Рішення № 84132563, 10.09.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 вересня 2019 року № 640/22269/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомДержавного підприємства «Укрмедпроектбуд»до Головного управління Державної фіскальної служби у Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Укрмедпроектбуд» (далі по тексту - ДП «Укрмедпроектбуд», позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0918451213 від 10 грудня 2018 року, складене Головним управління Державної фіскальної служби у місті Києві;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0918431213 від 10 грудня 2018 року, складене Головним управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що ДП «Укрмедпроектбуд» належно та вчасно оплачував свої зобов`язання з податку на додану вартість за весь час, окрім спірного зобов`язання за 2016 рік за відповідними податковими повідомленням-рішеннями, які на думку відповідача були узгодженні, проте в наслідок адміністративного оскарження були скасовані.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 січня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити її розгляд за правилам спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позов, відповідач вказує, що ДП «Укрмедпроектбуд» в порушення вимог пункту 57.1, пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України несвоєчасно сплачено (перераховано) узгоджену суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість згідно податкових декларацій від 19 травня 2015 року № 9100325201, від 19 січня 2018 року № 9296316608, від 16 травня 2018 року № 9095091740, від 19 червня 2018 року № 9122644770, від 17 серпня 2018 року № 9174216547, від 13 вересня 2018 року №9196619297 та узгоджену суму податкового зобов`язання, визначеного в податкових повідомленнях-рішеннях від 02 вересня 2016 року №0003231205 та від 02 вересня 2016 року №0003221205, а тому підстав для скасування спірних податкових повідомлень-рішень не вбачається.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

01 листопада 2018 року ГУ ДФС у м. Києві на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, в порядку пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету ДП «Укрмедпроектбуд», за результатом якої складений акт №24178/26-15-12-13-20 (далі - акт перевірки).

З акту перевірки вбачається, що перевіркою встановлено порушення позивачем термінів сплати узгодженого податкового зобов`язання з податку на додану вартість згідно податкових декларацій: від 19 травня 2015 року № 9100325201; від 19 січня 2018 року № 9296316608; від 16 травня 2018 року № 9095091740; від 19 червня 2018 року № 9122644770; від 17 серпня 2018року № 9174216547; від 13 вересня 2018року №9196619297 та узгоджену суму податкового зобов`язання, визначеного в податкових повідомленнях-рішеннях від 02 вересня 2016 року №00003231205 та від 02 вересня 2016 року №00003221205, чим порушено вимоги пунктів 57.1, 57.3 статті 57 Податкового кодексу України.

Позивачем в порядку пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України подано до ГУ ДФС у м. Києві заперечення на акт перевірки.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 10 грудня 2018 року № 0918451213 про застосування штрафу за порушення граничного строку сплати податку на додану вартість (календарних днів: 29, 27, 25) у розмірі 10% у сумі 8692,62 грн. та податкове повідомлення-рішення від 10 грудня 2018 року № 0918431213 про застосування штрафу за порушення граничного строку сплати податку на додану вартість (календарних днів: 481, 423, 114, 58, 31) у розмірі 20% у сумі 22641,84 грн.

Незгода позивача з вказаним податковими повідомленнями-рішеннями зумовила його звернення до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

В частині щодо встановлення порушення позивачем термінів сплати узгодженого зобов`язання, визначеного в податкових повідомленнях-рішеннях від 02 вересня 2016 року №00003231205 та від 02 вересня 2016 року №00003221205, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 02 вересня 2016 року №00003231205 та від 02 вересня 2016 року №00003221205.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивачем подано скарги до ГУ ДФС у м. Києві, за результатом розгляду яких ГУ ДФС у м. Києві прийнято наступні рішення:

· від 17 листопада 2016 року №24268/10/26-15-10-01-35, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 02 вересня 2016 року №0000323120, а скаргу позивача без задоволення;

· від 17 листопада 2016 року №24274/10/26-15-10-01-35, яким скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби місті Києві від 02 вересня 2016 року №00003221205 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 12908,40 грн, а в іншій частині податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - задоволено частково.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з підпунктів 21.1.1, 21.1.5 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов`язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій; коректно та уважно ставитися до платників податків, їх представників та інших учасників відносин, що виникають під час реалізації норм цього Кодексу та інших законів, не принижувати їх честі та гідності.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до пунктом 55.1 статті 55 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Згідно із підпункту 60.1.2 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує раніше прийняті податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов`язання або податкову вимогу.

