Рішення № 84128101, 10.09.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4434/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Кравченка М.М.;

за участі:

секретаря судового засідання - Кушкань Т.В.;

представника позивача - ОСОБА_1;

представника відповідача - Анісімової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання незаконними та скасування постанов, -

СУТЬ СПОРУ:

ОСОБА_2 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області, в якій просила: визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Нємазенко А.В. про стягнення виконавчого збору ВП № 56924209 від 22.02.2019; визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Нємазенко А.В. про відкриття виконавчого провадження ВП № 58504622 від 27.02.2019.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне. На примусовому виконанні у Другому Київському відділі державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області перебувало ВП № 56924209 з виконання виконавчого листа № 2-4089/09, виданого 24.03.2010 Київським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ «Райффайзен банк Аваль» кредитної заборгованості у загальному розмірі 654806,08 грн. 14.02.2019 стягувачем АТ «Райффайзен банк Аваль» подано заяву про повернення виконавчого документа без виконання на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження». 20.02.2019 постановою державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Нємазенко А.В. вищевказане виконавче провадження завершено на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження». Як встановлено матеріалами виконавчого провадження № 56924209, державний виконавець Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Нємазенко А.В. виніс постанову про стягнення виконавчого збору 22.02.2019 та 27.02.2019 виніс постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 58504622, тобто з порушенням строків, встановлених статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом МЮУ № 512/5 від 02.04.2012.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27.08.2019 року позовну заяву ОСОБА_2 до Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання незаконними та скасування постанов було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що виконавче провадження ВП № 56924209 було завершене 22.02.2019 року, скаржник зазначає про порушення ст.40 Закону України «Про виконавче провадження», але в ч.3 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» зазначається, що державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом. Постанова була винесена 22.02.2019 року, але зважаючи на ч.5 ст.13 Закону України «Про виконавче провадження» порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом. Постанова про стягнення виконавчого є виконавчим документом (відповідно до п.5 ч.1 ст.13 Закону України « Про виконавче провадження») строк пред`явлення до виконання відповідної постанови становить три місяці (відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про виконавче провадження»). Тобто, державний виконавець законно виніс постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 58504622 від 27.02.2019року.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що Законом України «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5), чітко визначено процедуру винесення та пред`явлення постанови про стягнення виконавчого збору, у разі повернення виконавчого документу стягувану на підставі п.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження». Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня винесення та реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На примусовому виконанні у Другому Київському відділі державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області перебувало виконавче провадження ВП № 56924209 з примусового виконання виконавчого листа № 2-4089/09, виданого 24.03.2010 року Київським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен банк Аваль» коштів в загальному розмірі 654806,08 грн.

20.02.2019 року постановою державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Нємазенко А.В. на підставі заяви стягувача (користь ПАТ «Райффайзен банк Аваль») від 18.02.2019 року про повернення виконавчого документа на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ - виконавчий лист № 2-4089/09, виданий 24.03.2010 року Київським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен банк Аваль» коштів в загальному розмірі 654806,08 грн., було повернуто стягувачу на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».

22.02.2019 року державний виконавець Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Нємазенко А.В. прийняв постанову про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні ВП № 56924209, якою стягнув з боржника ОСОБА_2 виконавчий збір у розмірі 65480,60 грн., оскільки в межах виконавчого провадження ВП № 56924209 було звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 43,2 кв. м, житлова площа 31,1 кв. м, реєстраційний номер майна: 14705215, що належала ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 торги з якої були призначені на 18.02.2018 року.

27.02.2019 року державний виконавець Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Нємазенко А.В. прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 58504622, якою відкрив виконавче провадження з виконання постанови Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 22.02.2019 року № 56924209 про стягнення з ОСОБА_2 коштів у розмірі 65480,60 грн.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч.1 ст.10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Згідно з ч.3 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно ч.1 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Згідно з ч.2 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Згідно з п.8 Розділу 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 року № 2832/5) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 року за № 489/20802, стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону. Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження. Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору. Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження. Якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, виконавчий збір стягується із суми, яку не було сплачено боржником до відкриття виконавчого провадження. За виконавчим документом про стягнення аліментів у разі, якщо розмір заборгованості боржника перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання, державний виконавець зобов`язаний нарахувати виконавчий збір із суми заборгованості зі сплати аліментів. Розрахунок нарахування виконавчого збору (додаток 17) обчислюється державним виконавцем в автоматизованій системі виконавчого провадження та долучається до матеріалів виконавчого провадження. Виконавчий збір нараховується із суми заборгованості, визначеної у розрахунку заборгованості зі сплати аліментів. Надалі у разі прострочення боржником щомісячного аліментного платежу нарахування виконавчого збору здійснюється державним виконавцем щомісяця. Не пізніше наступного робочого дня з дня погашення у повному обсязі заборгованості зі сплати аліментів, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 7, 9, 14 частини першої статті 39 Закону, державний виконавець на підставі розрахунку нарахування виконавчого збору виносить постанову про стягнення виконавчого збору. Виконання постанови про стягнення виконавчого збору здійснюється за рахунок стягнутих з боржника коштів за умови відсутності заборгованості зі сплати аліментів. У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.

