Рішення № 84132608, 10.09.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 вересня 2019 року № 640/8473/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до проГоловного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області визнання протиправними дій, скасування вимоги,О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправними дії відповідача щодо винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) та визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-7128-23 від 09.11.2018р. виданої Криворізьким північним управлінням Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Ухвалою суду від 19.06.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправними діями та рішенням щодо сплати позивачем боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 22316,70грн., оскільки позивач у 2013 році отримано свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). У зв`язку з внесенням змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у 2013 році, якими встановлено, що арбітражний керуючий - самозайнята фізична особа, яка перебуває в органах ДФС на загальній системі оподаткування. У зв`язку з чим у січні 2014 року позивачем було надано до ДПІ форму « 5-ОПП» для проведення змін, оскільки до цього всі арбітражні керуючі були ФОП, та проведено зміни, про що зазначено у довідці за формою « 4-ОПП». З 2014 року, позивач звітує до органів ДФС як самозайнята фізична особа.

Виділення на законодавчому рівні нової професії - професії арбітражного керуючого пов`язане з ухваленням у грудні 2011 року та набранням чинності з 19 січня 2012 року нової редакції Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Відповідно до даного нормативно-правового акта змінений статус арбітражного керуючого, який замість суб`єкта підприємницької діяльності став суб`єктом незалежної професійної діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, арбітражних керуючих, аудиторів, бухгалтерів, оцініциків, інша подібна діяльність, за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою-підприємцем та використовує найману працю не більше як чотирьох фізичних осіб.

В свою чергу, слід зазначити, що відповідно до положень ч. 4 п. 6.7 Розділу IV Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 року № 1588, якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та при цьому така особа провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується у контролюючих органах як фізична особа - підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.

До набрання чинності змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» арбітражні керуючі мали право вибору системи оподаткування: або перебувати на спрощеній системі, або на загальній системі оподаткування. Відповідні зміни зобов`язали арбітражних керуючих застосовувати тільки загальну систему оподаткування з обов`язковим проведенням змін, подавши до ДПІ форму « 5-ОПГІ», згідно до якої органи ДПІ формують довідку за формою « 4-ОПП».

На момент набрання чинності нової редакції Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не існувало чіткого механізму, порядку, положення, чи іншого документу правового характеру, яким регулюється внесення змін довідку за формою «4-ОПП» для арбітражних керуючих, у зв`язку з чим, зміни відбулись шляхом додавання слів «арбітражний керуючий» перед прізвищем особи, яка провадить діяльність арбітражного керуючого, а також, на той момент не було чіткого роз`яснення і законодавчого обов`язку щодо зняття арбітражних керуючих з обліку платників податків 5 фізичних осіб-підприємців та припинення підприємницької діяльності.

Всі зміни, що вимагалися чинним законодавством, позивачем, як арбітражним керуючим, 2014 році виконано належним чином у встановлені строки.

Так, арбітражним керуючим ОСОБА_1, у строки передбачені чинним законодавством, було подано звіти по ЄСВ за 2017 та 2018р.р. - Додаток 5 та Таблиця 3 до цього додатку та сплачено відповідні суми грошових коштів.

Впродовж 8 місяців, до середини вересня 2018 року в Електронному кабінеті платника податків було відображено суму нарахованого збору, відповідно до поданого звіту, та суму оплати. У вересні 2018р., під час перегляду інформації в Електронному кабінеті платника податків, було виявлено велику суму недоїмки зі сплати ЄСВ, якої раніше не було. Також під час детального перегляду нарахувань встановлено, що ДПІ двічі було нараховано суму ЄСВ, а саме: 09.02.2018р. - 8448,00 грн. та 02.05.2018р. - 8448,00 грн. та 198,00 грн.. що свідчить про подвійне нарахування ДПІ ЄСВ в сумі 8448,00 грн. - за 2017 рік та 9828.72 грн. за 2018 рік відповідно. У зв`язку з чим утворилася недоїмка зі сплати відповідного податку.

09 липня 2019 року представником відповідача подано відзив на позов, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує повністю, оскільки порядок нарахування та обчислення єдиного внеску, визначений Законом № 2464-VI з урахуванням змін, унесених Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (діють з 01 січня 2017 року). Відповідач цитує положення норм, які визначають базу нарахування єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, і фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, та робить висновок, що з 01 січня 2017 року особа, яка провадить незалежну професійну діяльність та не отримує доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року від такої діяльності, зобов`язана визначити базу нарахування єдиного внеску, незважаючи на наявність статусу фізичної особи-підприємця.

Серед іншого, відповідач також зазначає про процедуру взяття на облік платників податків (Порядок № 1588), яка передбачає, що якщо фізична особа зареєстрована як підприємець і при цьому провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується в контролюючих органах як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.