Пунктом 3 Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2015 року №1204 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 січня 2016 року за №124/28254, визначено, що податкове повідомлення-рішення складається за кожним окремим податком, збором разом із штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) або штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), передбаченими Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією (штрафом) та пенею за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у тому числі за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно пункту 5 указаного Порядку, якщо за результатами адміністративного або судового оскарження грошове зобов`язання, зменшення (збільшення) суми податкових зобов`язань та/або податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, штрафна (фінансова) санкція (штраф) та пеня за порушення норм іншого законодавства, зазначені у податковому повідомленні-рішенні, зменшуються, то шляхом опрацювання інформації підрозділів правової роботи щодо прийнятих рішень за результатами розгляду скарг в адміністративному та/або судовому порядку складається податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов`язання, зменшену суму зменшення (збільшення) податкових зобов`язань та/або податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені за порушення норм іншого законодавства.

Підпунктом 60.1.3 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України визначено, що податкові повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов`язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.

Відповідно до пункту 60.4 статті 60 Податкового кодексу України у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов`язання або податкового боргу.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що вразі скасування контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення в частині, то відповідний контролюючий орган повинен винести нове податкове повідомлення-рішення з урахуванням рішення, прийнятого контролюючим органом вищого рівня.

Як встановлено судом та не спростовується сторонами, рішенням Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 17 листопада 2016 року №24274/10/26-15-10-01-35 скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 02 вересня 2016 року №00003221205 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 12908,40 грн, а в іншій частині податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - задоволено частково.

Отже, контролюючий орган зменшив нараховану суму грошового зобов`язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення, а тому суд дійшов висновків, що відповідне податкове повідомлення-рішення в силу положень підпункту 60.1.3 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України, вважається відкликаним та не створює для позивача жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжує для нього будь-яких обов`язків.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутнє податкове повідомлення-рішення, яке прийнято контролюючим органом за результатами адміністративного оскарження.

З аналізу матеріалів справи та норм законів, суд приходить до висновку, що сума, яка виникла за податковим повідомленням-рішенням від 02 вересня 2016 року №00003221205, є неузгодженою, а отже нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених зобов`язань є безпідставними.

В обґрунтування позовних вимог позивач, серед іншого зазначає, що протягом 20-денного строку товариство не отримувало рішення за результатом розгляду скарг, а тому скарга вважається задоволеною.

В свою чергу відповідач вказує, що рішення ГУ ДФС у м. Києві від 17 листопада 2016 року №24268/10/26-15-10-01-35 та від 17 листопада 2016 року №24274/10/26-15-10-01-35 надіслані на адресу позивача, про що свідчать поштові конверти та повідомлення про направлення кореспонденції.

Так, відповідно до абзацу 3 пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Як вбачається з матеріалів справи, вищезазначені рішення ГУ ДФС у м. Києві надіслано на адресу позивача (01601, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, буд 7), проте повернулися на адресу контролюючого органу з відміткою «не розшукано».

З аналізу матеріалів справи та норм закону, суд приходить до висновку, що рішення за результатом розгляду скарг вважаються врученими позивачу 20 листопада 2016 року.

Також, під час перевірки контролюючим органом встановлено, що позивачем порушено терміни сплати узгодженого податкового зобов`язання з податку на додану вартість згідно податкових декларацій: від 19 травня 2015 року № 9100325201; від 19 січня 2018 року № 9296316608; від 16 травня 2018 року № 9095091740; від 19 червня 2018 року № 9122644770; від 17 серпня 2018року № 9174216547; від 13 вересня 2018року №9196619297.

Пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України передбачено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

При цьому, податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Крім того, базові звітні (податкові) періоди для подання податкових декларацій з ПДВ визначені пунктом 49.18 статті 49 Податкового кодексу України.

За загальним правилом нарахування та сплати податків, визначеним в абзаці пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Між тим, підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що ПДВ - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Питання, пов`язані з обчисленням, нарахуванням і сплатою ПДВ, врегульовані розділом V цього Кодексу.

Так, відповідно до статті 203 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п. 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Дана норма пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України кореспондується з нормою абзацу 1 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, відповідно до якої платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статті 14 Податкового кодексу України, податковим зобов`язанням є сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України), а грошовим зобов`язанням платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 31.1, пункту 31.3 статті 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою встановлено, зокрема, несвоєчасність сплати податкового зобов`язання з податку на додану вартість по деклараціям:

· від 19 травня 2015 року №9100325201, граничний термін сплати 30 травня 2015 рік, фактично сплачено 26 липня 2016 року, сума боргу 414,25 грн;

· від 19 січня 2018 року №9296316608, граничний термін сплати 30 січня 2018 рік, фактично сплачено 24 травня 2018 року, сума боргу 28655,10 грн;

