Рішення № 84132310, 03.09.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2019 року м. Чернігів Справа № 620/1774/19

Чернігівський окружний адміністративний суд

під головуванням судді Соломко І.І.,

за участю секретаря Пархомчука Д.А.,

представника відповідача Труби А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.03.2019 № 3126-5106-2513, № 3127-5106-2513, № 3128-5106-2513.

Позов мотивований протиправністю оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, зважаючи на те, що відповідачем не дотримано вимоги Податкового кодексу України і Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 № 1236, оскільки до оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не додано розрахунки податкових зобов`язань. Крім того, неправильно застосовано нормативно грошову оцінку земельної ділянки та, відповідно, податок на землю.

Ухвалою суд від 03.07.2019 відкрито провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.

23.08.2019 ухвалою суду судом вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач просив розглянути справи за його відсутності.

Представник відповідача позов не визнав з підстав, викладених у відзиві. Вважає, що при винесенні спірних рішень діяв на підставі , у межах повноважень, та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 надано у постійне користування земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства площею 35,00 га на території Козелецького району Чернігівської області, що підтверджується копією Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ЧН № 000062 (а.с.24-25).

На запит ГУ ДФС в Чернігівській області, відділом у Козелецькому району Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області листом від 05.03.2019 № 8.25-027-1524/166-19 повідомлено про неможливість надати нормативно-грошову оцінку земельної ділянки, що знаходиться у постійному користуванні гр. ОСОБА_1 на території Берлозівської сільської ради площею 35,00 га за відсутності даних у Державному земельному кадастрі. Одночасно надано інформацію, що середня грошова оцінка ріллі по Чернігівській області станом на 01.01.2016 становить 24423,15грн, станом на 01.01.2017-24423,15 грн, станом на 01.01.2018-23873,10 грн, станом на 01.01.2019-24065,00грн.( а.с. 56).

На підставі інформації, викладеної у вищевказаному листі, ГУ ДФС в Чернігівській області від 29.03.2019 прийняті спірні рішення № № 3126-5106-2513, № 3127-5106-2513, № 3128-5106-2513, якими позивачем визначено зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб.

Не погоджуючись з вказаним рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог суд зазначає таке.

Статтею 269 Податкового кодексу України (далі-ПК) передбачено, що платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі. Особливості справляння податку суб`єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу

За змістом статей 125 і 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Тобто, фізична особа - користувач земельної ділянки є платником земельного податку з дати державної реєстрації права користування на нерухоме майно (земельну ділянку).

Проте інформація щодо дати державної реєстрації права користування земельною ділянкою відсутня та не була врахована відповідачем при прийнятті спірних рішень.

Пунктом 286.1 статті 286 ПК передбачає, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку,

Відповідно до положень статей 1, 18, 23 Закону України «Про оцінку земель» від 11 грудня 2003 року № 1378-IV для нормативної грошової оцінки земельної ділянки - дата, вказана в технічній документації; нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами; оціночні процедури - дії (етапи), виконання яких у певній послідовності дає можливість провести оцінку земельної ділянки; Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7 - 10 років. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Отже, з аналізу положень статей 1, 18, 23 Закону України «Про оцінку земель» від 11 грудня 2003 року № 1378-IV, слід зробити висновок, що належним доказом нормативної грошової оцінки земельної ділянки є витяг з технічної документації про її нормативну грошову оцінку, який видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Не можуть вважатися належними доказами щодо правильності здійсненого відповідачем розрахунку земельного податку, площі земельної ділянки, за яку було нараховані податкові зобов`язання із земельного податку, інформація щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки, викладені у листі Держгеокадастру.

Натомість податковий орган визначаючи позивачу податкове зобов`язання керувався даними, які містяться у листі від 05.03.2019 № 8.25-027-1524/166-19, який не є належним доказом розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки в розумінні Закону № 1378-IV.

Вказана позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №805/2108/17-а.

Щодо ненадання позивачу до спірних рішень розрахунку податкового зобов`язання, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 206 Земельного кодексу України передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що плата за землю є обов`язковим платежем у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За змістом пункту 58.1 статті 58 ПК у разі коли сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов`язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов`язань платника податків; суму грошового зобов`язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення результатів господарської діяльності або від`ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов`язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов`язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов`язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов`язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Враховуючи викладене та обставини, встановлені при розгляді справи, слід зазначити, що відповідач має приймати рішення у спосіб визначений наведеними норами, тобто на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, який видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин та додавати до податкового повідомлення -рішення розрахунок податкового зобов`язання.

Разом з тим, докази на підтвердження виконання наведених правових норм відповідачем не надано, що свідчить про невиконання вказаного інструменту принципу правової визначеності.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Отже, на цій підставі суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Чернігівській області від 29.03.2019 № 3126-5106-2513, № 3127-5106-2513, № 3128-5106-2513 є протиправними і підлягають скасуванню, оскільки прийняті з порушенням процедури прийняття таких рішень.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно квитанцій від 29.03.2019 № 3126-5106-2513, № 3127-5106-2513, № 3128-5106-2513 позивачем сплачений судовий збір в розмірі 1358,07 грн., тому за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1358,07 грн.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області від 29.03.2019 № 3126-5106-2513, № 3127-5106-2513, № 3128-5106-2513.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1358,07 грн., сплачений відповідно до квитанцій від 12.06.2019 № 17 та від 24.06.2019 № 238.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду в строки, визначені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 39392183).

Повне судове рішення складено 10 вересня 2019 року.

Суддя І.І. Соломко