Рішення № 84127528, 09.09.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2019 року № 320/1398/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В. розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИПІЛЛЯ АГРО ПЛЮС" до Київської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

обставини справи:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИПІЛЛЯ АГРО ПЛЮС" до Київської міської митниці ДФС, у якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA125000/2019/000112/2 від 04.02.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що при митному оформленні транспортного засобу, який ввозився на митну територію України, позивачем було визначено його митну вартість за основним методом ціною договору (контракту), тому на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному у частині другій статті 53 Митного кодексу України, та чітко ідентифікують оцінюваний товар, містять достовірні дані про числові показники складових митної вартості.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08 травня 2019 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.

05 червня 2019 року представник відповідача через службу діловодства суду подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги не визнає та вважає, що додані позивачем до митної декларації документи не містять всіх відомостей, що підтверджують задекларовані числові значення складових митної вартості. Зокрема, відповідач звертає увагу суду на те, що подані позивачем документи не давали можливості однозначно з`ясувати всі числові значення складових митної вартості товарів. У зв`язку з цим відповідач вважає, що спірне рішення прийняте органом доходів і зборів з урахуванням вимог чинного законодавства, в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

09 липня 2019 року від представника позивача через службу діловодства суду надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження, на задоволенні позовних наполягав та просив їх задовольнити. Також представником позивача через службу діловодства суду подано клопотання про приєднання доказів, в якому представник просив приєднати висновок експертного дослідження Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру № 13-4/91 від 09.04.2019 .

19 липня 2019 року від представника позивача через службу діловодства суду подано відповідь на відзив за змістом якої інформація із програмного продукту SchwackeNet не може бути застосованою в межах спірних відносин, оскільки відсутні відповідні ліцензії на право здійснення будь-якої оціночної діяльності із визначення вартості транспортних засобів, в тому числі тих, які продаються чи придбаваються на території Німеччини.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09 липня 2019 року закрито підготовче провадження, розпочато розгляду справи по суті та постановлено здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду документів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

в с т а н о в и в:

05.09.2019 ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), як продавець, видав рахунок № 39/ 2018 та запропонував для продажу автомобіль VOLKSVAGEN, модель TOUAREG, номер шасі НОМЕР_2 вартістю 31 000 Євро.

10.09.2018 між позивачем ТОВ "ТРИПІЛЛЯ АГРО ПЛЮС", як покупцем, та ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), як продавцем укладено договір купівлі-продажу № 39/2018 за умовами якого позивачем придбано автомобіль марки VOLKSVAGEN, модель TOUAREG, номер шасі НОМЕР_2 ) 2016 року випуску вартістю 31 000 Євро.

18.10.2018 на виконання умов договору купівлі-продажу №39/2018 грошові кошти в розмірі 31 000 Євро були сплачені покупцем на рахунок продавця, що підтверджується квитанцією №322150761.

31.01.2019 позивачем через митного брокера подано електронну митну декларацію (ЕМД) за №UA125000/2019/000112/2, у якій для митного оформлення було пред`явлено товар: легковий автомобіль VOLKSVAGEN, модель TOUAREG, номер шасі НОМЕР_2 ), 2016 року випуску.

На підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем митному органу були подані:

- рахунок № 39/2018 від 05.09.2018 із зазначенням вартості автомобіля 31 000 Євро;

- договір купівлі-продажу № 39/2018 від 10.09.2018, в якому також вказувалась вартість автомобіля 31 000 Євро, рік випуску автомобіля 2016;

- квитанція swift № 322150761 від 18.10.2018, згідно якої покупцем відповідно до умов договору купівлі-продажу № 39/2018 від 10.09.2018 сплачено 31 000 Євро;

- бриф (технічний паспорт) № НОМЕР_3 , в якому зазначається дата реєстрації автомобіля 1/2017;

- додаткова угода до договору №39/2018 від 10.09.2018 від 15.01.2019

04.02.2019 за результатом розгляду електронної декларації відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA125000/2019/000112/2, зокрема у графі 33 рішення зазначено, що декларантом не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів, документи не містять достовірних даних та об`єктивних відомостей, які підтверджують числові значення складових, а саме: контракт № 39/108 від 10.09.2018 суперечить виставленому рахунку від 05.09.2018 № 39/2018, в якому зазначена дата першої реєстрації як 01/20017, при цьому в брифі № ES 571487 рік реєстрації вказано 2017.

Відповідачем проведено митну оцінку транспортного засобу із застосуванням резервного методу відповідно до інформаційного ресурсу системи оцінки транспортних засобів SchwackeNet.de та визначено митну вартість автомобіля в розмірі 52 000 Євро.

Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно із статтею 248 Митного кодексу України (далі - МК) митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках, а також електронних (сканованих) копій паперових документів, засвідчених електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи ( ч.ч. 1-2 ст. 257 МК).

Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК).

