Рішення № 84140678, 06.09.2019, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/7184/14-ц

Провадженя № 2/263/36/2019

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2019 р. Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області

в складі: головуючого судді Кияна Д.В..

за участю секретаря судового засідання Рябова С.М.,

представника позивача адвоката Куцобіна Г.А.

та представника відповідача адвоката Каменюк Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Маріуполя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2014 року позивачка звернулася з позовом до відповідача про розподіл спільного майна подружжя. Заочним рішенням Жовтневого райсуду від 26.09.14 року її позовні вимоги були задоволені за позивачкою визнано право власності на Ѕ частку домоволодіння розташованого в АДРЕСА_1 За заявою відповідача 27.04.17 року ухвалою суду вказане заочне рішення було скасовано, розпочато судовий розгляд провадження у загальному порядку.

Під час судового розгляду позивачка змінила позовні вимоги та в обґрунтування позову зазначила, що мешкала з відповідачем у цивільному шлюбі з грудня 1993 року, мали спільний бюджет, спільно примали рішення щодо придбання майна, спільно заробляли та витрачали сімейні кошти. В 1997 році за договором довічого утримання ними була придбана квартира за адресою АДРЕСА_2 , набувачем цієї квартири за спільною згодою зазначили відповідача ОСОБА_2 Обов`язки за данним договором перед відчужувачем квартири вони з відповідачем також виконували спільно, потім відремонтували квартиру спільним коштом восени 1997 року та заселилися у неї. 25.10.97 року зареєстрували з відповідачем шлюб. 24.12.1999 року уклали договір міни, за яким обміняли квартиру на будинок за адресою АДРЕСА_1 з доплатою 2000 доларів США.

На час заселення будинок складався з 3-х житлових кімнат та дерев`яної веранди. Всі організаційні та побутові витрати на утримання їх родини, будівництво та ремонт будинку, придбання побутової техніки та меблів, автомобіля, оплата комунальних послуг здійснювалося за рахунок спільних коштів подружжя, оскільки на той час кожен з них мав роботу та самостійний заробіток. Розбудова будинку та прибудинкової території, істотне поліпшення житлових умов сім`ї полягало у прибудові до будинку нежитлової прибудови літ А1-1 площею 26,5 м.2, яка складається з кухні, коридору, санвузла з ванною кімнатою, переобладнання в будинку системи опалення (заміна труб, радіаторів опалення) системи газопостачання та електропроводки (заміна опалювального прибору – встановлення газового котла та газового лічильника за договором розстрочки платежу з позивачкою), влаштування системи каналізації у будинок, нової кровлі на будинок. Право власності на нежитлову прибудову літ А1-1 відповідач у встановленому законом порядку не оформлював.

У житлових кімнатах у період спільного мешкання встановлювали гіпсокартон, шпатлевали стіни та стелю, замінили шпалери у кімнатах, замінили дерев`яну підлогу на ламінат та леноліум, встановили нові вимикачі та розетки. На прибудинковій території замінили дерев`яний паркан на литой бетонний, ворота замінили на металеві, переоборудовали літню кухню, поклали у дворі тротуарну плитку. З червня 2010 року ОСОБА_2 у будинку не мешкає. 21.03.11 року шлюб між сторонами було розірвано через неможливість спільного мешкання та збереження родини. З січня 2011 року вона мешкала в будинку окремо від відповідача, самостійно несла витрати на утримання будинку до 2014 року

Позивачка вважає, що за час шлюбу вони за рахунок спільних коштів та спільними зусиллями істотно збільшили площу будинку, значно поліпшили житлові умови у ньому, зробили сучасний ремонт, істотно збільшили його вартість. Спільної згоди стосовно розподілу спільного майна вони з відповідачем дійти не можуть, останній категорично заперечує можливість виплати їй відповідної адекватної компенсації її частки у будівництві та ремонтних роботах у будинку, тому вона змушена звернутися з позовом до суду про стягення з ОСОБА_2 на її користь грошової компенсації Ѕ вартості будівельних робіт та матеріалів, вкладених у будівництво нежитлової прибудови літ А1-1, ремонтних робіт, виконаних у трьох кімнатах будинку, ремонту та реконструкції прибудинкової території у домоволодінні АДРЕСА_1 , що буде ефективним засобом захисту її порушених цивільних прав. В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка ОСОБА_1 посилається на положення ст 60, 69,70,71 СК України, ст 368,372 ЦК України.

