Рішення № 84127571, 04.09.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 вересня 2019 року (12 год. 55 хв.)Справа № 280/2268/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Калашник Ю.В., секретар судового засідання Стовбур А.Ю.,

за участю представників: позивача - Кравченко Я.І., третіх осіб 2, 3 - Завгороднього В.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Запорізької міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державна іпотечна установа, Національна поліція України, Головне управління Національної поліції в Запорізькій області, Міністерство внутрішній справ України про зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

14.05.2019 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Запорізької міської ради (далі - відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державна іпотечна установа (далі - третя особа 1), Національна поліція України (далі - третя особа 2), Головне управління Національної поліції в Запорізькій області (далі - третя особа 3), в якому просить суд зобов`язати відповідача забезпечити прийняття у комунальну власність територіальної громади міста Запоріжжя квартиру АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову позивач зазначає, що у 2010 році позивачу виконавчим комітетом Запорізької міської ради видано ордер на службове житлове приміщення по АДРЕСА_2 . Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради у 2016 році виключено із числа службової житлової площі Головного управління Національної поліції в Запорізькій області вказану квартиру.

Також, у 2016 році позивачу видано ордер на житлове приміщення серія «М» на право зайняття житлового приміщення по АДРЕСА_2 . Позивач з 2010 року разом зі своєю сім`єю постійно проживає в квартирі АДРЕСА_1 .

Для реалізації права на приватизацію житла позивач звернувся до Запорізької міської ради щодо розроблення проекту рішення «Про надання згоди на прийняття у комунальну власність територіальної громади міста Запоріжжя наступне майно: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 та подати вищезазначений проект рішення на розгляд сесії міської ради».

Проте, відповідач таку заяву позивача залишив без задоволення та зазначив, що квартира належить державі, та відповідно до Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» ініціатива щодо передачі майна з державної до комунальної власності територіальної громади може виходити від органу, уповноваженого управляти державним майном, ініціатор передачі повинен направити відповідне клопотання до Запорізької міської ради з чітким визначенням складу та вартості майна, яке пропонується для передачі та підстав такої передачі. Передача майна державної власності до комунальної власності здійснюється за рішенням Запорізької міської ради. Вразі отримання звернення власника квартири АДРЕСА_1 щодо передачі її до комунальної власності територіальна громади м. Запоріжжя питання буде розглянуто в установлений законом порядку.

Також у відповіді зазначається, що квартира належить державі в особі Державної іпотечної установи. Проте, Державна іпотечна установа повідомила, що зазначена квартира не перебуває на її балансі та, відповідно, відсутнє право на звернення до ЗМР з питанням про передачу квартири до комунальної власності оскільки не є власником.

Відповідач також повідомив позивача, що квартира АДРЕСА_1 на балансовому обліку в департаменті з управління житлово-комунальним господарством ЗМР не перебуває.

Головне управління Національної поліції в Запорізькій області в свою чергу повідомляє про відсутність підстав для задоволення звернення позивача про надсилання листа-клопотання до ЗМР з проханням внести на розгляд сесії питання про передачу квартири АДРЕСА_1 до комунальної власності, оскільки право власності на квартиру зареєстровано за Державною іпотечною службою.

Вказана квартира на балансовому обліку ГУНП не перебуває та як службова за ГУНП не закріплена.

Таким чином, квартира АДРЕСА_1 не перебуває у повному господарському віданні або оперативному управлінні ні у жодного підприємства або організації. Квартира зареєстрована у реєстрі речових прав за Державною іпотечною установою, однак остання заперечує факт того, що вона є власником, оскільки актом приймання-передачі квартира передана Міністерству внутрішніх справ України.

Позивач посилається на приписи чинного законодавства та вважає, що органи місцевого самоврядування можуть самостійно ініціювати передачу об`єкта права державної власності у комунальну власність та розглянути це питання на пленарному засіданні міської ради.

Проте, відповідач, в порушення норм діючого законодавства, відмовив у розгляді питання про прийняття до комунальної власності квартири посилаючись на те, що ініціатива передачі щодо комунальної власності може виходити тільки від власника майна, яким є Державна іпотечна установа.

На підставі викладеного просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 17.05.2019 відкрито провадження у справі та призначене підготовче засідання на 20.06.2019.

