Рішення № 84127636, 05.09.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2019 р. справа № 300/1640/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Микитин Н.М.,

при секретарі судового засідання Маковійчук С.М.,

за участю: представника відповідача Яремака Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервісна компанія "АДАМСОН" до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.04.2019 №0048905512, -

ВСТАНОВИВ:

02.08.2019 товариство з обмеженою відповідальністю "Енергосервісна компанія "АДАМСОН" (далі -ТОВ "Енергосервісна компанія "АДАМСОН") звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (далі - ГУ ДФС в Івано-Франківській області) від 17.04.2019 №0048905512 про застосування штрафних санкцій в розмірі 150478,76грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач провів камеральну перевірку щодо своєчасності реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, за результатами якої було складено акт від 27.03.2019 № 2196/09-19-55-12/39314325. Першочергово позивач звертає увагу суду на те, що абз.4 пп. 201.10 ст.201 ПК України передбачає такий поділ податкових накладних: "Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних". При цьому у статті 120-1 ПК України законодавцем визначені виключні випадки, які звільняють платника від штрафних санкцій, а саме у випадку несвоєчасної реєстрації податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою. Вказана вище норма передбачає неоднозначне тлумачення прав платника податків щодо звільнення від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в частині того, чи повинні такі податкові накладні одночасно відповідати двом умовам. На думку позивача, висновки, вказані в акті щодо порушення ст.120 ПК України, також не узгоджуються з положеннями пп.56.21 ст.56 ПК України, якою встановлено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків. Таким чином, вважає, що п.120-1.1 та п.120-1.2 ст.120-1 ПК України передбачено звільнення від відповідальності продавця за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг. Звертає увагу суду на те, що різне та неоднозначне трактування податкових норм зі сторони контролюючих органів призводить до того, що з винятків до яких не застосовується штраф за не реєстрацію ПН виключаються штрафи, які не можуть бути накладені в принципі, тобто ті які видаються покупцям та оформлені на операції, які звільнені від оподаткування, або обкладаються за нульовою ставкою, оскільки щодо них накласти штрафи згідно ст.120-1 ПК України неможливо, у зв`язку із відсутністю бази для накладання штрафу.

Таким чином, оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням до позивача застосовано штрафні санкції за порушення термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, передбачених у п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України. Разом з тим, позивач вказує на те, що податкові накладні, які відображені в акті перевірки, були складені на осіб, що не є платниками ПДВ,а також податкові накладні на умовний продаж, відтак, штрафи не повинні застосовуватись. Оскільки контрагенти позивача не зазнали шкоди від несвоєчасної реєстрації податкових накладних з ПДВ в ЄРПН, позивачем сплачені податкові зобов`язання, а відтак бюджет теж не зазнав втрат, вважає, що застосування до позивача штрафних санкцій не є доцільним.

За цих обставин позивач вважає оскаржуване рішення за № 0048905512 від 17.04.2019 протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 06.08.2019 відкрито провадження у справі за позовом ТОВ "Енергосервісна компанія "АДАМСОН" та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

14.08.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Вказує на те, що ГУ ДФС в Івано-Франківській області провело камеральну перевірку позивача щодо своєчасності реєстрації податкових накладних з податку на додану вартість. За результатами перевірки виявлено, що в порушення вимог п. 201.10 ст. 201 ПК України позивач недотримав передбачені податковим законодавством граничні терміни реєстрації податкових накладних. Зазначає, що згідно з п. 120-1.1. ст. 120-1 ПК України за порушення платником податку на додану вартість граничного строку реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної в ЄРПН (крім податкових накладних, що не надаються отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення штрафних санкцій на платника ПДВ, на якого відповідно до вимог чинного законодавства покладено обов`язок щодо такої реєстрації. Аналогічна правова позиція підтверджується, зокрема, висновками Верховного Суду в постанові від 04.09.2018 у справі № 816/1488/17. Оскільки податкові накладні, виписані позивачем, не відповідають тим, що складені по операціях, звільнених від оподаткування або по операціях, які оподатковуються за нульовою ставкою, податковий орган правомірно застосовував до позивача штрафні санкції. Звернув увагу суду на те, що позивачем не заперечується факту прострочення строку реєстрації податкових накладних в ЄРПН, та відповідного обов`язку щодо здійснення такої реєстрації, однак спірним є лише застосування штрафу, передбаченого п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України.

Позивач правом на надання відповіді на відзив не скористався.

В судові засідання, призначені на 20.08.2019 та 05.09.2019 представник позивача не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення судової повістки (а.с.57,62), причини неявки суду не відомі. Таким чином, судом встановлено другу неявку позивача в судове засідання без поважних причин.