У позовних заявах про зміну позовних вимог позивачка просила суд:

Визнати за нею право власності на Ѕ частину вартості будівельних робіт та матеріалів, витрачених на будівництво нежитлової прибудови літ А1-1 площею 26,5 кв.м. Стягнути з ОСОБА_2 на її користь Ѕ частину вартості будівельних робіт та матеріалів, вкладених в будівництво нежитлової прибудови літ А1-1 площею 26,5 кв.м. до будинку АДРЕСА_1 .

Визнати за нею право власності на Ѕ частину вартості будівельних робіт та матеріалів, витрачених на капітальний ремонт та переобладнання 3 (трьох) житлових кімнат (літ 1-3 площею 10,8 м2, літ 1-2 площею 10,2 м2, літ 1-4 площею 10 м.2 у будинку АДРЕСА_1 з урахуванням установки платикових вікон, переобладнання та заміни системи всього опалення (заміна металевих труб на пластикові, часткова заміна чавунних радіаторів) заміни системи електропостачання, встановлення гипсокартона, шпатлевки стін та покраски стелі, заміни шпалер, втановлення двох міжкімнатних дверей, укладки підлоги з ламінату та леноліуму, укладки плинтусів та карнизів, встановлення вимикачів та розеток, заміни кровлі у будинку. Стягнути з ОСОБА_2 на її користь Ѕ частину вартості будівельних робіт та матеріалів, витрачених на ремонт та переобладнання вказаних житлових кімнат у будинку АДРЕСА_1 .

Визнати за нею право власності на Ѕ частину вартості будівельних робіт та матеріалів, витрачених на ремонт та реконструкцію прибудинкової території будинку АДРЕСА_1 - заміну дерев`яного паркану на бетонний, встановлення металевих воріт, укладення у дворі тротуарної плитки. Стягнути з ОСОБА_2 на її користь Ѕ частину вартості будівельних робіт та матеріалів, витрачених на ремонт та реконструкцію прибудинкової території у будинку АДРЕСА_1 .

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримала свої позовні вимоги та пояснила, що мешкала з відповідачем у цивільному шлюбі з 1993 року, мали спільний бюджет, спільно приймали рішення щодо придбання майна, спільно заробляли та витрачали сімейні кошти. В 1997 році за договором довічого утримання ними була придбана квартира за адресою АДРЕСА_2 , набувачем цієї квартири за спільною згодою зазначили відповідача ОСОБА_2 Обов`язки за данним договором перед відчужувачем квартири вони з відповідачем також виконували спільно, потім відремонтували квартиру спільним коштом восени 1997 року та заселилися у неї. 25.10.97 року зареєстрували з відповідачем шлюб. 24.12.1999 року уклали договір міни, за яким обміняли квартиру на будинок за адресою АДРЕСА_1 з доплатою. Під час шлюбу за спільні кошти, які кожен з них вносив у сімейний бюджет побудували нежитлову прибудову до будинку площею 26,5 м.2 з кухнею, санвузлом та коридором, влаштували каналізацію, замінили систему газового опалення у будинку та електричну проводку, перекрили кровлю у будинку, зробили капітальний ремонт у трьох кімнатах з заміною платикових вікон, шпалер та підлоги, у дворі встановивли бетоний паркан, металеві ворота та поклали тротуарну плитку. У березні 2011 року розірвали з відповідачем шлюб. Позивачка вважає, що під час шлюбу вони за рахунок спільних коштів та спільними зусиллями істотно збільшили площу будинку, значно поліпшили житлові умови у ньому, зробили сучасний ремонт, істотно збільшили його вартість. В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка ОСОБА_1 посилається на положення ст 60, 69,70,71 СК України, ст 368,372 ЦК України.

Згоди стосовно розподілу спільного майна вони з відповідачем дійти не можуть, останній категорично заперечує можливість виплати їй відповідної адекватної компенсації її частки у будівництві та ремонтних роботах у будинку. Іншого житла на праві власності вона не має. З цих підстав вона змушена звернутися з позовом до суду про стягення з ОСОБА_2 на її користь грошової компенсації Ѕ вартості будівельних робіт та матеріалів, вкладених у будівництво нежитлової прибудови літ А1-1, капітальних ремонтних робіт, виконаних у трьох кімнатах будинку, ремонту та реконструкції прибудинкової території у домоволодінні АДРЕСА_1 . Вважає таке вирішення спору адекватним ефективним засобом захисту її порушених цивільних прав, враховуючи, що право власності на будинок залишається у відповідача.

У судовому засіданні представники позивачки ОСОБА_3 та адвокат Куцобін Г.А. підтримали позовні вимоги.

