Рішення № 84126921, 05.09.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

05 вересня 2019 р. Справа № 120/1935/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Маслоід Олени Степанівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Ніконової Тетяни Василівни

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2 Андрія ОСОБА_3

представника відповідача: Портянка Олександра Володимировича

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до: Антимонопольного комітету України (вул. Митрополита Василя Липківського, б. 45, м. Київ, 03035)

про: визнання протиправним та скасування наказу

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Антимонопольного комітету України (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу відповідача № 166-ВК від 21.02.2019 року «Про накладення дисциплінарного стягнення» зі змінами, внесеними наказом відповідача № 685-ВК від 29.05.2019 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 25.02.2019 року поштовим повідомленням отримав копію наказу № 166-ВК від 21.02.2019 року «Про накладення дисциплінарного стягнення». Позивач з цим наказом не погоджується з огляду на те, що, його притягнули до відповідальності за вчинення повторного протягом року дисциплінарного проступку. Проте, наказ № 859-рк від 01.10.2018 року "Про накладення дисциплінарного стягнення" визнано протиправним та скасовано постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду у справі № 0240/3661/18-а від 21.03.2019 року, оскільки суд встановив, що позивач не вчиняв дисциплінарного проступку, то відповідно відсутнє й вчинення систематичного (повторного протягом року) дисциплінарного проступку. Від так, оскаржуваним наказом позивач незаконно притягнутий до відповідальності. Крім того, позивач не вчиняв дисциплінарного проступку, вказаного у оскаржуваному наказі. У зв`язку з цим 01.03.2019 року згідно ст. 78 Закону України «Про державну службу» він подав скаргу до Національного агентства з питань державної служби. Останнє повідомило позивача, що «за результатами перевірки Антимонопольному комітету України запропоновано скасувати наказ № 166-ВК від 21.02.2019 року «Про накладення дисциплінарного стягнення». 04.06.2019 року позивач отримав лист від відповідача від 30.05.2019 року про відмову у скасуванні наказу № 166-ВК від 21.02.2019 року «Про накладення дисциплінарного стягнення» та про внесення змін у спірний наказ, якими скасовані слова та цифри «та позбавити його преміальних виплат за перший квартал 2019 року». Не погоджуючись з наказом про накладення дисциплінарного стягнення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою від 19.06.2019 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 16.07.2019 року.

