Рішення № 84127145, 27.08.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2019 року м. Житомир справа № 240/1553/19

категорія 109010000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Єфіменко О.В.,

секретаря судового засідання Магдич В.М.,

за участю позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

представника третьої особи Алейникової Т ОСОБА_4 В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , третя особа, без самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_5 , до Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

20.02.2019 до Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , у якій він просить:

- визнати протиправними дії Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 у видачі Будівельного паспорта забудови власної земельної ділянки - реконструкції власної частини житлового будинку АДРЕСА_1 , що розташований на земельній ділянці, яка належить позивачу на праві власності;

- зобов`язати Департамент містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про видачу Будівельного паспорта забудови власної земельної ділянки - реконструкції власної частини житлового будинку АДРЕСА_1 і видати Будівельний паспорт забудови власної земельної ділянки - реконструкції власної частини житлового будинку АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що позивач та третя особа 03.09.2018 звернулись до відповідача з заявою про видачу будівельного паспорта забудови власної земельної ділянки - реконструкції власної частини житлового будинку АДРЕСА_1 . Однак отримали відмову з посиланням на те, що відповідно до планувальних обмежень схеми зонування території міста Житомира, затвердженого рішенням міської ради від 04.04.2017 №579 "Про затвердження Плану зонування міста Житомира", земельна ділянка за вказаною вище адресою розташована а прибережній захисній смузі водойм (нормативні). Одночасно заявників поінформовано про те, що у наданому ними до заяви пакету документів засвідчена в установленому порядку згода співвласника житлового будинку надана тільки на ім`я ОСОБА_1 . Позивач вважає відмову відповідача у видачі будівельного паспорта протиправною.

Після усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 18.03.2019 відкрите провадження у справі за правилами загального позовного провадження з проведення підготовчого засідання на 16.04.2019 на 10:00.

Відповідач у строк та у порядку статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) подав 28.03.2019 відзив на адміністративний позов від 26.03.2019 №754/11 (а.с. 44-45). В обґрунтування якого зазначив, що в ескізних намірах забудови передбачена реконструкція 55/100 частин житлового будинку за рахунок прибудови зовнішніми розмірами 4.80 x 2.24 м з метою збільшення існуючої кухні прощею 12.60 кв.м, а також прибудови веранди зовнішніми розмірами 2.25 x 4.45 м. Крім того, заява від співвласника домоволодіння ОСОБА_6 , засвідчена приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу 14.08.2018 Бондарчук Н.В., надана тільки ОСОБА_1 на здійснення та оформлення реконструкції з прибудовою, добудовою до належної йому частини (28/100 частин) житлового будинку. Відповідно до договору дарування від 18.03.1996 ОСОБА_1 є власником 28/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 на майдані Смолянському. На підставі договору купівлі-продажу від 14.02.2000 власником 27/100 частин вказаного житлового будинку є ОСОБА_5 Земельна ділянка площею 0.0500 га за кадастровим номером: 1810136600:05:021:0035 передана ОСОБА_1 та ОСОБА_5 у спільну сумісну власність. Відповідно до планувальних обмежень схеми зонування території міста Житомира, затвердженого рішенням міської ради від 04.04.2017 М579 «Про затвердження Плану зонування міста Житомира», земельна ділянка за вказаною вище адресою розташована в прибережній захисній смузі водойм (нормативні). На підставі вимог статті 89 Водного кодексу України та статті 61 Земельного кодексу України для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари встановлюються прибережні захисні смуги. В прибережних захисних смугах обмежена господарська діяльність: розорювання земель, а також садівництво та городництво, зберігання та застосування пестицидів та добрив, влаштування літніх таборів для худоби, будівництво будь-яких споруд, в тому чи баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів, миття і обслуговування транспортних засобів і техніки, влаштування звалищ сміття, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва.

15.04.2019 на адресу суду від третьої особи надійшли пояснення по суті заявлених вимог (а.с. 53-62). В яких вона просить задовольнити позовні вимоги з підстав, що зазначені у поясненнях.

15.04.2019 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив (а.с. 71-74).

У підготовчому засіданні суд ухвалою від 16.04.2019, постановленою у порядку статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) без виходу до нарадчої кімнати, оголосив перерву до 21.05.2019 до 10:00 у зв`язку з неприбуттям представника відповідача, що внесено секретарем до протоколу судового засідання від 16.04.2019 (а.с. 85-86).

Відповідно до листа у справі від 10.05.2019 у зв`язку з перебуванням судді Єфіменко О.В. на навчанні для підтримання кваліфікації суддів у період з 20.05.2019 до 24.05.2019 судове засідання у справі №240/1553/190, призначене на 21.05.2019 на 10:00 відкладене на 20.06.2019 на 10:00 (а.с. 90).

20.06.2019 вх. №14919/19 надійшли заперечення на відповідь на відзив на адміністративний позов вих. №576/11 (а.с. 94-95).

У підготовчому засіданні суд ухвалами від 20.06.2019, постановленими у порядку статті 243 КАС України без виходу до нарадчої кімнати, продовжив розгляд справи у підготовчому засіданні на 30 днів та оголосив перерву у підготовчому засіданні до 24.07.2019 до 14:00 для отримання від позивача додаткових доказів, що внесено секретарем до протоколу судового засідання від 20.06.2019 (а.с. 113-114).

Згідно з довідкою у справі від 24.07.2019 адміністративна справа №240/1553/19 у засіданні не розглядалась, у зв`язку з неприбуттям сторін у підготовче засідання та клопотанням представника відповідача про відкладення розгляду справи через перебування уповноваженого представника у справі у відпустці. Наступне підготовче засідання у справі призначене на 27.08.2019 на 11:30 (а.с. 118).

У підготовчому засіданні суд ухвалою від 27.08.2019, постановленою у порядку статті 243 КАС України без виходу до нарадчої кімнати, закрив підготовче провадження та перейшов до розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 27.08.2019 позивач та представник позивача заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили задовольнити, з підстав, що викладені у позовній заяві та у відповіді на відзив на адміністративний позов.

У судовому засіданні 27.08.2019 представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечувала та просила відмовити у їх задоволенні з підстав, що зазначені у відзиві на адміністративний позов (а.с. 44-45).

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача та третьої особи, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що згідно з договором дарування від 18.03.1996 ОСОБА_1 набув права власності на 28/100 частин жилого будинку за адресою: площа Смолянська АДРЕСА_1 разом з усіма господарськими будівлями (а.с. 15-16).

Згідно з договором купівлі-продажу від 14.02.2000 третя особа - ОСОБА_5 набула права власності на 27/100 частини житлового будинку за адресою: площа Смолянська АДРЕСА_1 разом з усіма господарськими будівлями (а.с. 17).

Крім того, ОСОБА_1 та третій особі - ОСОБА_5 згідно з актом на право власності на земельну ділянку на праві власності належить земельна ділянка площею 0,0550 га, кадастровий номер 1810136600:05:021:0035, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 14).

03.09.2018 ОСОБА_1 та ОСОБА_5 звернулись до Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради із заявою про видачу будівельного паспорта забудови власної земельної ділянки - реконструкції власної частини житлового будинку АДРЕСА_1 .

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_5 про видачу будівельного паспорта забудови власної земельної ділянки - реконструкції власної частини житлового будинку АДРЕСА_1 , заявникам була надана відмова про видачу будівельного паспорта забудови власної земельної ділянки - реконструкції власної частини житлового будинку АДРЕСА_1 , оформлена листом від 10.09.2018 за вих. №5079/13, мотивом для відмови стало те, що земельна ділянка знаходиться в прибережній захисній смузі водойм (нормативні) та що в наданому заявниками пакеті документів засвідчена в установленому порядку згода співвласника житлового будинку надана тільки на ім`я ОСОБА_1 , враховуючи викладене видати будівельний паспорт забудови земельної ділянки (реконструкція власної частини житлового будинку) не має можливості (а.с. 27).