Представник відповідача адвокат Каменюк Л.М. у судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог ОСОБА_1 Посилаючись на п.23 постанови пленуму ВСУ від 21.12.07 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійнсим та поділ спільного майна подружжя», за яким при вирішенні спорів між подружжям про майно необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело та час його придбання, пояснила, що позивачкою не надано суду належних, достовірних та достатніх доказів на підтвердження своїх вимог в частині проведення капітального ремонту та переобладнання будинку і прибудинкової території, будівництва нежитлової прибудови, джерел фінансування цих витрат, вартості будівельних матеріалів та робіт, дозвільної та проектно-кошторисної документації на будівництво, не згодна з відсотком зносу врахованому експертами при визначенні вартості будівельних робіт та матеріалів, вкладених розбудову будинку та його капітальний ремонт.

З матеріалів провадження, наданих суду сторонами, вбачається, наступне:

Шлюб між сторонами було зареєстровано 25.10.97 року згідно актового запису про укладення шлюбу № 749, складеного Жовтневим відділом державної реєстрації актів громадянського стану м. Маріуполя;

Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу та актового запису № 58 складеного Жовтневим відділом державної реєстрації актів громадянського стану м. Маріуполя, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано 21.03.11 року;

За договором міни від 24.12.1999 року ОСОБА_2 отримав у власність 14/25 часток будинку АДРЕСА_1 замість належної йому однокімнатної квартири АДРЕСА_3 , придбаної ним до реєстрації шлюбу з позивачкою ОСОБА_1 ;

Згідно витягу з домової книги за адресою будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_1 зареєстрована у будинку з 09.11.06 року. За довідкою, складеною КСН «Парковий» № 527 від 04.09.19 року ОСОБА_1 фактично мешкала у вказаному будинку з ОСОБА_2 з початку 2000 року як подружжя. З 2014 року ОСОБА_1 в будинку не мешкає.

Виходячи з довідок № 89,90,91 від 15.08.19 року за місцем роботи майстром позивачки ОСОБА_1 у ВАТ «Маріупольгаз» у період з 12.02.98 року по 06.07.14 року вона стабільно регулярно отримувала заробітну плату, на цьому підприємстві. Підприємством надані відомості про заробіток позивачки з розбивкою помісячно за період 2000-2007 роки.

З технічного паспорту будинок АДРЕСА_1 , зареєстрованому в БТІ м. Маріуполя станом на 02.09.96 року, тобто на час придбання будинку відповідачем, будинок складався з житлового будинку літ.А-1, в який входили три житлові кімнати, площею 10,9 м.2, 11,2 м.2, 10,4 м.2, веранди 5,4 м.2, кухні 2,7 м.2, ванни 2,6 м.2., сараю літ Б, сараю літ. Д, навесу літ К.

З технічного паспорту на будинок АДРЕСА_1 , зареєстрованому в БТІ м. Маріуполя станом на лютий 2014 року, тобто після розрівання шлюбу між сторонами будинок складався з житлового будинку літ А-1, в який входили три житлові кімнати, площею 10,9 м.2; 11,2 м.2 та 10,4 м.2, нежитлової прибудови літ А1-1 до якої вдять коридор 6,4 м.2, котельна 1 м2, санвузол 4,6 м.2, кухня 14,2 м.2, загальна площа будинку становить 58,7 м.2, а також літньої кухні літ Б-1, сараю літ В-1, сараю літ Г-1 вбиральні літ Е-1, огородження, мощення.

За довідкою БТІ м. Маріуполя станом на 2014 рік нежитлова прибудова літ А1-1 до будинку АДРЕСА_1 є самочинно зведеною.

Вартість майна, що входить до обсягу майна, набутого сторонами під час шлюбу з 25.10.97 року по 21.03.11 року, зокрема прибудованому, реконструйованому, зміненому та відремонтованому у будинку АДРЕСА_1 та прибудинковій території доводилася сторонами висновками, проведених по справі судових будівельно-технічних експертиз. З них вбачається наступне.

З висновку судової будівельно- технічної експекритизи № 7 від 25.05.18 року, проведеної судовим експертом Спиридоновим В.А. за клопотанням позивача вбачається, що з урахуванням зносу 15 % вартість будівельних матеріалів та робіт, необхідних для будівництва нежитлової прибудови літ-А1-1 до будинку АДРЕСА_1 на момент проведення експертизи складає 212563,75 грн.

Стосовно вартості того ж самого предмету спору, а саме - нежитлової прибудови літ-А1-1 до будинку АДРЕСА_1 за клопотанням представника відповідача ОСОБА_4 була проведена додаткова судова будівельно – технічна експертиза № 4-1/с від 26.03.19 року судовим експертом Новіковим В.С. з висновків якої вбачається, що вартість будівельних матеріалів, витрачених на зведення прибудови площею 26,5 м.2, що складається з кухні, коридору, санвузла спільного з ванною кімнатою, яка прибудована до існуючого будинку АДРЕСА_1 з урахуванням зносу та придатності цих будівельних матеріалів до подальшого використання у разі їх демонтажу складає 65 805 грн.