Відповідно до статті 57 МК визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частиною другої статті 54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 МК передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч. 3 ст.57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до положень частин 1-2 статті 53 МК, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті заборонено, про що зазначено в ч. 5 ст. 53 МК України.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).

Згідно із пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Відмовляючи у визнанні митної вартості, зазначеної позивачем у ЕМД від 31.01.2019 №UA125010/2019/001961, відповідач виходив з того, що декларантом не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів, документи не містять достовірних даних та об`єктивних відомостей, які підтверджують числові значення складових, а саме: контракт № 39/108 від 10.09.2018 суперечить виставленому рахунку від 05.09.2018 №39/2018, в якому зазначена дата першої реєстрації як 01/20017, при цьому в брифі № ES 571487 рік реєстрації вказано 2017.

Як вбачається з матеріалів справи, дійсно в поданих позивачем до митного декларування документах міститься технічна помилка, а саме в рахунку № 39/2018 від 05.09.2018 зазначено рік автомобіля 1/20017.

Проте суд критично ставиться до такої помилки, адже виставлений рахунок не є офіційним документом, на підставі якого митний орган визначає митну вартість автомобіля, адже в розумінні приписів пп. 3-4 ч. 2 ст. 53 МК України рахунок-фактура береться до уваги, якщо товар не є об`єктом продажу, а якщо рахунок оплачено, то до уваги беруться банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Позивачем надано обгрунтовано допустимий в рамках ст. 53 МК України пакет документів, який навіть, за умови допущення технічної помилки, яка міститься в рахунку № 39/2018 від 05.09.2018 дає об`єктивні підстави для усунення помилки, шляхом вивчення інших документів, які містять абсолютно узгоджені достеменні відомості щодо року реєстрації автомобіля VOLKSVAGEN, модель TOUAREG, номер шасі НОМЕР_2 "січень 2017 року".

Крім того, документом, який підтверджує дату реєстрації автомобіля є бриф №ES 571487, тобто технічний паспорт - документ, який містить відомості про основні технічні характеристики транспортного засобу, ідентифікаційні дані основних агрегатів - ідентифікаційний номер (VIN), відомості про власника, постановлення на облік та зняття з обліку.

Суд звертає увагу на те, що всі документи, які підтверджують факти, що мають юридичне значення, жодних помилок, неточностей не містять, помилка наявна лише в рахунку № 39/2018 від 05.09.2018, який є комерційною пропозицією фізичної особи продавця, та застосується якщо товар ще не є об`єктом купівлі-продажу, тому суд критично оцінює доводи відповідача, про те що дана помилка є значною та унеможливлює визначення митної вартості транспортного засобу на підставі інших поданих документів.

Для підтвердження заявленої фактурної вартості транспортного засобу позивачем було подано квитанцію swift № 322150761 від 18.10.2018 про сплату 31 000 євро за автомобіль VOLKSWAGEN TOUAREG, згідно контракту № 39/2018, тобто платіжний документ, з якого вбачається вартість транспортного засобу та за яким можливо ідентифікувати автомобіль, за який проведена оплата.

Отже суд приходить до висновку, що позивачем до митного оформлення подано документи, які містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, відомостей щодо ціни, що була сплачена за цей товар та відомості про сам товар.

Також в п.33 рішення про коригуванні митної вартості товарів № UA125000/2019/000112/2 від 04.02.2019 відповідач зазначив, що у зв`язку з тим, що у відповідача наявна інформація, що відповідає ч. 2 ст. 64 МК України, тому є підстави для застосування другорядного методу 2ґ - резервного методу.

З матеріалів справи слідує, що джерелом інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару є Інтернет каталог SchwackeNet.de згідно якого вартість транспортного засобу становить 50 100 Євро, отже митна вартість складає 50 200 Євро (цінова інформація 50 100 Євро та транспортні витрати у розмірі 100 Євро відповідно до довідки про транспортні витрати від 31.01.2019 № 1).

Стосовно застосування митним органом інформації щодо вартості оцінюваного транспортного засобу SchwackeNet із врахуванням дати першої реєстрації транспортного засобу та комплектації ТЗ відповідно до VIN-коду, слід зазначити наступне. З матеріалів справи слідує, що відповідачем визначено митну вартість транспортного засобу із застосуванням резервного методу відповідно до інформаційного ресурсу системи оцінки транспортних засобів SchwackeNet - 50 100,00 EUR/шт.

Відповідач не обґрунтував правомірність використання у спірному випадку відомостей оціночної діяльності програмного продукту SchwackeNet.

Зокрема, за змістом пункту 5 "Джерела довідкової інформації, які можуть бути використані під час роботи з аналізу, виявлення та оцінки ризиків" Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДФС України від 11.09.2015 №689, визначено, що під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації:

- спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС;

- спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку;

- інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів;

- інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару;

- інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи;

- інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС;

- цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об`єднаннями імпортерів та виробників;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством;

- інформація отримана з мережі Інтернет.