Як вже було зазначено судом вище, державний виконавець Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Нємазенко А.В. 20.02.2019 року прийняв постанову про повернення виконавчого документа ВП № 56924209 на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», 22.02.2019 року прийняв постанову про стягнення виконавчого збору ВП № 56924209, а 27.02.2019 року прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 58504622 щодо стягнення виконавчого збору.

Відповідно до п.п.1-5 Розділу 4 Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 року № 2432/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.08.2016 року за № 1126/29256, державний або приватний виконавець (далі - виконавець) після отримання виконавчого документа у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», приймає рішення про відкриття виконавчого провадження чи про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання. Виконавцем до Системи обов`язково вносяться відомості про проведення всіх виконавчих дій та прийняття процесуальних рішень. До Системи в обов`язковому порядку вносяться також відомості про всі документи, отримані на запит державного виконавця, заяви сторін виконавчого провадження, відповіді на них та їх скановані копії. Відомості про проведення виконавчих дій вносяться до Системи одночасно з виготовленням документа, на підставі якого вчиняється виконавча дія, або одночасно з виготовленням документа, яким оформлюється проведення виконавчої дії. У разі здійснення виконавчої дії за межами органу державної виконавчої служби (офіса приватного виконавця) відомості про таку дію вносяться до Системи не пізніше наступного робочого дня після її проведення. Постанови виконавця, а також інші документи виконавчого провадження виготовляються за допомогою Системи. Виготовлення постанов та інших документів виконавчого провадження не в Системі забороняється. У разі тимчасової відсутності доступу до Системи (через перебої в електропостачанні тощо), як виняток, допускається виготовлення документів виконавчого провадження без використання Системи з подальшим обов`язковим внесенням таких документів до системи в день усунення причин, що перешкоджали доступу до неї. Документ виконавчого провадження, який направляється у паперовому вигляді, формується виконавцем у Системі до друку та вноситься до журналу реєстрації вихідної кореспонденції протягом 24 годин з моменту формування. Документ виконавчого провадження в паперовому вигляді передається державним виконавцем на відправку відповідальній особі (направляється приватним виконавцем) протягом 24 годин з моменту його формування. Платіжні вимоги підлягають внесенню відповідальною особою (приватним виконавцем або його помічником) до журналу реєстрації вихідної кореспонденції не пізніше наступного робочого дня з моменту виготовлення. Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження. Про розмір стягнутого виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.

Згідно з ч.1 ст.13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.5 ст.13 Закону України «Про виконавче провадження» за порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом. Порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.

Згідно з п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

З урахуванням зазначеного, на думку суду, оскільки прийняття державним виконавцем спірних постанов про стягнення виконавчого збору ВП № 56924209 від 22.02.2019 року та про відкриття виконавчого провадження ВП № 58504622 від 27.02.2019 року щодо стягнення виконавчого збору відбулося з дотриманням відповідної встановленої законодавством процедури, тому навіть у разі порушення встановленого строку для їх прийняття не буде підставою для визнання їх протиправними та подальшого скасування.

Згідно з ч.2 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч.1 ст.287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Таким чином, оскаржувані постанови державного виконавця прийняті відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, в зв`язку з чим заявлені позивачем позовні вимоги не належать до задоволення.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Згідно з п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до вимог ст.139 КАС України судові витрати не стягуються.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП № НОМЕР_1 ) до Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області (вул. Генерала Петрова, 1, м. Одеса, 65065, ідентифікаційний код 41407330) про визнання незаконними та скасування постанов - відмовити повністю.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.287 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.272 КАС України.

Суддя М.М. Кравченко