14.06.2019 до суду надійшли пояснення третьої особи - Державної іпотечної установи (вх. №24480). Зазначає, що відповідно до Статуту Державної іпотечної установи майно Установи є державною власністю і закріплюється за нею на праві господарського відання; установа, в порядку, встановленому законодавством та Статутом, володіє, користується і розпоряджається належним їй майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії, що не суперечать законодавству, меті та предмету її діяльності, з урахуванням обмежень правоможності розпорядження окремими видами майна, визначених законодавством.

Таким чином, квартира АДРЕСА_1 не перебувала у власності Державної іпотечної установи, оскільки Установа не є суб`єктом права державної власності.

Зазначено квартира придбана Державною іпотечною установою на виконання вимог розпорядження Кабінету Міністрів України.

04.05.2012 комісією, створеною на підставі Наказу Міністерства внутрішніх справ України № 632 від 03.05.2012 складено та підписано Акт приймання - передачі квартири, придбаної Державною іпотечною установою. Відповідно до вказаного акту квартира АДРЕСА_1 , яка придбана Державної іпотечної установи, закріплена за нею на праві господарського відання та перебувала на її балансі, безоплатно передана в управління Міністерству внутрішніх справ України.

Відповідно до вказаного акту Міністерству внутрішніх справ України передано копію Договору купівлі-продажу нерухомого майна (з відстроченням платежу) від 14.09.2009 за реєстровим № 349, технічний паспорт та витяг з бухгалтерського балансового рахунку для внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Таким чином, Державна іпотечна установа повністю виконала всі дії, передбачені чинним законодавством України, щодо передачі квартири АДРЕСА_1 в управління Міністерству внутрішніх справ України.

Представники третіх осіб - Національної поліції України, Головного управління Національної поліції в Запорізькій області надали суду пояснення, в яких просили відмовити у задоволенні позову. У пояснення зазначено, що державна реєстрація права власності квартири здійснена за Державною іпотечною установою, яка є власником і на теперішній час. МВС України державна реєстрація квартири не проведена. Також у поясненнях вказано, що за Державною іпотечною установою мало бути оформлено не право власності, а право господарського відання. Така помилка призвела до не можливості зареєструвати за МВС України право оперативного управління. Зазначають, що згідно з Державним реєстром прав на нерухоме майно, право власності на квартиру зареєстроване за Державною іпотечною установою.

Протокольною ухвалою суду від 20.06.2019 за клопотанням представника Головного управління Національної поліції в Запорізькій області до участі у справі у якості третьої особи залучено Міністерство внутрішніх справ України.

У підготовчому засіданні оголошувалась перерва до 08.07.2019.

Ухвалою від 08.07.2019 продовжений строк підготовчого провадження та розгляд справи відкладений до 06.08.2019.

06.08.2019 протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження та за згодою учасників справи призначений розгляд справи по суті на 06.08.2019.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, надавши пояснення відповідно до позовної заяви.

Представник відповідача проти позову заперечив із підстав, викладених у відзиві на позов (вх.25257). Зазначив, що обов`язковою умовою передачі державної власності у комунальну є наявність рішення про таку передачу, прийнятого уповноваженим органом. Проте, такі рішення уповноваженого органу відсутні. Відтак, відповідач не наділений повноваженнями розглядати питання щодо прийняття до комунальної власності державного майна.

У судовому засіданні оголошувалась перерва до 28.08.2019 та до 04.09.2019.

12.08.2019 до суду надійшли пояснення третьої особи - МВС України, у яких зазначено, що справа має розглядатись за правилами ЦПК. Також у поясненнях зазначено, що оскільки право власності на квартиру зареєстроване за Державною іпотечною установою, то лише вказаний орган може ініціювати передачу квартири до комунальної власності.

Протокольною ухвалою 04.09.2019 у задоволенні клопотання представника МВС про закриття провадження у справі відмовлено.