З висновку судової будівельно-технічної експертизи № 4/с від 12.03.19 року проведеної судовим експертом Новіковим В.С., за клопотанням позивача та відповідача ринкова вартість будівельних матеріалів та робіт по проведенню капітального ремонту та переобладнання трьох житлових приміщень у тому ж будинку літ А-1 (літ 1-3 площею 10,8 м.2, літ 1-2 площею 10,2 м.2, літ 104 площею 10 м2) з урахуванням демонтажу та установки платикових вікон, переобладнання та заміну системи всього опалення (заміна металевих труб на пластикові та часткова заміна чавунних радіаторів опалення), системи електропостачання, оздоблення стін (оштукатурювання, влаштування гіпсокартону та шпаклівка) та стель, оклеювання шпалер, обладнання дверних отворів, заміну двох дверей, укладку покриття для полу з лінолеуму, ламінату, плінтусів та капрнизів, прокладка електропроводки, установка вимикачів, штепсельних розеток складає - 87 527 грн, а з урахуванням зносу 15 % ринкова вартість будівельних матеріалів та робіт у тих самих приміщеннях будинку АДРЕСА_1 на час проведення експертизи складає 74398 грн.

З висновку судової будівельно-технічної експертизи № 5 - 1/с від 04.06.19 року проведеної судовим експертом Новіковим В.С., за клопотанням позивача та відповідача вартість будівельних матеріалів та робіт, витрачених на замощення тротуарною плиткою двору будинку, заміну дерев`яного забору на бетонний паркан та вхідні металеві ворота на прибудинковій території за адресою АДРЕСА_1 складає 31 769,52 грн.

Вислухавши позивача, представників позивача, представника відповідача, вивчивши надані сторонами докази суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів окремої особи та суспільства.

В національному законодавстві стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України, відповідно до частини четвертої якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у статті 317 ЦК України.

Згідно з нормою статті 319 цього Кодексу власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не повинні суперечити закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Правовідносини, що склалися між сторонами, що пребували у шлюбі з жовтня 1997 року по березень 2011 року, окрім наведених норм, регулюються статті 60 СК України, за якою майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і норма статті 368 ЦК України. За ч 4 ст 368 ЦК України, майно набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхнею спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі. Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).

За статтями 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом (частина друга статті 372 ЦК України).

У судовому засіданні встановлено, що 24.12.99 року ОСОБА_2 придбав за договором міни будинок АДРЕСА_1 , який належить особисто йому на праві власності, оскільки об`єктом договору міни була квартира, придбана відповідачем на праві власності до шлюбу на підставі договору довічного утримання від 27.02.97 року.

Однак у судовому засіданні також встановлено, що під час шлюбу з позивачкою ОСОБА_1 з жовтня 1997 року по березень 2011 року сторони розбудували цей будинок, прибудували нежитлову прибудову літ А1-1 площею 26,5 м.2, яка складається з кухні, коридору, санвузла з ванною кімнатою, переобладнання в будинку системи опалення (заміна труб, радіаторів опалення) системи газопостачання та електропроводки (заміна опалювального прибору – встановлення газового котла та газового лічильника за договором розстрочки платежу з позивачкою), влаштували систему каналізації у будинок, нову кровлю на будинок. У житлових кімнатах у період спільного мешкання встановлювали нові пластикові вікна, укладали гіпсокартон, шпатлевали стіни та стелю, замінили шпалери у кімнатах, замінили дерев`яну підлогу на ламінат та леноліум, встановили нові вимикачі та розетки. На прибудинковій території замінили дерев`яний паркан на литой бетонний, ворота замінили на металеві, переоборудовали літню кухню, поклали у дворі тротуарну плитку.

Приймаючи рішення за позовом, суд виходить з положень процесуального закону, зокрема ст. 76 ЦПК України за якою доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно із частиною 1 статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно із статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обставини розбудови, переобладння та проведення у будинку та прибудинковій території капітального ремонту в період шлюбу з відповідачем, на які у позові посилається позивачка ОСОБА_1 суд вважає доведеними, виходячи з аналізу відомостей, що містяться в технічних паспортах на будинок АДРЕСА_1 , виданих БТІ м. Маріуполя. Судом порівняна технічна документація на період придбання будинку ОСОБА_2 , зокрема станом на 1996 рік та станом на 2014 рік, тобто після розірвання шлюбу між сторонами. Технічні паспорти на будинок, складені та зареєстровані в БТІ м. Маріуполя, суд вважає належними письмовими доказами, які містять інформацію щодо предмета доказування та достатніми доказами в сукупності з висновками судових будівничо - технічних експертиз, проведеними по справі.

