Рішення № 84132213, 29.08.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2019 року справа № 703/936/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді: Тимошенко В.П.,

за участю секретаря судового засідання Остроушко Л.І.,

представника позивача - Лазебник Р.Р. (за довіреністю),

представника відповідача - Медухи В.В. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в м. Черкаси адміністративну справу за позовом акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Смілянський електромеханічний завод" до Управління Держпраці у Черкаській області про визнання протиправними та скасування постанови і припису,

встановив:

11 березня 2019 року до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області надійшов позов акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Смілянський електромеханічний завод" до Управління Держпраці у Черкаській області, в якому позивач просить (з врахуванням заяви про зміну предмета позову):

1) визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу №ЧК 110/374/АВ/П/ПТ/МГ/ІП-ФС-082 від 28.02.2019;

2) визнати протиправним та скасувати припис про усунення виявлених порушень №110/374/АВ/П управління Держпраці у Черкаській області від 21.02.2019 в частині допущення випадків недотримання розміру мінімальної заробітної плати.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що у січня 2019 року відповідачем було проведено інспекційне відвідування на предмет дотримання позивачем законодавства про працю, за результатами якого був складений акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю, на підставі якого були винесені оскаржувані припис та постанова про накладення штрафу. Оскаржуваною постановою на позивача накладено штраф у сумі 166920,00 грн. за порушення статті 95 КЗпП України та ст. 12 Закону України «Про оплату праці», а саме при нарахуванні заробітної плати допускаються випадки недотримання розміру мінімальної заробітної плати. Так, у травні 2018 проведено нарахування та виплату заробітної плати працівникам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 за фактично відпрацьований час в розмірі менше мінімальної заробітної плати визначеної державою.

Позивач стверджує, що підприємство нарахувало та виплатило працівникам ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та у вересні 2018 року працівнику ОСОБА_5 за фактично відпрацьований час в розмірі не менше мінімальної заробітної плати визначеної державою, відтак, позивачем дотримано мінімальні державні гарантії в оплаті праці, що виключає відповідальність за абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 07.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами загального позовного провадження з повідомлення учасників справи.

Ухвалою від 15.05.2019 клопотання акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Смілянський електромеханічний завод" про вжиття заходів забезпечення позову у справі №703/936/19 повернуто позивачу без розгляду.

Відповідач у встановлений судом термін надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю, мотивуючи це тим, що проведення контролюючого заходу інспекторами праці встановлено, що при нарахуванні заробітної плати у АТ "Науково-виробниче підприємство "Смілянський електромеханічний завод" допускаються випадки недотримання розміру мінімальної заробітної плати. Згідно ч. 5 ст. 3-1 Закону України «Про оплату праці», при невиконанні працівником у повному обсязі місячної (годинної) норми праці мінімальна заробітна плата виплачується пропорційно до виконаної норми праці.

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 27.12.2017 № 2993/0/101-17 "Щодо виплати працівникові окладу (місячної тарифної ставки) у випадку, коли ним не відпрацьовано місячну норму праці" якщо працівником виконано місячну норму праці, то йому мають нарахувати оклад, якщо працівником відпрацьовано неповний місяць чи не виконано норму праці, то оклад нараховується пропорційно виконаній нормі праці (часу). При цьому, якщо відпрацьовано замість 20 робочих днів 15 днів тощо, то оплата провадиться виходячи із денного заробітку працівника та кількості відпрацьованих ним робочих днів місяця. Таким чином, працівникам ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , яким встановлений оклад 2 702 грн., 2 321 грн. та 2 679 грн відповідно, розрахунок заробітної плати повинен бути проведений виходячи з денного заробітку. Натомість, позивачем розрахунок проведено виходячи з годинного заробітку, у зв`язку з чим розмір нарахованої заробітної плати вказаним трьом працівникам у травні 2018 року був меншим, ніж встановлено законом.

04.06.2019 представником позивача подано до суду відповідь на відзив, в якому просить позов задовольнити повністю.

07.06.2019 представником відповідача подано до суду заперечення на відповідь на відзив, в якому просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою від 12.08.2019 прийняти заяву позивача про зміну предмету позову від 04.06.2019 (вх. 13808/19) до розгляду.

15.08.2019 відповідач надав до суду відзив на уточнення предмету позову, в якому просив відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала та просила відмовити у його задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив таке.

Згідно з наказом Управління Держпраці у Черкаській області від 25.01.2019 №106-Н "Про проведення інспекційного відвідування" призначено у період з 28.01.2019 до 08.02.02019 позаплановий захід (інспекційне відвідування) з оформлення трудових відносин, робочого часу, оплати праці у ПАТ «НВП «Смілянський електромеханічний завод».

На підставі вказаного наказу, відповідачем видано направлення від 25.01.2019 №106 на проведення перевірки ПАТ «НВП «Смілянський електромеханічний завод».

