Рішення № 84132232, 06.09.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2019 року Чернігів Справа № 620/1716/19

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

судді Баргаміної Н.М.,

при секретарі Федорок К.С.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача 1 Мірошниченка О.В., представника відповідача 2 Супруна А.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_2 до Військової частини А 1815, Військової частини А 4583 про визнання протиправними та скасування наказів, стягнення незаконно утриманого грошового забезпечення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Військової частини А1815 (далі - відповідач 1), Військової частини А 4583 (далі - відповідач 2), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив визнати протиправними та скасувати пункт 1.24 наказу № 341 від 30.05.2018 «Про притягнення до обмеженої матеріальної відповідальності посадових осіб, які винні у незаконному списанні паливно-мастильних матеріалів, за результатами проведеного аудиту Північно-Східним територіальним управлінням внутрішнього аудиту у Військовій частині А1815», пункт 28 наказу № 703 від 07.07.2018 «Про результати службового розслідування по факту незаконного списання паливно-мастильних матеріалів, яке не підтверджене первинними документами», пункт 13 наказу № 877 від 02.08.2018 «Про результати службового розслідування по факту нестачі паливно-мастильних матеріалів, яке рахується за підрозділами Військової частини А1815»; стягнути з Військової частини А 1815 на користь позивача незаконно утримане грошове забезпечення, стягнуте в рахунок відшкодування нанесених державі збитків за пунктом 1.24 наказу № 341 від 30.05.2018, за пунктом 28 наказу № 703 від 07.07.2018, за пунктом 13 наказу № 877 від 02.08.2018.

В обґрунтування позовних вимог, позивачем зазначено, що оскаржувані пункти наказів є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки до матеріальної відповідальності може бути притягнуто військовослужбовця у разі заподіяння прямої дійсної шкоди, наявних з його боку протиправної поведінки та взаємозв`язку між діями військовослужбовця та заподіяною шкодою. Вказує, що аудит не містить жодних відомостей про те, що саме з вини позивача державі було завдано збитки у зв`язку з неналежним виконанням ним службових обов`язків щодо контролю за наявністю та законністю витрачання та списання пального.

Відповідач 1 подав відзив на позов, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позову, оскільки службовими розслідуваннями та аудитом Північно-Східного територіального управління внутрішнього аудиту встановлено нестачу матеріальних засобів у зв`язку з систематичним порушенням вимог нормативно-правових актів, а саме: не було фактично організовано належне ведення обліку та своєчасна подача встановлених форм звітних документів про рух пально-мастильних матеріалів, не було організовано здійснення контролю за наявністю пально-мастильних матеріалів, контроль за використанням військового майна за його цільовим призначенням. Вказує, що службовими розслідуваннями встановлено всі необхідні елементи для притягнення позивача до матеріальної відповідальності, а саме: пряма дійсна шкода у формі нестачі пально-мастильних матеріалів; протиправна поведінка; причинний зв`язок та наявність вини позивача у заподіянні шкоди. Вказує, службове розслідування було проведено у відповідності до вимог законодавства, чинного на момент проведення перевірки.

Відповідач 2 подав відзив на позов, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позову та пояснив, що за результатами аудиторського звіту при перевірці членами комісії по аудиту донесень та доданих до них дорожніх листів були встановлені факти, коли до донесень було додано дорожніх листів на списання ПММ на більшу кількість, ніж було списано згідно донесення. Тобто, було виявлено, що донесення при використанні ПММ та первинні документи, які б підтверджували дійсне списання ПММ, не відповідають фактичним даним донесення, яке було відпрацьовано позивачем. Наведене, на думку відповідача, сталося у зв`язку з неналежним виконанням позивачем службових обов`язків, обов`язків щодо збереження, обліку, перевірки військового майна, за що позивача і було притягнуто до повної матеріальної відповідальності.

Позивачем було подано відповідь на відзив відповідача 2, в якому зазначив, що аудит не містить жодних відомостей про те, що саме з вини позивача державі були завдано збитки у зв`язку з неналежним виконанням службових обов`язків щодо контролю за наявністю та законністю витрачання та списання пального. Вказує, що накази про притягнення його до матеріальної відповідальності було винесено з порушенням порядку їх винесення.

Відповідачем 2 було подано заперечення, в яких, зокрема, зазначив, що позивача було притягнуто до обмеженої відповідальності в розмірі 5866,00 грн. за неналежне виконання службових обов`язків.