Відповідач вважає, що позивач як фізична особа-підприємець і особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, та отримує доходи від цієї діяльності, зобов`язаний формувати та подавати до органів доходів і зборів окремі звіти відповідно до пункту 16 розділу IV Порядку № 435.

Контролюючий орган зазначає, що в результаті встановлення позивачу як фізичній особі-підприємцю ознаки незалежної професійної діяльності до ІКП в автоматичному режимі було проведено нарахування єдиного внеску як фізичній особі-підприємцю та як фізичній особі, яка провадить незалежну професійну діяльність.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

Фізична особа - підприємець, арбітражний керуючий ОСОБА_1, відповідно до Довідки про взяття на облік платника податків, форми №4-ОПП, від 26.12.2013р. №1312360700190, взята на облік як платник податків та перебуває на обліку у Ленінській ОДПІ у м. Луганську ГУ Міндоходів у Луганській області.

Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області 09.11.2018р. винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-7128-23, якою повідомлено, що станом на 31.10.2018р. позивач має заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені у розмірі 22316,70грн.

Вважаючи дії відповідача щодо винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) та вимогу протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08 липня 2010 року (далі - Закон № 2464-VI) завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.

Пунктом 3 частини 2 статті 12 Закону України №2464-VI визначено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.

Статтею 4 Закону № 2464 встановлено перелік платників єдиного соціального внеску, серед яких фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно (пункт 1 частини 1 статті 4) та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме, зокрема, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності (пункт 5 частини 1 статті 4).

Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою-підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Судом встановлено, що фізична особа - підприємець, арбітражний керуючий ОСОБА_1, відповідно до Довідки про взяття на облік платника податків, форми №4-ОПП, від 26.12.2013р. №1312360700190, взята на облік як платник податків та перебуває на обліку у Ленінській ОДПІ у м. Луганську ГУ Міндоходів у Луганській області.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" арбітражний керуючий - фізична особа, призначена господарським судом у встановленому порядку в справі про банкрутство як розпорядник майна, керуючий санацією або ліквідатор з числа осіб, які отримали відповідне свідоцтво і внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

Отже, позивач є самозайнятою особою та здійснює як підприємницьку діяльність будучи фізичною особою-підприємцем, так і незалежну професійну діяльність арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Згідно з пунктами 63.1 та 63.2 статті 63 ПК України облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків. Взяття на облік у контролюючих органах юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того або іншого податку та збору.

Відповідно до пункту 63.5 статті 63 ПК України всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом.

Фізичні особи - підприємці та особи, які мають намір провадити незалежну професійну діяльність, підлягають взяттю на облік як самозайняті особи у контролюючих органах згідно з цим Кодексом.

Відповідно до пункту 65.1 статті 65 ПК України взяття на облік фізичних осіб - підприємців у контролюючих органах здійснюється за податковою адресою на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, наданих державним реєстратором згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Згідно з пунктом 65.2 статті 65 ПК України облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр) записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.

При цьому, підпунктом 65.4.4 пункту 65.4 статті 65 ПК України передбачено, що контролюючий орган відмовляє в розгляді документів, поданих для взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.

Тобто, чинним законодавством передбачено обов`язок самозайнятих осіб стати на облік у контролюючому органі. При цьому, такий обов`язок передбачено у разі коли особа здійснює підприємницьку діяльність, а також у разі, коли особа здійснює незалежну професійну діяльність.

Однак, ПК України передбачено, що контролюючий орган відмовляє у повторному взятті на облік особи, яка вже взята на облік як самозайнята особа, тобто, якщо особа взята на облік як самозайнята особа, яка здійснює підприємницьку діяльність, вона не повинна повторно ставати на облік та подавати документи як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність.

Відповідно до положень пунктів 178.1, 178.2 статті 178 ПК України особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов`язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу. Доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 4 пункту 6.7 розділу VI Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 09 грудня 2011 року № 1588 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 22 квітня 2014 року № 462) (далі - Порядок № 1588), якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та при цьому така особа провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується у контролюючих органах як фізична особа - підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.

Таким чином, законодавець розмежовує фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, при цьому порядок обліку та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями з ознакою провадження незалежної професійної діяльності Законом України №2464-VI не передбачений.

Порядок обчислення і сплати єдиного внеску визначено Законом № 2464.

Частиною 2 статті 6 Закону № 2464 визначені обов`язки платника єдиного внеску, серед яких обов`язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1), подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю (пункт 4).