За наслідками інспекційного відвідування складено акт №ЧК-110/374/АВ від 06.02.2019 (далі - акт інспекційного відвідування), в розділі ІІІ «Опис виявлених порушень» одним із порушень (на підставі якого винесено оскаржувану постанову) зазначено про порушення ст. 95 КЗпП, ст. 12 Закону України «Про оплату праці», а саме при нарахуванні заробітної плати допускаються випадки недотримання розміру мінімальної заробітної плати. Так, у травні 2018 проведено нарахування та виплату заробітної плати працівникам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 за фактично відпрацьований час в розмірі менше мінімальної заробітної плати визначеної державою. Таким чином вищезазначеним працівникам недотримано мінімальних державних гарантій в частині нарахування мінімальної заробітної плати, не менше гарантованого державою.

21.02.2019 інспекторами праці на підставі пункту 27 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295, винесено припис №110/374/АВ//АВ/П про усунення виявлених порушень до 06.03.2019.

Також на підставі акта інспекційного відвідування, відповідачем складено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЧК-110/374/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-082 від 28.02.2019, якою за порушення законодавства про працю, керуючись ст. 259 КЗпП України, на підставі абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України на АТ «Науково-виробниче підприємство «Смілянський електромеханічний завод» накладено штраф у розмірі 166920,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним приписом та постановою відповідача про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з такого.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 №877-V (далі - Закон №877-V).

Як зазначено у статті 1 Закону №877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Частиною четвертою статті 2 Закону №877-V визначено, що заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону (частина 5 статті 2 Закону №877-V).

Відповідно до положень статті 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 (далі - Положення №96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України Кабінет Міністрів України постановою від 26.04.2017 №295 затвердив Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок №295), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю.

Згідно з пунктом 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань.

Інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад, посадовими обов`язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (пункт 3 Порядку №295).

Відповідно до підпункту 1 пункту 5 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю.

Про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню (пункт 8 Порядку №295). Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення (пункт 9 Порядку №295).

За результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення (пункт 19 Порядку №295).

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування (пункт 20 Порядку №295).

Згідно з пунктом 23, 24 Порядку №295 припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування. Припис вноситься об`єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду. У приписі зазначається строк для усунення виявлених порушень.

У разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності (пункт 27 Порядку №295).

У разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються (пункт 28 Порядку №295).

Заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування (пункт 29 Порядку №295).

Як встановлено судом із матеріалів справи, у акті інспекційного відвідування №ЧК-110/374/АВ від 06.02.2019, в розділі ІІІ «Опис виявлених порушень», одним із порушень (на підставі якого винесено оскаржувану постанову) зазначено про порушення позивачем вимог ст. 95 КЗпП, ст. 12 Закону України «Про оплату праці», а саме при нарахуванні заробітної плати допускаються випадки недотримання розміру мінімальної заробітної плати, зокрема: у травні 2018 проведено нарахування та виплату заробітної плати працівникам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 за фактично відпрацьований час в розмірі менше мінімальної заробітної плати визначеної державою. Таким чином вищезазначеним працівникам недотримано мінімальних державних гарантій в частині нарахування мінімальної заробітної плати, не менше гарантованого державою.

Статтею 30 ч.2 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про оплату праці» розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати.

При обчисленні розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру не враховуються доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров`я, за роботу в нічний та надурочний час, роз`їзний характер робіт, премії до святкових і ювілейних дат.

Якщо нарахована заробітна плата працівника, який виконав місячну норму праці, є нижчою за законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, роботодавець проводить доплату до рівня мінімальної заробітної плати, яка виплачується щомісячно одночасно з виплатою заробітної плати.

Якщо розмір заробітної плати у зв`язку з періодичністю виплати її складових є нижчим за розмір мінімальної заробітної плати, проводиться доплата до рівня мінімальної заробітної плати.

У разі укладення трудового договору про роботу на умовах неповного робочого часу, а також при невиконанні працівником у повному обсязі місячної (годинної) норми праці мінімальна заробітна плата виплачується пропорційно до виконаної норми праці.

Мінімальна заробітна плата у погодинному розмірі застосовується на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та у фізичних осіб, які використовують найману працю, у разі застосування погодинної оплати праці.

Відповідно до частини другої статті 12 Закону України «Про оплату праці» норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.

Розмір мінімальної заробітної плати визначається з урахуванням потреб працівників та їх сімей, вартісної величини достатнього для забезпечення нормального функціонування організму працездатної людини, збереження її здоров`я набору продуктів харчування, мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості, а також загального рівня середньої заробітної плати, продуктивності праці та рівня зайнятості (стаття 9 Закону України «Про оплату праці»).

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про оплату праці» системами оплати праці є тарифна та інші системи, що формуються на оцінках складності виконуваних робіт і кваліфікації працівників.

Тарифна система оплати праці включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і професійні стандарти (кваліфікаційні характеристики).

Тарифна система оплати праці використовується при розподілі робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою для формування та диференціації розмірів заробітної плати.

Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі тарифної ставки робітника першого розряду та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

Статтею 2 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що на основі соціальних стандартів визначаються розміри основних соціальних гарантій: мінімальних розмірів заробітної плати та пенсії за віком, інших видів соціальних виплат і допомоги.

Мінімальні розміри ставок (окладів) заробітної плати, як мінімальні гарантії в оплаті праці, визначаються генеральною угодою (стаття 11 Закону України «Про оплату праці»).