16.07.2019 року за вх. № 36626 представником відповідача через канцелярію суду подано клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 640/12303/19 та у справі № 0240/3661/18-а. Цього ж дня за вх. № 36628 представником відповідача через канцелярію суду подано заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Одночасно представником відповідача через канцелярію суду за вх. № 36629 подано відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти викладених у ній доводів, вважає їх безпідставними та такими, що не гуртуються на нормах законодавства, з огляду на наступне. Наказом відповідача № 859-вк від 01.10.2018 року «Про накладення дисциплінарного стягнення» позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання службових обов`язків. Цей наказ рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 08.01.2019 року у справі № 0240/3661/18 залишений в силі. Проте, постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.03.2019 року вказане рішення було скасовано та прийнято нове, яким визнано протиправним та скасовано вказаний наказ. Під час оскарження рішення суду від 08.01.2019 року у справі № 0240/3661/18 позивача спірним наказом притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження про неповну службову відповідність. Враховуючи, що на момент прийняття оскаржуваного наказу, позивач вже притягувався до дисциплінарної відповідальності, а наказ № 859-вк від 01.10.2018 року «Про накладення дисциплінарного стягнення» був чинним, відповідно наказ № 166-ВК від 21.02.2019 року «Про накладення дисциплінарного стягнення» прийнято у відповідності до приписів ЗУ «Про державну службу». Позивач також оскаржив спірний наказ до НАДС. За результатами перевірки НАДС складено довідку № 5-19 від 11.05.2019 року, а 25.06.2019 року – обов`язкову до виконання вимогу № 73 про скасування спірного наказу. Вказана вимога обґрунтована тим, що при накладенні дисциплінарного стягнення на позивача, в.о. керівника апарату відповідача ОСОБА_4 не отримано від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення. Вказана вимога на момент розгляду даної справи оскаржується відповідачем до Окружного адміністративного суду м. Києва (справа № 640/12303/19). Відповідач зазначає, що чинне законодавство встановлює для суб`єкта призначення обов`язок отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення. При цьому, конкретних строків отримання суб`єктом призначення пояснень державного службовця, який притягується до відповідальності (10 днів чи інше), та способу їх отримання (безпосередньо від державного службовця, через підпорядковані структурні підрозділи, дисциплінарну комісію тощо) у законодавстві не передбачено та не конкретизовано. При цьому, відповідач наголошує, що позивача було повідомлено про заплановане на 18.02.2019 року засідання дисциплінарної комісії та запропоновано надати відповідні пояснення. Позивачем двічі були надані такі пояснення, які в подальшому були враховані дисциплінарною комісією при прийнятті рішення про накладення дисциплінарного стягнення. Крім цього, у відповідності до положень ч. 5 ст. 74 ЗУ «Про державну службу» дисциплінарне стягнення до державного службовця застосовується не пізніше шести місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці, а також не застосовується, якщо минув один рік після його вчинення. В свою чергу, дисциплінарний проступок позивача полягає у невиконані наказу голови відповідача № 140 від 28.12.2017 року, який було виявлено 03.10.2018 року на підставі доповідної записки директора Департаменту конкурентної політики відповідача ОСОБА_5 № 200/5742 від 03.10.2018 року. Від так, оскаржуваний наказ прийнято в межах встановленого чинним законодавством шестимісячного строку. Відповідач також вказує, що недоліки допущені КУ «Жмеринська ЦРЛ» при формуванні відповіді на вимогу позивача усуваються не притягненням до відповідальності та накладенням штрафу на суб`єкта господарювання, а шляхом оперативного звернення (телефоном або електронною поштою) до відповідного суб`єкта та якнайшвидшим одержанням запитуваної інформації. 08.05.2018 року відділом повідомлено відділення про непогодження проекту подання у зв`язку із відсутністю в діях КУ «Жмеринська ЦРЛ» ознак порушення п. 14 ст. ст. 50 ЗУ «Про захист економічної конкуренції». Однак 05.06.2018 року адміністративною колегією було прийнято рішення № 03-рш у справі № 01-15/01-18 про визнання вчинення КУ «Жмеринська ЦРЛ» порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладено штраф. Таким чином, позивачем не було дотримано Порядку № 140. Відділенню необхідно було виправити/доопрацювати чи підготувати нове подання, щоб викладені в ньому висновки, відповідали обставинам справи і таке подання необхідно було направити на погодження відділу, після чого – виносити питання на розгляд адміністративної колегії відділення. Не зробивши цього, у наявності є порушення Порядку № 140. Твердження позивача, що оскаржуваний наказ не містить стислого викладу обставин та не погоджений з головою відповідача, відповідач вважає безпідставними, оскільки спірний наказ містить стислий виклад обставин, а саме «не виконання наказу Голови Антимонопольного комітету України від 28.12.2017 року № 140 «Про затвердження Порядку погодження проектів рекомендацій та проектів подань з попередніми висновками у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції» та на зворотній стороні наказу містяться «віза» погодження голови комітету.

16.07.2019 року за вх. № 36650, № 36651 та № 36653 представником позивача через канцелярію суду подано заяву про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.

У судовому засіданні 16.07.2019 року представник відповідача підтримав своє клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Представник позивача та позивач заперечували щодо розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Суд, з`ясувавши думку учасників справи та дослідивши матеріали справи, протокольною ухвалою суду відмовив у задоволенні клопотання відповідача у зв`язку із недоцільністю розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження.

У цьому ж судовому засіданні представник відповідача своє клопотання про зупинення провадження у даній справі підтримав та просив задовольнити.

Представник позивача та власне сам позивач проти задоволення клопотання про зупинення провадження у даній справі заперечували та вказували, що у справі наявні всі необхідні докази для розгляду її по суті, клопотання відповідача щодо зупинення провадження по справі вважають затягуванням розгляду цієї справи. Посилались на практику Верховного суду стосовно того, що розгляд справи у касаційному порядку не є перешкодою для розгляду іншої справи. Ухвалою від 16.07.2019 року у задоволенні клопотання про зупинення провадження у даній справі відмовлено.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав свої клопотання про долучення додаткових доказів да матеріалів судової справи. Представник відповідача не заперечував щодо долучення наданих додаткових доказів до матеріалів справи. Суд клопотання представника позивача задовольнив та долучив письмові докази. Судове засідання відкладено на 25.07.2019 року.

19.07.2019 року за вх. № 37222 та № 37232 представником позивача надано відповідь на відзив, в якій він пояснив наступне. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду у справі № 0240/3661/18 від 21.03.2019 року встановлено, що позивач не вчиняв дисциплінарного проступку, а наказ № 859-вк від 01.10.2018 року, за яким його притягнуто до дисциплінарної відповідальності, визнано протиправним та скасовано. Дане судове рішення є чинним, а його дія не зупинена. В свою чергу, у разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених п. 2 та 8 ч. 2 ст. 65 ЗУ «Про державну службу», а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарних проступків, передбачених п. 4 та 5 ч. 2 ст. 65 цього Закону, суб`єкт призначення або керівник державної служби може попередити такого державного службовця про неповну службову відповідність. Таким чином, відсутня обов`язкова підстава для накладення дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність, як систематичність (повторного протягом року) дисциплінарного проступку.

Крім того, позивач вказує на те, що відповідач не зазначає, яку конкретно норму Порядку № 140 він порушив, в чому полягає таке порушення та коли воно мало місце. Крім того, в жодному пункті Порядку № 140 не передбачено заборони голові відділення вносити на розгляд адміністративної колегії подання з попередніми висновками. В свою чергу, відділення двічі направляло проект подання до відповідача, а позивач не вправі переймати на себе повноваження адміністративної колегії щодо прийняття остаточного рішення за поданням, ігноруючи внесення його на її розгляд. При цьому, прийняте адміністративною колегією рішення від 05.06.2018 року є чинним, ніким не оскарженим та виконаним, а питання його правомірності не є предметом справи.

Позивач також наголошує на тому, що відповідачем порушено строки застосування дисциплінарного стягнення, адже рішення адміністративної колегії прийнято 05.06.2018 року, тоді як оскаржуваний наказ видано 21.02.2019 року. При цьому, відповідно до наказу голови № 141 від 29.12.2017 року щомісячно до комітету подається оперативна звітність, яка й була подана за червень 2018 року 04.07.2018 року. Від так, про прийняте рішення відповідачеві стало відомо 04.07.2018 року.

Окремо позивач звертає увагу суду на те, що записи на звороті оскаржуваного наказу не можуть вважатись доказом його погодження в установленому порядку, адже відсутня віза «Погоджую», а суд не може керуватись припущеннями, чи є підписи на звороті наказу доказом погодження, ознайомлення, отримання такого наказу особами, які розписались. Крім того, обов`язковою складовою візи про погодження є дата візування, адже погодження має передувати підписанню оскаржуваного наказу з боку суб`єкта його прийняття, в даному випадку, в.о. керівника апарату Ю.Литвина, проте на звороті оскаржуваного наказу жодної дати не міститься. Позивач відноситься до посад державної служби категорії «Б», тому оскаржуваний наказ як рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності могло бути прийнято в.о. керівника апарату Ю.Литвином лише за погодженням з головою АМКУ, що зроблено не було.

31.07.2019 року за вх. № 39469 та № 40154 представником відповідача надано до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких він зазначив, що посилання позивача на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.03.2019 року у справі № 0240/3661/18-а не може бути прийнято до уваги, оскільки таку постанову прийнято за іншої фактичної – доказової бази, тобто хоч й за подібного правового регулювання, але за інших обставин, встановлених судом у справі, і за інших поданих сторонами та оцінених судом доказів, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийнято відповідне судове рішення. Відповідач також вказує на безпідставність тверджень позивача про те, що спірний наказ № 166-ВК від 21.02.2019 року не погоджено з головою, оскільки зі змісту останнього вбачається наявність на зворотній стороні «візи» погодження голови відповідача. Окрім того, відповідач повторно наголошує на тому, що не погоджується з постановою суду апеляційної інстанції, вважає її такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Більш того, вказує на те, що під час прийняття оскаржуваного рішення, наказ № 859-вк від 01.10.2018 року був чинним, від так, у діях позивача існувала системність.

У судовому засіданні 07.08.2019 року представник відповідача підтримав свою позицію, викладену у запереченнях. Позивач та представник позивача заперечували щодо наведеної точки зору та надавали пояснення по суті. Судове засіданні відкладено на 05.09.2019 року.

Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, заслухавши позивача, представників сторін, суд встановив наступне.

Позивач обіймає посаду голови Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України та як керівник територіального органу державної влади у відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про державну службу» відноситься до посади категорії «Б» державних службовців.

Наказом відповідача № 859-вк від 01.10.2018 року «Про накладення дисциплінарного стягнення» позивачеві оголошено догану та позбавлено преміальних виплат за IV квартал 2018 року.

Вказаний наказ рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 08.01.2019 року у справі № 0240/3661/18-а визнаний правомірним та залишений в силі.

Наказом відповідача № 166-ВК від 21.02.2019 року «Про накладення дисциплінарного стягнення» за вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого п. 5 ч. 2 ст. 63 ЗУ «Про державну службу», у вигляді невиконання наказу керівника, а саме: наказу Голови Антимонопольного комітету України від 28.12.2017 року № 140 «Про затвердження Порядку погодження проектів рекомендацій та проектів подань з попередніми висновками у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції» позивача попереджено про неповну службову відповідність та позбавлено преміальних виплат за перший квартал 2019 року.

Не погоджуючись з наказом, позивач 01.03.2019 року звернувся з відповідною скаргою до Національного агентства України з питань державної служби. Національним агентством України з питань державної служби за результатами розгляду скарги позивача, проведено позапланову безвиїзну перевірку відповідача стосовно дотримання вимог ЗУ «Про державну службу» та інших нормативно-правових актів з питань державної служби під час накладення дисциплінарного стягнення на позивача, в результаті якої виявлено, що перед накладенням дисциплінарного стягнення суб`єктом призначення не отримано від позивача письмове пояснення, а також позивача позбавлено преміальних виплат, що не передбачено ЗУ «Про державну службу». Вказані висновки зафіксовані у довідці № 5/19 від 11.05.2019 року.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.03.2019 року по справі № 0240/3661/18-а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08.01.2019 року скасовано та прийнято нове, яким наказ відповідача № 859-вк від 01.10.2018 року «Про накладення дисциплінарного стягнення» визнано протиправним та скасовано.

29.05.2019 року наказом відповідача № 658-ВК «Про внесення змін до наказу» внесені зміни до оскаржуваного наказу, а саме у п. 1 слова та цифри «та позбавити його преміальних виплат за перший квартал 2019 року» виключено.

25.06.2019 року Національним агентством України з питань державної служби прийнято вимогу № 73 про скасування наказу відповідача № 166-ВК від 21.02.2019 року «Про накладення дисциплінарного стягнення». Відповідач зазначену вимогу не виконав, а на момент розгляду даної справи оскаржує її до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Не погоджуючись з притягненням до дисциплінарної відповідальності, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про Антимонопольний комітет України» Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Ст. 5 ЗУ «Про Антимонопольний комітет України» визначає, що Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", "Про державну допомогу суб`єктам господарювання", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються Комітетом у межах його компетенції. Територіальне відділення Антимонопольного комітету України підконтрольне та підзвітне Антимонопольному комітету України (ст. 12 ЗУ «Про Антимонопольний комітет України»).

У відповідності до ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про захист економічної конкуренції» розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняття рішення у справі.

З метою забезпечення правильного (однакового) застосування територіальними відділеннями законодавства про захист економічної конкуренції наказом Голови Антимонопольного комітету України № 140 від 28.12.2017 року затверджено Порядок погодження проектів рекомендацій та проектів подань з попередніми висновками у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Порядок № 140 визначає процедуру погодження територіальними відділеннями Антимонопольного комітету України з Антимонопольним комітетом України проектів рекомендацій та проектів подань з попередніми висновками у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (в тому числі про захист від недобросовісної конкуренції).

Погодження проектів документів здійснюється керівником Відділу координації роботи юридичних служб територіальних відділень юридичного департаменту комітету за погодженням з керівником юридичного департаменту комітету (п. 4 Порядку № 140).

Такі документи направляються територіальними відділеннями засобами електронної пошти на електронну адресу керівника відділу з приміткою в темі листа «НА ПОГОДЖЕННЯ» (п. 5 Порядку № 140).

У відповідності до п. 6.5 Порядку № 140 відділ за результатами розгляду проектів документів, що надійшли на погодження, повідомляє територіальне відділення щодо погодження/непогодження останніх, засобами електронної пошти.

Згідно п. 8 Порядку № 140 виявлення відділом, за результатами розгляду проектів документів, що надійшли на погодження: неповного з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у проекті документа, обставинам справи; порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, є підставою для непогодження вказаних проектів документів.

Територіальні відділення, яким за результатами розгляду проектів документів, відділом повідомлено про їх непогодження, після доопрацювання/виправлення недоліків повторно подають їх на погодження відділу у відповідності до п. 9 Порядку № 140.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає ЗУ «Про державну службу».

Основні обов`язки державних службовців визначені ст. 8 ЗУ "Про державну службу", зокрема, державний службовець зобов`язаний: дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки; виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України; додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції.

Державні службовці виконують також інші обов`язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах.

Ч. 1 ст. 64 ЗУ "Про державну службу" встановлено, що за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно до ч. 1 ст. 65 ЗУ "Про державну службу" підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто, протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 65 ЗУ "Про державну службу" дисциплінарним проступком є невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень.

Ст. 66 ЗУ "Про державну службу" також визначено, що державний службовець не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, якщо минуло шість місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався або мав дізнатися про вчинення дисциплінарного проступку, не враховуючи час тимчасової непрацездатності державного службовця чи перебування його у відпустці, або якщо минув один рік після його вчинення або постановлення відповідної окремої ухвали суду.

До державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: зауваження; догана; попередження про неповну службову відповідність; звільнення з посади державної служби.

У разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5 та 12 частини другої статті 65 цього Закону, суб`єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану.

У разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 2 та 8 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4 та 5 частини другої статті 65 цього Закону, суб`єкт призначення або керівник державної служби може попередити такого державного службовця про неповну службову відповідність.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 ЗУ "Про державну службу" дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків.

