Ухвала суду № 84139224, 09.09.2019, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 Справа № 240/690/19

Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

09.09.2019 р. м. Костянтинівка

Суддя Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області Наумик О.О., розглянувши матеріали позовної заяви

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до

Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5)

«про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, допомоги при скороченні та середнього заробітку за весь час затримки розрахункових»,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 у поданій ним до Олександрівського районного суду Донецької області до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» позовній заяві просить:

-стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі за липень 2017 р., компенсацію за невикористану відпустку, а також допомогу при скороченні усього у розмірі 13872,05 грн.;

-стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за затримку виплати усіх сум, які належать позивачу при звільненні, за період з 15.07.2017 р. по день ухвалення рішення суду.

Ухвалою судді Олександрівського районного суду Донецької області від 06.08.2019 р. цивільну справу №240/690/19 передано за територіальною юрисдикцією (підсудністю) на розгляд до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області.

Вирішуючи питання можливості відкриття провадження за дійсним позовом, дістаю такого висновку:

Позовна заява не дотримує вимог ЦПК України, а саме:

За приписами п.2 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема повне найменування (для юридичних осіб), їх місцезнаходження (для юридичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України).

Позовна заява містить повне найменування юридичної особи відповідача, ідентифікаційний код юридичної особи відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, поштовий індекс адреси місцезнаходження юридичної особи відповідача.

Проте зазначене у позовній заяві повне найменування юридичної особи відповідача не відповідає найменуванню юридичної особи під зазначеним ідентифікаційним кодом юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, так само як і поштовий індекс адреси місцезнаходження цієї юридичної особи.

За приписами п.2 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Позовна заява містить вимогу стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість усього у розмірі 13872,05 грн., проте не містить зазначення ціни позову за кожною з вимог: стягнення заборгованості по заробітній платі за липень 2017 р., компенсації за невикористану відпустку, допомоги при скороченні,

та взагалі не містить зазначення ціни позову за вимогою стягнення середнього заробітку за затримку виплати усіх сум, які належать позивачу при звільненні, за період з 15.07.2017 р. по день ухвалення рішення суду,

як і обґрунтованого розрахунку сум допомоги при скороченні і середнього заробітку за затримку виплати усіх сум, які належать позивачу при звільненні.

Також, відповідно до ч.5 ст.95 ЦПК України, учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Проте, додані до позовної заяви копії таких письмових доказів, як Наказ (Розпорядження) від 14.07.2017, трудова книжка, паспорт та довідка про присвоєння ідентифікаційного номера, не завірені у встановленому законом порядку на підтвердження їх відповідності оригіналу.

Крім того, за приписами ч.4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

У відповідності до вимог п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях в частині вимог стягнення заробітної плати позивач звільнений.

Проте вимога стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку має бути оплачена судовим збором в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб – в залежності від визначеної за цією вимогою ціни позову (п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір»).

Одночасно з поданням позовної заяви позивач просить відстрочити сплату ним судового збору до ухвалення судового рішення у справі, посилаючись на «вкрай скрутне матеріальне становище», що не дає йому змоги сплатити судовий збір (а.с.4), на підтвердження чого просить витребувати зі Слов`янсько-Лиманського Управління ДФС у Донецькій області відомості з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про суми отриманих ним доходів за 2019 рік (а.с.5).

Відповідно до ч.1 ст.136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно з п.3 ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, в якій предметом позову є захист трудових прав.

Положення статті 136 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» не містять вичерпного й чітко визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (п. 111 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia»)).

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (п. 44 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Kniat v. Poland»; пункти 63–64 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland»).

Позивачем не надано доказів на підтвердження його скрутного фінансового становища, що унеможливлює сплату ним судового збору, до клопотання про витребування відповідних відомостей ДФС не надано підтвердження, згідно з яким позивач або його довірена особа зверталися з офіційним запитом з цього приводу й отримали відмову.

Інших доказів на підтвердження скрутного матеріального становища позивача ним не надано.

Виходячи з наведеного, клопотання про звільнення від сплати судового збору задоволенню не підлягає.

Тож позивачу після визначення ціни позову за вимогами стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку слід сплатити судовий збір в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на розрахунковий рахунок 31213206005058, отримувач – Костянтин.УК/м.Костянтинівка/22030101, код отримувача (ЄДРПОУ) 37890775, банк отримувача (ГУДКСУ) - Казначейство України (ел. адм. податків), код банку (МФО ГУДКСУ) - 899998, код класифікації доходів бюджету - 22030101, найменування коду класифікації доходів бюджету - Судовий збір (Державна судова адміністрація України,050).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовна заява подана без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 ЦПК України, постановляє ухвалу про залишення її без руху з наданням строку для усунення недоліків.

За наведених обставин позовну заяву належить залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків.

Керуючись ч.ч.1,2 ст.185 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі 240/690/19 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» «про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, допомоги при скороченні та середнього заробітку за весь час затримки розрахункових» відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» «про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, допомоги при скороченні та середнього заробітку за весь час затримки розрахункових» залишити без руху, надавши позивачу для усунення недоліків строк десять днів з дня отримання копії ухвали.

В разі неусунення недоліків у зазначений строк позовна заява буде вважатися неподаною і повернута позивачеві.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя