Рішення № 84128124, 09.09.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3061/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Глуханчука О.В.,

секретар судового засідання - Любімова О.Є.

за участі сторін:

представника позивача - Жекало І.С. (адвокат, за ордером)

представника відповідача - Юдкіна С.І. (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500510/2019/00028 від 18 лютого 2019 року, рішення про коригування митної вартості товарів №UA500310/2019/000001/1 від 15 березня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

21 травня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500510/2019/00028 від 18 лютого 2019 року, рішення про коригування митної вартості товарів №UA500310/2019/000001/1 від 15 березня 2019 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 12 лютого 2019 року на території Німеччини нею було придбано автомобіль AUDI Q7 за ціною 35 000, 00 євро. На підставі рахунку №005/002/018 від 12 лютого 2019 року позивачем було сплачено нерезиденту повну вартість за автомобіль готівковими коштами. З метою переміщення через митний кордон України транспортного засобу, уповноважена особа позивача вказала у митній декларації митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору. Одночасно із поданням митної декларації декларантом надано відповідачу наступні документи: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_9 від 22.02.2018 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу BS-S-0-043/16 від 12.02.2018 року; паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні. Однак, за результатом розгляду поданої митної декларації та доданих до неї документів, державним інспектором 18.02.2019 року була видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500510/2019/00028, а саме, щодо відмови у пропуску через митний кордон України на підставі ст. 335 Митного кодексу України. У зв`язку з вищевикладеним, відповідачем здійснено коригування митної вартості транспортного засобу та винесено оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів за №UA500310/2019/000001/1 від 15.03.2019 року, яким визначено митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом у розмірі 48 991,60 евро.

Проте, у зв`язку із поданням уповноваженим особою усіх розрахункових документів, які підтверджували дійсність заявленої ціни та факт її сплати, а розрахунок містив реквізити продавця, у якого можливо отримати необхідну інформацію або надіслати відповідний запит, позивач вважає, що відповідачем безпідставно здійснено коригування митної вартості та застосовано резервний метод визначення митної вартості транспортного засобу, замість основного.

Вказані обставини стали підставою звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав.

Ухвалою суду від 12 червня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання на 08 липня 2019 року - 11 год. 00 хв., у якому було оголошено перерву до 22 липня 2019 року - 10 год. 30 хв.

01 липня 019 року відповідачем подано відзив на позовну заяву з додатковими доказами (а.с. 83-132).

У підготовчому засіданні 08 липня 2019 року позивачем надано відповідь на відзив (а.с. 135-138).

16 липня 2019 року відповідач через канцелярію суду надав заперечення (а.с. 146-154).

Ухвалою суду від 22 липня 2019 року підготовче засідання у справі було відкладено на 30 липня 2019 року - 10 год. 30 хв.

Ухвалою суду від 30 липня 2019 року закрито підготовче провадження та розпочато розгляд справи по суті.

У судовому засіданні 29 серпня 2019 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити з викладених у позові підстав.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував. Відповідно до відзиву, відповідач з позовними вимогами не погоджується, вважає їх необґрунтованими, з огляду на наступне. Під час митного контролю заявленого позивачем до митного оформлення транспортного засобу встановлено, що в поданих декларантом документах на підтвердження заявленої митної вартості товару містяться розбіжності щодо валюти розрахунку та дати виготовлення транспортного засобу, а на підставі аналізу баз даних АСМО "Інспектор" та Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС та інформації із зовнішніх джерел, встановлено, що рівень митної вартості товарів є більшим та становить 48 991, 60 євро. Зазначені обставини виключали можливість перевірки заявленої митної вартості, відповідно до умов ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України, та обумовлювали необхідність витребувати від декларанта додаткові документи та відомості, передбачені ст.53 кодексу. Для підтвердження митної вартості товару декларанта було зобов`язано протягом 10-ти календарних днів надати до митниці додаткові документи. Однак, позивачем не надано запитувані документи.

З огляду на зазначене, відповідно до положень ч. 2 ст. 55 МК України, а також, встановлених за результатами перевірки розбіжностей, Одеською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товару, у зв`язку із чим, на думку відповідача, підстави для задоволення позову відсутні.

Заслухавши вступне слово представника позивача та представника відповідача, розглянувши подані сторонами заяви по суті справи та докази для їх обґрунтування, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, судом встановлено наступні обставини та факти.

Так, судом встановлено, що позивачем - ОСОБА_1 , у зв`язку із придбанням на території Німеччини автомобілю, що використовувався, а саме легковий автомобіль марки AUDI, модель Q7, заявлено його до митного оформлення.

15 лютого 2019 року уповноваженою особою декларанта з метою митного оформлення вказаного автомобілю подано до Одеської митниці ДФС митний пост «Аккерман» митну декларацію разом з відповідними супровідними документами, згідно якої митна вартість товару була визначена за ціною договору на підставі ціни визначеної рахунком, яка складає 35000,00 євро.

На підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару позивач надав до митного органу, окрім митної декларації: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_9 від 22.02.2018 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_11 від 12.02.2018 року; паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні НОМЕР_10 від 19.02.2000 року.

За результатами перевірки митної декларації, а також поданих разом із нею документів, 18 лютого 2019 року митним органом складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500510/2019/00028, а саме, щодо відмови у пропуску через митний кордон України з підстав відсутності документів, необхідних для здійснення митного контролю відповідно до ст. 335 Митного кодексу України (а.с. 16).

Отже, під час здійснення митного контролю, відповідач поставив під сумнів правильність визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом.

Підставою сумнівів правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом зазначено те, що подані до митного оформлення документи містяться розбіжності та недоліки, а саме у договорі купівлі-продажу (купча) №005/002/018 від 12 лютого 2019 року не можливо визначити числове значення вартості товару (не зазначено валюту контракту); в електронному інвойсі не співпадає календарний та модельний рік виготовлення з даними, зазначеними у технічному паспорті та графі 31 МД. Згідно п. 2 ст. 53 Митного кодексу України, якщо рахунок сплачено декларантом для підтвердження митної вартості подаються банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Згідно ст. 368 Митного кодексу України, при визначенні фактурної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України.

З огляду на вищевказані розбіжності, декларанту, відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, було запропоновано надати (за наявності) протягом 10 календарних днів додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість транспортного засобу, а саме: 1) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2) якщо здійснювалось страхування, страхові документи, документи про вартість страхування; 3) калькуляцію транспортних витрат за межами митної території України з урахуванням вартості фрахту, вартість інших складових транспортування транспортного засобу, що декларується, у тому числі, територією країни експортера; 4) копію митної декларації країни відправлення. Також декларанту було повідомлено про можливість за власним бажанням подати додаткові наявні у нього документи на підтвердження заявленої митної вартості товару.

Однак, враховуючи, що декларантом у визначений термін не було подано вищевказані документи згідно з переліком, відповідачем було відмовлено у митному оформленні транспортного засобу за заявленою декларантом митною вартістю.

15 березня 2019 року відповідачем прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500310/2019/000001/1, відповідно до якого підставами прийняття вказаного рішення зазначено вищенаведені обставини стосовно розбіжностей у поданих документах та відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів (а.с. 15).

Вказаним рішенням Одеської митниці ДФС від 15 березня 2019 року №UA500310/2019/000001/1, митну вартість, заявленого до митного оформлення товару було скориговано та обрано резервний метод визначення митної вартості товару. Щодо послідовності обрання методу визначення митної вартості товарів, в рішенні зазначено, що в органу доходів і зборів відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, тому відповідно до ст.ст. 59, 60 Митного кодексу України не можливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів. Методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки в органі доходів і зборів відсутня інформація щодо обчислення вартості, наданої виробником товарів. Враховуючи, що митну вартість товару не можна визначити шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 Митного кодексу України, митна вартість оцінюваного товару визначена за резервним методом, у тому числі на підставі аналізу баз даних АСМО "Інспектор" та Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС, інформації із зовнішніх джерел, та встановлено, що рівень митної вартості товарів є більшим та становить 48 991, 60 євро (а.с. 15).

Таким чином, розрахована декларантом митна вартість транспортного засобу - 35 000, 00 євро була збільшена митним органом до 48 991, 60 євро.

Однак, позивач не погоджується із таким коригуванням митної вартості товару, з огляду на що звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Натомість, відповідач вважає обґрунтованим здійснене ним коригуванням митної вартості товару та обрання резервного методу визначення митної вартості, внаслідок розбіжностей у документах, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, та неможливості застосування основного методу визначення митної вартості товару (за ціною договору).

Вирішуючи спірні правовідносини в межах заявлених позовних вимог, надаючи юридичну кваліфікацію встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України (далі - Митний кодекс, МК України), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

За приписами ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Таким чином, митна вартість товарів має підтверджуватись вищезазначеними та можуть підтверджуватись іншими документами, з яких вбачається ціна товару, фактично сплачена або, яка підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 54 МК України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч. 1).

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (ч. 2).

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч. 3).

При цьому, згідно вимог ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Як вбачається з матеріалів справи, під час здійснення митного контролю, відповідач поставив під сумнів правильність визначення позивачем митної вартості транспортного засобу за основним методом - ціною договору (контракту).

Судом встановлено, що підставою для висновків митного органу про недоведеність заявленої митної вартості товару стали розбіжності у поданих документах. З огляду на вищезазначені розбіжності, декларанту внесено вимогу щодо надання протягом 10 календарних днів додаткових документів, згідно з ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України.

Проаналізувавши обґрунтованість сумнівів відповідача відносно прийнятності заявленої декларантом ціни товару (автомобіль марки AUDI, модель Q7), суд вважає необхідним звернути увагу на наступне.

12 лютого 2019 року на території Німеччини (Федеративна Республіка Німеччина), місто Брауншвейг, 38110, в автомобільному салоні ST CARS Automobilagentur, ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1) на підставі рахунку НОМЕР_12 придбала автомобіль марки AUDI Q7 3.0 TDI Quattro, перша реєстрація (відповідно до документа на транспортний засіб) 22.02.2018 року.

Відповідно до наявного у матеріалах справи рахунку від 12 лютого 2019 року №005/002/018 вартість придбання становить 35 000, 00 євро, розрахунок проведено у готівковій формі (а.с. 30-31).

Транспортний засіб використовувався та придбаний з наявними пошкодженнями, що не спростовується відповідачем та зазначено ним у рішенні про коригування митної вартості.

Щодо посилань відповідача на наявність розбіжностей у документах, поданих на підтвердження митної вартості товару, зокрема, в договорі купівлі-продажу (купча) №005/002/018 від 12 лютого 2019 року не зазначено валюту контракту, у зв`язку із чим не можливо визначити числове значення вартості товару.

Як було зазначено, придбання позивачем автомобілю AUDI Q7 3.0 TDI Quattro відбулось на підставі рахунку від 12 лютого 2019 року №005/002/018 за готівкові кошти.

У вказаному рахунку сторони своїми підписами підтвердили сплату коштів за автомобіль AUDI Q7 3.0 TDI Quattro за ціною 35 000.

Однак, дійсно в рахунку не зазначено валюту, у якій здійснено розрахунок.

Надаючи оцінку наведеним обставинам справи, судом враховано загальновідому, відкриту та доступну інформацію про те, що Федеративна Республіка Німеччина є членом Європейського Союзу та діючого в його мажах Валютного союзу (Єврозона - група країн, які запровадили у своїх національних економіках спільну грошову одиницю - євро (офіційна валюта 19 з 28 країн Європейського Союзу, відомих як Єврозона. Символ валюти: €, літерний код EUR).

З вище викладеного вбачається беззаперечність того факту, що Німеччина використовую у своєму обігу валюту євро.

Вказані обставини є загальновідомими та, відповідно до ч. 3 ст. 78 КАС України, не потребують доказування.

Відповідно до ч. 3 ст. 78 КАС України, обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Отже, підстави для висновків про неможливість визначити числове значення вартості товару, у зв`язку з незазначенням у рахунку від 12 лютого 2019 року №005/002/018 валюти об`єктивно відсутні.

Що стосується зауважень: зазначений в електронному інвойсі календарний та модельний рік виготовлення не співпадає з даними про календарний та модельний рік виготовлення транспортного засобу, зазначеними у свідоцтві про реєстрацію (технічному паспорті) та графі 31 митної декларації №UA500310/2019/001764.

Дослідивши рахунок від 12 лютого 2019 року №005/002/018, судом встановлено, що в ньому міститься інформація про те, що перша реєстрація автомобіля марки AUDI Q7 3.0 TDI Quattro (відповідно до документа на транспортний засіб) відбулась 22.02.2018 року.

Вказана дата реєстрації транспортного засобу підтверджується даними з наявного в матеріалах справи технічного паспорту (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_11 від 12.02.2019 року) (а.с. 27).

При цьому, в митній декларації №500310/2019/001764 від 01 березня 2019 року в примітках до графи 31 (додаткова інформації про товар) зазначено: календарний рік виготовлення 2017, модельний рік виготовлення - 2018 (а.с. 93).

Як зазначає відповідач, в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_11 від 12.02.2019 року, в свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_9 від 12.02.2019 року наявна графа №В «Datum der Erstzulassung des Fahrzeugs», значення якої перекладається як дата першої реєстрації транспортного засобу міститься дата 22.02.2018 року, а також наявна графа № 6 «Datum zu К», яка містить інформацію про перше проведене дослідження/випробування на предмет відповідності, яка містить дату - момент випуску 06.11.2017 року.

З приводу наведених розбіжностей судом встановлено наступне.

Відповідно до п. 8 розд. І Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених Наказом Державної митної служби України від 17.11.2005 року №1118 (у редакції наказу Держмитслужби від 17.03.2008 №229), визначення року виготовлення ТЗ здійснюється на основі даних його виробника, що містяться в ідентифікаційному номері ТЗ. Міжнародною організацією стандартизації (ISO) запроваджено з 1976 року міжнародний стандарт ідентифікаційних позначень автомобіля - ISO 3779-1983, гармонізований з державним стандартом України ДСТУ 3525-97 обов`язкового застосування в Україні, які складаються з міжнародного коду виробника ТЗ (перші три символи), описової частини (подальші шість символів) і розпізнавальної частини (останні вісім символів), за яким визначається ідентифікаційний номер ТЗ. Ідентифікаційний номер індивідуальний для кожного ТЗ.

У разі визначення року виготовлення ТЗ необхідно враховувати те, що за міжнародним стандартом ISO 3779-1983 виробники ТЗ зазначають в ідентифікаційному номері або календарний, або модельний рік виготовлення ТЗ, тобто наступний модельний рік починається після 1 липня поточного календарного року.

З аналізу наведених нормативних положень слідує, що календарний та модельний рік виготовлення ТЗ не є ідентичними поняттями та їх співпадання не вимагається.

Також у п. 8 розд. І цих Правил зазначено, що датою першої реєстрації ТЗ, який перебував у користуванні, є дата, зазначена в спеціальній графі технічного паспорта (свідоцтва про реєстрацію), наприклад, паспорта німецького зразка, або дата видачі технічного паспорта (свідоцтва про реєстрацію).

У разі відсутності даних про дату першої реєстрації, коли модельний чи календарний рік виготовлення ТЗ, зазначений в ідентифікаційному номері, збігається з роком початку його експлуатації, датою виготовлення вважати 1 січня року, зазначеного в ідентифікаційному номері ТЗ.

Якщо встановлений за ідентифікаційним номером модельний рік виготовлення не збігається з роком початку експлуатації ТЗ, який зазначено в реєстраційному документі, й перевищує його, датою виготовлення вважати 1 липня зазначеного в реєстраційних документах року.

Якщо встановлений за ідентифікаційним номером календарний або модельний рік виготовлення не збігається з роком початку експлуатації ТЗ, який зазначено в реєстраційному документі, і є меншим за нього, датою виготовлення вважати 1 січня календарного року, зазначеного в ідентифікаційному номері.

У разі неможливості визначення року виготовлення ТЗ за ідентифікаційним номером роком виготовлення вважати рік, що значиться в реєстраційних і технічних документах на ТЗ.

При цьому в разі відсутності в реєстраційних і технічних документах на ТЗ календарної дати виготовлення ТЗ такою датою вважати 1 січня року, зазначеного в реєстраційних і технічних документах на ТЗ.

Датою початку користування ТЗ, що були в користуванні та ввозяться на митну територію України, уважається дата першої реєстрації ТЗ, визначена в реєстраційних документах, які видані вповноваженими державними органами та дають право експлуатувати ці ТЗ на постійній основі. У разі відсутності реєстраційних документів першої реєстрації ТЗ датою початку користування вважати перший день першого місяця року, зазначеного в ідентифікаційному номері ТЗ, а за відсутності в ідентифікаційному номері року виготовлення - 1 січня року виготовлення, зазначеного в реєстраційних документах.

Отже, Правилами митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України врегульований алгоритм дій митного органу щодо визначення календарного та/або модельного року виготовлення транспортного засобу, тому висновки відповідача про те, що розбіжності календарного та модельного року виготовлення ТЗ перешкоджали перевірці числового значення заявленої позивачем митної вартості ТЗ, суд вважає безпідставними.

Крім того, на підтвердження того, що календарний та модельний рік виготовлення ТЗ не є ідентичними поняттями свідчить визначення цих понять, що надається в Інструкції про порядок проведення криміналістичних досліджень транспортних засобів і реєстраційних документів, що їх супроводжують, працівниками Експертної служби МВС України, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 31.05.2013 року № 537.

Відповідно до п. 1.5 розд. 1, у цій Інструкції та при підготовці відповідного висновку, який складається за результатами дослідження, терміни вживаються в такому значенні: модельний рік випуску - умовний рік, який вказується виробником (як правило, наступний за фактичним роком випуску ТЗ); рік виготовлення - календарний рік, у якому виготовлений автомобіль.