Відповідно до вимог ст. 71 ЗУ "Про державну службу" з метою визначення наявності вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку може проводитися службове розслідування. У разі невиконання або неналежного виконання посадових обов`язків державним службовцем, перевищення повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну шкоду фізичній чи юридичній особі, державі або територіальній громаді, службове розслідування проводиться обов`язково.

Службове розслідування стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорії "А", проводиться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, а стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В", - дисциплінарною комісією у державному органі.

Тривалість службового розслідування не може перевищувати один місяць. За потреби зазначений строк може бути продовжений суб`єктом призначення, але не більш як до двох місяців.

Особи, які проводять службове розслідування, мають право: одержувати пояснення від державного службовця, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб щодо обставин справи; одержувати у підрозділах державного органу чи за запитом в інших органах необхідні документи або їх копії та долучати до матеріалів справи; одержувати консультації відповідних спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування.

Державний службовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право, зокрема, надавати пояснення, а також відповідні документи та матеріали щодо обставин, які досліджуються; бути присутнім під час виконання відповідних заходів.

За результатами службового розслідування складається висновок про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності. Висновок, складений за результатами проведеного службового розслідування центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, передається Комісії.

Ст. 73 ЗУ «Про державну службу» визначено, що з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа. Однією зі складових дисциплінарної справи є пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження.

У відповідності до вимог ст. 74 ЗУ «Про державну службу» дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. Вчинення державним службовцем діянь у стані крайньої потреби або необхідної оборони виключають можливість застосування дисциплінарного стягнення.

За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення.

Дисциплінарне стягнення до державного службовця застосовується не пізніше шести місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці, а також не застосовується, якщо минув один рік після його вчинення.

Ст. 75 ЗУ «Про державну службу» передбачено, що перед накладенням дисциплінарного стягнення суб`єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення.

Згідно до вимог ст. 77 ЗУ «Про державну службу» рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб`єкта призначення.

У рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення.

Системний аналіз наведених норм доводить, що наказом голови комітету - Порядок № 140 визначений порядок погодження проектів рекомендацій та проектів подань з попередніми висновками у справах. Погодження проектів документів здійснюється шляхом направлення територіальними відділеннями засобами електронної пошти на електронну адресу керівника відділу з відповідною приміткою. За результатами розгляду проектів документів, що надійшли на погодження, територіальне відділення повідомляється щодо погодження/непогодження останніх, засобами електронної пошти. Територіальні відділення, яким повідомлено про непогодження проектів документів, після доопрацювання/виправлення недоліків повторно подають їх на погодження відділу.

Державні службовці зобов`язані дотримуватись Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки; виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України.

Підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто, протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Одним з видів дисциплінарного проступку є невиконання або неналежне виконання державним службовцем посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень. Державний службовець не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, якщо минуло шість місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався або мав дізнатися про вчинення проступку або якщо минув один рік після його вчинення. До державних службовців застосовується такі дисциплінарні стягнення: зауваження; догана; попередження про неповну службову відповідність; звільнення з посади державної служби. У разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступку, передбаченого п. 5 ч 2 ст. 65 ЗУ «Про державну службу» йому може бути оголошено догану, а у разі вчинення систематично (повторно протягом року) - попередження про неповну службову відповідність.

З метою визначення наявності вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку може проводитися службове розслідування, порядок проведення якого та строки передбачені законодавством.

Дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховується характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків. Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту його вчинення та вини державного службовця. Перед накладенням дисциплінарного стягнення суб`єкт призначення повинен отримати від державного службовця письмове пояснення. Рішення про накладення дисциплінарного стягнення приймає суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної та оформляється відповідним актом суб`єкта призначення. У ньому, зокрема, зазначається стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення.

З матеріалів справи вбачається, що позивача за систематичне (повторне протягом року) вчинення дисциплінарного проступку притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді неповної службової відповідності.

Як вже зазначалось, ЗУ «Про державну службу» передбачено, що дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту його вчинення та вини державного службовця.

Дисциплінарний проступок полягає у невиконанні наказу керівника від 28.12.2017 року – Порядку № 140 щодо погодження проектів документів.

Позивачем на погодження відділу було направлено проект документу (подання з попередніми висновками), у погодженні якого було відмовлено. Не направивши на погодження остаточний проект вказаного документу у справі № 01-15/01-18 і проігнорувавши висновки відділу позивач 18.05.2018 року поставив резолюцію на поданні з попередніми висновками для розгляду, чим порушив п. 9 Порядку № 140.

П. 9 Порядку № 140 передбачено, що територіальні відділення, яким за результатами розгляду проектів документів, відділом повідомлено про їх непогодження, після доопрацювання/виправлення недоліків повторно подають їх на погодження відділу.