Представник третіх осіб - Національної поліції України, Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, проти позову заперечив та надав пояснення, відповідно до поданих письмових пояснень. Також звернув увагу суду на наявність рішення від 12.08.2019 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень. Відповідно до цього рішення державним реєстратором відмовлено у реєстрації права оперативного управління на квартиру за ГУ МВС України у Запорізькій області, оскільки при проведенні державної реєстрації квартири за Державною іпотечною установою зареєстроване право власності, а не право господарського відання, реєстрація права власності відбулась із порушенням вимог чинного законодавства, а тому проведення державної реєстрації права оперативного управління за ГУ МВС України в Запорізькій області - неможливо.

У судове засіданні 04.09.2019 представники відповідача, Державної іпотечної установи та МВС України не прибули.

На підставі ч. 1 ст. 205 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача, Державної іпотечної установи та МВС України.

Враховуючи норми ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), у судовому засіданні 04.09.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення учасників справи та допитавши свідків, судом встановлені наступні обставини.

14.09.2009 між ТОВ «Агентство нерухомості «СПС-Ріелт» (продавець) та Державною іпотечною установою (покупець) укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна (а.с.85-87).

Відповідно до вказаного договору Державною іпотечною установою придбано, зокрема, квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності, який виданий 12.10.2009, власником квартири зазначено Державну іпотечну установу (а.с.89).

Також, у відповідності до інформації, яка міститься у Технічному паспорті квартири АДРЕСА_1 , власником є Державна іпотечна установа (а.с.90).

Відповідно до матеріалів справи, квартира АДРЕСА_1 включена до числа службової житлової площі ГУ МВС України в Запорізькій області (Розпорядження голови Ленінської районного адміністрації Запорізької міської ради від 14.01.2010 №23р) (а.с.95).

25.05.2012 комісією у складі посадових осіб МВС України та Державної іпотечної установи підписаний акт приймання-передачі квартир, придбаних Державною іпотечною установою, відповідно до якого квартири (№№10, 40 АДРЕСА_3 ), які придбані Державною іпотечною установою, закріплені за нею на праві повного господарського відання та перебувають на її балансі (державна власність), безоплатно передаються в управління МВС України. Відповідно до цього акту МВС України також передані Договір купівлі-продажу від 14.09.2009 та технічні паспорти на квартири (а.с.91).

30.11.2012 Наказом МВС України №1868 наказано, зокрема: закріпити квартири, переданих Державною іпотечною установою, на праві оперативного управління за територіальними органами внутрішніх справ; начальникам головних управлінь МВС України в областях - ужити заходів щодо оформлення правовстановлюючих документів (а.с.97-98).

Також, із матеріалів справи вбачається, що правовстановлюючі документи на квартиру ГУ УМВС України в Запорізькій області - не оформлені (а.с.108).

Відповідно до листа реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції від 22.07.2014 №02-01-24/1508, державна реєстрація оперативного управління за МВС України неможлива, оскільки за Державною іпотечною установою зареєстроване права власності, а не право господарського відання (а.с.35).

Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 25.03.2016 №120службову житлову площу, яка використовувалась ГУ МВС України в Запорізькій області закріплено за ГУ НП в Запорізькій області (а.с. 115).

Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 24.10.2016 №625/3 квартиру АДРЕСА_1 виключено із числа службової житлової площі (а.с.16).

01.11.2016 позивачу виданий ордер на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.14).

Позивач звернувся до відповідача із заявою про передачу квартири у власність територіальної громади, проте листом від 18.02.2019 відповідач відмовив із зазначенням, що питання передачі квартири до власності територіальної громади буде розглянуто у разі отримання звернення власника квартири щодо її передачі до комунальної власності (а.с.22-23).

Не погодившись із відмовою відповідача щодо передачі квартири у власність територіальної громади, позивач звернувся до суду із позовом про зобов`язання відповідача забезпечити прийняття у комунальну власність територіальної громади міста Запоріжжя квартиру АДРЕСА_1 .

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до Статуту Державної іпотечної установи, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2009 року № 768, майно Установи є державною власністю і закріплюється за нею на праві господарського відання. Установа в порядку, встановленому законодавством та цим Статутом, володіє, користується і розпоряджається належним їй майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії, що не суперечать законодавству, меті та предмету її діяльності, з урахуванням обмежень правоможності розпорядження окремими видами майна, визначених законодавством.

