Рішення № 84132145, 10.09.2019, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/2461/19

РІШЕННЯ

іменем України

10 вересня 2019 рокум. Хмельницький Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Петричковича А.І. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом від 01.02.2018, в якому просить: 1) визнати протиправним та скасувати рішення комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 3 від 31 січня 2019 року; 2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), дострокову пенсію за віком на підставі пункту 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 02 листопада 2018 року.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що проходила військову службу у якості медичної сестри та була учасником бойових дій у складі обмеженого контингенту радянських військ в демократичній республіці Афганістан у військовій частині - польова пошта 99427, умовне найменування в/ч пп 99427, яке належало 710 військово-польовому госпіталю, який приймав участь у бойових діях на території демократичної республіки Афганістан в м. Кандагар з 05 лютого 1980 року по 30 липня 1988 року. 02 листопада 2018 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою щодо призначення дострокової пенсії за віком як учаснику бойових дій, однак листом ГУ ПФУ в Хмельницькій області № 4546/03 від 11 лютого 2019 року повідомлено, що відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Зазначає, що норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини та фактичні обставини свідчить про підтвердження її статусу військовослужбовця-учасника бойових дій, а тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 31 січня 2019 року № 3 про відмову в призначенні пенсії за віком згідно статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є необгрунтованим та незаконним.

Ухвалою суду від 13.08.2019 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

28.08.2019 до суду поступив відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що згідно записів військового квитка НК № 5262353 від 04.11.1985 ОСОБА_1 військову службу не проходила. Оскільки позивачем не надано документів які визначають її статус як військовослужбовця підстав для призначення дострокової пенсії за віком згідно пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-VI від 09.07.2003 немає. Також, просить провести розгляд справи в судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін (арк. спр. 84-85).

Ухвалою від 02.09.2019 залишено без задоволення клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін (арк. спр. 89-90).

З`ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог, так і заперечень, та оцінивши докази, суд прийшов до таких висновків, враховуючи наступне.

Відповідно до дубліката посвідчення серії НОМЕР_2 виданого 12.11.2018, ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (арк. спр. 5).

Довідкою Старокостянтинівського об`єднаного міського військового комісаріату №207 від 02.11.2018 (далі - Довідка №207) стверджено, що ОСОБА_1 перебувала в складі діючої армії в період бойових дій (в тому числі під час виконання інтернаціонального обов`язку, перебування в партизанських загонах і з`єднаннях) в ДР Афганістан в період з 08.1987 року по 07.1998 року в складі військової частини п/п 99427 (арк. спр. 76).

Записами Трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 (далі - Трудова книжка) стверджено, що ОСОБА_1 працювала на посаді медсестри у період з 27.08.1987 по 31.07.1988 у військовій частині. Згідно із записом №6 від 31.07.1988: "Уволена по ст.33 п.1 КЗОТ РСФСР по ликвидации предприятия" (арк. спр. 28-34).

02.11.2018 позивач звернулася до пенсійного органу із заявою, в якій просила призначити пенсію за віком, УБД (арк. спр. 61-63).

Рішенням відділу з питань призначення та перерахунку пенсій №14 Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 3 від 01.01.2019 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком згідно ст. 115 ч. 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з відсутністю документів для визначення права в призначенні пенсії (арк. спр. 49).

Листом від 11.02.2019 №4546/03 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повідомило позивача, що згідно записів трудової книжки вона працювала медичною сестрою у військовій частині польова пошта 99427. Будь-які документи, які визначають Ваш статус як військовослужбовця для призначення пенсії Ви не надали. Згідно записів військового квитка НК № 5262353 від 04.11.1985 військову службу Ви не проходили (арк. спр. 12).

Архівною довідкою центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації №7/1/1/16387 від 28.03.2019 (далі - Довідка №7/1/1/16387) стверджено, що службовець радянської армії ОСОБА_2 працювала в в/ч пп 99427 в період з 07.09.1987 по (дата не вказана, наказ №209 від 27.07.1988 про звільнення) на посаді "мед. сестри 1 и.о." по ст. 33 п.1 КЗОТ РСФСР - ліквідація підприємства (арк. спр. 21).

Отже, позивач працювала медичною сестрою у військовій частині, яка знаходилась в ДР Афганістан у період з 27.08.1987 по 31.07.1988, і була звільнена по ст. 33 п.1 КЗОТ РСФСР у зв`язку з ліквідацією підприємства.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV), право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 20 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів і військовозобов`язаних, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", відповідно до абзаців шостого і сьомого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону, а також абзацу восьмого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Згідно з ст. 5, 6 Закону СРСР «Про загальний військовий обов`язок» від 12.07.1967 №1950-VІІ (далі - Закон №1950-VІІ), який був чинним на час перебування позивача в Демократичній республіці Афганістан, військова служба складається з дійсної військової служби в запасі Збройних Сил СРСР. Громадяни, які перебувають на дійсній військовій службі, іменуються військовослужбовцями, а ті, що перебувають у запасі - військовозобов`язаними.

За правилами ст. 7-9 Закону №1950-VII, військовослужбовці і військовозобов`язані приймають військову присягу на вірність своєму народові, поділяються на солдатів, матросів, сержантів, старшин, прапорщиків, мічманів і офіцерський склад та кожному присвоюється відповідне військове звання.

У Військовому білеті серії НОМЕР_4 , який виданий Старокостянтинівським районним військовим комісаріатом 04.11.1985 стверджено, що ОСОБА_2 не проходила дійсну військову службу, тому з урахуванням Трудової книжки та Довідки №7/1/1/16387, якими стверджено роботу позивача на посаді медичної сестри у військовій частині у період з 27.08.1987 по 31.07.1988, і була звільнена по ст. 33 п.1 КЗОТ РСФСР, суд вважає, що позивач не мала і не має статусу військовослужбовця на якого поширюється ст. 115 Закону № 1058-IV, якою передбачено право на призначення дострокової пенсії за віком окремим категоріям осіб.

Крім цього, суд враховує наступне.

Перелік осіб, які визнаються учасниками бойових дій, наведений в ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-XII від 22.10.1993, і до таких осіб відносяться не лише військовослужбовці, які безпосередньо приймали участь у бойових діях, а й інші особи, зокрема, які працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів).

Верховний Суд у постанові від 18.07.2018 по справі №404/1517/15-а ствердив, що статус учасника бойових дій надається не тільки військовослужбовцям, але й іншим особам, які не проходили військову службу та не брали безпосередньої участі у бойових діях.

Проте, п. 1-5 постанови Центрального комітету КПРС та Ради Міністрів СРСР від 17 січня 1983 року №59-27 «Про пільги військовослужбовцям, робітникам та службовцям, що знаходяться у складі обмеженого контингенту радянських військ на території Демократичної Республіки Афганістан, та їхнім сім`ям» не передбачено такої пільги як призначення пенсії із зниженням пенсійного віку (п.27).

Отже, оскільки позивач не є військовослужбовцем в розумінні Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", не брала безпосередньої участі у бойових діях, підстави для призначення пенсії відповідно до ст. 115 Закону № 1058-IV відсутні.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, з урахуванням правової позиції Верховного Суду у справі № 404/1517/15-а (2а/404/218/15) (адміністративне провадження № К/9901/10613/18), встановлених обставин по справі та наданих доказів сторонами, суд прийшов до висновку, що позивач не довів позовні вимоги, а суб`єкт владних повноважень, який заперечує проти позову, довів, що діяв у межах закону при прийнятті оскаржуваного рішення № 3 від 01.01.2019, тому позов не задовольняється.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору, судових витрат, які визначені ст. 132 КАС України і підлягають розподілу, немає.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 від 08.08.2019 залишити без задоволення.

Судових витрат, які визначені ст. 132 КАС України і підлягають розподілу, немає.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 10 вересня 2019 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена, 10, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 21318350)

Головуючий суддя А.І. Петричкович