Рішення № 84141925, 10.09.2019, Великоберезнянський районний суд Закарпатської області

Справа № 308/11482/18

Номер провадження 2/298/136/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2019 року смт. Великий Березний

Великоберезнянський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючої-судді Лютянської М.С.

при секретарі Брітовій Е.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Великий Березний цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним вище позовом, посилаючись на те, що між АТ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт № б/н від 02 жовтня 2015 року, згідно якої останній отримав кредит у розмірі 10276,54 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Відповідач підписом у Генеральній угоді підтвердив свою згоду на те, що така разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку складає між ним та позивачем кредитний договір.АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених Договором. Відповідач ОСОБА_1 заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав АТ КБ «Приватбанк». У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 02 вересня 2018 року має заборгованість 22056,94 грн., з яких: 8445,14 грн. – заборгованість за кредитом; 4003,10 грн. – заборгованість за процентами за користування кредитом; 9196,20 грн. – заборгованість за пенею та комісією; 412,50 грн. – штраф відповідно до п.2.2 Генеральної угоди.На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором та понесені судові витрати.

В судове засідання представник позивача не з`явився, однак надіслав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутності. Позовні вимоги підтримує повністю. Проти винесення заочного рішення суду не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів(постановляє заочне рішення).

Оскільки відповідача було належним чином оповіщено про час та місце розгляду справи, а позивач не заперечує проти ухвалення заочного рішення, то суд вирішив ухвалити заочне рішення суду.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.

У судовому засіданні встановлено, що 02 березня 2013 року ОСОБА_1 було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку. 02 жовтня 2015 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт, згідно якої банк надав позичальнику кредит у сумі 10276,56 грн. на строк 36 місяців з 02 жовтня 2015 року по 31 жовтня 2018 року шляхом встановлення кредитного ліміту на платіжну картку на споживчі цілі із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,5 % на місяць на залишок заборгованості.

Також, із Генеральної угоди вбачається, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Генеральна угода разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифи складає між ним та Банком договір. А також, своїм підписом Позичальник підтвердив, що він ознайомлений з Умовами та правилами.

При укладанні вказаного Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання, є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Разом з цим встановлено, що відповідач ОСОБА_1 порушив зобов`язання по кредитному договору. Таким чином, заборгованість за ним станом на 02 вересня 2018 року становить 22056,94 грн., з яких: 8445,14 грн. – заборгованість за кредитом; 4003,10 грн. – заборгованість за процентами за користування кредитом; 9196,20 грн. – заборгованість за пенею та комісією; 412,50 грн. – штраф відповідно до п.2.2 Генеральної угоди.

Правовідносини між сторонами випливають із зобов`язань, що виникають внаслідок договору, які врегульовані нормами глави 48 ЦК України, зокрема згідно вимог статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 цього Кодексу, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно п. п. 2.1.1.5.5-2.1.1.5.6 Умов і правил надання банківських послуг позичальник зобов`язується погашати заборгованість по кредиту, відсоткам за його використання, за перевищення кредитного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених даним договором. У випадку невиконання зобов`язань за договором, на вимогу банку виконати зобов`язання щодо повернення кредиту (в тому числі простроченого кредиту і овердрафта), оплати винагороди банку.

Отже, враховуючи те, що ОСОБА_1 не виконує взяті на себе зобов`язання за кредитним договором від 02 жовтня 2015 року, суд вважає, що позовна заява в частині стягнення заборгованості за кредитом та процентами за його користування є обґрунтованою.

Що стосується стягнення пені та штрафів, то суд виходить з наступного.

Цивільно-правова відповідальність – це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Пунктом 2.1.1.12.6.1 Договору про надання банківських послуг, п.2.8 Генеральної угоди, передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за виникнення прострочених зобов`язань, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення.

У той самий час, згідно з пунктом 2.2 Генеральної угоди сторонами передбачена сплата штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за порушення строків погашення заборгованості.

Отже, враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення – строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України у справі № 6-2003цс15 від 21 жовтня 2015 року, яку в силу ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню лише заборгованість по штрафу, згідно п.2.2 Генеральної угоди у сумі 412,50 грн.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що відповідає положенням ч. 1 ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 509, 526, 530, 536, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 6-13, 76, 89, 141, 259, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, р/р НОМЕР_1 , МФО 305299; 01001 м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) до ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , мешканця с. АДРЕСА_1 Великоберезнянського району Закарпатської області) про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 02 жовтня 2015 року в розмірі 12860 (дванадцять тисяч вісімсот шістдесят) грн. 74 коп., яка складається з наступного: 8445,14 грн. – заборгованість за кредитом; 4003,10 грн. – заборгованість за процентами за користування кредитом; 412,50 грн. – штраф відповідно до п.2.2 Генеральної угоди

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у сумі 1027,37 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Заочне рішення суду може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуюча: Лютянська М.С.