Позивач та третя особа не погодившись із вказаною відмовою, звернулись до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає про таке.

Згідно ст. 375 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Правовідносини щодо видачі будівельного паспорту врегульовані Законом України від 17.02.2011 №3038-VІ «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон №3038-VІ) та Порядком видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2011 №103 (у редакції наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 25.02.2013 №66), зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22.07.2011 за №902/19640 (далі - Порядок №103).

Відповідно до вимог ст.27 Закону №3038-VI цей Закон встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки (далі - будівельний паспорт).

Будівельний паспорт визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 300 квадратних метрів, господарських будівель і споруд, гаражів, елементів благоустрою та озеленення земельної ділянки.

Будівельний паспорт складається з текстових та графічних матеріалів.

За наявності плану зонування території розроблення будівельного паспорта здійснюється на його підставі.

Відповідно до вимог ч.2 ст.27 Закону №3038-VI проектування на підставі будівельного паспорта здійснюється без отримання містобудівних умов та обмежень. Для об`єктів, зазначених у частині першій цієї статті, розроблення проекту будівництва здійснюється виключно за бажанням замовника.

Відповідно до п.2.1 Порядку №103 видача будівельного паспорта здійснюється уповноваженим органом містобудування та архітектури безпосередньо, через центри надання адміністративних послуг та/або через Єдиний державний портал адміністративних послуг.

Будівельний паспорт надається уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження пакета документів, до якого входять:

- заява на видачу будівельного паспорта зі згодою замовника на обробку персональних даних за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку;

- засвідчена в установленому порядку копія документа, що засвідчує право власності або користування земельною ділянкою, або договір суперфіцію;

- ескізні наміри забудови (місце розташування будівель та споруд на земельній ділянці, відстані до меж сусідніх земельних ділянок та розташованих на них об`єктів, інженерних мереж і споруд, фасади та плани поверхів об`єктів із зазначенням габаритних розмірів, перелік систем інженерного забезпечення, у тому числі автономного, що плануються до застосування, тощо);

- проект будівництва (за наявності);

- засвідчена в установленому порядку згода співвласників земельної ділянки (житлового будинку) на забудову.

Згідно з приписами п.2.4 Порядку №103 пакет документів для видачі будівельного паспорта або внесення змін до нього повертається уповноваженим органом містобудування та архітектури замовнику з таких підстав:

- неподання повного пакета документів, визначених пунктом 2.1 або 2.2 цього розділу;

- невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, детальним планам територій, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Відповідно до вимог п.2.5 Порядку №103 повернення пакета документів для видачі будівельного паспорта або внесення змін до нього здійснюється з відповідним обґрунтуванням уповноваженим органом містобудування та архітектури у строк, який не перевищує строк його надання.

Як встановлено з матеріалів справи, Департамент містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради не виконав вимог п.п.2.4, 2.5 Порядку №103 та порушив вимогу Закону №3038-VI видати будівельний паспорт забудови власної земельної ділянки - реконструкції власної частини житлового будинку АДРЕСА_1 Смолянська АДРЕСА_3 . Житомирі та вимогу Закону №3038-VI щодо надання обґрунтованої відмови на звернення ОСОБА_1 та ОСОБА_5 видати будівельний паспорт забудови власної земельної ділянки - реконструкції частини власного житлового будинку АДРЕСА_1 .

Відповідачем надано необґрунтовану і неповну відповідь, а у частині посилання на ст.89 Водного кодексу України та ст.61 Земельного кодексу України.

ОСОБА_1 разом з матір`ю ОСОБА_5 , та за згодою іншого співвласника житлового будинку, має намір реконструювати належну йому на праві приватної власності частину житлового будинку АДРЕСА_4 , який розташований на земельній ділянці, що належить ОСОБА_1 та третій особі - ОСОБА_5 на праві власності.

Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, про що зазначено в копії Державного акта на право власності на земельну ділянку (а.с. 14). Дана земельна ділянка не належала до земель водного фонду.