Процесуальні дії у справі: ухвалою суду від 31.07.2019, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, в задоволенні клопотання відповідача 1 про залишення позову без розгляду було відмовлено; ухвалою суду від 31.07.2019, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, було залучено в якості другого відповідача Військову частину А 4583; ухвалою суду від 06.09.2019, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, в задоволенні клопотання відповідача 2 про залишення позову без розгляду було відмовлено.

Вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_2 проходить військову службу у Військовій частині А1815 з 16.11.2017, що підтверджується копією витягу з послужного списку та наказу від 16.11.2017 № 129 (т. 1 а.с. 5, 199).

Північно-східним територіальним управлінням внутрішнього аудиту Міністерства оборони України проведено аудит відповідності діяльності служби паливно-мастильних матеріалів військової частини А 1815 за період з 06.05.2015 по 28.02.2018, про що складено довідку від 26.04.2018 (т. 1 а.с. 200-208), в якій зафіксовано, що в ході перевірки документів на списання пального було встановлено порушення, а саме не підтверджено первинними документами використання пального (відсутні дорожні листи), номера яких зазначені в донесенні, як наслідок, встановлено незаконне списання пального АБ - 218020 літрів та ДП - 546605 літрів на загальну суму 20095592,00 грн., зокрема в зенітно-ракетному взводі механізованого батальйону було допущено безпідставне списання, яке не підтверджено дорожніми листами на наступну кількість пального: АБ - 580 літрів, ДП - 1310 літрів на загальну суму 49720,00 грн.

Командиром відділення зенітно-ракетного взводу механізованого батальйону ОСОБА_2 надано письмове пояснення, в якому пояснив, що всі дорожні листи, які підтверджують списання пального по донесенням здані в повному обсязі, більше дорожніх листів не має.

Також в ході аудиту було встановлено нестачу матеріальних засобів служби пально-мастильних матеріалів в підрозділах частини на загальну суму 6717032,49 грн., зокрема, встановлено нестачу матеріальних засобів в зенітно-ракетному взводі механізованого батальйону: А-80 - 2040 кг, А-76 форсаж - 80 кг, Аі-92-К5-Євро - 188 кг, А-80 АДЗ -1743 кг, А-80 євро 4-Е5 - 79 кг, ДП євро сорт С вид І (ДТ-3) - 43 кг, М- 40 - 228 кг, Олива АУ - 3 кг, Літол-24 - 2 кг, М 8 В1 - 8 кг, ГТЖ-22 м - 1 кг, М6з-10в - 135 кг, Нефрас С50-170 - 8 кг, ТАП-15в - 10 кг на загальну суму 77357,04 кг.

Стосовно нестачі позивач надав пояснення, в якому пояснити нестачу не зміг, так як посаду не прийняв, а тимчасово виконував обов`язки.

Так, за результатами проведеного аудиту Північно-Східним територіальним управлінням внутрішнього аудиту у Військовій частині А 1815, відповідачем 2 прийнято наказ від 30.05.2018 № 341, пунктом 1.24 якого за неналежне виконання вимог статей 11, 16, 58, 119, 120 частини І Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-ХІV, статті 3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», статей 2, 5, 6, 15, 16 «Положення про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.08.2000 № 1225, командира розвідувального відділення Військової частини А 1815 старшого прапорщика ОСОБА_2 , колишнього командира відділення зенітно-ракетного взводу механізованого батальйону, притягнуто до матеріальної відповідальності у розмірі 5866,00 грн. (обмеженої матеріальної відповідальності згідно п.1 наказу) (т. 2 а.с. 37-64).

В подальшому, на підставі рапорту т.в.о. начальника служби ПММ ОСОБА_3 від 22.06.2018 № 633 наказом командира Військової частини А1815 від 22.06.2018 № 1194 «Про призначення службового розслідування» призначено додаткове службове розслідування по факту незаконного (безпідставного) списання паливно-мастильних матеріалів, яке не підтверджене первинними документами (т. 1 а.с. 210, 211).

Результати розслідування оформлено актом службового розслідування, який був затверджений командиром Військової частини А1815 (т. 1 а.с. 213-229).

