Ухвала суду № 84132426, 06.09.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

06 вересня 2019 року м. Київ № 640/14811/19

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шулежко В.П., розглянувши позовну заяву з доданими до неї матеріалами ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. (далі - відповідач), у якому просить суд:

визнати бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича (далі - Уповноважена особа) щодо невключення відомостей щодо ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протиправною;

зобов`язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича внести зміни та доповнення до Переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, шляхом внесення відомостей щодо ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на суму 120 000,00 грн.

У зв`язку з невідповідністю позовної заяви вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) ухвалою суду від 13.08.2019 її залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків.

Підставою для залишення позовної заяви без руху вказано невідповідність позовної заяви вимогам частини третьої статті 161 КАС України, а саме не додано документу про сплату судового збору, а також викладені у позовній заяві підстави щодо поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду суд визнав неповажними та в порядку частини першої статті 123 КАС України запропоновував надати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати інші підстави для поновлення строку та відповідні докази в підтвердження поважності пропуску строку.

На виконання вимог ухвали суду від 13.08.2019 представником позивача подано заяву про усунення недоліків, до якої додано квитанцію про сплату судового збору від 30.08.2019 №54467 на суму 768,40 грн., а також заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

В обґрунтування поданої заяви, представник позивача зазначив, що з огляду на вимоги адміністративного позову позивач не погоджується з бездіяльністю Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до моменту звернення до суду із адміністративним позовом, тобто правовідносини, з якими позивач пов`язує порушення свого права, є триваючими і продовжуються на момент подання адміністративного позову до суду. В даному випадку має місце бездіяльність Уповноваженої особи, тобто невчинення нею дії, яку носій публічної влади зобов`язаний був вчинити, а саме невключення даних про позивача до Переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до постанови Правління Національного банку України №150 від 02.03.2015 публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних та виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 №51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк», згідно з яким з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк».

В позовній заяві зазначено, що позивач отримав лист Уповноваженої особи від 22.07.2019 №3240, наданий на адвокатський запит, у якому повідомлено про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) №003-28562-240215 від 24.02.2015, укладеного між АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 та невключення ОСОБА_1 до переліку вкладників АТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Посилаючись на зазначене, вважаючи протиправною бездіяльність Уповноваженої особи щодо невключення відомостей про ОСОБА_1 до переліку вкладників АТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, позивач звернувся до суду.

Водночас, судом встановлено, що у провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебувала адміністративна справа №826/27105/15 за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, за участю третьої особи - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» щодо невключення ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського вкладу від 24.02.2015 №003-28562-240215 та зобов`язання Уповноваженої особи Фонду включити до переліку вкладників ОСОБА_1 до переліку вкладників АТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.03.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2017, по вказаній справі №826/27105/15 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судом першої інстанції в адміністративній справі №826/27105/15 встановлено, що про віднесення договору банківського вкладу (депозиту) №003-28562-240215 від 24.02.2015, укладеного між АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 до нікчемних позивач дізнався з листа публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (тимчасова адміністрація) від 23.09.2015 № 8821/1052. Тобто з цього моменту позивачу було відомо, що інформацію стосовно нього не включено до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами.

Встановлені судом обставини свідчать про те, що позивач знав і мав можливість знати про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, в тому числі вжити своєчасних заходів щодо їх захисту в межах встановлених вимог Кодексом адміністративного судочинства України, а саме позивач дізнався і повинен був дізнатися про порушення свого права на відшкодування коштів за вкладом у АТ «Дельта Банк» саме у вересні 2015 року.

Більше того, скориставшись судовим захистом порушених, на його думку прав, позивачу було відомо про судове рішення у справі №826/27105/15, яким відмовлено у задоволенні позову.

При цьому позивач не скористався правом оскарження судових рішень у вказаній справі до суду касаційної інстанції.

Крім того, зі змісту ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2017 вбачається, що суд звертав увагу позивача на належний захист його порушених прав, а саме на те, що позивачем не оскаржено наказу Уповноваженої особи Фонду від 16.09.2015 № 813 «Щодо заходів, пов`язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями», яким визнано нікчемним договір між позивачем та АТ «Дельта Банк».

У взаємозв`язку з наведеним, беручи до уваги вище встановлені обставини суд не погоджується з твердженнями представника позивача щодо триваючого порушення відповідачем у даній справі, оскільки відповідачем прийнято відповідне рішення відносно позивача, про яке йому було відомо.

Суд зазначає, що днем бездіяльності є останній день встановленого законом строку, в який відповідачем мало бути вчинено дію або прийнято рішення в порядку визначеному вказаним законом. Саме з цим днем має бути пов`язано певну подію - день, коли особа дізналася (тобто отримала відомості з офіційного джерела) про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень представника позивача про поважність пропуску строку звернення до суду.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частиною другою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, строк в шість місяців визнано законодавцем достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено, визначилась, чи буде вона звертатися до суду із позовом щодо захисту своїх прав, свобод чи інтересів.

Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

За приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ратифіковано Україною 17 липня 1997 року) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Таким чином, особі гарантується право на звернення до суду.

Водночас, як зазначив Європейський Суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності від 30.08.2006 (справа «Каменівська проти України»), «право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду ..., не є абсолютним; воно може бути обмеженим ... Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані...».

Отже, за практикою Європейського Суду з прав людини право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

Відповідно до частин першої та другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Згідно пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Встановлені судом обставини свідчать про те, що позивач знала і мала можливість знати про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, в тому числі вжити своєчасних заходів щодо їх захисту в межах встановленого Кодексом адміністративного судочинства України строку звернення до адміністративного суду, але не скористалася такою за відсутності поважних причин.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вказані представником позивача причини для поновлення строку звернення до суду є неповажними, отже позовна заява підлягає поверненню.

Керуючись ст.ст. 123, 169, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії повернути.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до частини восьмої статті 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею в порядку ст.256 КАС України. Ухвала суду може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені статтями 293-297 КАС України.

Суддя В.П. Шулежко