Отже, суд вважає, що вказані зауваження митниці щодо розбіжностей календарного та модельного року виготовлення ТЗ не дають підстав для сумнівів щодо правильності визначення позивачем митної вартості товарів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що, висловлені відповідачем сумніви щодо правильності визначення позивачем митної вартості транспортного засобу за основним методом - ціною договору (контракту) не відповідають дійсним обставинам справи та спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Вирішуючи спір, суд враховує, що сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені неповнотою, розбіжностями у поданих документах для підтвердження заявленої митної вартості товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено тощо.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідно до положень чч. 6-7 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Частинами 1, 2 статті 55 Кодексу визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Разом із цим, за правилами цієї статті, прийняте митним органом рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, встановлені в ст. 57 Митного кодексу.

Відповідно до ч. 1 вказаної статті, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому частинами 2, 3, 6 статті 57 передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, для підтвердження митної вартості транспортного засобу позивачем в особі уповноваженої особи ( ОСОБА_3 ) подані наступні документи: акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA500230/2019/94 від 22.02.2019 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_11 від 12.02.2019 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_9 від 12.02.2019 року, звіт №27/2 від 27.02.2019 року про оцінку вартості колісного транспортного засобу, що ввозиться на митну територію України, складений ФОП ОСОБА_4, Rechnung (рахунок, купча) №005/002/018 від 12.02.2019 року, договір про надання послуг митного брокера № 190-19 від 11.02.2019 року, паспорт громадянина України, картку фізичної особи-платника податків, касовий ордер, що підтверджує сплату митних та інших платежів №0.0.1269712303.1 від 17.02.2019 року, касовий ордер, що підтверджує, сплату митних та інших платежів №0.0.1275857175.1 від 21.02.2019 року, касовий ордер, що підтверджує сплату митних та інших платежів №0.0.1283991703.1 від 01.03.2019 року (а.с. 17-32, 94-120).

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові. Натомість контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як не довів і правових підстав для застосування резервного методу.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Спрацювання системи управління ризиками не може бути самостійною підставою для коригування митної вартості товару, з огляду на те, що спрацювання системи є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Інших переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судом також не встановлено.

Судом встановлено, що транспортний засіб - автомобіль AUDI Q7 3.0 TDI Quattro придбаний позивачем у нерезидента за 35 000, 00 євро, що підтверджується рахунком, який було подано до митного оформлення. При цьому, ціна транспортного засобу визначена з урахуванням того, що автомобіль був пошкоджений (після аварії), що не заперечується відповідачем та підтверджується матеріалами справи.

Також суд погоджується з доводами позивача про те, що у відповідача була реальна можливість перевірити (уточнити) задекларовану вартість імпортованого транспортного засобу, оскільки рахунок від 12 лютого 2019 року №005/002/018 містить відомості про продавця, його адресу та номер телефону, однак відповідачем заходи щодо уточнення дійсної вартості імпортованого товару вжиті не були.

Крім того, суд враховує та вважає обґрунтованими наступні доводи позивача, а саме: готівковий розрахунок під час придбання автомобілю виключає необхідність надання банківських платіжних документів, які витребовувались відповідачем; п. 8 ч. 2 ст. 53 МК України передбачає надання страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування, лише у разі якщо страхування здійснювалося, тобто надання страхових документів не є обов`язковим.

Відповідно до ст. 19 конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що Одеською митницею безпідставно відмовлено в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та здійснено коригування, заявленої декларантом митної вартості товару.

Отже, оскільки судом встановлено, що спірні картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500510/2019/00028 від 18 лютого 2019 року та рішення про коригування митної вартості товарів №UA500310/2019/000001/1 від 15 березня 2019 року, прийняті відповідачем протиправно, останні підлягають скасуванню у судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на зазначене, оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, оскільки адміністративний позов задоволено, суд, у відповідності до приписів ст. 139 КАС України, здійснює розподіл судових витрат зі сплати судового збору на користь позивача.

Керуючись ст.ст 2, 5-9, 13, 72-77, 90, 132, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500510/2019/00028 від 18 лютого 2019 року, рішення про коригування митної вартості товарів №UA500310/2019/000001/1 від 15 березня 2019 року - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500510/2019/00028 від 18 лютого 2019 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA500310/2019/000001/1 від 15 березня 2019 року.

Стягнути з Одеської митниці ДФС (65078, м. Одеса, вул. Гайдара , буд . 21 , корп. А; код ЄДРПОУ 39441717) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_8 ) судовий збір у розмірі 1536, 80 грн. (одна тисяча п`ятсот тридцять шість гривень 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_8 ).

Відповідач - Одеська митниця ДФС (65078, м. Одеса, вул. Гайдара, буд. 21, корп. А; код ЄДРПОУ 39441717).

Повний текст рішення складено та підписано судом 09 вересня 2019 року.

Суддя О.В. Глуханчук

.