На електронну адресу керівника Відділу від Вінницького обласного територіального відділення надійшов на погодження проект подання з попередніми висновками у справі № 01-15/01-18 про порушення КУ «Жмеринська ЦРЛ» законодавства про захист економічної конкуренції, у вигляді подання інформації в неповному обсязі територіальному відділенню у встановлені головою територіального відділення строки.

За результатами розгляду зазначеного проекту подання відділ електронним листом від 11.04.2018 року повідомив відділення про його непогодження та надав відповідні зауваження до змісту проекту подання.

На електронну пошту керівника відділу 25.04.2018 року від відділення надійшли заперечення щодо непогодження проекту подання з проханням погодити доопрацьований проект подання з попередніми висновками у справі № 01-15/01-18.

Розглянувши заперечення відділення, а також доопрацьований проект подання з попередніми висновками у справі № 01-15/01-18 відділом електронним листом від 08.05.2019 року повідомлено відділення про непогодження проекту подання.

Під час судового розгляду справи відповідач зазначив, що відділенню потрібно було направляти на погодження доопрацьований проект документу декілька разів, поки останній не буде погоджений відділом.

Замість вказаного, позивачем було винесено питання на розгляд адміністративної колегії, яка 05.06.2018 року прийняла рішення № 03-рш у справі № 01-15/01-18 про визнання вчинення КУ «Жмеринська ЦРЛ» порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладено штраф.

З цього приводу суд зазначає, що сторонами по справі по різному трактуються положення Порядку № 140, зокрема, п. 9. З метою однакового застосування Порядку № 140, його положення повинні бути виписані таким чином, який би не дозволяв їх множинне трактування, вони повинні бути чіткими до виконання та зрозумілими. Порядок № 140 не містить чіткого визначеного порядку погодження проектів документів.

Під час судового розгляду справи судом встановлено та підтверджується сторонами по справі, що відділенням двічі було направлено на погодження проект документу, який не був погоджений, тобто у даному випадку, були вчинені дії, передбачені п. 9 Порядку № 140.

Не направлення проекту документа на погодження відділом комітету є відсутністю активної дії відділення, тобто не направлення. У даному випадку, активна дія – направлення на погодження було вчинено відділенням декілька разів.

За таких обставин, відсутній факт не направлення територіальним відділенням після доопрацювання/виправлення недоліків на погодження відділу проекту документу, відповідно відсутнє встановлення факту вчинення позивачем дисциплінарного проступку – невиконання наказу керівника - Порядку № 140 та відповідно вини державного службовця.

Таким чином, суд доходить висновку про відсутність підстави для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

У цьому контексті суд погоджується із твердження позивача, що оскаржуваний наказ не містить стислого викладу саме обставин справи стосовно притягнення його до дисціплінарної відповідальності.

Крім цього, суд зазначає, що системність вчинення дисциплінарного проступку позивачем полягає у наступному. Позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності наказом № 859-рк від 01.10.2018 року «Про накладення дисциплінарного стягнення», який рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 08.01.2019 року у справі № 0240/3661/18 залишений в силі. Проте, постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.03.2019 року вказане судове рішення скасовано та прийнято нове, яким визнано протиправним та скасовано вказаний наказ. Постановою апеляційної інстанції також встановлено, що позивачем не було вчинено дисциплінарний проступок, відповідно відсутні підстави для накладання дисциплінарного стягнення.

Як вже зазначалось, ЗУ «Про державну службу» передбачено застосування до державного службовця у разі допущення ним дисциплінарного проступку, передбаченого п. 5 ч. 2 ст. 65, дисциплінарного стягнення у вигляді догани, а лише у разі вчинення систематично (повторно протягом року) - попередження про неповну службову відповідність.

Суд звертає увагу на те, що хоча на момент прийняття спірного наказу наказ № 859-рк від 01.10.2018 року «Про накладення дисциплінарного стягнення» був чинним, проте на теперішній час визнаний протиправним та скасований. Від так, наказ № 166-ВК від 21.02.2019 року «Про накладення дисциплінарного стягнення» зі змінами, внесеними наказом відповідача № 685-ВК від 29.05.2019 року, який ґрунтується лише на наказі 859-рк від 01.10.2018 року «Про накладення дисциплінарного стягнення», який є скасованим, вважається безпідставним, оскільки юридичний факт, який був підставою для його прийняття припинив свою дію.

За таких обставин, відсутня наявність системності (повторного протягом року) дисциплінарного проступку, а тому оскаржуваним наказом позивач незаконно притягнутий до відповідальності у формі попередження про неповну службову відповідність.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання позивача на те, шо суб`єктом призначення, перед прийняттям рішення про застосування дисциплінарного стягнення, не було отримано від нього письмових пояснень щодо дисциплінарного проступку, з огляду на наступне.

Як вже зазначалось, діючим законодавством передбачена право осіб, які проводять службове розслідування на одержання пояснень, зокрема, від державного службовця; право такого державного службовця на надання пояснень, а також отримання пояснень від державного службовця суб`єктом призначення.

З матеріалів дисциплінарної справи вбачається, що позивачем пояснення надавались двічі: після відкриття дисциплінарного провадження - 10.12.2018 року та безпосередньо перед накладенням дисциплінарного стягнення, 13.02.2019 року. Повторні пояснення надані позивачем після ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи безпосередньо перед накладанням стягнення. Вказані пояснення разом з поданням дисциплінарної комісії про притягнення до дисциплінарної відповідальності були передані суб`єкту призначення, які останнім були враховані при прийнятті оскаржуваного рішення.

Отримання від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмового пояснення перед накладенням дисциплінарного стягнення, є обов`язком суб`єкта призначення. Разом з цим, чинним законодавством не передбачено конкретних строків отримання суб`єктом призначення пояснень державного службовця, який притягується до відповідальності та не конкретизований (не визначений) спосіб їх отримання (безпосередньо від державного службовця, через підпорядковані структурні підрозділи, дисциплінарну комісію тощо).

За таких обставин, суд доходить висновку, що пояснення державного службовця, перед накладенням на нього дисциплінарного стягнення суб`єкт призначення правомочний отримати виключно від дисциплінарної комісії, яка здійснює службове розслідування, адже до повноважень суб`єкта призначення належить прийняття рішення за результатами службового розслідування, а не безпосередня участь у його проведенні.

Між тим, головним при вирішення питання про застосування заходів дисциплінарної відповідальності є саме кінцеве завдання – ознайомлення та врахування суб`єктом призначення пояснень державного службовця, що притягується до дисциплінарної відповідальності.

При цьому, суд зауважує, що суб`єкт призначення відповідно до вимог ЗУ «Про державну службу» також надає дисциплінарній комісії пояснення щодо дисциплінарного проступку державного службовця, які погоджуються головою. Саме дисциплінарна комісія оцінюючи надані їй всі пояснення та обставини справи, робить висновок про наявність чи відсутність у діях державного службовця ознак дисциплінарного проступку та підстав для притягнення його до відповідальності у зв`язку з цим. Тож надання пояснень безпосередньо суб`єкту призначення призводило б до порушення засадничих принципів здійснення службового розслідування, зокрема: неупередженості, незалежності та об`єктивності.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 26.09.2018 року у справі № 820/4522/16, в якій Верховний Суд, зокрема зазначив, що наявність в матеріалах дисциплінарного провадження пояснень державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, свідчить про дотримання вимог ст. 75 ЗУ «Про державну службу».

З огляду на викладене, суд також не приймає до уваги посилання позивача на висновки Національного агентства України з питань державної служби, викладені у довідці від 11.05.2019 року стосовно порушення відповідачем вимог ст. 75 ЗУ «Про державну службу». Тим більш, що вказане питання буде предметом розгляду у судовій справі Окружного адміністративного суду м. Києва № 640/12303/19.

Суд також не приймає до уваги посилання позивача, що оскаржуваний наказ не погоджений з головою відповідача, з огляду на наступне.

Відповідно до «Розподілу обов`язків між заступниками Голови, державними уповноваженими та керівником апарату Комітету», затверджений наказом Комітету від 08.09.2017 року № 96, керівник апарату Комітету за погодженням з Головою Комітету призначає, у встановленому законом порядку, на посади голів територіальних відділень Комітету та їх заступників і звільняє їх з посад, а також приймає у межах наданих повноважень, за погодженням з Головою Комітету, рішення про заохочення та про притягнення до дисциплінарної відповідальності державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В".

У відповідності до п. 57, 58 Типової інструкції з діловодства, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 1242 від 30.11.2011 року (далі – Типова інструкція з діловодства) внутрішнє погодження документа оформлюється шляхом проставляння візи. Віза включає особистий підпис, ініціал імені і прізвище особи, яка візує документ, дату візування із зазначенням у разі потреби найменування посади цієї особи. Віза проставляється на лицьовому або в разі, коли місця на лицьовому боці останнього аркуша недостатньо, на зворотному боці останнього аркуша проекту документа. Візи проставляються на паперових примірниках документів, що створюються у разі наявності підстав, які визнаються обґрунтованими для створення установою документів у паперовій формі, та залишаються в установі.

Представник відповідача під час розгляду справи вказував, що оскаржуваний наказ було погоджено з головою Комітету про що свідчить «віза» на зворотній стороні оскаржуваного наказу.

Суд дослідивши копії матеріалів дисциплінарної справи виявив, що на зворотній стороні оскаржуваного наказу зазначено « ОСОБА_6 », « ОСОБА_7 », « ОСОБА_8 », « ОСОБА_9 Терентьєв» та власне їхні підписи. Останній згідно наявної інформації на офіційному сайті Антимонопольного комітету України (www.amc.gov.ua) з 25.05.2015 року є Головою відповідача.

