Ухвала суду № 84127076, 09.09.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

09 вересня 2019 року Справа № 160/7656/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши у м. Дніпрі матеріали позовної заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Інспекції з питань благоустрою Дніпропетровської міської ради, Комунального підприємства "Управління по ремонту і експлуатації автошляхів" Дніпропетровської міської ради про визнання дій протиправними та скасування наказу,-

ВСТАНОВИВ:

08 серпня 2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Інспекції з питань благоустрою Дніпропетровської міської ради, Комунального підприємства "Управління по ремонту і експлуатації автошляхів" Дніпропетровської міської ради про визнання дій протиправними та скасування наказу.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2019 року позовну заяву ФОП ОСОБА_1 залишено без руху. Запропоновано позивачу протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали виконати вимоги, що в ній викладені, а саме: надати заяву із зазначенням інших поважних підстав для поновлення строку звернення до суду з даним позовом разом із доказами; доплатити судовий збір та надати до суду оригінал платіжного документа за подання адміністративного позову в розмірі 3 073,60 грн.

На виконання вимог ухвали суду, 06 вересня 2019 року від позивача надійшла заява про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, адміністративний позов в новій редакції та оригінал платіжного доручення про сплату судового збору в розмірі 1 152,60 грн.

В обґрунтування заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду зазначено, що ФОП ОСОБА_1 неодноразово звертався до Інспекції з питань благоустрою Дніпропетровської міської ради із запитами стосовно того, на яких підставах 18.05.2018 року був здійснений демонтаж кіоску, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та чи приймались якісь рішення щодо знесення вказаного кіоску Інспекцією, однак на вказані запити Інспекцією з питань благоустрою Дніпропетровської міської ради не було надано оскаржуваного наказу, а навпаки було зазначено, що жодних дій направлених на демонтаж кіоску не проводилось. Таким чином, Інспекцією з питань благоустрою Дніпропетровської міської ради не було надано ФОП ОСОБА_1 наказу № 36-д від 18.05.2018 року, а відповідно позивач був позбавлений можливості своєчасно звернутись з позовом до суду.

Вивчивши зміст заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, суд приходить до висновку про те, що викладені у заяві причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом не можуть бути визнані судом поважними, а тому даний адміністративний позов підлягає поверненню позивачеві на підставі ч. 2 ст. 123, п. 9 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з наступного.

За практикою Європейського Суду з прав людини, у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський Суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Згідно висновків викладених у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Фогарді проти Сполученого Королівства, право доступу до суду не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням; вони дозволені тому, що право доступу до суду, в силу своєї природи, потребує регулювання з боку держави, а також і рішення Європейського суду з прав людини Устименко проти України, яке набуло статусу остаточного 29.01.2016 року, про те, що причини поважності пропуску строку звернення до суду повинні бути досліджені судом та повинні бути обґрунтованими та вмотивованими.

З урахуванням викладеного, розглядаючи дану заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, суд вважає за необхідне зазначити, що під поважними причинами пропуску строку на оскарження слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась, та пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

При цьому, суд звертає увагу, що ФОП ОСОБА_1 дізнався про існування оскаржуваного наказу з листа КП "Управління по ремонту і експлуатації автошляхів" ДМР № 839 від 14.08.2018 року, однак з позовною заявою звернувся до суду лише 08.08.2019 року. В свою чергу, твердження позивача, що Інспекцією з питань благоустрою Дніпропетровської міської ради не було надано на запити позивача та його представника оскаржуваний наказ № 36-д від 18.05.2018 року та зазначено, що жодних дій направлених на демонтаж кіоску не проводилось, не приймаються судом до уваги, оскільки дізнавшись з листа КП "Управління по ремонту і експлуатації автошляхів" ДМР № 839 від 14.08.2018 року про існування оскаржуваного наказу, позивач не був позбавлений права оскаржити його в судовому порядку разом із заявленням клопотання про витребування доказів в порядку ст. 80 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про неповажність наведених позивачем підстав пропуску строку звернення до адміністративного суду та у встановлений судом строк, позивач не усунув недоліки позовної заяви, а саме: не надав до суду доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду.

Частиною другою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Виходячи з вищенаведеного суд звертає увагу на те, що позивач вважається таким, що не усунув недоліки, якщо він не усунув усіх або хоча б одного недоліку, зазначеного в ухвалі суду. Часткове виконання ухвали суду не вважається належним виконанням.

Таким чином, судом встановлено невиконання позивачем вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, що процесуально позбавляє можливості відкрити провадження у справі.

Відповідно до вимог п. 1, п. 9 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк та у випадках, передбачених частиною 2 статті 123 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суддя дійшов висновку, що позовну заяву належить повернути з усіма доданими до неї матеріалами.

Керуючись ст. ст. 122, 123, 169, 248, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Інспекції з питань благоустрою Дніпропетровської міської ради, Комунального підприємства "Управління по ремонту і експлуатації автошляхів" Дніпропетровської міської ради про визнання дій протиправними та скасування наказу - повернути позивачу.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачеві, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Роз`яснити, що згідно з ч. 8 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складання ухвали у відповідності до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.5 п.15 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко