Рішення № 84128542, 04.09.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

04 вересня 2019 р. № 520/6506/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Дирявої К.І.,

представника позивача - Ткаченко С.В.,

представника відповідача - Коваленко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Ізюмського комунального підприємства теплових мереж до Головного управління ДФС у Харківській області про зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Ізюмське комунальне підприємство теплових мереж звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просять суд зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області прийняти рішення на списання безнадійного податкового боргу по податку на прибуток в сумі 269629,64 грн. (двісті шістдесят дев`ять тисяч шістсот двадцять дев`ять грн. 64 коп.).

В обґрунтування позову зазначено, що позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою про списання податкового боргу, який за строком давності відповідно до положень Податкового кодексу України підлягає списанню. Однак, відповідач після подання Ізюмським комунальним підприємством теплових мереж заяви про списання безнадійного боргу відповідного рішення про списання безнадійного боргу не прийняв. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом задля захисту своїх порушених прав.

Ухвалою суду від 05.07.2019 року прийнято адміністративний позов до розгляду, відкрито спрощене провадження в зазначеній справі та призначено розгляд справи у судовому засіданні.

Представник відповідача у наданому до суду відзиві на позов проти заявленого позову заперечував та зазначив, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що ґрунтуються на помилкових висновках, оскільки в судовому порядку було підтверджено правомірність дій контролюючого органу щодо стягнення податкового боргу Ізюмського комунального підприємства теплових мереж. Отже, як вказано представником відповідача податковий борг позивача стягується, а отже відсутні підстави для визнання боргу безнадійним. Крім того, представником відповідача вказано, що прийняття рішення про списання податкового боргу відноситься до виключної компетенції контролюючих органів та за наявності підстав приймається керівником. Отже, на думку відповідача, відсутні підстави для списання податкового боргу позивача.

Представник позивача в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти заявленого позову заперечував.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, встановив наступне.

Ізюмське комунальне підприємство теплових мереж 19.03.2019 року, керуючись статтями 101-102 Податкового кодексу України та відповідно вимог «Порядку списання безнадійного податкового боргу платника податків», затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України №577 від 10.10.2013 року, звернулось до Головного управління ДФС у Харківській області із заявою про списання безнадійного податкового боргу по податку на прибуток.

З наявної в матеріалах справи копії заяви від 19.03.2019 року вбачається, що позивач у своїй заяві про списання безнадійного податкового боргу посилався на дані інформаційних систем органів доходів і зборів (ІС), які фіксують дату виникнення податкового боргу та ведуться податковим органом, а також на системні дані в «електронному кабінеті» у відкритому доступі на сайті ДФС України cabinet.sfs.gov.ua.

Під час судового розгляду справи судом встановлено, що, на думку позивача, документальним підтвердженням існування безнадійного податкового боргу по податку на прибутку зафіксовано у податковій декларації з податку на прибуток підприємства №9081389748 від 02.03.2015 року, терміном сплати 11.03.2015 р. у сумі 385104,00 грн., відкритому доступі на сайті ДФС України cabinet.sfs.gov.ua станом на 01.03.2019 р. та на дату подання позову за платежем « 50 11020201 00», інформаційному листі ГУ ДФС у Харківській області від 31.05.2019 р. №27306/10/20-40-51-07-17.

Головним управлінням ДФС у Харківській області листом від 31.05.2019 року №27306/10/20-40-51-07-17 було повідомлено позивача про передчасність прийняття рішення про списання податкового боргу з огляду на обставини того, що начальником Головного управління ДФС у Харківській області було прийнято рішення №1 від 02.10.2017 р. про стягнення коштів з банківських рахунків підприємства, яке набрало законної сили відповідно до постанови Верховного суду України по справі №820/4771/17. При цьому, вказано, що податковий борг з податку на прибуток в сумі 269,6 тис.грн. входить до загальної суми заборгованості по стягненню відповідно вищезазначеного рішення.

Отже, як встановлено судом, відповідачем після подання позивачем заяви про списання безнадійного податкового боргу не було прийнято відповідного рішення про списання такого боргу, що, на думку позивача, є протиправним.

Наявні в матеріалах справи докази, а саме розрахунок суми податкового боргу з податку на прибуток, свідчать, що станом на 16.07.2019 року на обліку у відповідача перебуває борг у сумі 269629,64 грн., що виник на підставі:

- податкової декларації з податку на прибуток підприємств №9081389748 від 02.03.2015 р., якою визначено податок на прибуток в сумі 385104 грн. (ряд.14) по строку подання - 02.03.2015 р. (за 2014 рік), з якої залишок непогашеного боргу -128593,06 грн.;

- уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток підприємств №9276511170 від 14.03.2016 р., якою визначено податок на прибуток в сумі 77983 грн. (ряд.27) та штраф (3%) в сумі 2339 грн. (ряд.31) по строку подання -14.03.2016 р.;

- уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток підприємств №9276558060 від 24.03.2016 р., якою визначено податок на прибуток в сумі 55515 грн. (ряд.27) та штраф (3%) в сумі 1665 грн. (ряд.31) по строку подання - 24.03.2016 р.;

- податкового повідомлення-рішення №0002271202 від 15.06.2016 р. в сумі 3534,58 грн.

Суд зазначає, що відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пункту 101.1 статті 101 ПК України безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг, підлягає списанню.

У пункті 101.2 цієї статті під терміном "безнадійний податковий борг" розуміється, зокрема, податковий борг платника податку, визнаного в установленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого не були задоволені у зв`язку з недостатністю майна банкрута (підпункт 101.2.1); податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом (підпункт 101.2.3).

Пунктом 102.1 статті 102 ПК України визначено строк давності - 1095 календарних днів.

Відповідно до пункту 101.5 статті 101 ПК України контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу.

Механізм списання безнадійного податкового боргу визначено Порядком списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №577, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 31.10.2013 за №844/24376 (далі - Порядок №577).

Відповідно до положень пунктів 3.1, 3.2 Порядку №577 визначення суми безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню контролюючим органом, здійснюється на підставі даних інформаційних систем органів доходів і зборів станом на день виникнення безнадійного податкового боргу. Днем виникнення безнадійного податкового боргу у випадку, визначеному в підпункті 3 пункту 2.1 розділу II цього Порядку (податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений статтею 102 ПК України) є дата прийняття рішення керівника контролюючого органу.

Згідно з приписами пунктів 4.3-4.5 Порядку №577 у випадках, передбачених підпунктами 1, 2, 3, 5 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, орган доходів і зборів здійснює процедури щодо проведення списання безнадійного податкового боргу відповідно до вимог пункту 4.2 цього розділу. Структурний підрозділ органу доходів і зборів, до функцій якого належить списання безнадійного податкового боргу, здійснює таке списання щокварталу протягом двадцяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації (розрахунку) за звітний (податковий) квартал. Рішення про списання безнадійного податкового боргу вноситься до інформаційних систем не пізніше наступного робочого дня після підписання такого рішення.

Таким чином, зі змісту вищенаведених норм Порядку № 577 вбачається, що списання безнадійного податкового боргу, яким є податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

При цьому, звернення платника податків про списання безнадійного податкового боргу є обов`язковим лише у випадку, якщо такий податковий борг виник внаслідок непереборної сили (форс-мажорних обставин) (пункт 4.1 Порядку №577). В усіх інших випадках розгляд питання про списання безнадійного податкового боргу ініціюється контролюючими органами щоквартально та проводиться автоматично, без участі платника податків.

Зазначена позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 04.09.2018 року по справі №813/4430/16, від 09.07.2019 року по справі №0240/2269/18-а.

Судом встановлено, що в якості доводів та обґрунтування власної правової позиції, представник відповідача послався на обставини підтвердження в судовому порядку правомірності стягнення контролюючим органом суми податкового боргу, до якої входить спірний у даній справі податковий борг.

Однак, суд зазначає, що відповідно п.102.4. ст.102 Податкового кодексу України у разі, якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.

Таким чином право контролюючого органу на стягнення податкового боргу припиняється не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Отже, враховуючи вищевикладене, а також з огляду на обставини того, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують обставини закінчення визначеного Податковим кодексом України строку, передбаченого для стягнення контролюючим органом заборгованості у сумі 269629,64 грн., то суд приходить до висновку, що відповідач, не приймаючи у даному випадку рішення про списання податкового боргу з податку на прибуток, який набув статусу безнадійного, діяв всупереч вимогам Порядку № 577.

Водночас, суд зазначає, що за Рекомендацією № R (80) 2 комітету державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

З огляду на положення КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Отже, адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч. 2 ст. 2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Крім того, суд зазначає, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Отже, враховуючи вищевикладене та встановлені судом обставини, з метою всебічного та повного захисту прав позивача, суд приходить до висновку про наявність підстав для зобов`язання Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області прийняти рішення про списання безнадійного податкового боргу по податку на прибуток в сумі 269629,64 грн.

При цьому, доводи представника відповідача стосовно наявності судових рішень у справах про підтвердження правомірності стягнення з позивача, зокрема, і зазначеної суми боргу не можуть бути враховані судом як належні, з огляду на норми діючого податкового законодавства, яким встановлено термін стосовно якого контролюючим органом може бути здійснено стягнення податкового боргу з платника податків.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням встановлених фактів, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Ізюмського комунального підприємства теплових мереж.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Ізюмського комунального підприємства теплових мереж (просп. Незалежності, буд. 33, м. Ізюм, Харківська обл., 64300) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057) про зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області прийняти рішення про списання безнадійного податкового боргу по податку на прибуток в сумі 269629,64 грн. (двісті шістдесят дев`ять тисяч шістсот двадцять дев`ять грн. 64 коп.).

Стягнути на користь Ізюмського комунального підприємства теплових мереж (просп. Незалежності, буд. 33, м. Ізюм, Харківська обл., 64300, код ЄДРПОУ - 32284148) сплачену суму судового збору у розмірі 4044 (чотири тисячі сорок чотири) грн. 43 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ - 39599198).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення виготовлено 09 вересня 2019 року.

Суддя Мельников Р.В.