У спірних відносинах інформація із програмного продукту SchwackeNet від 25.01.2019 є висновком про якісні та вартісні характеристики товару. Однак, відповідач жодним чином не аргументував наявність у SchwackeNet відповідної ліцензії на право здійснення будь-якої оціночної діяльності із визначення вартості транспортних засобів, в т.ч. тих, які продаються чи придбаваються на території Німеччини. Не послався відповідач й на нормативно-правовий акт, відомчий наказ, міжурядову угоду чи міжнародний договір тощо, які б надавали права митним органам Державної фіскальної служби України замовляти та використовувати відповідну оцінку автомобілів.

Також, суд не приймає до уваги посилання Відповідача на Методику товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 року № 142/5/2092 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 року за № 1074/8395, оскільки в додатку 8 до зазначеної Методики наведено перелік рекомендованих до використання нормативно-правових актів, методичної, довідкової літератури та комп`ютерних баз даних з програмним забезпеченням, серед яких є періодичний довідник "SuperSCHWACKE" - Eurotax, Швейцарія. Разом з цим, Відповідачем не було доведено, що система оцінки транспортних засобів SchwackeNet є періодичним довідником "SuperSCHWACKE".

Відповідач здійснив коригування митної вартості транспортного засобу за допомогою програмного комплексу Schwaсke від 25.01.2019 з врахуванням ПДВ. Однак, безпосередній переклад із німецької на українську мови витягу з програмного комплексу Schwaсke від 25.01.2019 свідчить про наявність у ньому інформацію про два види вартості: "Verkaufswert (Schwacke) inkl. Mehrwertsteuer 49 500 EUR" - "вартість продажу (Schwacke) з ПДВ 49 500,00 EUR " та "Еinkaufswert (Schwacke) inkl. Mehrwertsteuer 42 000,00 EUR"- "вартість покупки (Schwacke) з ПДВ 42 000,0 EUR". При цьому будь-якого обґрунтування щодо застосування під час коригування митної вартості товару саме вартості на рівні 49 500,00 EUR, а не 42 000,00 EUR, відповідач не зазначив.

Крім того, оцінка SchwackeNet від 25.01.2019 здійснена без безпосереднього технічного огляду (експертизи) щодо реального стану імпортованого транспортного засобу. Відповідач у свою чергу не довів, що інформація про реальний стан транспортного засобу була передана для оцінки за допомогою програмного продукту SchwackeNet.

Також суд звертає увагу на те, що відмінність у датах підписання контракту №39/2018 та рахунку №39/2018 (10.09.2018 та 05.09.2018 відповідно) не впливає на підтвердження числового значення складових митної вартості товару.

Крім того, зі змісту Висновку експертного дослідження №13-4/91 від 09.04.2019, здійсненого за результатами дослідження автомобіля марки "Volkswagen" модель "Touareg", номер кузова - НОМЕР_2 , під час проведення технічного огляду вказаного транспортного засобу установлено пошкодження лакофарбованого покриття, а також сліди відновлювального ремонту (не більше 3 складових), а саме: дефекти лакофарбованого покриття - 3%; сліди відновлення ТЗ - 4%. Разом з тим, відповідачем не надано доказів врахування технічного стану транспортного засобу під час визначення митної вартості товару.

Отже, висновки відповідача щодо документального не підтвердження позивачем митної вартості транспортного засобу є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості на підставі відомостей про ціну товару з програмного продукту SchwackeNet є протиправним.

Положеннями ст. 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зі змісту оскаржуваного рішення відповідача від 04.02.2019 №UA125000/2019/000112/2 слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню транспортного засобу за основним методом визначення митної вартості.

Водночас матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідних митних деклараціях митна вартість транспортного засобу базується на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним методом та прийняв необґрунтоване рішення про коригування митної вартості товарів.

За таких обставин вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 04.02.2019 №UA 125000/2019/000112/2 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За приписами частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у сумі 1921,00 грн. згідно з платіжним дорученням від 13.03.2019 № 324697987 та у сумі 9 997,80грн. згідно з платіжним дорученням №167 від 26.04.2019.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИПІЛЛЯ АГРО ПЛЮС" (ідентифікаційний код 36349093, Адреса : 08722, Київська обл. Обухівський район,с.Трипілля, вул. Дружби, буд. 6) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 04.02.2019 за № UA 125000/2019/000112/2.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИПІЛЛЯ АГРО ПЛЮС" (ідентифікаційний код 36349093, адреса: 08722, Київська обл. Обухівський район, с. Трипілля, вул. Дружби, буд. 6) судовий збір у сумі 11 918,80грн. (одинадцять тисяч дев`ятсот вісімнадцять гривен 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці ДФС (ідентифікаційний код 39470947, адреса: 08307, Міжнародний аеропорт «Бориспіль», м. Бориспіль, Київська область).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 09.09.2019

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.