Згідно Методичних рекомендацій стосовно оформлення права власності на нерухоме майно, придбане Державною іпотечною установою, та державної реєстрації такого права, які затверджені Наказом Міністерства юстиції України від 22.01.2010 №92/5, власником майна Державної іпотечної установи, незалежно від джерел його формування, є держава в особі Кабінету Міністрів України, оскільки останній виступив її засновником. Сама ж Державна іпотечна установа, відповідно до установчих документів, наділена правом господарського відання щодо цього майна.

Розділом ІІІ вказаних Методичних рекомендацій встановлено, що у випадку оформлення права власності на придбані Державною іпотечною установою квартири відповідно до переліків житлових будинків, затверджених Кабінетом Міністрів України, для забезпечення житлом окремих категорій громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов, та державної реєстрації права власності на такі об`єкти, таке оформлення та державну реєстрацію слід здійснювати за державою в особі Кабінету Міністрів України. При цьому у свідоцтві про право власності на нерухоме майно та, відповідно, у Реєстрі прав власності на нерухоме майно робиться відмітка, що майно закріплено на праві господарського відання за Державною іпотечною установою.

Проте, як встановлено судом із матеріалів справи після придбання квартир за договором купівлі-продажу від 14.09.2009, квартира АДРЕСА_1 зареєстрована за Державною іпотечною установою на праві власності.

Вказане підтверджується:

витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.89);

технічним паспортом (а.с.90);

витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.09.2019, відповідно до якого власником квартири АДРЕСА_1 є Державна іпотечна установа на підставі договору купівлі-продажу №349 від 14.09.2009, форма власності - державна (а.с.61).

Відтак, пояснення третьої особи - Державної іпотечної установи, що квартира АДРЕСА_1 не перебувала у власності Державної іпотечної установи - не відповідають наявним у справі доказам.

Отже, на час розгляду справи судом, у відповідності до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником квартири АДРЕСА_1 є Державна іпотечна установа.

При цьому, докази того, що квартира була закріплена за Державною іпотечною установою на праві господарського відання - відсутні.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 придбана Державною іпотечною установою на виконання Розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 №1047-р «Про придбання квартир для забезпечення житлом громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов».

Пунктом 2 вказаного розпорядження доручено Державній іпотечній установі передати квартири, придбані згідно з пунктом 1 цього розпорядження, відповідно до затвердженого Кабінетом Міністрів України розподілу.

В Методичних рекомендаціях стосовно оформлення права власності на нерухоме майно, придбане Державною іпотечною установою, та державної реєстрації такого права, які затверджені Наказом Міністерства юстиції України від 22.01.2010 №92/5, зазначено що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21 вересня 1998 року № 1482 (1482-98-п) "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності" Кабінет Міністрів України наділений повноваженнями щодо прийняття рішення про передачу об`єктів права державної власності. Зважаючи на вищевказану Постанову, рішення Кабінету Міністрів України про затвердження переліків квартир, придбання яких необхідне для забезпечення житлом окремих категорій громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов, містять доручення щодо передачі таких квартир від Державної іпотечної установи до головних розпорядників бюджетних коштів та органів місцевого самоврядування відповідно до затвердженого Кабінетом Міністрів України розподілу квартир, придбаних Державною іпотечною установою, що є в подальшому підставою для видачі ордерів для вселення громадян у квартири та можливості здійснення ними їх приватизації. Згідно з вказаною Постановою ( 1482-98-п ) така передача оформляється актом приймання-передачі.

Отже, підсумовуючи викладене вище, суд зазначає наступне:

майно Державної іпотечної установи є державною власністю;

майно Державної іпотечної установи закріплюється за нею на праві господарського відання;

власником майна Державної іпотечної установи, незалежно від джерел його формування, є держава в особі Кабінету Міністрів України;

державна іпотечна установа наділена правом господарського відання щодо цього майна.

В той же, квартира АДРЕСА_1 зареєстрована за Державною іпотечною установою на праві власності, а не на праві господарського відання.

Будь-які інші записи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо квартири АДРЕСА_1 , окрім права власності за Державною іпотечною установою - відсутні.

Пояснення представника Державної іпотечної установи, що квартира була закріплена за установою на праві господарського відання та безоплатно передана в управління МВС України не відповідають фактичним обставинам справи.

Отже, квартира АДРЕСА_1 є державною власністю.

Порядок безоплатної передачі об`єктів права державної власності із сфери управління міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Фонду державного майна, інших державних органів, які відповідно до законодавства здійснюють функції з управління державним майном, об`єднань підприємств, яким делеговано функції з управління майном підприємств і організацій, заснованих на державній власності (далі - органи, уповноважені управляти державним майном), Національної академії наук, галузевих академій наук, інших установ та організацій, яким державне майно передано у безоплатне користування (далі - самоврядні організації), до сфери управління інших органів, уповноважених управляти державним майном, або самоврядних організацій визначає Положення про порядок передачі об`єктів права державної власності, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21 вересня 1998 року №1482.

Пунктом 3 Положення про порядок передачі об`єктів права державної власності встановлено, що ініціатива щодо передачі об`єктів права державної власності може виходити відповідно від органів, уповноважених управляти державним майном, або самоврядних організацій.

Отже, необхідною передумовою передачі державного майна є згода уповноваженого органу.

Згода на передачу квартири до комунальної власності - відсутня.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому, Європейський суд з прав людини в рішеннях у справах «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Новоселецький проти України» від 11 березня 2003 року, «Федоренко проти України» від 1 червня 2006 року вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини. Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

На думку суду, в даному випадку підхід органів влади до ситуації позивача був непослідовним і нескоординованим, оскільки Державною іпотечною установою всупереч нормам законодавства зареєстроване права власності на квартиру, а не право господарського відання, що в подальшому унеможливило реєстрацію будь-яких інших речових прав щодо квартири за МВС України. В той же час, з 25.05.2012 - моменту підписання акту приймання-передачі квартири між МВС України та Державної іпотечної установи, МВС України не вжито заходів для оформлення правовстановлюючих документів.

Представником ГУ НП у Запорізькій області суду надане рішення від 12.08.2019 про відмову у державній реєстрації права оперативного управління за ГУ МВС України в Запорізькій області з підстав того, що за Державною іпотечною установою зареєстроване право власності, а не право господарського відання.

Вказані дії державних органів зумовили неможливість позивача скористатись правом на приватизацію квартири.

Не зважаючи на те, що право позивача порушене, суд не вбачає підстав для задоволення позову в обраний позивачем спосіб через наступне.

Основні засади передачі об`єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, а також об`єктів права комунальної власності у державну власність безоплатно або шляхом обміну визначає Закон України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності».

Статтею 3 цього Закону передбачено, що ініціатива щодо передачі об`єктів права державної та комунальної власності може виходити відповідно від органів, уповноважених управляти державним майном, Національної академії наук, інших аналогічних самоврядних організацій, яким передано в користування державне майно (далі - самоврядні організації), місцевих органів виконавчої влади, відповідних органів місцевого самоврядування.

Посилаючись на вказану статтю представник позивача зазначав про можливість ініціативи щодо передачі державного майна до комунальної власності саме від органів місцевого самоврядування.

Проте, суд вважає таке твердження помилковим, оскільки Закон України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» регулює не тільки порядок передачі об`єктів права державної власності у комунальну власність, а й порядок передачі об`єктів права комунальної власності у державну власність.

З урахуванням викладених вище норм, суд вважає, що для передачі об`єктів державної власності до комунальної власності є обов`язковою наявність згоди власника такого майна - органу, уповноважених управляти державним майном.

Проте, така згода відсутня.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Суд не вважає, що відповідачем вчинене будь-яке порушення прав позивача.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ; АДРЕСА_4 ) до Запорізької міської ради (код ЄДРПОУ 04053915; пр. Соборний, 206, м. Запоріжжя, 69105), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державна іпотечна установа (код ЄДРПОУ 33304730, бул. Лесі Українки, 34, м. Київ, 01133), Національна поліція України (код ЄДРПОУ 40108578, вул. Богомольця, б. 10, м. Київ, 01601), Головне управління Національної поліції в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 40108688, вул. Матросова, буд. 29, м. Запоріжжя, 69057), Міністерство внутрішній справ України (код ЄДРПОУ 40108578, вул. Богомольця, б. 10, м. Київ, 01601) про зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 10.09.2019.

Суддя Ю.В. Калашник