Представник відповідача в судовому засіданні наполягав на розгляді справи по суті без участі представника позивача.

Згідно частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до частини 5 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів. До позивача, який не є суб`єктом владних повноважень, положення цієї частини застосовуються лише у разі повторної неявки.

Оскільки неявка представника позивача не перешкоджає розгляду справи і представник відповідача наполягав на розгляді справи по суті, суд ухвалив розглядати справу на підставі наявних у ній доказів відповідно до ч.5 ст.205 КАС України.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо позовних вимог заперечив з мотивів наведених у відзиві, та наполягає на тому, що за порушення термінів реєстрації податкових накладених в ЄРПН штрафні санкції, визначені у п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України, не застосовуються виключно до податкових накладних, що надаються отримувачу (покупцю) та складені на постачання товарів/послуг для операцій: які звільненні від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою. Тобто обов`язковими є дві умови у сукупності. Ця позиція є сталою і підтверджується судовою практикою. Просить суд відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторони відповідача, вивчивши доводи позовної заяви та оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до переконання, що у задоволенні позову належить відмовити повністю.

Судом встановлено, що відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців позивач з 22.07.2014 зареєстрований як юридична особа та взятий на податковий облік з 23.07.2014 за № 091514091510(а.с.29). Крім того, з 01.09.2014 позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджується витягом з Реєстру платників податку на додану вартість № 1409154500131(а.с.28).

Також судом встановлено, що на підставі п.п. 19-1.1.1, 19-1.1.2 п.19-1.1 ст.19-1, пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75 та згідно зі ст. 86 ПК України посадовими особами ГУ ДФС в Івано-Франківській області проведено камеральну перевірку позивача щодо своєчасності реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або розрахунків коригування до податкових накладних виписаних за період з 01.05.2018 по 31.12.2018, зареєстрованих по 28.01.2019 включно.

За результатами перевірки складено акт № 2196/09-19-55-12/39314325 від 27.03.2019, яким зафіксовано порушення п. 201.10 ст. 201 ПК України в частині недотримання термінів реєстрації податкових накладних в ЄРПН

до 15 календарних днів, а саме:

- ПН № 5 від 02.11.2018 з граничним терміном реєстрації 30.11.2018, дата фактичної реєстрації 05.12.2018, затримка 5 днів на суму ПДВ 17902,00 грн;

- ПН № 44 від 09.11.2018 з граничним терміном реєстрації 30.11.2018, дата фактичної реєстрації 05.12.2018, затримка 5 днів на суму ПДВ 66216,30 грн;

- ПН № 82 від 30.10.2018 з граничним терміном реєстрації 15.11.2018, дата фактичної реєстрації 29.11.2018, затримка 15 днів на суму ПДВ 3333,33 грн;

- ПН № 85 від 09.11.2018 з граничним терміном реєстрації 30.11.2018, дата фактичної реєстрації 05.12.2018, затримка 5 днів на суму ПДВ 1116,81 грн;

- ПН № 67 від 25.10.2018 граничний термін реєстрації 15.11.2018, дата фактичної реєстрації 19.11.2018, затримка 4 дні на суму ПДВ 3743,51 грн;

- ПН № 100 від 30.10.2018 з граничним терміном реєстрації 15.11.2018, дата фактичної реєстрації 28.11.2018, затримка 14 днів на суму ПДВ 3,33 грн;

- ПН № 80 від 30.10.2018 з граничним терміном реєстрації 15.11.2018, дата фактичної реєстрації 28.11.2018, затримка 14 днів на суму ПДВ 23,67 грн;

від 16 до 30 календарних днів, а саме:

- ПН № 60 від 15.11.2018 з граничним терміном реєстрації 30.11.2018, дата фактичної реєстрації 17.12.2018, затримка 17 днів на суму ПДВ 476912,20 грн;

- ПН № 110 від 06.12.2018 з граничним терміном реєстрації 31.12.2018, дата фактичної реєстрації 28.01.2019, затримка 28 днів на суму ПДВ 194978,75 грн;

від 61 і більше календарних днів, а саме:

- ПН № 51 від 31.05.2018 з граничним терміном реєстрації 15.06.2018, дата фактичної реєстрації 26.11.2018, затримка 164 дні на суму ПДВ 17166,67грн.

Відтак 17.04.2019 на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0048905512 про застосування до позивача штрафних санкцій згідно з п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України в загальній сумі 150478,76 грн за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних визначених статтею 201 ПК України.

Відповідно до ст. 56 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення ГУДФС в Івано-Франківській області від 17.04.2019 №0048905512 позивач оскаржив в адміністративному порядку до ДФС України(а.с.20-21).

Рішенням ДФС України від 25.06.2019 №29033/6/99-99-11-06-01-25 оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення(а.с.24-26).

