Рішення № 84126956, 09.09.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2019 року ЛуцькСправа № 803/758/16

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Дмитрука В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернулася з позовом до Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення «В1» від 27.04.2016 №0020501304, зобов`язання надати Головному управлінню Державної казначейської служби України у Волинській області висновок про відшкодування з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 74 998 грн. бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Луцькою ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування суб`єктом підприємницької діяльності - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2016 року, що виникло за рахунок від`ємного значення ПДВ, що декларувалося в січні 2016 року. За результатами перевірки складено акт №1389/13-04/2820510269 від 14.04.2016, у якому зафіксовані порушення податкового законодавства, у зв`язку з чим суб`єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 . завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку у податковій декларації за січень 2016 року на суму 74 998,00 грн.

На підставі даного акта перевірки Луцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 27.04.2016 №0020501304, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 74 998,00 грн. та накладено штрафні (фінансові) санкції на суму 37 499,00 грн.

Позивач не погоджується з висновками, викладеними в акті перевірки та оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням. Зазначає, що державна реєстрація придбаного транспортного засобу проводилася за позивачем як за фізичною особою, а не як за суб`єктом господарювання, оскільки Правилами державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388, передбачена державна реєстрація транспортних засобів лише за фізичною або юридичною особою. Вважає, що реєстрація транспортного засобу за фізичною особою не може позбавити таку особу, як суб`єкта господарювання, права на включення суми сплаченого податку на додану вартість до складу податкового кредиту та відшкодування такої суми з Державного бюджету України.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 02.06.2016 адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 27.04.2016 №0020501304 та зобов`язано Луцьку ОДПІ надати Головному управлінню Державної казначейської служби України у Волинській області висновок про відшкодування з Державного бюджету України в користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 74998 грн. бюджетного відшкодування з податку на додану вартість

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2017 постанову Волинського окружного адміністративного суду від 02.06.2016 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 04.06.2019 постанову Волинського окружного адміністративного суду від 02.06.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2017 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

09.07.2019 вказана адміністративна справа надійшла до Волинського окружного адміністративного суду та автоматизованою системою документообігу суду визначено головуючого суддю для її розгляду ОСОБА_2 .

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 11.07.2019 справу прийнято до провадження, ухвалено судовий розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 09.09.2019 замінено неналежного відповідача - Луцьку об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Волинській області на належного - Головне управління ДФС у Волинській області.

У поясненнях від 17.07.2019 представник ГУ ДФС у Волинській області позовні вимоги заперечив, просив відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що за результатами проведеної перевірки позивача встановлено завищення ФОП ОСОБА_1 суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2016 року на суму 74 998 грн. внаслідок того, що позивачем до складу податкового кредиту були включені суми податку на додану вартість по придбанню автотранспортного засобу, а саме: сідельного тягача марки DAF FT XF 105/410, який в подальшому був зареєстрований на фізичну особу ОСОБА_1 Зазначив, що до податкового кредиту фізичної особи-підприємця можливе включення сум податку на додану вартість по транспортному засобу, зареєстрованому лише на суб`єкта господарювання, а не на приватну особу, за умови використання в оподатковуваних операціях.

У відповіді від 25.07.2019 позивач зазначила, що не використовувала і не використовує придбаний транспортний засіб (сідельний тягач) для інших, не пов`язаних з безпосередньою господарською діяльністю КВЕД 49.41 «Вантажний автомобільний транспорт» потреб. Транспортний засіб використовуються нею виключно в оподатковуваних операціях, про що свідчать товарно-транспортні накладні (CMR), акти виконаних робіт (наданих послуг).

У запереченнях від 31.07.2019 представник відповідача надав аналогічні обґрунтування, викладені у поясненнях від 17.07.2019.

Дослідивши письмові пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, а також письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що з 08.04.2016 року по 14.04.2016 року Луцькою ОДПІ була проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності нарахування суб`єктом підприємницької діяльності - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2016 року, що виникло за рахунок від`ємного значення ПДВ, що декларувалося в січні 2016 року, за результатами якої складено акт від 14.04.2016 №1389/13-04/2820510269 (а.с.5-14).

Актом перевірки встановлено, крім іншого, що на порушення «а» пункту 198.5 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.4 «б» статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) суб`єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 . завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку у податковій декларації за січень 2016 року на суму 74 998 грн.

За наслідками перевірки Луцькою ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення від 27.04.2016 №002050130424, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 74 998 грн. та нараховано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 37 499 грн. (а.с.15).

Висновки контролюючого органу про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2016 року на суму 74 998 грн. ґрунтуються на тому, що у податковій звітності з ПДВ за вказаний період у складі податкового кредиту фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було неправомірно відображено ПДВ на суму 74 998 грн., яка сформована за наслідками операції з придбання автотранспортного засобу, що зареєстрований на фізичну особу, а не на суб`єкта господарювання.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Порядок формування податкового кредиту як юридичними особами, так і фізичними особами, зареєстрованих платками ПДВ, врегульований нормами статті 198 ПК України.

Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) регламентовано статтею 200 ПК України.

Згідно із приписами пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 ПК України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.4 ст.200 ПК України).

Отже, Податковий кодекс України чітко визначає, що наявність фактичної оплати постачальникам товарів (послуг) у попередніх періодах є визначальною умовою для бюджетного відшкодування сум ПДВ.

Положеннями пунктів 200.5, 200.7, 200.8, 200.12, 200.13, 200.14, 200.15 ПК України встановлено, що не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які: були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

До податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.

Контролюючий орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування у звітному (податковому) періоді, та зараховує таку суму заниження до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

У разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Судом встановлено, що в ході проведення перевірки суб`єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 на підтвердження придбання сідельного тягача (DAF FT XF 105.410) на суму 449 988 грн. (в т.ч. ПДВ 74 998 грн.) було надано копії: ВМД №205070000/2016/000162 від 05.01.2016; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_1 від 12.01.2016. Зазначена сума ПДВ в розмірі 74 998 грн. була включена позивачем до податкового кредиту січня 2016 року.

Суд критично оцінює висновки контролюючого органу щодо можливості використання підприємцем в оподатковуваних операціях придбаних транспортних засобів лише в тому випадку, якщо вони зареєстровані на суб`єкта господарювання, а не на приватну особу з огляду на наступне.

Згідно з відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є «вантажний автомобільний транспорт» (а.с.169-170).

Судом встановлено, що 12.01.2016 позивачем проведено державну реєстрацію придбаного транспортного засобу, про що видано відповідне свідоцтво серії НОМЕР_1 (а.с.159).

Згідно із вказаними свідоцтвом власником транспортного засобу є ОСОБА_1

Процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів здійснюється відповідно до вимог Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1388 від 07.09.1998.

Згідно із пунктом 6 цього Порядку транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами в сервісних центрах МВС. Транспортні засоби, що належать фізичним особам-підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами.

Отже, як вбачається зі змісту даної норми, транспортні засоби реєструються за їх власниками (фізичними чи юридичними особами), а реєстрація за фізичними особами-підприємцями не передбачена. Тому у свідоцтвах про реєстрацію транспортних засобів не може зазначатися як їх власник фізична особа-підприємець. При цьому неможливість державної реєстрації транспортних засобів за фізичними особами-підприємцями не позбавляє права таких осіб на податковий кредит за операціями з придбання транспортних засобів, якщо були дотримані умови його формування, визначені ПК України.

Вказане кореспондується з нормами законодавства, яке регламентує право власності фізичних осіб, уточнюючи його, та не обмежує можливості використовувати транспортні засоби у підприємницькій діяльності для реалізації прав власника.

Статтею 51 Цивільного кодексу України встановлено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Податковим законодавством не встановлено особливих умов для формування податкового кредиту для фізичних осіб-суб`єктів господарювання, зареєстрованих платниками податку.

Водночас, позивач у поясненнях від 25.07.2019 зазначає, що транспортні засоби використовуються нею у господарській діяльності, що також підтверджується копіями актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR), з яких слідує, що позивачем здійснюється міжнародне перевезення товарів (а.с.160-165).

За приписами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що викладені в акті перевірки від 14.04.2016 №1389/13-04/2820510269 висновки контролюючого органу не знайшли свого підтвердження в ході з`ясування обставин у справі по суті, відтак встановлення відповідачем завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в декларації за січень 2016 року на суму 74 998 грн. є необґрунтованим та безпідставним. Відтак позовна вимога про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.04.2016 №0020501304 підлягає задоволенню.

В той же час, суд вважає за необхідне зазначити, що вказані вище норми, зокрема стаття 200 Податкового кодексу України в редакції, яка діє на момент нового розгляду, вже не передбачають такого обов`язку контролюючого органу як подання протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного судового рішення, органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, натомість відповідно до п.200.15 ст.200 Податкового кодексу України після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника; у разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов`язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.

Таким чином, позовна вимога щодо зобов`язання відповідача надати Головному управлінню Державної казначейської служби України у Волинській області висновку про відшкодування з Державного бюджету України на користь ФОП ОСОБА_1 74 998грн. бюджетного відшкодування з ПДВ підлягає до задоволення у вигляді зобов`язання ГУ ДФС у Волинській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника в розмірі 74 998грн., оскільки це буде належним способом захисту порушеного права позивача.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1 124,87 грн., сплачений позивачем відповідно до платіжного доручення №4796 від 18.05.2016 (а.с.2).

Керуючись статтями 243 - 246, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області 27 квітня 2016 року №0020501304.

Зобов`язати Головне управління ДФС у Волинській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за січень 2016 року в розмірі 74 998 (сімдесят чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто вісім) гривень.

Стягнути на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, код ЄДРПОУ 39400859) 4 584 грн 40 коп. (чотири тисячі п`ятсот вісімдесят чотири грн 40 коп.). понесених витрат по сплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.В. Дмитрук