалення зазначених нежитлових приміщень є спільною з будинком, опалюється від теплового обладнання. У зв`язку з цим технічної можливості відключення будинкових стояків від опалення окремо від будинку немає.

Позивач в період з жовтня 2014 року по квітень 2018 року відпустив відповідачу теплову енергію , що підтверджується актами приймання -передачі теплової енергії згідно особового рахунку № НОМЕР_1 .

Розрахунком суми заборгованості встановлено, що відповідач ОСОБА_2 за період з жовтня 2014 року по квітень 2018 року має заборгованість в сумі 130 322,45 гривень , однак претенції позивача ОСОБА_2 залишені без задоволення, заборгованість до теперішнього часу не сплачена.

Відповідно до ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч.1,5 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Правовідносини з приводу постачання теплової енергії, які виникли між сторонами регулюються нормами Закону України від 24 червня 2004 року № 1875-1V «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон) та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.

Відповідно до ст.ст. 20, 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV від 24 червня 2004 року споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги щомісяця у строки, встановлені договором або законом.

Цей обовязок споживача зазначений і в п.7 Правил користування приміщеннями у житлових будинках, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45, передбачено, що власник та наймач (орендар) квартири зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Згідно п.18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 розрахунковим періодом для послуг є календарний місяць. Плата за послуги-вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Отже , суд вважає , що в судовому засіданні було встановлено факт надання послуг та наявність заборгованості у розмірі 130 322,45 гривень.

Доводи відповідача ОСОБА_2 щодо безпідставності здійснення донарахування суми оплати за надану теплову енергію суд не приймає до уваги виходячи з наступного.

15.06.2014 року представниками Філії концерну „МТМ" по Дніпровському району було проведене обстеження системи опалення приміщень по АДРЕСА_2 та виконаний розрахунок теплового навантаження на опалення по фактично встановленій поверхні нагріву. Зазначеним актом підтверджено , що за період з 2010 року споживачем була проведена реконструкція системи опалення приміщень, в результаті чого створена відокремлена система опалення з тепловим навантаженням 14978 ккал/год, на яку нарахування не проводиться у зв`язку з відключенням (опломбуванням) за неоплату (акт від 09.10.2013 року) (а.с.27-28).

На підставі цього акту Концерном „МТМ" був виконаний розрахунок теплового навантаження від 18.09.2014 року, згідно якого система опалення двох приміщень, яка не має приладу обліку теплової енергії - загальна з будинком споживає 12 676 ккал/год (а.с.32-40).

Оскільки раніше рахунки на опалення вказаних приміщень виставлялись по раніше виконаному розрахунку (3328 ккал/год), було здійснено коригування нарахування належних сплат за період з 1.05.2014 року по 30.04.2016 року на різницю в розмірі 9348 ккал/год.

Актом від 01 вересня 2016 року приймання-передачі теплової енергії , надання послуг з централізованого постачання гарячої води встановлено, що позивачем Концерном «МТМ» з жовтня 2014 року по вересень 2016 року здійснено коригування нарахування на суму 44 253,23 гривень. (а.с 117) .

Зазначений акт направлений відповідачу 22.09.2016 року, що підтверджується описом вкладення у конверт та квитанцією УДППЗ «Укрпошта».

Таким чином, суд вважає, що право на здійснення коригування оплати за період з жовтня 2014 року по вересень 2016 року обґрунтоване позивачем належними та допустими доказами.

В свою чергу представником відповідача заявлено про застосування наслідків пропуску строків позовної давності до заявлених позовних вимог.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Оплата за послуги з теплопостачання повинна вноситись щомісячно, за надані послуги за минулий місяць.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки статтею 257 ЦК України.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У межах строку позовної давності, за період з жовтня 2015 року по квітень 2018 року відповідач ОСОБА_2 має заборгованість в сумі 96 088 гривень 44 копійок. Зазначена сума визначена виходячи з розміру заборгованості за період з жовтня 2015 року по квітень 2018 року в сумі 114 505,40 гривень (а.с.221), за вирахуванням донарахованих сум з жовтня 2014 року по жовтень 2015 року, які зазначені в акті від 01 вересня 2016 року приймання-передачі теплової енергії , надання послуг з централізованого постачання гарячої води (а.с.117) та підлягає стягненню з ОСОБА_2 .

При цьому, суд вважає доводи представника позивача щодо початку перебігу строку позовної давності щодо суми коригування визначеної в акті від 01.09.2016 року , саме з часу його складання, безпідставними, оскільки оплата за послуги з теплопостачання повинна вноситись щомісячно, за надані послуги за минулий місяць, крім того , Концерном „МТМ" був виконаний новий розрахунок теплового навантаження 18.09.2014 року, і саме з цього часу позивач повинен був здійснювати коригування сум оплати.

Крім того, з урахуванням встановленої до стягнення суми основного боргу, зокрема за вересень 2016 року в розмірі 25 836,27 гривень , відповідно до вимог ст. 625 ЦПК України з відповідача слід стягнути 3% річних в сумі 3729,45 гривень ( 4618,82 гривень (а.с.224-226) - (261,17 гривень - 1327,60 гривень - 549,23 гривень ( суми нараховані за вересень 2016 року)) + ( 25 836,27 гривень ( сума в межах позовної давності за вересень 2016 року) * 588 днів * 3% ) , а також за аналогічним розрахунком інфляційні втрати в сумі 15 984,77 гривень ( 20010,08 гривень (а.с.222-223) - 9672,23 гривень (сума нарахована за вересень 2016 року) + (25 836,27 гривень ( сума в межах позовної давності за вересень 2016 року) *1,218565565 індекс інфляції)).

Питання про судові витрати слід вирішити відповідно до ст. 141 ЦПК україни, стягнувши з ОСОБА_2 на користь позивача судовий збір в сумі 1762,00 гривень пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3,4,11-13, 19, 263, 265 , 279, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Концерну «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» до ОСОБА_2 про стягнення основного боргу , інфляційних втрат , 3% річних за поставлену теплову енергію задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Концерну «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» ( місцезнаходження: м. Запоріжжя, бул. Гвардійський , буд. 137 , код ЄДРПОУ 32121458) заборгованість в сумі 96088 гривень 44 копійок, 3% річних в сумі 3729 гривень 45 копійок , інфляційні втрати в сумі 15 984 гривень 77 копійок, судовий збір в сумі 1762 гривень 00 копійок.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст судового рішення складений 10 вересня 2019 року.

Суддя:

09.09.2019