Згідно з Ескізних намірів забудови - реконструкція належної частини житлового будинку АДРЕСА_1 Смолянському АДРЕСА_1 на земельній ділянці, яка належить замовнику на праві власності, будь-яких обмежень у володінні, користуванні і розпорядженні земельною ділянкою на якій розташований житловий будинок АДРЕСА_1 не встановлено (а.с. 20-23).

Згідно з п.п.1.3, 2.1, 2.3-2.5 Порядку №103 параметри забудови визначаються з врахуванням державних будівельних норм ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення», ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень».

Посилання відповідача на ДБН А.2.2-3-2014 «Склад та зміст Проектної Документації», суперечить положенням (змісту) ст.27 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» - п.п.1.3, 2.1, 2.3-2.5 Порядку №103.

Крім того, посилання відповідача на норми ст.89 Водного кодексу України та ст. 61 Земельного кодексу України є необґрунтованими, оскільки позивач не має наміру здійснювати реконструкцію власної частини житлового будинку у прибережній захисній смузі, а маю намір здійснити реконструкцію власної частини житлового будинку у межах власної земельної ділянки.

Також, вимогами ч.5 ст.25 Закону №3038-VI передбачено, що встановлення режиму забудови територій, визначених для містобудівних потреб, не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, зміни адміністративно-територіальних меж до моменту вилучення (викупу) земельних ділянок.

Вимогами ч.2 ст.24 Закону №3038-VI передбачено, що зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій.

Реконструкція власної частини житлового будинку на власній земельній ділянці здійснюється у межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Крім того, ч.3 ст.18 Закону №3038-VI також передбачено, що зонування території здійснюється з дотриманням, зокрема, вимог урахування попередніх рішень щодо планування і забудови території.

Рішенням Житомирської міської ради від 04.04.2017 №579 «Про затвердження Плану зонування міста Житомира» за яким земельна ділянка, яка належить позивачу на праві власності, потрапила до прибережної захисної смуги водойм, прийняте без врахування частини 3 статті 18 Закону №3038-VI.

На думку суду висновки відповідача, викладені у відмові у видачі будівельного паспорта та повернення пакета документів є помилковими з огляду на те, що у спірних правовідносинах не застосовано частину 4 статті 9 КАС України, відповідно до якої у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Так, ч.5 ст.25 Закону №3038-VI передбачено, що встановлення режиму забудови територій, визначених для містобудівних потреб, не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, зміни адміністративно-територіальних меж до моменту вилучення (викупу) земельних ділянок.

Частиною 2 статті 24 Закону №3038-VI передбачено, що зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій.

Забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

У зв`язку з відмовою відповідачем видати будівельний паспорт позивачу, порушено право останнього на забудову земельної ділянки в межах її цільового призначення.

Крім того, ч.3 ст.18 Закону №3038-VI передбачено, що зонування території здійснюється з дотриманням, зокрема, вимог урахування попередніх рішень щодо планування і забудови території.

Перевіряючи оскаржувані дії відповідача на відповідність вимогам частини другої статті 19 Конституції України, частини 2 КАС України, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до змісту прохальної частини позовної заяви, позивач просить визнати протиправним дії Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 у видачі Будівельного паспорта забудови власної земельної ділянки - реконструкції власної частини житлового будинку АДРЕСА_1 , що розташований на земельній ділянці, яка належить позивачу на праві власності та зобов`язати Департамент містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про видачу Будівельного паспорта забудови власної земельної ділянки - реконструкції власної частини житлового будинку АДРЕСА_1 і видати Будівельний паспорт забудови власної земельної ділянки - реконструкції власної частини житлового будинку АДРЕСА_1 .

Статтею 5 КАС України, встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Право на захист - це самостійне суб`єктивне право, яке з`являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього. Завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14.12.2011 №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.

При цьому, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Суд зазначає, що при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який міг би відновити його становище та захистити порушене право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб. Вказаний висновок відповідає такому принципу права як правосуддя, який за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).