Згідно з частиною 3 цієї ж статті Закону № 2464 обов`язки, передбачені частиною другою цієї статті, поширюються на платників, зазначених у пунктах 1, 4, 5, 5 1 та 16 частини першої статті 4 цього Закону.

Отже, вищевказані обов`язки поширюються і на позивача.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1 Закону України № 2464-VI застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Статтею 4 Закону України № 2464-VI визначено платників єдиного внеску.

Так, згідно з пунктом 4 частини 4 статті 4 Закону України № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Водночас, відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Закону України № 2464-VI платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону України № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5- 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 7 Закону України № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно з пунктом 5 статті 8 Закону № 2464 єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

Відповідно до пункту 2 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20 квітня 2015 року № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04 травня 2018 року № 469) у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом № 2464, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом є недоїмкою (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону № 2464).

Згідно з частиною 3 статті 25 Закону №2464 суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Частиною 4 цієї ж статті визначено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Абзацом 3 частини 8 статті 9 Закону № 2464 встановлено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Абзацами 3 та 4 частини восьмої статті 9 Закону України №2464-VI передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.

Також пунктом 2 розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 435 від 14 квітня 2015 року (далі - Порядок № 435) визначено, що фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом.

Отже, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної діяльності та отримання доходу від такої роботи.

Відповідно до пункту 4 розділу III Порядку № 435 особи, які провадять незалежну професійну діяльність, формують та подають самі за себе до органів доходів і зборів Звіт один раз на рік до 01 травня року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом для них є календарний рік.

Згідно з пунктом 16 розділу IV Порядку № 435 фізичні особи - підприємці, які мають ознаку незалежної професійної діяльності, формують та подають до органів доходів і зборів окремі звіти.

При цьому, із системного аналізу вказаної норми та положень ПК України, випливає, що дана норма застосовується у разі якщо особа, яка проводить незалежну професійну діяльність та одночасно є фізичної особою підприємцем і здійснює відмінні види діяльності.

Таким чином, особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема - арбітражного керуючого, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування лише при умові, що така особа не є вже платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в межах такої незалежної професійної діяльності і що вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності.

Судом встановлено, що позивач здійснює діяльність як арбітражний керуючий, при цьому є фізичною особою-підприємцем.

Здійснюючи підприємницьку діяльність за кодами КВЕД 82.11 Надання комбінованих офісних адміністративних послуг; КВЕД 91.01 Функціювання бібліотек і архівів; КВЕД 52.10 Складське господарство; КВЕД 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н. в. і. у.; КВЕД 68.31 Агентства нерухомості; КВЕД 68.32 Управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту; КВЕД 69.10 Діяльність у сфері права; КВЕД 69.20 Діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування (основний), позивач займається одним і тим же видом підприємницької діяльності, а тому ведення подвійного обліку ідентичної господарської діяльності, а відповідно і подвійне оподаткування, в тому числі і сплати єдиного внеску є протиправним та суперечить принципам податкового законодавства.

Враховуючи викладене, суд погоджується з доводами позивача, що оскільки дохід позивачу приносить саме діяльність як арбітражного керуючого, а не фізичної особи-підприємця, то позивач повинен сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування як арбітражний керуючий.

При цьому, позивач здійснюючи діяльність арбітражного керуючого, сплатив єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Отже, перебуваючи на податковому обліку, як фізична особа-підприємець позивач також повинен перебувати на податковому обліку як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності та вести єдиний податковий облік та сплату податків саме як фізична особа - підприємець.

Аналогічну правову позицію щодо застосування вищезазначених норм процесуального права викладено у рішенні Верховного Суду від 02.09.2019р. у зразковій справі №520/3939/19 та в постанові Верховного Суду по справі №820/1538/17 (адміністративне провадження №К/9901/38076/18) від 05 листопада 2018 року.

Враховуючи викладене, суд вважає, що дії Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області щодо винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 09 листопада 2018 року № Ф-7128-23 є протиправними та вимога Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 09 листопада 2018 року № Ф-7128-23 в сумі 22316,70грн. є протиправною та підлягає скасуванню.

На підставі вищевикладеного позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1536,80грн. з бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (м. Дніпро, 49000, вул. Сімферопольська, 71-а, код ЄДРПОУ 39394856) щодо винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 09 листопада 2018 року № Ф-7128-23.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09 листопада 2018 року № Ф-7128-23, яка винесена Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (м. Дніпро, 49000, вул. Сімферопольська, 71-а, код ЄДРПОУ 39394856).

Присудити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) здійснені нею документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1536,80грн. з бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (м. Дніпро, 49000, вул. Сімферопольська, 71-а, код ЄДРПОУ 39394856).

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Амельохін