Ухвала суду № 84126862, 03.09.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

03 вересня 2019 р. Справа № 120/38/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян Марини Бондівни розглянувши матеріали заяви про визнання протиправним наказу від 22.04.2019 року №2-5791/15-19-СГ у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії, у якій 22.02.2019 р. прийнято рішення про часткове задоволення позову.

21.08.2019 р. до суду надійшла заява представника позивача про визнання протиправним наказу №2-5791/15-19-СГ від 22.04.2019 р. прийнятого відповідачем на виконання рішення суду.

Ухвалою суду від 27.08.2019 року заяву призначено до розгляду на 03.09.2019 р.

29.08.2019 р. на адресу Вінницького окружного адміністративного суду надійшло заперечення проти заяви про визнання протиправним наказу №2-5791/15-19-СГ від 22.04.2019 р., згідно якого представник Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області вказав, що рішення суду у справі №120/38/19-а було виконано добровільно, у повному обсязі та з урахуванням висновків суду, а підстави відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, що зазначені у наказі №2-5791/15-19-СГ від 22.04.2019 р., не були предметом розгляду по справі №120/38/19-а. Відтак, просив відмовити у задоволені заяви про визнання протиправним наказу №2-5791/15-19-СГ від 22.04.2019 р.

03.09.2019 року учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду заяви про визнання протиправним наказу від 22.04.2019 року №2-5791/15-19-СГ повідомлялися належним чином, що підтверджуються матеріалами справи. Поряд із цим представник Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області подав клопотання, в якому просив розгляд заяви проводити за його відсутності. При цьому зазначив, що повністю заперечує проти задоволення заяви про визнання протиправним наказу від 22.04.2019 року №2-5791/15-19-СГ та просив відмовити у її задоволенні.

Відповідно до ч. 2 ст. 379 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

За приписами ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути заяву заяви про визнання протиправним наказу від 22.04.2019 року №2-5791/15-19-СГ без участі заявника та осіб, які беруть участь у справі, за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Так, оцінюючи подану заяву, суд встановив наступне.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Таким чином право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Згідно з ч. 6 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому ст. 249 цього Кодексу.

З системного аналізу вищезазначених норм, суд вказує, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.

Отже, застосування судом до суб`єкта владних повноважень приписів ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається за можливе у разі встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими позивачем.

Відповідно до ст. 118 Земельного Кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Згідно ч.ч. 4, 8 ст. 122 Земельного Кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря, а також у користування земельні ділянки зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Як встановлено судом, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 22.02.2019 р., яке набрало законної сили 26.03.2019 р., позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ від 16.11.2018 р., що виданий Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області у не наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 гектари на території Браїловської селищної ради Жмеринського району Вінницької області (за межами населеного пункту).

Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 гектари на території Браїловської селищної ради Жмеринського району Вінницької області (за межами населеного пункту) з урахуванням висновків суду викладених в мотивувальній частині судового рішення та прийняти рішення з урахуванням вимог ч.7 ст.118 Земельного Кодексу України.

У решті позовних вимог відмовлено.

Суд звертає увагу позивача, що резолютивна частина рішення не містить вказівок щодо необхідності вчинення відповідачем будь-яких інших дій.

За змістом мотивувальної частини судового рішення, оскаржуваний наказ, яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки від 16.11.2018 р. за № 2-15485/15-18-СГ, мотивований тим, що можливість отримання бажаної земельної ділянки на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, на які у клопотанні здійснював посилання позивач, відповідно до чинного законодавства, не передбачена. Разом з тим, суд дійшов висновку така відмова є протиправною, та зобов`язав Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання позивача з урахуванням висновків суду викладених в мотивувальній частині судового рішення та прийняти рішення з урахуванням вимог ч.7 ст.118 Земельного Кодексу України.

Листом від 25.06.2019 р. №11-2-0.6-7475/2-19 Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повідомило Головне територіальне управління юстиції у Вінницькій області про добровільне виконання рішення суду від 22.02.2019 р. у справі №120/38/19-а.

За наслідком повторного розгляду клопотання позивача від 10.10.2018 р., відповідач наказом №25791/15-19-СГ від 22.04.2019 р. відмовив у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок орієнтовною площею 2,0 в умовних кадастрових гектарах із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Браїлівчанської селищної ради Жмеринського району Вінницької області із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, у зв`язку з тим, що вказані земельні ділянки перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, та відповідно до вимог чинного законодавства передаються у власність або у користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності або користування ними у порядку визначеному законом.

Оцінюючи даний наказ в межах поданої заяви та вимог статті 383 КАС України, суд вказує на те, що підставою для відмови в наданні дозволу стало перебування земельної ділянки у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб. При цьому, дана підстава не була предметом дослідження у справі № 120/38/19-а, а відтак не оцінюється судом при розгляді поданої заяви.

Правовий статус Головного управління Держгеокадастру в області визначено відповідним Положенням, яке затверджене Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 р. № 333 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 р. за № 1391/29521.

У п. 8 цього Положення передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру. Відповідно до п. 10 начальник Головного управління підписує накази Головного управління.

Таким чином, рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом Головного управління Держгеокадастру в області.

Водночас, суд зазначає, що у прийнятому рішенні від 22.02.2019 року, судом не вирішувалось питання про зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку технічної документації, а лише зобов`язано повторно розглянути його клопотання про надання дозволу на розробку технічної документації.

Отже, досліджені судом обставини свідчать про те, що відповідачем рішення суду від 22.02.2019 р. у справі №120/38/19-а виконано у спосіб, встановлений таким рішенням, шляхом винесення наказу, що свідчить про відсутність протиправності дій відповідача, вчинених на виконання рішення суду.

При цьому, суд звертає увагу, що між сторонами фактично виникли нові правовідносини, а тому у разі незгоди з обґрунтуванням прийнятого відповідачем наказу та з його підставами, позивач має право звернутись до суду із позовною заявою про його оскарження в загальному порядку, а не в межах ст. 383 КАС України.

Стосовно вимог позивача про винесення окремої ухвали за порушення вимог закону та скерування її до Держгеокадастру для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, така задоволенню не підлягає, оскільки судом не встановлено порушення відповідачем закону при виконанні судового рішення.

Відтак, суд не погоджується з доводами представника позивача, що рішення Вінницького окружного адміністративного суду було виконано неналежно, а тому вважає, що в задоволені заяви необхідно відмовити.

Згідно ч. 6 ст. 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи - позивача, суд залишає заяву без задоволення.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви представника позивача про визнання протиправним наказу №2-2-5791/15-19-СГ від 22.04.2019 року в порядку ст. 383 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243, 248, 249, 256, 295, 383 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви про визнання протиправним наказу № 2-5791/15-19-СГ від 22.04.2019 року - відмовити.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Мультян Марина Бондівна