· від 19 червня 2018 року №9122644770, граничний термін сплати 30 червня 2018 рік, фактично сплачено 27 серпня 2018 року, сума боргу 28975,45 грн;

· від 19 червня 2018 року №9122644770, граничний термін сплати 30 червня 2018 рік, фактично сплачено 31 липня 2018 року, сума боргу 32430,00 грн;

· від 17 серпня 2018 року №917421547, граничний термін сплати 30 серпня 2018 рік, фактично сплачено 28 вересня 2018 року, сума боргу 28975,40 грн;

· від 16 травня 2018 року №9095091740, граничний термін сплати 30 травня 2018 рік, фактично сплачено 26 червня 2018 року, сума боргу 28975,40 грн;

· від 16 травня 2018 року №9095091740, граничний термін сплати 30 травня 2018 рік, фактично сплачено 26 червня 2018 року, сума боргу 28975,40 грн.

Так, у відповідності до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Суд звертає увагу, що відповідачем в акті перевірки зазначено про несвоєчасність сплати податкового зобов`язання з податку на додану вартість по декларації від 19 травня 2015 року №9100325201, граничний термін сплати 30 травня 2015 року, фактично сплачено 26 липня 2016 року, сума боргу 414,25 грн. При цьому, перевірку контролюючим органом проведено в листопаді 2018 року.

Отже, в даному випадку при винесені податкового повідомлення-рішення №0918431213 від 10 грудня 2018 року в порушення пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України відповідачем застосовано штрафні санкції за несвоєчасну сплату ПДВ по декларації від 19 травня 2015 року №9100325201, по якій минуло 1095 днів за останнім днем сплати грошового зобов`язання.

Як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом проведено камеральну перевірку в 2016 році, за результатом перевірки складено акти: від 02 вересня 2016 року №322/26-55-12, від 02 вересня 2016 року №323/26-55-12, період перевірки був 2013-2015 роки.

При цьому, під час вищезазначених перевірок не встановлено порушення щодо граничного терміну сплати грошових зобов`язань по декларації з ПДВ від 19 травня 2015 року №9100325201.

По несвоєчасність сплати податкового зобов`язання з податку на додану вартість по деклараціям: від 19 січня 2018 року №9296316608, від 19 червня 2018 року №9122644770, від 19 червня 2018 року №9122644770, від 17 серпня 2018 року №917421547, від 16 травня 2018 року №9095091740, від 16 травня 2018 року №9095091740, суд зазначає наступне.

Відповідач вказує, що на підставі інтегрованої картки платника податку позивачем несвоєчасно сплачено суму податкового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні від 02 вересня 2016 року №00003231205 та від 02 вересня 2016 року №00003221205, а сплачені кошти, які надходили було зараховано в рахунок існуючого боргу.

У відповідності до пункту 131.2 статті 131 Податкового кодексу України при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов`язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені. Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

З аналізу норм права вбачається, що при надходження коштів від платника податків контролюючий орган має право спрямовувати дані кошти на погашення попереднього існуючого боргу.

Як вже було встановлено судом, за результатом адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення від 02 вересня 2016 року №00003231205 залишено без змін, а сума в розмірі 5652,51 грн - є узгодженою. При цьому доказів того, що позивачем сплачено в 2016 році або оскаржено в судовому порядку відповідне податкове повідомлення-рішення під час розгляду даної справи суду не надано.

Поряд з цим, розрахунки штрафних санкцій до спірних податкових повідомлень-рішень складені контролюючим органом з урахуванням податкового повідомлення-рішення від 02 вересня 2016 року №00003221205, яке є неузгодженим, та з урахуванням декларації з ПДВ від 19 травня 2015 року №910325201, по якій минуло 1095 днів за останнім днем сплати грошового зобов`язання.

Зазначений недолік неможливо усунути судом, оскільки питання щодо необхідності надання детального розрахунку формування спірних податкових повідомлень-рішень належать до компетенції контролюючого органу.

Так, згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд також звертає увагу на положення Постанови Вищого адміністративного суду України від 21 жовтня 2010 року № П-278/10, якою встановлено, що з огляду на положення Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

За таких підстав та з урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 10 грудня 2018 року №0918431213 та №0918451213 підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржених податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Державного підприємства «Укрмедпроектбуд» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10 грудня 2018 року №0918431213 та №0918451213, винесені Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві.

3. Стягнути на користь Державного підприємства «Укрмедпроектбуд» (01601, місто Київ, вул. М. Грушевського, будинок 7, код ЄДРПОУ 37700171) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04655, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) судовий збір в сумі 3842 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко