Рішення № 84132333, 29.08.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2019 року Чернігів Справа № 620/1555/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Житняк Л.О.

за участі секретаря Демусенко А.С.,

представників позивача Ребенка Є .О., Вертебного О.М. ,

представників відповідача Нужняка С.М., Корявець Р.С.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Чернігівське головне підприємства по племінній справі в тваринництві" до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Чернігівське головне підприємства по племінній справі в тваринництві" (далі - Підприємство) звернулося до суду з позовом до Управління Держпраці у Чернігівській області (далі - Управління), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про накладення штрафу уповноваженими особами від 04.04.2019 №25-24-062/0253/111 у розмірі 3 380 130,00 грн.

Ухвалою суду від 04.06.2019 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд в порядку загального позовного провадження. Також, ухвалою суду від 06.08.2019 частково задоволено заяву про вжиття заходів забезпечення позову Приватного акціонерного товариства "Чернігівське головне підприємства по племінній справі в тваринництві" та зупинено стягнення на підставі постанови Управління Держпраці у Чернігівській області від 04.04.2019 №25-24-062/0253/111 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами (виконавче провадження №59485739) до набрання законної сили судовим рішенням у справі №620/1555/19.

Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що у оскаржуваній постанові відповідач не наводить фактів виплати підприємством працівникам заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків. Зазначене питання не досліджувалося у ході проведення інспекційного відвідування та не знайшло свого відображення у Акті від 19.03.2019. Всім переліченим громадянам, які, на думку відповідача були допущені товариством до роботи без укладення трудового договору, проведені нарахування та сплачені єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податки у строки та розмірі, визначені чинним законодавством України. Із укладених договорів підряду в них чітко визначено вид послуг, обсяг, кількість та їх вартість. Послуги були спрямовані на кінцевий результат, вимірювались у тонах, гектарах, штуках. Вартість послуг у договорах визначалась сторонами на момент укладення кожного договору і не залежала від кількості відпрацьованих годин. Винагорода підряднику сплачувалась замовником за конкретний обсяг послуг, визначений в кожному окремому акті наданих послуг, а не за фактично відпрацьований час по розцінках, встановленим позивачем. Також, позивач вказує, що не може слугувати підтвердженням роботи перелічених осіб у позивача за трудовим договором табель обліку робочого часу. Оскільки головним предметом діяльності товариства є розведення великої рогатої худоби молочних порід, для цього товариство використовує тваринницькі ферми та інші закриті площі. З метою уникнення захворюваності ВРХ та необхідністю оперативного реагування на ситуацію позивач був вимушений обмежити та здійснити контрольованим перебування своїх працівників та осіб, що виконують роботи за договорами ЦПХ, на території підприємства. 01.10.2018 Головою правління позивача був виданий наказ №13, відповідно до якого з 01.10.2018 був введений обов`язковий облік робочого часу для всіх працівників підприємства, а також часу перебування осіб, що виконують роботи за договорами ЦПХ, на територіях об`єктів підприємства. На виконання наказу №13 від 01.10.2018 керівниками підрозділів позивача вівся табель обліку робочого часу для штатних працівників товариства. У зазначеному табелі також для зручності обліковувався час перебування осіб, що виконують роботи за договорами ЦПХ, на територіях різних об`єктів підприємства. У відомостях нарахування заробітної плати працівникам позивача виплати особам, що виконували роботи по цивільно-правовим договорам (ЦПХ) виділені окремою колонкою. Зазначене зроблено для зручності бухгалтерії позивача. При цьому, позивачем внаслідок здійснення виплат за договорами ЦПХ (підряду) здійснювалось включення відомостей, щодо зазначених фізичних осіб-контрагентів до пе ріодичних звітів (звіт форми 1-ДФ, звіт по ЄСВ, податкові розрахунки), які надавались до територіальних органів Державної фіскальної служби; своєчасно нараховувались та спла чувались відповідні податки у встановленому законодавством розмірі. Платіжні доручення про перерахування грошових коштів на карткові рахунки осіб, що виконували роботи по цивільно-правовим договорам (ЦПХ), у призначенні платежу містять зазначення також про виплати винагороди за договорами ЦПХ. Виходячи з наведеного, вважає, що висновки Управління Держпраці у Чернігівській області є помилковими та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та просили позов задовольнити.

Представники відповідача проти позову заперечили, протягом встановленого судом строку було надано відзив на позов, в якому відповідач вважає позов безпідставним та зазначає, що обставини, на які посилається позивач не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної постанови про накладення штрафу. Вважає, що позивачем порушено ч.3 ст.24 КЗпП України, відповідно до якої працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

У зв`язку із надходженням на адресу Управління Держпраці у Чернігівській області листа Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 28.02.2019 №1982/04-03 про працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше одного року, та поданням 06.03.2019 службової записки начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Луцишиної В.М., Управлінням Держпраці у Чернігівській області видано наказ від 11.03.2019 №81 "Про проведення контрольних заходів", який передбачав проведення інспекційних відвідувань, в тому числі і позивача.

В період з 13.03.2019 по 19.03.2019 інспектором праці Корявець P.C. на підставі направлення на проведення контрольного заходу від 11.03.2019 № 299 здійснено інспекційне відвідування Приватного акціонерного товариства "Чернігівське головне підприємство по племінній справі в тваринництві" за адресою: Чернігівська область, Чернігівський район, с. Довжик, вул. Чернігівська, буд. 16-А.

Під час проведення інспекційного відвідування інспектор дійшов висновку про порушення діючого законодавства, зокрема факти допуску до роботи 27 працівників без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівників на роботу.

За результатами інспекційного відвідування позивача складено Акт інспекційного відвідування від 19.03.2019 №25-24-062/0253 із зазначенням вищевказаного порушення, акт підписаний директором без зауважень.

В Акті інспекційного відвідування відповідач, на підставі аналізу договорів, дійшов висновку, що у договорах не було зазначено предмет договору, обсягу виконуваних робіт та/або послуг, а також вартість договорів, оскільки сума була визначена в розмірі 0 гривень. При цьому оплата праці розраховувалася виходячи із затверджених керівником підприємства розцінок, зокрема на польові роботи в 2018 році. Також вказав, що підтвердженням роботи 27 працівників є табеля обліку робочого часу, відомості нарахування заробітної плати, платіжні доручення про перерахування заробітної плати на карткові рахунки працівників. Вищевказані документи є первинними документами, що забезпечують ведення бухгалтерського та податкового обліку підприємства, в тому числі і в питання правильності нарахування та виплати заробітної плати працюючим.

Так, 21.03.2019 начальником Управління Держпраці у Чернігівській області Дорошенком С.В. прийнято рішення №87 щодо розгляду справи про накладення штрафу. Повідомленням Управління Держпраці у Чернігівській області від 25.03.2019 за вих. №10-04/1806 доведено до відома позивача про призначення розгляду справи за фактом порушення позивачем трудового законодавства на 15 год. 00 хв. 04.04.2019, яке надіслано рекомендованим листом та отримано позивачем 28.03.2019.

За участі представника позивача у визначений день та час відбувся розгляд справи, за результатами якого уповноваженою посадовою особою 04.04.2019 винесена в тому числі і оскаржувана постанова про накладення на Приватне акціонерне товариство "Чернігівське головне підприємство по племінній справі в тваринництві" штрафу у розмірі 3 380 130 гривень на підставі абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України за фактичний допуск 27 працівників до роботи без укладення трудового договору (ч.3 ст.24 Кодексу законів про працю України) (а.с.24).

Вважаючи вказану постанову протиправною та такою що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку зазначеним обставинам, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктами 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України від 05.04.2007 №877 "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон №877).

Згідно ст.1 Закону №877, заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Відповідно до ч.4 ст.2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Частиною 5 ст.2 вищевказаного Закону зазначені у частині четвертій цієї статті органи (в тому числі і Управління), що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог ст.1, ст.3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої ст.4, частин першої - четвертої ст.5, частини третьої ст.6, частин першої - четвертої та шостої ст.7, ст.ст.9, 10, 19, 20, 21, ч.3 ст.22 цього Закону.

Згідно ч.3 ст.6 вищевказаного Закону суб`єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Як встановлено ст.12 Конвенції Міжнародної організації праці №81 інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції, та здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються. Згідно зі ст.16 вказаної Конвенції інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 (чинною на час спірних правовідносин) затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок №295), відповідно до якого інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (далі - органи контролю), посадовими обов`язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - контрольні повноваження). Зазначений Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю.

Згідно п.2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці. Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).

Отже, Управління, як територіальний орган Держпраці, наділене правом проводити позапланові заходи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності позивача з питань, віднесених до його компетенції, зокрема, у формі інспекційних відвідувань.

Згідно пп.3 п.5 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту. Підпунктом 6 п.5 Порядку №295 визначено, що інспекційні відвідування проводяться за інформацією Пенсійного фонду України та його територіальних органів про працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше одного року.

Таким чином, Закон №877 не містить імперативних норм щодо вичерпного переліку контрольних заходів, які може здійснювати Управління, а відтак інспектори праці у своїй перевірочній діяльності можуть використовувати інші форми контролю додержання суб`єктами господарювання вимог трудового законодавства, зокрема у формі інспекційного відвідування, що визначено ст.259 КЗпП України та Порядком №295.

В силу п.3 Порядку №295, контрольні повноваження інспектора праці підтверджуються службовим посвідченням встановленої Мінсоцполітики форми, що видається Держпраці.

Отже, інспектори праці, які є посадовими особами Держпраці та її територіальних органів, наділені контрольними повноваженнями на проведення інспекційних відвідувань, що підтверджується наявними службовим посвідченням.

При цьому, інспекційні відвідування не є плановими (позаплановими) перевірками та не потребують будь-якого погодження.

Як встановлено судом, наказ про проведення інспекційного відвідування видано у зв`язку із надходженням на адресу Управління Держпраці у Чернігівській області листа Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 28.02.2019 №1982/04-03 про працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше одного року та поданням 06.03.2019 службової записки начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Луцишиної В.М., а тому думка позивача про безпідставність проведення інспекційного відвідування позивача суперечить чинному законодавству та на увагу не заслуговує.

Так, судом встановлено, що за результатами інспекційного відвідування позивача було виявлено, зокрема, порушення ч.3 ст.24 КЗпП України, про що складено Акт інспекційного відвідування від 19.03.2019 № 25-24-062/0253 (а.с.25-31).

Відповідно до п.19 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування (п.20 Порядку №295).

Так, відповідно до п.29 Порядку №295, заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Відповідно до Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 із змінами та доповненнями, справа про накладення штрафу розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд (п.4). Рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу приймається уповноваженою особою не пізніше ніж через 10 днів з дати складання акту про виявлені порушення (п.3). Відповідно до п.5 Порядку, у разі надходження від суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою особою, але не більше ніж на 10 днів.

Таким чином, зазначена постанова встановлює конкретні строки розгляду справи про накладення штрафу на суб`єкта господарювання за порушення законодавства, які не можуть бути подовжені більше ніж на 10 днів.

Пунктом 6 вищевказаного Порядку передбачено, що про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам.

Зазначені положення відповідачем дотримано.

Згідно з п.8 Порядку уповноважена посадова особа, що розглядає справу, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки.

З аналізу вищевикладених положень Порядку слідує, що за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акту складає постанову про накладення штрафу. Зазначена постанова складається у двох примірниках, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, а другий надсилається протягом трьох днів суб`єктові господарювання, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Як встановлено судом, повідомлення Управління Держпраці у Чернігівській області від 25.03.2019 за вих. №10-04/1806 доведено до відома позивача про призначення розгляду справи за фактом порушення позивачем трудового законодавства на 15 год. 00 хв. 04.04.2019 і отримане представником позивача 28.03.2019. Справу розглянуто за участі представника позивач.

Наведені обставини свідчать, що під час проведення інспекційного відвідування позивача, складання та вручення Акту інспекційного відвідування, а також винесення постанови про накладання штрафу Управлінням Держпраці у Чернігівській області не було допущено порушення вимог діючого законодавства.

При цьому, як вбачається з Акту інспекційного відвідування підставою для притягнення позивача до відповідальності став висновок відповідача, що громадяни (27 осіб) ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , з якими позивачем укладались цивільно-правові угоди, фактично перебували у трудових відносинах з позивачем.

На думку відповідача, всі ці договори мають ознаки трудових, оскільки підприєство уклало цивільно-правові договори з зазначеними громадянами лише з метою приховати реальні трудові відносини.

Так, відповідно до ч.1 та абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків несуть відповідальність у вигляді штрафу - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Перевіряючи нормативно-правове обгрунтовання підстав для накладення на позивача штрафу, суд зазначає наступне.

Як вбачається із оскаржуваної постанови та Акту інспекційного відвідування, підставою для накладення на позивача штрафу став фактичний допуск зазначених вище громадян (27 осіб) до роботи без оформлення трудового договору у письмовій формі та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.

Так, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч.1 ст.72 КАС України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст.73 КАС України).

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст.90 КАС України).

ПрАТ "Чернігівське головне підприємство по племінній справі в тваринництві" зареєстровано як юридичну особу Чернігівською районною державною адміністрацією 02.09.1999, запис про включення відомостей про юридичну особу у ЄДР 10601200000000080. Відповідно до Статуту ПрАТ "Чернігівське головне підприємство по племінній справі в тваринництві" головним предметом діяльності товариства є розведення великої рогатої худоби молочних порід. Для здійснення господарської діяльності позивач використовує найману працю робітників. В той же час, частина робіт у товаристві позивача виконується особами за цивільно-правовими договорами, зокрема договорами підряду.

Так, між ПрАТ "Чернігівське головне підприємство по племінній справі в тваринництві" та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 були укладені цивільно-правові договори.

Характерним для всіх цих договорів є те, що в них чітко визначено вид послуг, обсяг, кількість та їх вартість. Послуги були спрямовані на кінцевий результат, вимірювались у тонах, гектарах, штуках. Вартість послуг у договорах визначалась сторонами на момент укладення кожного договору і не залежала від кількості відпрацьованих годин. Винагорода підряднику сплачувалась замовником за конкретний обсяг послуг, визначений в кожному окремому акті наданих послуг, а не за фактично відпрацьований час по розцінках, встановленим позивачем. Всі зазначені у договорах роботи виконані підрядниками належним чином, вони прийняті позивачем, про що складені відповідні акти здавання-приймання та підписані сторонами.

Допитані під присягою в судовому засіданні свідки підтвердили виконання ними саме цивільно-правових договорів з визначенням певного виду робіт, їх обсяги та оплату за кінцевим результатом. Свідки також повідомили, що правила трудового розпорядку та правила техніки безпеки їм не доводились (т.2 а.с.180-187).

Суд не приймає до уваги надані відповідачем до відзиву на позов не підписаних договорів та актів до них, в яких не було зазначено предмет договору, обсягу виконуваних робіт та/або послуг, вартість договорів, а сума була визначена в розмірі 0 гривень, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що позивачем було надано інспектору роздруковані з комп`ютера проекти договорів і було повідомлено інспектора про це (т.2 а.с.180-205).

Суд також критично оцінює надані до відзиву на позов копії договорів, оскільки серед іншого відповідача було додано частину проектів договорів, які не входять в перелік осіб, зазначених в Акті, а саме: т.2 а.с.185 - ОСОБА_30 ; а.с.187 - ОСОБА_31 ,; а.с.193 - ОСОБА_32 ; а.с.195 - ОСОБА_33 ; а.с.204 - ОСОБА_34 .

Враховуючи наведене, висновок відповідача у Акті від 19.03.2019 №25-24-062/0253, що договори містять загальні фрази про виконання робіт, а також що у договорах підряду не зазначено будь-якого кінцевого результату та обсягу виконуваних робіт, не відповідає дійсності та на увагу не заслуговує.

Крім цього, не може слугувати підтвердженням роботи вище перелічених осіб у позивача за трудовим договором табель обліку робочого часу.

Як зазначалося вище, головним предметом діяльності товариства є розведення великої рогатої худоби молочних порід. Для цього товариство використовує тваринницькі ферми та інші закриті площі. З метою уникнення захворюваності та необхідністю оперативного реагування на ситуацію позивач вимушений обмежувати та здійснювати контроль за перебуванням своїх працівників та осіб, що виконують роботи за цивільно-правовими договорами, на території підприємства. 01.10.2018 Головою правління позивача був виданий наказ №13. Відповідно до зазначеного наказу з 01.10.2018 був введений обов`язковий облік робочого часу для всіх працівників підприємства, а також часу перебування осіб, що виконують роботи за договорами на територіях об`єктів підприємства. На виконання наказу №13 від 01.10.2018 керівниками підрозділів позивача вівся табель обліку робочого часу для штатних працівників товариства. У зазначеному табелі також для зручності обліковувався час перебування осіб, що виконують роботи за договорами на територіях різних об`єктів підприємства (т.2 а.с.206-257).

Також слід звернути увагу, що позивачем внаслідок здійснення виплат за договорами ЦПХ (підряду) здійснювалось включення відомостей щодо зазначених фізичних осіб-контрагентів до періодичних звітів (звіт форми 1-ДФ, звіт по ЄСВ, податкові розрахунки), які надавались до територіальних органів Державної фіскальної служби; своєчасно нараховувались та сплачувались відповідні податки у встановленому законодавством розмірі. Платіжні доручення про перерахування грошових коштів на карткові рахунки осіб, що виконували роботи по цивільно-правовим договорам (ЦПХ), у призначенні платежу містять зазначення також про виплати винагороди за договорами ЦПХ.

Вказане підтверджено документальною плановою виїзною перевіркою податколвого, валютного та іншого законодавтсва, проведеною Головним управлінням ДФС у Чернігівській області (Акт від 25.07.2019 №555/14/00709773) (т.2 а.с.128-138). Таким шляхом суд не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність у наданих на перевірку платіжних дорученнях призначення платежу - винагорода за договорами ЦПХ.

Так, згідно ч.1 ст.1 КЗпП України, даний кодифікований акт регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

В свою чергу, ч.1 ст.9 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, зокрема, що положення цього Кодексу застосовуються до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

При цьому, Положенням про Державну службу України з питань праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, не передбачено здійснення вказаним органом та/або його територіальними органами контролю та/або нагляду за додержанням цивільного законодавства України юридичними та/або фізичними особами. Так само вказаний орган не має жодних повноважень щодо кваліфікації (трактування) тих чи інших цивільних або будь-яких інших правовідносин у якості трудових, а також щодо здійснення контролю та/або нагляду за правильністю ведення бухгалтерського обліку та звітності.

Слід звернути увагу на те, що згідно ст.80 ЦК України, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Відповідно до ч.1 ст.62 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що підприємство є самостійним суб`єктом господарювання, створеним компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Згідно ч.3 ст.64 ГК України, підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

В свою чергу, ч.2 ст.2 КЗпП України визначено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Частиною 1 ст.21 КЗпП України визначено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. У відповідності до ч.1 та ч.2 ст.24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

При цьому, абзацом першим п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" передбачено, що фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи відома власника або уповноваженого ним органу.

Так, нормами ст.21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно ст.24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (ст.187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації за погодженням між керівниками підприємств, установ, організацій, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоров`я.

Статтею 29 КЗпП України встановлено, що до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний: роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору; ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором; визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами; проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.

При цьому, ані у Акті інспекційного відвідування, ані у оскаржуваній постанові жодним чином не зазначено про те, що вище переліченим особам було роз`яснено їх трудові права та обов`язки, ці особи були проінформовані під розписку про умови праці, наявність небезпечних і шкідливих виробничих факторів, ознайомлені з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором. Суд зазначає, що саме правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності передбачається час початку і закінчення щоденної роботи (зміни), (ст.57 КЗпП України), а так само час початку і закінчення перерви у роботі (ч 2 ст.66 КЗпП України).

Також, слід звернути увагу на ту обставину, що громадяни, які надають послуги на підставі договорів про надання послуг (цивільно-правових угод) ніколи не зверталися до підприємства, в особі його органу управління, уповноваженого на прийняття на роботу, із заявою (усною або письмовою) про прийняття на роботу; паспорт, трудову або медичну книжки та інші документи, необхідні для прийому на роботу, вказані особи підприємству ніколи не надавали, трудові договори між підприємством та зазначеними особами ніколи не укладалися. Так само об`єктивно відсутні будь-які докази того, що за розпорядженням уповноваженого органу управління підприємства чи з відома такого органу, вказаних осіб було допущено саме до виконання трудових обов`язків.

Окрім того, ані у Акті інспекційного відвідування ані у оскаржуваній постанові не вказано, якими саме посадами з числа наявних та вакантних у затвердженому позивачем штатному розписі ПрАТ "Чернігівське головне підприємство по племінній справі в тваринництві" передбачалося виконання тих трудових обов`язків, які, за твердженнями відповідача, здійснювалися вищевказаними фізичними особами, а так само те, за якою (якими) саме кваліфікацією (кваліфікаціями) та/або професією (професіями) позивачем нібито було здійснено допуск до роботи зазначених вище осіб.

Частинами 1-3 включно ст.6 ЦК України встановлено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик; предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт, за наслідками яких замовник зобов`язується оплатити підрядникові виконану ним роботу, тобто предметом є кінцевий результат, а не процес праці; метою договору підряду є отримання певного матеріального результату. Статтею 204 ЦК України, закріплено презумпцію правомірності правочину, яка передбачає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Цивільно-правові договори, укладені позивачем, не були визнані недійсними чи неукладеними у порядку встановленому законом.

За таких обставин за своїм змістом договори про підряду (укладені з фізичними особами та зазначені в Акті інспекційного відвідування) є цивільно-правовими договорами, а висновки інспектора Управління Держпраці у Чернігівській області, викладені в Акті про перебування працівників у трудових відносинах з позивачем та порушення ним вимог ч.3 ст.24 КЗпП України, на думку суду, є безпідставними.

Відповідно, викладений у Акті інспекційного відвідування висновок відповідача про нібито вчинений позивачем фактичний допуск громадян до роботи без оформлення трудового договору у письмовій формі та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу не відповідає дійсним обставинам справи та не є обґрунтованим з точки зору відповідності чинному законодавству України, яке регламентує відповідні суспільні відносини.

Оскільки чинне законодавство України не містить жодного обов`язкового припису щодо того, у яких саме випадках сторони певного зобов`язання зобов`язані укладати саме трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт. Отже, потенційні сторони такого зобов`язання цілком вільні у своєму виборі форми втілення власних правових відносин, а тому вони на свій розсуд вправі визначати вид майбутнього договору, що може укладатися між ними. Тому, в даному випадку, суд визнає правомірними дії позивача щодо укладення цивільно-правових договорів із фізичними особами.

Вимоги ч.3 ст.24 КЗпП України (працівник може бути допущений до роботи після повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України) та вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу", щодо того, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком "до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором", застосовуються до трудових правовідносин.

Отже, оскільки позивач уклав з фізичними особами договори підряду (цивільно-правові договори), які є предметом регулювання Цивільного кодексу України, у нього не виникло жодного обов`язку щодо надання тому чи іншому органу повідомлення за формою, встановленою постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.2015 №413.

Враховуючи презумпцію правомірності правочину, слід зазначити, що юридичні особи не обмежені в праві залучати фізичних осіб до виконання певного виду роботи на підставі цивільних договорів, і не зобов`язані законодавством укладати тільки трудові договори.

Так, Верховний Суд у своїй постанові від 08.05.2018 (справа №127/21595/16-ц) дійшов схожого висновку, зазначивши, що основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання, трудова діяльність не припиняється.

Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт, що і підтверджено наданими позивачем договорами.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд зазначає, що обставини, на які посилається відповідач, як на правомірність своїх висновків та дій, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи щодо оскарження постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 04.04.2019 №25-24-062/0253/111.

Окремо суд звертає увагу на системний аналіз норми абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП, який пов`язаний саме з наявністю двох обставин: фактичного допуску до роботи без оформлення та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків. Диспозиція вказаної статті унеможливлює застосування штрафних санкцій без наявності двох складових об`єктивної сторони правопорушення, оскільки виплату винагороди та нарахування і сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків встановлено компетентним органом під час податкової перевірки.

В той же час, посилання позивача на скасування постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 (чинної на час спірних правовідносин) в судовому порядку, як підставу задоволення позову, суд до уваги не приймає в силу ст.58 Конституції України (закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі).

Так, в силу прямої дії ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова є протиправною та її належить скасувати, оскільки підставою для її винесення, стало помилкове трактування цивільно-правових відносин позивача, оформлених у вигляді договорів підряду, як таких, що мають ознаки трудових та повинні бути оформлені у вигляді трудових договорів. Таким чином, позов Приватного акціонерного товариства "Чернігівське головне підприємства по племінній справі в тваринництві" до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування постанов належить задовольнити повністю.

При цьому, згідно ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці в Чернігівській області на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 19 210,00 грн.

Керуючись ст. ст. 139, 227, 229, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Приватного акціонерного товариства "Чернігівське головне підприємства по племінній справі в тваринництві" до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Чернігівській області про накладення штрафу уповноваженими особами від 04.04.2019 №25-24-062/0253/111.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Чернігівській області на користь Приватного акціонерного товариства "Чернігівське головне підприємства по племінній справі в тваринництві" 19 210,00 грн (дев`ятнадцять тисяч двісті десять гривень) судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач - Приватне акціонерне товариство "Чернігівське головне підприємства по племінній справі в тваринництві" (вул. Чернігівська,16-А с.Довжик, Чернігівський район, Чернігівська область, 15511, код ЄДРПОУ 00709773);

Відповідач - Управління Держпраці у Чернігівській області (вул. Пятницька,39, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 39779238).

Повний текст рішення складено 10.09.2019.

Суддя Л.О. Житняк