Не погоджуючись із вказаним рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Відповідно до пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з вимогами п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

За змістом окремих абзаців пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Відповідно до п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України (у редакції, що діє з 01 січня 2017 року на підставі Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII) порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою ) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в таких розмірах:

- 10 % від суми ПДВ, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування,

- у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів;

- 20 % від суми ПДВ, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування,

- у разі порушення терміну реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

- 30% від суми ПДВ, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування,

- у разі порушення терміну реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

- 40 % від суми ПДВ, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування,

- у разі порушення терміну реєстрації на 61 і більше календарних днів.

Судом встановлено, що позивач несвоєчасно та з порушенням граничних термінів зареєстрував окремі податкові накладні, складені на покупців-не платників ПДВ, а також, на умовний продаж.

Водночас з аналізу відповідних податкових накладних вбачається, що по цих операціях позивач не звільнений від оподаткування (основна ставка податку 20%), а обсяги постачання товарів не оподатковуються за нульовою ставкою (сума за ставкою 0% відсутня).

Складення податкової накладної на постачання товарів/послуг не платникам ПДВ та по операціях на умовний продаж, не позбавляє платника податку на додану вартість обов`язку із своєчасної реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних та відповідно не звільняє такого платника податку від відповідальності за вчинення вказаного порушення.

Винятком, передбаченим у п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України, є сукупність таких необхідних умов: а) отримувач податкової накладної не є платником податку; б) операція, щодо якої складено податкову накладну, звільнена від оподаткування, або оподатковується за нульовою ставкою.

При цьому суд зауважує, що з 1 січня 2017 року законодавцем змінено редакцію пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України. На відміну від попередньої редакції цієї статті, яка встановлювала штрафні санкції за порушення термінів реєстрації виключно податкових накладних, що підлягають наданню покупцям, чинною на момент виникнення правовідносин редакцією визначено, що штрафні санкції застосовуються за порушення граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації всіх податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Винятком є виключно порушення термінів реєстрації податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

Відповідно до пункту 8 Порядку заповнення податкової накладеної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1307 від 31.12.2015, при складанні податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пунктах 10-15 цього Порядку, у верхній лівій частині таких накладних у графі "Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини" робиться помітка "X" та зазначається тип причини, зокрема, 04 - складена на постачання у межах балансу для невиробничого використання, 08 - складена на постачання для операцій, які не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість, та 09 - с кладена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість.

Отже, положеннями Порядку № 1307 визначено чіткий перелік податкових накладних, які не підлягають наданню отримувачу (покупцю). Цей перелік включає в себе не тільки податкові накладні, складені на постачання для операцій, які не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість та операції, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість, але й інші групи операцій, здійснення яких обумовлює ненадання податкових накладних продавцю.

Так, системний аналіз статті 201, пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України та Порядку № 1307 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) дає підстави для висновку про те, що порушення платником податку на додану вартість граничного строку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є підставою для застосування до такого платника штрафу, за виключенням випадку порушення строку реєстрації податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

Тобто, для звільнення платника податків від відповідальності, передбаченої пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України, необхідна наявність двох обов`язкових складових: податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

Вказана правова позиція, серед іншого, висловлена у постановах Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 816/1488/17 та від 11.12.2018 у справі № 807/68/18.

Відтак факт складання податкових накладний по операціях на умовний продаж не платникам ПДВ, жодним чином не впливає на строк їх реєстрації, визначений пунктом 201.10 статті 201 ПК України. Порушення такого строку становить склад правопорушення, передбаченого пунктом 120-1.1 статті 120 ПК України, що відповідає наведеній вище правовій позиції Верховного Суду.

Крім того, суд вважає безпідставними посилання позивача на положення підпункту 56.21 ст. 56 та ст. 4 ПК України, оскільки презумпція правомірності рішень платника податку застосовується у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Водночас у даному випадку позивачем не враховано змін нормативного регулювання, що відбулися у зв`язку із прийняттям Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII, а тлумачення норм здійснюється вибірково.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що при винесенні оспорюваного податкового повідомлення-рішення № 0048905512 від 17.04.2019 відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законами України. Доводи позивача не спростовують правомірності прийняття вказаного рішення та не дають суду підстав для визнання його протиправним. Відтак у задоволенні позову належить відмовити повністю.

З урахуванням положень ст. 139 КАС України підстав для відшкодування позивачу витрат зі сплати судового збору немає.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Енергосервісна компанія "АДАМСОН" (код ЄДРПОУ 39314325, вул. І. Макуха, 6, м. Івано-Франківськ, 76018)

відповідач - Головне управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39394463, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018)

Суддя Микитин Н.М.

Рішення складене в повному обсязі 10 вересня 2019 р.