Водночас, статтею 95 КЗпП України визначено, що мінімальна заробітна плата це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт). Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб. Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018» мінімальна заробітна плата становить:

у місячному розмірі: з 1 січня - 3723 гривні;

у погодинному розмірі: з 1 січня - 22,41 гривні.

Судом встановлено, що на підприємстві ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 ОСОБА_7 та ОСОБА_5 встановлено погодинну оплату праці, що підтверджується розрахунковими листами (а.с.35-39) та наказом (розпорядженням) №К-1543 від 19.09.2018 про прийняття на роботу ОСОБА_5 (а.с.34).

Під час судового розгляду встановлено, що згідно з табелями згідно табелю обліку робочого часу за травень місяць 2018 року, ОСОБА_3 дійсно відпрацювала 13 робочих днів, однак фактично відпрацювала при цьому 94,51 год., отже, з рахуванням приписів статті 50 КЗпП України, нею відпрацьовано 11,81 дні (94,51 год./ 8 (нормальна тривалість робочого дня) = 11,81 дні).

З огляду на те, що ОСОБА_3 у травні місяці 2018 року нараховано 2119,64 грн., розмір її денної заробітної плати складав: 2119,64/11,81 = 179,47 грн., що не є нижчим встановленого законом розміру денної заробітної плати (177,28 грн.).

Крім того, згідно табелю обліку робочого часу за травень місяць 2018 року, працівник ОСОБА_4 виходила на роботу 12 днів, однак відпрацювала при цьому 84,00 год., отже, з урахуванням приписів статті 50 КЗпП України, нею фактично відпрацьовано 10,5 дні (84 год./8 (нормальна тривалість робочого дня) = 10,5 дні).

З огляду на те, що ОСОБА_4 у травні місяці 2018 року нараховано 1883,93 грн., розмір її денної заробітної плати складав: 1883,93/10,5 = 179,42 грн., що не є нижчим встановленого законом розміру денної заробітної плати (177,28 грн).

Також, згідно табелю обліку робочого часу за травень місяць 2018 року, працівник ОСОБА_7 виходила на роботу 16 днів, однак відпрацювала при цьому 115,50 год., отже, з урахуванням приписів статті 50 КЗпП України, нею відпрацьовано (115,50/8 (нормальна тривалість робочого дня) = 14,43 дні).

З огляду на те, що ОСОБА_7 у травні місяці 2018 року нараховано 2590,40 грн., розмір її денної заробітної плати складав: 2590,40/14,43 = 179,51 грн, що не є нижчим встановленого законом розміру денної заробітної плати (177,28 грн.).

У відповідності до табелю обліку робочого часу за вересень місяць 2018 року, працівник ОСОБА_5 виходила на роботу 7 днів, однак відпрацювала при цьому 49,35 год., отже, з урахуванням приписів статті 50 КЗпП України, нею відпрацьовано 6,17 днів (49,35/8 (нормальна тривалість робочого дня) = 6,17 днів).

З огляду на те, що ОСОБА_5 у вересні місяці 2018 року нараховано 853,01 грн., а у жовтні місяці було проведено доплату до мінімальної заробітної плати у розмірі 328,11 грн, розмір її денної заробітної плати складав: (853,01+328,11) / 6,17 днів = 191,42 грн., що не є нижчим встановленого законом розміру денної заробітної плати (186,15 грн.).

На підставі вищевикладених обставин, суд дійшов висновку що позивачем у відповідності до вимог трудового законодавства України правомірно було нараховано вказаним працівникам заробітної плати за фактично відпрацьований час, відтак, відповідачем не доведено порушення позивачем положень ст. 95 КЗпП України, у зв`язку з чим суд дійшов висновку визнати протиправними та скасувати постанову Управління Держпраці у Черкаській області від 28.02.2019 №ЧК 110/374/АВ/П/ПТ/МГ/ІП-ФС-082 про накладення штрафу у розмірі 166920 грн. та припис від 21.02.2019 №110/374/АВ/П про усунення виявлених порушень.

Вирішуючи питання про оплату вказаним працівникам за відпрацьований час у розмірі меншому, ніж мінімальна заробітна плата, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи вчинені вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатись на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних причин.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, судові витрати позивача по сплаті судового збору підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6, 9, 14, 241-246, 255, 295, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Смілянський електромеханічний завод" задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Черкаській області від 28.02.2019 №ЧК 110/374/АВ/П/ПТ/МГ/ІП-ФС-082 про накладення штрафу у розмірі 166920 грн.

Визнати протиправним та скасувати припис Управління Держпраці у Черкаській області від 21.02.2019 №110/374/АВ/П про усунення виявлених порушень.

Стягнути з бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Черкаській області (20300, м. Черкаси, вул. Шевченка, 205, код ЄДРПОУ 39881228) на користь акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Смілянський електромеханічний завод" (20705, Черкаська область, м. Сміла, вул. Коробейника, 1, код ЄДРПОУ 30147563) судовий збір у розмірі 4424 (чотири тисячі чотириста двадцять чотири) грн 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 09.09.2019.

Суддя В.П. Тимошенко