Враховуючи вищевикладене, до адміністративного суду вправі звернутися з позовом особа, яка має суб`єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні її прав чи свобод. Однак, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є об`єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду. Якщо ж таке право порушеним не є, то, відповідно, воно не може бути захищеним (поновленим) судом, а тому відсутність порушеного права є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

Суд звертає увагу, що позивачем оскаржуються, протиправні, на його думку дії відповідача щодо відмови у видачі йому будівельного паспорта забудови власної земельної ділянки, вказана відмова оформлена відповідачем листом від 10.09.2019 №5079/13 (а.с. 27).

Як встановлено судом з оскаржуваної відмови, вона адресована ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , таким чином із заявою про видачу будівельного паспорта забудови земельної ділянки (реконструкція власної частини житлового будинку) за адресою АДРЕСА_1 , що не заперечується відповідачем, звертались дві особи ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .

Однак, позивачем у справі визначено лише ОСОБА_1 , також у прохальній частині позовної заяви не викладено позовних вимог щодо ОСОБА_5 , яка помилково визначена позивачем у даній справі як третя особа на стороні позивача.

Оскільки судом встановлено під час розгляду даної справи протиправність дій відповідача щодо відмови у видачі ОСОБА_1 та ОСОБА_5 будівельного паспорта забудови власної земельної ділянки (реконструкції власної частини житлового будинку), то суд, здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, зазначає, що позивачем обрано невірний спосіб захисту порушеного права та не заявлено позовні вимоги щодо судового захисту прав ОСОБА_5 , які відповідачем було порушено.

Водночас, зважаючи на встановлені судом обставини справи, суд зазначає наступне.

Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що відповідна заява і відмова у видачі будівельного паспорта надана на ім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , отже суд дійшов висновку про наявність порушеного права двох осіб - ОСОБА_1 та ОСОБА_5

Оскаржувана відмова, яка оскаржується позивачем, стосується також прав ОСОБА_5 , крім того у ній зазначено однакові підстави для відмови у видачі будівельного паспорта забудови власної земельної ділянки (реконструкції власної частини житлового будинку), що наділяє ОСОБА_5 правом на звернення до суду за захистом порушеного права.

Положеннями статті 6 КАС України, встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" ЄСПЛ зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Так, у справі "Салах Шейх проти Нідерландів" ЄСПЛ вказав, що ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 17.07.2008 у справі "Каіч та інші проти Хорватії" для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Держава несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема, через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Верховний Суд у постанові від 18.10.2018 у справі №815/1048/16 зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, статті 13 Закону України від 02.02.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" правові висновки Верховного Суду є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Враховуючи встановлені судом обставини справи та керуючись повноваженнями, наданими частиною другою статті 9, частиною другою статті 245 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 , ОСОБА_5 від 10.09.2018 №5079/13 у видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки.

Зважаючи на встановлення судом порушеного права, застосовуючи механізм захисту порушеного права та його відновлення, суд вважає за необхідне зобов`язати Департамент містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_5 від 03.09.2018 щодо видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки з врахуванням висновків, викладених у рішенні суду.

Покладення такого обов`язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта та зобов`язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов`язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем в порушення частини другої статті 77 КАС України не доведено, а позивачем та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів спростовано правомірність дій щодо відмови у видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачений судовий збір у загальному розмірі 768,40 грн. У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача відповідно до задоволеної частини позовних вимог, а саме у сумі 700,00 грн.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 139, 242-246, 250-251, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (площа Смолянська АДРЕСА_5 АДРЕСА_2 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ), третя особа, без самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради (вул. Покровська, 6, м. Житомир, 10014. РНОКПП/ЄДРПОУ: 02498429) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 , ОСОБА_5 від 10.09.2018 №5079/13 у видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки.

Зобов`язати Департамент містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_5 від 03.09.2018 щодо видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки з врахуванням висновків, викладених у рішенні суду.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради 700 (сімсот гривень) 00 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складене 10 вересня 2019 року.

Головуюча суддя О.В. Єфіменко