Так, судом встановлено, що станом на 02.09.96 року, тобто на час придбання будинку відповідачем, будинок складався з житлового будинку літ.А-1, в який входили три житлові кімнати, площею 10,9 м.2, 11,2 м.2, 10,4 м.2, веранди 5,4 м.2, кухня 2,7 м.2, ванна 2,6 м.2., сарай літ Б, сарай літ. Д, навес літ К., що збігається з відомостями про цей об`єкт нерухомості, вказаними в договорі міни від 24.12.99 року.

На відміну від цих відомостей у технічному паспорті БТІ м. Маріуполя на будинок станом на лютий 2014 року, тобто після розрівання шлюбу між сторонами будинок вже складався з житлового будинку літ А-1, в який входили три житлові кімнати, площею 10,9 м.2; 11,2 м.2 та 10,4 м.2 та нежитлової прибудови літ А1-1, побудованої в 2004 році, до якої вдять коридор 6,4 м.2, котельна 1 м2, санвузол 4,6 м.2, кухня 14,2 м.2. Загальна площа будинку збільшилася до 58,7 м.2, а також літньої кухні літ Б-1, сараю літ В-1, сараю літ Г-1 вбиральні літ Е-1, огородження, мощення.

З аналізу відомостей, вказаних в технічних паспортах на будинок за вказані періоди суд вбачає і відмінності в матеріалах, з яких були виконані внутрішні роботи у житловому будинку літ А-1. А саме, в технічному паспорті на будинок за 1996 рік, в характеристиці матеріалів у внутрішньому оздоблення будинку вказана покраска стін та дерев`яна підлога, частково лінолеум. Такі відомості не збігаються з данними про будівельні матеріали, використані при розбудові та ремонтних роботах у будинку, вказаними у техпаспорті на будинок станом на 2014 рік та у висновках судових будівельно-технічних експертиз, проведених під час судового розгляду, за якими у ремонтних роботах у будинку використані нові електропроводка, система опалення, гіпсокартон, шпалери, платикові вікна, лічильники, підлога з ламінату та лінолеуму. Наведені обставини, встановлені судом спростовують твердження відповідача про те, що ремонт будинку та будівельні роботи сторонами не проводилися з часу придбання будинку.

На думку суду, наведені відмінності у технічній документації на будинок свідчать про дійсний строк побудови нежитлової прибудови літ А.1-1 до будинку, проведення в самому будинку капітального ремонту з заміною систем опалення, електропостачання, оздоблення стін, стелі, заміни підлоги, кровлі у будинку та реконструкцію прибудинкової території, вказаний у позові, а саме у період шлюбу між сторонами, з жовтня 1997 року по березень 2011 року, та цілком спростовують позицію відповідача про відсутність данних на підтвердження розбудови будинку та проведення в ньому капітального ремонту взагалі або під час шлюбу.

Приймаючи рішення за позовом, суд виходить і з рекомендацій, викладених в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», за яким вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи цю норму права (ст. 60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.

З матеріалів провадження та доказів, наданих позивачкою вбачається, що вона, перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_2 працювала у ВАТ «Маріупольгаз» майстром період з 12.02.98 року по 06.07.14 року постійно отримувала стабільну високу заробітну плату, тобто мала самостійне джерело доходу. Разом з цим, вона постійно мешкала зі своїм чоловіком ОСОБА_2 у будинку АДРЕСА_1 , у період з початку 2000 року до розірвання з ним шлюбу, та продовжувала там мешкати до 2014 року, що підтверджується довідкою квартального комітету від 04.09.19 року та витягом з домової книги, за яким позивачка ОСОБА_1 зареєстрована за вказаною адресою з 09.11.06 року, і на час розгляду справи залишається в ньому зареєстрованою. Зважаючи на викладені обставини, суд приймає до уваги, що на час припинення шлюбних стосунків, станом на 2011 рік, будинок було розбудовано, відремонтовано, проведені роботи по його благоустрою, він був цілком придатний для комфортного проживання в ньому, порівняно з його станом на час придбання відповідачем ОСОБА_2 24.12.99 року. Таким чином, суд приходить до висновку, що за час шлюбу сторони за рахунок спільних коштів та спільними зусиллями істотно збільшили площу будинку, значно поліпшили житлові умови у ньому, зробили сучасний ремонт з метою проживання в ньому, використовували будинок за призначенням, фактично мешкали в ньому під час шлюбу, спільно істотно збільшили його вартість.

Приходячи до таких висновків, з огляду на положення ст 76,77,80 ЦПК України, суд також виходить з того, що під час судового розгляду, відповідачем не були надані інші відомості, належні та допустимі докази, на підтвердження своїх заперечень щодо побудови нежитлової прибудови літ А1-1, капітального ремонту у житловому будинку та облаштування прибудинкової території у інший період, тобто до шлюбу або після розірвання шлюбу між сторонами, наявності у відповідача у ці періоди заробітної плати або стабільного доходу для самостійної розбудови ним будинку, або капітального ремонту в ньому за рахунок його власних коштів.

Згідно ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно за винятком виключеного з цивільного обороту. У розумінні ст 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. В свою чергу річчю згідно ст 179 ЦК України є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникнути цивільні права та обов`язки. Поняття нерухомого майна (нерухомості) та правовий режим права власності на нього визначені в ст. 181,182 ЦК України. До нерухомого майна належать земельні ділянки, а також об`єкти розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливо без їх знецінення та зміни їх призначення. Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації, що здійснюється відповідним органом.

У судовому засіданні встановлено, що нежитлова прибудова літ А1-1 у будинку АДРЕСА_1 є самочинно зведеною, що підтверджується довідкою БТІ м. Маріуполя. Хоча, за данними техпаспорту на будинок, ця прибудова і була зведена у 2004 році, тобто в період шлюбу між сторонами, власник домоволодіння ОСОБА_2 не вжив ніяких заходів для отримання на неї права власності у встановленому законом порядку, відповідно суд вважає, що позивачка обмежена у праві оформлення власності на нежилову прибудову у будинку та відчуває певні об`єктивні перешкоди з боку відповідача, які обмежують її речові права після розірвання шлюбу на розподіл спільного сумісного майна, оскільки відповідач залишається власником будинку.

У свою чергу, у судовому засіданні також встановлено, що домоволодіння АДРЕСА_1 , що належить відповідачу ОСОБА_2 під час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових та грошових затрат подружжя, яке прибудувало нежитлову прибудову літ А1-1 площею 26,5 м.2, яка складається з кухні, коридору, санвузла з ванною кімнатою, переобладнання в будинку системи опалення (заміна труб, радіаторів опалення) системи газопостачання та електропроводки (заміна опалювального прибору – встановлення газового котла та газового лічильника за договором розстрочки платежу з позивачкою), влаштували систему каналізації у будинок, нову кровлі на будинок. У житлових кімнатах житлового будинку літ А1-1 у період спільного мешкання встановлювили нові пластикові вікна, укладали гіпсокартон, шпатлевали стіни та стелю, замінили шпалери у кімнатах, замінили дерев`яну підлогу на ламінат та леноліум, встановили нові вимикачі та розетки. На прибудинковій території замінили дерев`яний паркан на литой бетонний, ворота замінили на металеві, переоборудовали літню кухню, поклали у дворі тротуарну плитку. Всі наведені зміни з розбудови будинку, збільшення його площі, поліпшення житлових умов у ньому, сучасного ремонту, та в підсумку збільшення його вартості суд вважає майном, сукупністю речей, вкладених подружжям під час шлюбу, здійснених за спільною згодою, спільними зусиллями та спільною працею у поліпшення нерухомого майна (нерухомості) відповідача з метою спільного мешкання подружжя у будинку, де сторони фактично і мешкали з 2000 року по 2010 рік, тобто по час фактичного припинення шлюбних стосунків.

Вартісну оцінку цих змін вкладених сторонами в об`єкт нерухомоті буд АДРЕСА_1 суд вважає об`єктом права спільної сумісної власності подружжя згідно ст. 62 ч.1 СК України, що узгоджується також і з положеннями ст 368 ч. 4 ЦК України. Правильність та відповідність нормам цивільного закону такого висновку вбачається і рекомендацій, викладених в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», за яким спільною сумісною власністю подружжя,що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені

грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності угодою, укладеною при реєстрації шлюбу (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У частині другій цієї статті визначається перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів. Суд виходить з того, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, від характеру його порушення та вільно обирається позивачем, як найбільш ефективний засіб захисту його порушеного права, здатний це право оптимально відновити у межах прав наданих позивачу актами цивільного законодавства.

Згдіно ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб визначений законом або договором з додержанням принципів змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства, тобто у межах заявалених позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Вирішуючи позов, суд виходить з того, що позивачкою обраний засіб захисту своїх майнових прав у виді стягнення з відповідача на її користь грошової компенсації Ѕ частки у праві спільної сумісної власності на майно подружжя, а саме:

- Ѕ частину вартості будівельних робіт та матеріалів, вкладених в будівництво нежитлової прибудови літ А1-1 площею 26,5 кв.м. до будинку АДРЕСА_1 ; Ѕ частину вартості будівельних робіт та матеріалів, витрачених на ремонт та переобладнання вказаних житлових кімнат у будинку АДРЕСА_1 ; Ѕ частину вартості будівельних робіт та матеріалів, витрачених на ремонт та реконструкцію прибудинкової території у будинку АДРЕСА_1 .

Суд вважає, що обраний позивачкою засіб захисту її майнових прав узгоджується з приписами ст. 13,15,16 ЦК України та ст. 5 ЦПК України. Приймаючи рішення за позовними вимогами ОСОБА_1 суд виходить також з принципу пропорційності та додержання розумного балансу між майновими інтересами сторін. Суд виходить з того, що відповідач, як власник житла має право володіння, користування та розпорядження будинком АДРЕСА_1 з поліпшеними умовами для проживання у ньому і після розірвання шлюбу з позивачкою, він також не позбавлений правової можливості оформлення права власності на самочинно зведену в період шлюбу нежитлову прибудову літ А1-1 у домоволодінні. В свою чергу позивачка іншого житла на праві власності не має, частки у праві власності на спірний будинок також не має. Зважаючи на викладені обставини, суд вважає пропорційним, оптимальним та адекватним засобом захисту майнових прав позивачки при розподілі спільної сумісної власності поружжя у виді стягнення з відповідача на її користь грошової компенсації Ѕ частки вартості будівельних та ремонтних робіт та матеріалів, використаних при будівництві та капітальному ремонті будинку та прибудинкової території.

Приймаючи рішення у цій частині позову, суд вважає неспроможними заперечення відповідача про розрахунок грошової компенсації позивачці, виходячи з вартості з урахуванням зносу та придатності будівельних матеріалів, використаних при будівництві та р емонті будинку до подальшого використання у разі їх демонтажу, оскільки вимог про повернення їй в натурі будівельних матеріалів, речей або сукупності речей, використаних при будівництві або відшкодування тільки їх вартості позивачка не заявляла. Суд також вважає, що вартісна оцінка домоволодіння з урахуванням розбудови будинку, капітального ремонту у ньому та на прибудинковій території, який залишається у власності відповідача ОСОБА_2 після розірвання шлюбу, складається не лише з вартості будівельних матеріалів, використаних при будівництві, ремонті будинку та придатних до подальшого їх використання у разі демонтажу, а тому виходить з дійсної ринкової вартості будівельних та ремонтних робіт, проведених у домоволодінні на час розгляду справи з урахуванням зносу, визначеної у висновках судових будівельно-технічних експертиз.

Суд виходить з того, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України, частки подружжя при розподілі спільного сумісного майна подружжя є рівними

Вартість майна, що підлягає поділу, визначається судом виходячи з

дійсної його вартості на час розгляду справи.

З наведених підстав суд при визначенні розміру відшкодування позивачці відкидає висновок додаткової судової будівельно – технічної експертизи № 4-1/с від 26.03.19 року, за якою вартість будівельних матеріалів, витрачених на зведення нежитлової прибудови площею 26,5 м.2 до будинку АДРЕСА_1 з урахуванням зносу та придатності їх до подальшого використання у разі демонтажу складає 65805 грн.

Розмір відшкодування, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки суд визначає на підставі висновків, проведених по справі судових будівельно-технічних експертиз, якими визначена дійсна, ринкова вартість майна на час розгляду справи з урахуванням 15% зносу. Суд не приймає до уваги заперечення представника відповідача про те, що при визначенні дійсної вартості майна слід враховувати більший відсоток зносу, оскільки в обох розрахунках дійсної вартості будівельних матеріалів та робіт, тобто у висновку № 7 від 25.05.18 року, складеному судовим експертом Спиридоновим В.А. та висновку № 4/с від 12.03.19 року, складеному судовим експертом Новіковим В.С. був визначений однаковий відсоток зносу – 15%. Таким чином, будь-яких суперечностей між собою в частині визначення відсотку зносу висновки судових експертиз, проведених по справі не містять, експертизи проведені різними судовими експертами, які мають достатній досвід роботи і сумнівів у суду не викликають.