Пунктом 28 наказу командира Військової частини А 1815 від 07.07.2018 № 703 «Про результати службового розслідування по факту незаконного списання пально-мастильних матеріалів, яке не підтверджене первинними документами» за порушення вимог статей 11, 16, 58, 119, 120 частини І Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», статті 3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», статей 2, 5, 6, 15, 16 Положення про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.08.2000 № 1225, пункту 6.4 Порядку списання військового майна у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 12.01.2015 № 17 позивача відповідно до пункту 13 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду заподіяну державі, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 № 243/95, притягнуто до повної матеріальної відповідальності в розмірі 9794,00 грн. (т. 1 а.с. 231-243).

Також, наказом командира Військової частини А1815 від 09.07.2018 № 1328 «Про перепризначення проведення службового розслідування» було призначено службове розслідування по факту нестачі пального та мастильних матеріалів в підрозділах військової частини (а.с. 244-245).

За результатами службового розслідування складено акт, затверджений командиром Військової частини А1815 (т. 1 а.с. 246-257), а також, враховуючи результати службового розслідування, командиром Військової частини А1815 прийнято наказ від 02.08.2018 № 877, пунктом 13 якого за порушення вимог статей 11, 16, 58, 119, 120 частини І Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-ХІV, статті 3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», статей 2, 5, 6, 15, 16 «Положення про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.08.2000 № 1225, пункту 6.4 Порядку списання військового майна у Збройних Силах України затвердженого наказом Міністерства оборони України від 12.01.215 № 17 позивача відповідно до пункту 13 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду заподіяну державі, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 № 243/95, притягнуто до повної матеріальної відповідальності в розмірі 77357,04 грн. (т. 2 а.с. 10-18).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 3 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-ХІV (далі - Статут), порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються законами України, положеннями про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 9 Статуту визначено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України, покладає на військовослужбовців, зокрема, обов`язок знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.

В силу статті 16 Статуту кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Відповідальність військовослужбовців закріплюється статтями 26, 27 Статуту, відповідно до яких, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення.

Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затверджене Постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 №243/95-ВР (далі - Положення № 243/95), визначає підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов`язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов`язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами.

Пунктом 2 Положення №243/95 визначено, що відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, заподіяна розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів (далі - військові частини) для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати.

Відповідно до пункту 3 Положення № 243/95 військовослужбовці і призвані на збори військовозобов`язані несуть матеріальну відповідальність за наявності: заподіяння прямої дійсної шкоди; протиправної їх поведінки; причинного зв`язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди; вини у заподіянні шкоди. Протиправною визнається така поведінка (дія чи бездіяльність) військовослужбовця або призваного на збори військовозобов`язаного, коли він не виконує (недбало виконує) свої службові обов`язки. Військовослужбовець або призваний на збори військовозобов`язаний визнається винним у заподіяній шкоди, якщо протиправне діяння вчинене ним умисно чи з необережності.

Залежно від того, навмисно чи з необережності заподіяно шкоду, а також з урахуванням суспільної небезпечності дії (бездіяльності) винної особи та обставин, за яких заподіяно шкоду, і вартості майна до військовослужбовців і призваних на збори військовозобов`язаних застосовується повна або обмежена матеріальна відповідальність (пункт 8 Положення № 243/95).

Так, абзацом другим пункту 17 Положення № 243/95 передбачено, що у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди командир (начальник) військової частини призначає розслідування для встановлення причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.

Розслідування призначається письмовим розпорядженням командира (начальника) військової частини, який має право прийняти рішення про притягнення військовослужбовця і призваного на збори військовозобов`язаного до матеріальної відповідальності (пункт 18 Положення № 243/95).

В силу вимог пункту 19 Положення № 243/95 розслідуванням повинно бути встановлено: в чому полягає матеріальна шкода та яка її вартісна оцінка; якими конкретно неправомірними діями військовослужбовця або призваного на збори військовозобов`язаного заподіяно шкоду, вимоги яких законів, військових статутів, порадників, інструкцій та інших нормативних актів при цьому було порушено; умисно чи з необережності та з якою метою заподіяно шкоду; чи заподіяно шкоду винною особою під час виконання службових обов`язків; ступінь вини кожного у разі заподіяння шкоди кількома особами; умови та причини, що сприяли заподіянню шкоди, та її наслідки.

