Рішення № 84128559, 04.09.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

04 вересня 2019 р. № 520/5704/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Зоркіна Ю.В.

при секретарі судового засідання Пройдак С.М.

у присутності

представника відповідача Зеленохатова І.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головне управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ39599198) про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби України від 10.04.2019 року №0003/5/305, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов`язання за податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на 79993,93 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 19998,49 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби України від 10.04.2019 року №0003/6/305, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов`язання за військовий збір на суму 5999.54 грн., та нараховано штрафні санкції у розмірі 1499.89 грн.; стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби України судові витрати.

В обґрунтування позову позивач вказує, що позивачем правомірно обраховано суму податку з доходів фізичних осіб та військовий збір з загального місячного (річного) оподаткованого доходу відповідно до підпункту 165.1.59 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України, отже оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову та зазначив у відзиві на позов, що в порушення вимог підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України позивачем не вірно визначено суму податкових зобов`язань за прощеним (анульованим) боргом, що призвело до заниження суму податку з доходів фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету та військового збору. Відтак, висновки акту перевірки є законними та обґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством. Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ГУ ДФС у Харківській області за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків -фізичної особи ОСОБА_1 з питань повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 складено акт від 07.03.2019 №688/20-40-13-05-08/ НОМЕР_2 , в якому встановлено порушення позивачем вимог: абз. «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 179.7 статті 179 Податкового кодексу України, в результаті чого виявлено заниження податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за 2015 рік в сумі 79993.93 грн.; пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України, що призвело до заниження військового збору за 2015 рік в сумі 5999.54 грн.

Викладені в акті перевірки висновки ґрунтуються на тому, що позивачем невірно визначено розмір податку та військового збору за 2015 рік.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.04.2019

№ 0003161305, яким збільшено суму грошового зобов`язання за військом збором у розмірі 7499.43 грн, в тому числі основний платіж 5999.54 грн., штрафні санкції 1499.89 грн.;

№ 0003151305, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 99992.42 грн., в тому числі основний платіж 79993.93 грн, штрафні санкції 19998.49 грн.

Перевіряючи оскаржувані рішення відповідача на відповідність положенням ч.2 ст.2 КАС України суд зазначає наступне.

Згідно з підпунктами 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до абзацу другого пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

За правилами підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України є вичерпним.

Так, відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 1 січня 2015 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Тобто, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, прощені (анульовані) кредитором. Тому, база оподаткування повинна бути визначена тільки з суми, прощеної (анульованої) банком, яку позивач фактично отримав за банківським кредитом, без врахування процентів.

Наведене підтверджується і змінами, які в подальшому внесені до законодавства, зокрема, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань» від 09 квітня 2015 року №321-VIII, який набрав чинності 07 травня 2015 року, редакція підпункту 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 ПК України була доповнена абзацом другим, у зв`язку з чим сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності не підлягали включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Таким чином, боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Вказана правова позиція викладена Верховним судом у постанові від 31 серпня 2018 року у справі №826/3684/17.

Згідно з підпунктом «б» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.

Дотримуючись порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, ПАТ «Укрсиббанк» за 4 квартал 2015 року та АТ « Укрсоцбанк» за 3 квартал 2015 подано податковий розрахунок за формою 1-ДФ за, в якому відображено нарахований та виплачений дохід у вигляді анулювання (прощення) боргу за ознакою доходу - 126 (дохід, отриманий як додаткове благо) ОСОБА_1 , в сумі 502308.52 грн. та 85882.20 грн. відповідно та повідомили позивача про необхідність нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб та військового збору відповідно (а.с.39)

19.04.2016 року позивачем подано до контролюючого органу декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік у якій вказано дохід, який включається до загального річного доходу (р.10) -588190.72 грн, та відповідно визначено сума податку з доходів фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 37035.21 грн, та військовий збір у розмірі 2823.32 грн. (а.с.11-12)

Сплата самостійно визначених сум податку підтверджена наявними у матеріалах справи квитанціями № 60904763, № 58533914, № 58533521 (а.с.13-15).

Суд зауважує, що основним питанням, яке потребує вирішення у даній справі, є правомірність розрахунку ДФС податку із суми прощеної (анульованої) кредитором заборгованості, оскільки сама сума прощеного кредиту позивачем не оскаржувалася та самостійно була відображена у податковій декларації.

Згідно з п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (далі у цьому пункті - мінімальна заробітна плата).

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків.

Пунктом 161 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу (підпункт 1.1 пункт 161 підрозділу 10 Кодексу), тобто фізичні особи - резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Відповідно до п.п. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Суд зазначає, що сума прощеного позивачу основного боргу по кредитним договорам становить 588190.72 грн., тобто перевищує 50% мінімальної заробітної плати, встановленої станом на 01 січня звітного року (станом на 01.01.2015 розмір мінімальної з/п становив 1218,00 грн.), а отже є його доходом, який, згідно з пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України у відповідній редакції, підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб і з суми такого доходу позивач зобов`язаний сплатити військовий збір.

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" станом на 01.01.2015 мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становила 1218.00 грн.

З огляду на вищезазначені обставини, відповідач визначив позивачу розмір податку на доходи фізичних осіб та військового збору за 2015 рік, а також штрафних санкцій наступним чином:

- об`єкт оподаткування: 588190.72 грн.;

- податок на доходи фізичних осіб за ставкою 15 %: 12180,00 грн. х 15% = 1827,00 грн.;

- податок на доходи фізичних осіб за ставкою 20 %: 576010.72 (588190.72 грн. - 12 180,00 грн.) (об`єкт оподаткування) х 20% (ставка податку) = 115202.14 грн.;

-загальна сума податку з доходів фізичних осіб 117029.14 грн.

- військовий збір: 588190.72 грн. (об`єкт оподаткування) х 1.5% (ставка збору) = 8822.86 грн.;

- штрафні санкції з податку на доходи фізичних осіб: 117029.14 -37035.21 грн. (сума несплаченого податку) х 25 % (розмір штрафу) = 19998.49 грн.;

- штрафні санкції з військового збору: 8822.86-2823.32 грн. (сума несплаченого збору) х 25% (розмір штрафу) = 1499.89 грн.

Відповідно до ст.ст.7, 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що відповідачем по справі доведено правомірність оскаржуваних рішень, а отже, адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6-9, 139, 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду у відповідності до ст. 295 цього Кодексу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі рішення виготовлено 09.09.2019

Суддя Зоркіна Ю.В.