З висновку судової будівельно- технічної експекритизи № 7 від 25.05.18 року, проведеної судовим експертом Спиридоновим В.А. за клопотанням позивача вбачається, що з урахуванням зносу 15 % вартість будівельних матеріалів та робіт, необхідних для будівництва нежитлової прибудови літ-А1-1 до будинку АДРЕСА_1 на момент проведення експертизи складає 212563,75 грн. Таким чином, на користь позивачки з відповідача підлягає стягненню Ѕ частина - 106 281,87 грн

З висновку судової будівельно-технічної експертизи № 4/с від 12.03.19 року проведеної судовим експертом Новіковим В.С., за клопотанням позивача та відповідача ринкова вартість будівельних матеріалів та робіт по проведенню капітального ремонту та переобладнання трьох житлових приміщень у тому ж будинку літ А-1 (літ 1-3 площею 10,8 м.2, літ 1-2 площею 10,2 м.2, літ 104 площею 10 м2) з урахуванням демонтажу та установки платикових вікон, переобладнання та заміну системи всього опалення (заміна металевих труб на пластикові та часткова заміна чавунних радіаторів опалення), системи електропостачання, оздоблення стін (оштукатурювання, влаштування гіпсокартону та шпаклівка) та стель, оклеювання шпалер, обладнання дверних отворів, заміну двох дверей, укладку покриття для полу з лінолеуму, ламінату, плінтусів та капрнизів, прокладка електропроводки, установка вимикачів, штепсельних розеток складає - 87 527 грн, а з урахуванням зносу 15 % ринкова вартість будівельних матеріалів та робіт у тих самих приміщеннях будинку АДРЕСА_1 на час проведення експертизи складає 74398 грн. Таким чином, на користь позивачки з відповідача підлягає стягненню Ѕ частина - 37 199 грн

З висновку судової будівельно-технічної експертизи № 5 - 1/с від 04.06.19 року проведеної судовим експертом Новіковим В.С., за клопотанням позивача та відповідача вартість будівельних матеріалів та робіт, витрачених на замощення тротуарною плиткою двору будинку, заміну дерев`яного забору на бетонний паркан та вхідні металеві ворота на прибудинковій території за адресою АДРЕСА_1 складає 31 769,52 грн. Таким чином, на користь позивачки з відповідача підлягає стягненню Ѕ частина - 15 884,76 грн.

Відповідно, загальна сума відшкодування, яка підлягає стягенню з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 у рахунок її Ѕ частки у праві спільної сумісної власності будівельних та ремонтних робіт у будинку АДРЕСА_1 складає 159 365,63 грн.

Згідно ст 141 ЦПК України судові витрати понесені сторонами по справі за результатами розгляду справи підлягають розподілу між сторонами пропорційно задоволеній частині вимог. Оскільки позовні вимоги задоволено, судові витрати понесені позивачкою, підлягають стягненню з відповідача. У судовому засданні також встановлено, що позивачкою при зверенні до суду з позовом сплачений судовий збір 704,80 грн, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки; нею понесені судові витрати по справі на проведення судових будівничо-технічних експертиз на загальну суму 8 500 грн., що підтверджується розрахунковими документами чеками № 7 від 25.05.18 року, № 07н від 04.12.18 року та б/н від 23.05.19 року, які також підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки.

На підставі викладеного та керуючись ст 60, 69,70,71 СК України, ст 368,372 ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ст.ст. 4, 76-89, 141, 258, 263 265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , зареєстрованою за адресою АДРЕСА_1 , мешкаючою за адресою АДРЕСА_4 РНОКПП НОМЕР_1 право власності на Ѕ частину вартості будівельних робіт та матеріалів, витрачених на будівництво нежитлової прибудови літ А1-1 площею 26,5 кв.м.,; Ѕ частину вартості будівельних робіт та матеріалів, витрачених на капітальний ремонт та переобладнання 3 (трьох) житлових кімнат у житловому будинку літ А-1 (літ 1-3 площею 10,8 м2, літ 1-2 площею 10,2 м2, літ 1-4 площею 10 м.2; Ѕ вартості будівельних робіт та матеріалів, витрачених на ремонт та реконструкцію прибудинкової території будинку АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , мешкаючого за адресою АДРЕСА_5 РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1 , мешкаючої за адресою АДРЕСА_4 РНОКПП НОМЕР_1 у рахунок відшкодування вартості Ѕ частки у праві спільної сумісної власності будівельних та ремонтних робіт у будинку АДРЕСА_1 159 365,63 грн. (сто п`ятдесят дев`ять тисяч триста шістдесят п`ять грн. шістдесят три коп.)

Стягнути з ОСОБА_2 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 мешкаючого за адресою АДРЕСА_5 РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1 , мешкаючою за адресою АДРЕСА_4 РНОКПП НОМЕР_1 судові витрати за проведення оцінки вартості майна в сумі 8500 грн. та оплату судового збору в сумі 704 грн 80 коп, а всього в сумі 9 204 грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Киян Д.В.