Відповідно до пункту 21 Положення № 243/95, у висновку розслідування викладаються факти, встановлені відповідно до вимог пунктів 3 і 19 цього Положення, та пропозиції про притягнення винної особи (винних осіб) до обмеженої, повної чи підвищеної матеріальної відповідальності, а в разі необхідності - обґрунтування можливості зменшення суми, що підлягає стягненню з винного для відшкодування заподіяної шкоди.

Згідно пункту 23 Положення № 243/95 командир (начальник) військової частини після розгляду матеріалів розслідування зобов`язаний особисто провести бесіду з військовослужбовцем або призваним на збори військовозобов`язаним, який притягається до матеріальної відповідальності. Якщо вину військовослужбовця або призваного на збори військовозобов`язаного повністю доведено, командир (начальник) військової частини не пізніш як у місячний термін з дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення до матеріальної відповідальності винної особи з зазначенням розміру суми, що підлягає стягненню.

Матеріальна відповідальність не настає у випадках: коли заподіяна шкода є наслідком дії непереборної сили; невстановлення винної особи; смерті винної особи; коли шкоду заподіяно внаслідок виконання наказу старшого начальника, або виправданого в конкретних умовах службового ризику, або правомірних дій (пункт 37 Положення № 243/95).

Разом з тим, абзацом четвертим пункту 17 Положення № 243/95 передбачено, що розслідування не проводиться, якщо причини, розмір шкоди та винних осіб встановлено в ході ревізії (перевірки), інвентаризації, дізнання, попереднього слідства або судом. За висновками ревізії (перевірки), інвентаризації, дізнання, попереднього слідства або суду командир (начальник) військової частини в п`ятиденний термін з дня одержання такого висновку видає наказ про стягнення з винної особи відповідної суми.

Як вбачається зі змісту наказу командувача військ оперативного командування «Північ» (Військова частина А4583), підставою притягнення позивача до матеріальної відповідальності зазначено безпідставне списання, яке не підтверджено дорожніми листами, пального АБ - 580 літрів на загальну суму 15660,00 грн.

В описовій частині спірного наказу, зазначено наступне:

- в порушення вимог статей 11, 16, 58, 111, 112, 119, 120 частини І Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-ХІV, не було фактично організовано належне ведення обліку та своєчасна подача встановлених форм звітних документів про рух пально-мастильних матеріалів, не було фактично організовано здійснення щомісячного контролю (для командирів рот) та контролю «один раз в два тижні» (для командирів взводів) за наявністю пально-мастильних матеріалів та правильним застосуванням техніки;

- в порушення вимог статей 2, 5, 6, 15, 16 «Положення про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 серпня 2000 року № 1225, не здійснювався контроль за використанням підлеглими водіями військового майна (пально-мастильних матеріалів, військової техніки) у відповідності до нормативно-правових актів та нормативних документів Міністерства оборони України, не здійснювався дієвий контроль за списанням пального за дорожніми листами;

- в порушення вимог статті 3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» був відсутній контроль за використанням військового майна (пально-мастильних матеріалів, військової техніки ) за його законним, цільовим (функціональним) призначенням.

Отже, з наведеного вбачається, що вина осіб, винних у незаконному списанні пально-мастильних матеріалів, серед яких є позивач, встановлена за результатами проведеного аудиту Північно-Східним територіальним управлінням внутрішнього аудиту у Військовій частині А 1815.

Так, згідно довідки від 26.04.2018 Північно-східним територіальним управлінням внутрішнього аудиту Міністерства оборони України проведено аудит відповідності діяльності служби паливно-мастильних матеріалів військової частини А 1815 за період з 06.05.2015 по 28.02.2018, водночас згідно наказу командира Військової частини А1815 № 90 від 12.04.2018 позивача допущено до вакантної посади командира зенітно-ракетного взводу механізованого батальйону Військової частини А 1815 з 01.03.2018 (т. 1 а.с. 209).

Також варто звернути увагу, що згідно листа від 19.07.2018 № 116/10/2/1/334 т.в.о. начальника тилу логістики Командування Сухопутних військ Збройних Сил України (Військова частина А 0105) позивачу повідомлено, що його причетність до скоєння неправомірних дій щодо списання пального з обліку військової частини визначено у зв`язку з неуважним вивченням матеріалів службового розслідування посадовими особами Військової частини А 4583 та із-за несвоєчасного надання копій (витягів) наданих ОСОБА_2 документів щодо призначення (прийому) останньої посади (т. 1 а.с. 158).

В матеріалах справи, також, відсутні будь-які факти про те, що саме з вини позивача державі було завдано збитки, у зв`язку з неналежним виконанням ним службових обов`язків щодо контролю за наявністю та законністю витрачання і списанням пального.

Суд вважає, що відповідачем 2 не доведено заподіяння саме позивачем шкоди через його протиправну поведінку у вигляді не виконання (неналежного виконання) службових обов`язків, не встановлено вину позивача та причинний зв`язок між його протиправною поведінкою і настанням шкоди, не взято до уваги період перебування позивача на посаді командира зенітно-ракетного взводу механізованого батальйону Військової частини А 1815.

Суд зазначає, що оскільки в даному випадку йдеться про застосування юридичної відповідальності, то відповідачем 2 мав би бути доведений склад правопорушення.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що відповідачем 2 було порушено процедуру притягнення позивача до матеріальної відповідальності, що свідчить про невідповідність пункту 1.24 наказу № 341 від 30.05.2018 вимогам Положення № 243/95-ВР. Відтак, підстави для притягнення позивача до матеріальної відповідальності відсутні.

Щодо визнання протиправними та скасування пункту 28 наказу № 703 від 07.07.2018 та пункту 13 наказу № 877 від 02.08.2018, то суд також вважає за необхідне зазначити наступне.

Механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України визначає Порядок, затверджений наказом Міністерства оборони України 21.11.2017 № 608, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за № 1503/31371 (далі - Порядок, у редакції, чинній на момент проведення службового розслідування).

Так, пунктом 1 Розділу ІІ Порядку визначено, що службове розслідування призначається у разі, якщо за характером вчиненого правопорушення на військовослужбовця буде накладено дисциплінарне стягнення, застосування якого призведе до позбавлення військовослужбовця премії повністю або частково, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, накладення дисциплінарного стягнення, внаслідок чого військовослужбовець буде понижений у посаді, понижений у військовому званні, позбавлений військового звання, звільнений з військової служби.

Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.

Відповідно до пункту 3 Розділу ІІ Порядку службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення.

Рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. Інші посадові (службові) особи у разі необхідності звертаються за підпорядкованістю з клопотанням про призначення службового розслідування (пункт 1 Розділу ІІІ Порядку).

Відповідно до пункту 3 Розділу ІІІ Порядку службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).

Згідно із пунктом 1 Розділу V Порядку за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.

Відповідно до пункту 3 Розділу V Порядку, в описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв`язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв`язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.

В свою чергу, пунктом 7 Розділу І Порядку встановлено, що службове розслідування за фактами заподіяння державі матеріальної шкоди проводиться з дотриманням вимог Постанови Верховної Ради України від 23.06.1995 № 243/95-ВР «Про затвердження Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі».

Аналіз наведених норм свідчить про те, що до матеріальної відповідальності може бути притягнено військовослужбовця, у разі заподіяння прямої дійсної шкоди, наявної з його боку протиправної поведінки та наявності взаємозв`язку між діями військовослужбовця та заподіяною шкодою.

Отже чітко визначено, що необхідно встановити вину в діях саме того військовослужбовця, що притягується до матеріальної відповідальності.

Як вбачається з наказів командира Військової частини А1815 № 703 від 07.07.2018 та № 877 від 02.08.2018, підставою для висновків відповідача про заподіяння позивачем матеріальної шкоди державі в особі Військової частини А 1815 було зроблено фактично за наслідками проведеного аудиту Північно-Східним територіальним управлінням внутрішнього аудиту у Військовій частині А 1815.

Водночас, довідка про проведений аудит та акти службових розслідувань, що були затверджені командиром Військової частини А 1815, не містять жодних посилань на фактичні обставини, що свідчать про те, що саме позивач здійснив розтрату пального та пально-мастильних матеріалів, не містять можливих мети та мотиву вчиненого позивачем правопорушення, внаслідок якого державі було завдано шкоди.

В спірних наказах, виданих відповідачем 1, також не наведено фактів та доказів неналежного виконання саме позивачем службових обов`язків, не зазначено, які саме дії позивача призвели до виникнення незаконного списання пально-мастильних матеріалів.

Як акти службового розслідування, так і накази командира Військової частини А1815 № 703 від 07.07.2018 та № 877 від 02.08.2018 містять аналогічні посилання на обставини, зафіксовані у аудиті Північно-Східного територіального управління внутрішнього аудиту.

Крім того, суд зазначає, що повна матеріальна відповідальність військовослужбовців, настає тільки якщо військовослужбовці умисно знищили, пошкодили, зіпсували, здійснили розкрадання або незаконне витрачання військового майна.

Таким чином ані аудитом, ані службовими розслідуваннями не підтверджено умисної вини саме позивача у втраті військового майна.

Також, суд зважає на те, що аудит Північно-Східного територіального управління внутрішнього аудиту було завершено 26.04.2018, яким фактично було встановлено порушення у вигляді завданої матеріальної шкоди майну Військової частини А 1815.

Водночас, службові розслідування у Військовій частині А 1815 були завершені наказами № 703 від 07.07.2018 та № 877 від 02.08.2018.

Отже, під час проведення службових розслідувань відповідачем не було дотримано вимог абзацу третього пункту 17 Положення № 243/95, який передбачає, що розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня виявлення шкоди. У необхідних випадках цей термін може бути продовжено вищим за підлеглістю командиром (начальником), але не більш як на один місяць.

З огляду на наведене вище, та враховуючи протиправність висновків відповідача 1 про притягнення позивача до відповідальності, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування пункту 28 наказу № 703 від 07.07.2018 «Про результати службового розслідування по факту незаконного списання паливно-мастильних матеріалів, яке не підтверджене первинними документами» та пункту 13 наказу № 877 від 02.08.2018 «Про результати службового розслідування по факту нестачі паливно-мастильних матеріалів, яке рахується за підрозділами Військової частини А1815» підлягають задоволенню, оскільки винесені без урахування усіх обставин, що мають значення для їх прийняття, не на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що наданий чинним законодавством України.

Також, як вбачається із довідки Військової частини А1815 від 03.09.2019 № 629 на виконання оскаржуваних позивачем наказів з грошового забезпечення ОСОБА_2 було утримано кошти в сумі 32210,41 грн.

Оскільки таке утримання є похідним від виконання Військовою частиною А1815 пункту 1.24 наказу № 341 від 30.05.2018, пункту 28 наказу № 703 від 07.07.2018, пункту 13 наказу № 877 від 02.08.2018, які визнано судом протиправними та скасовано, то і таке утримання є неправомірним.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність відновлення порушеного права позивача шляхом стягнення з Військової частини А 1815 на користь ОСОБА_2 незаконно утриманого грошового забезпечення в розмірі 32210,41 грн., стягнутого в рахунок відшкодування нанесених державі збитків за пунктом 1.24 наказу № 341 від 30.05.2018, за пунктом 28 наказу № 703 від 07.07.2018, за пунктом 13 наказу № 877 від 02.08.2018.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_2 необхідно задовольнити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини А 1815 (вул. Танкистів, с. Гончарівське, Чернігівський район, Чернігівська область, 15558, код ЄДРПОУ 07880688), Військової частини А 4583 (вул. Шевченка, 57, м. Чернігів, 14030, код ЄДРПОУ 26616313) про визнання протиправними та скасування наказів, стягнення незаконно утриманого грошового забезпечення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати пункт 1.24 наказу Військової частини А 4583 № 341 від 30.05.2018 «Про притягнення до обмеженої матеріальної відповідальності посадових осіб, які винні у незаконному списанні паливно-мастильних матеріалів, за результатами проведеного аудиту Північно-Східним територіальним управлінням внутрішнього аудиту у Військовій частині А1815».

Визнати протиправним та скасувати пункт 28 наказу Військової частини А 1815 № 703 від 07.07.2018 «Про результати службового розслідування по факту незаконного списання паливно-мастильних матеріалів, яке не підтверджене первинними документами».

Визнати протиправним та скасувати пункт 13 наказу Військової частини А 1815 № 877 від 02.08.2018 «Про результати службового розслідування по факту нестачі паливно-мастильних матеріалів, яке рахується за підрозділами Військової частини А1815».

Стягнути з Військової частини А 1815 на користь ОСОБА_2 незаконно утримане грошове забезпечення в розмірі 32210,41 грн., стягнуте в рахунок відшкодування нанесених державі збитків за пунктом 1.24 наказу № 341 від 30.05.2018, за пунктом 28 наказу № 703 від 07.07.2018, за пунктом 13 наказу № 877 від 02.08.2018.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 09.09.2019.

Суддя Н.М. Баргаміна