Відсутність дати візування, саме по собі, не виключає наявності фактичного погодження, яке міститься на зворотній стороні спірного наказу.

За таких обставин, суд доходить висновку про те, що оскаржуваний наказ є погодженим з головою відповідача.

Стосовно численності посилань представників сторін щодо інших питань, суд зазначає наступне.

Крім цього, суд зазначає, що відповідно до п. 30 рішення ЄСПЛ у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно з п. 29 рішення ЄСПЛ у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року статтю 6 пункт 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

За змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Від так, суд приходить до переконання, що відповідач не довів правомірності своїх дій, а його заперечення не ґрунтуються на вимогах чинного національного законодавства та засадах верховенства права, відповідно позовні вимоги в частині визнання протиправним наказу відповідача № 166-ВК від 21.02.2019 року «Про накладення дисциплінарного стягнення» зі змінами, внесеними наказом № 685-ВК від 29.05.2019 року підлягають задоволенню.

Щодо стосується вимоги позивача про скасування наказу відповідача № 166-ВК від 21.02.2019 року «Про накладення дисциплінарного стягнення» зі змінами, внесеними наказом № 685-ВК від 29.05.2019 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову, суд може прийняти рішення про визнання та скасування індивідуального акту чи окремих його положень.

Аналіз вищенаведеної норми свідчить про безпосередній взаємозв`язок визнання протиправним акту індивідуальної дії та його скасування у повному обсязі чи частково. Більш того, друга вимога є похідною та залежною від першої. Адже внаслідок визнання акту індивідуальної дії протиправним, неминучим є його скасування в повному обсязі чи частково.

З огляду на те, що суд позовну вимогу про визнання протиправним наказу відповідача № 166-ВК від 21.02.2019 року «Про накладення дисциплінарного стягнення» зі змінами, внесеними наказом № 685-ВК від 29.05.2019 року задовольнив, відповідно позовна вимога про скасування наказу відповідача № 166-ВК від 21.02.2019 року «Про накладення дисциплінарного стягнення» зі змінами, внесеними наказом № 685-ВК від 29.05.2019 року також підлягає задоволенню, як похідна.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Від так, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно квитанції № 0.0.1381140342.1 від 14.06.2019 року позивачем при звернення до суду з даним позовом сплачено судовий збір у сумі 768 грн. 40 коп..

За таких обставин, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача сплачену позивачем при зверненні до суду суму судового збору.

Крім того, у позовній заяві зазначено та представником позивача наголошено в порядку, визначеному ч. 3 ст. 143 КАС України, про вирішення питання про витрати на оплату правничої допомоги після ухвалення рішення по суті позовних вимог. З цією метою, у випадку задоволення позову, просить суд призначити судове засідання та надати стороні позивача час для подання доказів, що підтверджують розмір відповідних витрат.

На підставі положень ч. 3, 4 ст. 143 КАС України призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати у справі на 14.45. год 17 вересня 2019 року в залі судових засідань № 2 Вінницького окружного адміністративного суду.

Надати стороні позивача строк для подання суду доказів щодо розміру понесених судових витрат на правничу допомогу до 15.09.2019.

Надати стороні відповідача строк до 15.09.2019 для подання клопотання про зменшення витрат позивача на оплату правничої допомоги (у разі наявності заперечень щодо заявленого розміру).

Керуючись Конституцією України, Кодексом законів про працю України, Законом України «Про державну службу», Законом України «Про захист економічної конкуренції», Законом України «Про Антимонопольний комітет України», Положенням про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України 23.02.2001 року № 32-р, наказом Голови Антимонопольного комітету України № 140 від 28.12.2017 року «Про затвердження Порядку погодження проектів рекомендацій та проектів подань з попередніми висновками у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції» та ст. 2, 6, 9, 73- 78, 90, 245, 246, 255, 293, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Антимонопольного комітету України про визнання протиправним та скасування наказу Антимонопольного комітету України № 166-ВК від 21.02.2019 року «Про накладення дисциплінарного стягнення» зі змінами, внесеними наказом № 685-ВК від 29.05.2019 року задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Антимонопольного комітету України № 166-ВК від 21.02.2019 року «Про накладення дисциплінарного стягнення» зі змінами, внесеними наказом № 685-ВК від 29.05.2019 року

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Антимонопольного комітету України (ЄДРПОУ 00032767, вул. Митрополита Василя Липківського, б. 45, м. Київ, 03035) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 768 грн. 40 коп..

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

Відповідач - Антимонопольний комітет України (ЄДРПОУ 00032767, вул. Митрополита Василя Липківського, б. 45, м. Київ, 03035)

Повне судове рішення складено та підписано суддею 10.09.2019 року.

Суддя Маслоід Олена Степанівна