Рішення № 84126788, 10.09.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2019 року ЛуцькСправа № 140/1963/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Волдінера Ф. А.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Аванта» до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Аванта» (далі – ТзОВ «Торговий дім «Аванта», позивач) звернулося з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі – ГУ ДФС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій № 000813-40 від 28.03.2019, прийняте ГУ ДФС у Волинській області.

Ухвалою судді від 12.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за результатами фактичної перевірки з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами відповідачем складено акт № 03/39/40-01/35495114 від 15.02.2019. Відповідно до висновків вказаного акта перевірки установлено порушення товариством постанови Кабінету Міністрів України № 957 від 30 жовтня 2008 року у редакції постанови № 748 від 05 вересня 2018 року (далі – Постанова № 957) в частині заниження мінімальних роздрібних цін на товари. До такого висновку контролюючий орган дійшов з огляду на те, що суб`єкт господарювання не здійснив заокруглення мінімальних цін на алкогольні напої, як це визначено приміткою 4 додатка Постанови № 957.

Позивач вважає такий висновок протиправним, оскільки жодним нормативно-правовим актом його не зобов`язано здійснювати таке заокруглення, а встановлені ціни на реалізовані алкогольні напої відповідають вимогам законодавства.

Керуючись наведеним, позивач просить позовні вимоги задовольнити.

У відзиві на позов, який надійшов до суду 22 липня 2019 року, представник відповідача його вимог не визнав. В ході перевірки встановлено факт реалізації алкогольних напоїв за цінами, які є нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни на такі напої. На момент вчинення правопорушень чинними були вимоги Постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року № 957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв», із змінами та доповненнями, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 05 вересня 2018 року № 748, згідно з якою з 02 жовтня 2018 року мінімальна роздрібна ціна, зокрема, горілки та лікеро-горілчаних виробів становить 447 грн. за 1 літр 100-відсоткового спирту. Таким чином, мінімальна роздрібна ціна одної пляшки горілки місткістю 0,7 л, міцністю 40%, з урахуванням заокруглена у бік збільшення до найближчого числа, що закінчується на «0», повинна становити 125,20 грн. Згідно висновків акта перевірки ГУ ДФС у Волинській області до ТзОВ «ТД «Аванта» застосовані фінансові санкції на загальну суму 10 000 грн. - за роздрібну торгівлю алкогольними напоями за цінами, нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни на такі напої (рішення № 000813-40 від 28 березня 2019 року). На підставі наведеного відповідач просив у задоволенні позову відмовити.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача просив розглядати дану справу за участю представника відповідача.

Відповідно до приписів частин п`ятої та шостої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Частиною шостою статті 12 КАС України визначено перелік справ незначної складності. Відповідно до пункту 10 вказаної норми справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною четвертою статті 257 КАС України встановлено перелік категорій справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Дана адміністративна справа не підпадає під вказаний перелік.

Таким чином, з огляду на характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому, беручи до уваги, що відповідачем було надано суду та позивачу відзив на адміністративний позов з достатніми доказами, суд не вбачав підстав для розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, які беруть участь у справі.

02 серпня 2019 року ТзОВ «Торговий дім «Аванта» подало до суду відповідь на відзив на позовну заяву. Позивач зазначив, що в Законі № 481/95-ВР в склад мінімальної роздрібної ціни на алкоголь будь яке заокруглення не входить. Суб`єкт господарювання для дотримання мінімальної роздрібної ціни на алкоголь повинен дотриматись такої формули: мінімальна роздрібна ціна за 1 літр 100% спирту (в даному випадку 447) X міцність алкогольного напою (в даному випадку це 40%) X місткість тари в літрах (в даному випадку це 0,7) : 100% = 125,16 грн. Товариством дотримано вищевказаної формули, і роздрібна ціна пляшки алкоголю придбаної перевіряючими та вказаної в акті перевірки й становить 125,16 грн., тобто порушення мінімальної роздрібної ціни з боку товариства немає. Крім того відповідачем не враховано зміст Постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року № 957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв», у якій зазначено мінімальні роздрібні ціни на певні види алкогольних напоїв. Зі змісту пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року № 957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» вбачається, що заокругленню до «0» в копійках підлягають вже сформовані мінімальні роздрібні ціни визначені згідно пунктів 1-3 Постанови. Таким чином, заокругленню по пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року № 957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» підлягають вже сформовані мінімальні роздрібні ціни па алкоголь, тобто до моменту заокруглення мінімальна роздрібна ціна на алкоголь вже дотримана, звичайно за умови якщо суб`єкт господарювання виконав формулу згідно пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року № 957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв». Крім того, як в Постанові Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року № 957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв`гак і в Постанові Правління Національного Банку України від 15 березня 2018 року № 25 «Про оптимізацію обігу монет дрібних номіналів» заокруглення в копійках до «0», це лише спосіб оптимізації грошових розрахунків дрібною монетою, і таке заокруглення за своєю суттю не має жодного відношення до формування мінімальних роздрібних цін на алкоголь.

12 серпня 2019 року представником відповідача подано до суду заперечення, в яких останній заперечив проти позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

16 серпня 2019 року представник позивача подав додаткові пояснення по справі, у яких зазначив в акті перевірки відповідач зазначаючи па порушення вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року № 957, вказав про факт реалізації товариством горілки «Хлібний дар класична» місткістю 0,7 л, міцністю 40% інших ідентифікуючих ознак цього товару, окрім торгового найменування присвоєного виробником товару, відповідач в матеріалах перевірки не зазначив та не зафіксував. Тобто ідентифікація алкогольного напою в межах фактичної податкової перевірки здійснена лише по торговому найменуванню, чи скоріше по торговій марці виробника товару. В цій частині відповідачем не враховані чіткі приписи Постанови Кабінету Міністрів України № 957, за положеннями якої для вимог визначення та дотримання мінімальних цін на алкогольні напої алкогольні вироби класифікуються не за власною торговою назвою (маркою), а за кодом УКТ ЗЕД. Зокрема, алкогольні напої у розумінні статті 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» - це продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів із вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об`ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206, 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об`ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД. Із наведених норм випливає, що мінімальні оптово-відпускні і роздрібні ціни встановлено на окремі види алкогольних напоїв, необхідно ідентифікувати за кодами виробів згідно із УКТ ЗЕД. При цьому, вільне трактування назви виробу за вибором суб`єкта господарювання та фіксація такої назви у товарно-супровідних документах або документах первинного бухгалтерського обліку не є належним доказом правильності віднесення товару до відповідного коду за УКТ ЗЕД, та й взагалі не дозволяє достовірно встановити, що до того ціни на який алкогольний напій перевірялись в межах перевірки. Таким чином, установлені обставини і наведені вище документи не підтверджують висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, оскільки самі висновки контролюючого органу ґрунтуються лише на підставі даних отриманих щодо торгової марки товару, без перевірки реалізованих алкогольних напоїв на відповідність кодам УКТ ЗЕД, тоді як відповідно до абзацу 13 частини другої статті 17 Закону № 481 безпосереднім об`єктом правопорушення (предметом) є конкретний алкогольний напій, який відповідно до згаданих положень статті 1 Закону та відповідно до Постанови № 957 визначається за кодом УКТ ЗЕД, а не за назвою в документах суб`єкта господарювання. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 803/1789/16, які у силу частини п`ятої статті 242 КАС України, підлягають врахуванню при наданні правової оцінки спірним правовідносинам.

Сторони скористались своїм правом на подання до суду заяв по суті справи, в яких письмово виклали свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, а тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що відповідно до наказу про проведення перевірки від 04 лютого 2019 року № 957 та направлень на перевірку №№ 000414, 000405, 000406 від 06.02.2019 інспекторами ГУ ДФС у Волинській області проведено фактичну перевірку магазину «КОЛІБРІС 3», де здійснює господарську діяльність ТзОВ «Торговий дім «Аванта» за адресою: м. Рожище, пл. Богдана Хмельницького, 1, про що складено акт фактичної перевірки № 03/39/40-01/35495114 від 15.02.2019 (а. с. 27-28).

Перевіркою встановлено порушення: встановлено факт реалізації алкогольних напоїв за цінами, які є нижчими за встановлені мінімальні ціни на таї і напої, чим порушено вимоги постанови Кабінету Міністрів України № 957 від 30 жовтня 2008 року «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв».

20 лютого 2019 року ТзОВ «Торговий дім «Аванта» подало заперечення на акт про результати фактичної перевірки.

28 березня 2019 року ГУ ДФС у Волинській області було винесено рішення про застосування фінансових санкцій № 000813-40 на підставі абзацу 14 частини другої статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» на суму 10 000,00 грн. (а. с. 15-16).

12 квітня 2019 року ТзОВ «Торговий дім «Аванта» подало скаргу на рішення про застосування фінансових санкцій №000813-40 від 28 березня 2019 року.

12 червня 2019 року ДФС України залишило скаргу позивача без задоволення, а рішення про застосування фінансових санкцій №000813-40 від 28 березня 2019 року – без змін.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленням-рішенням та рішенням про стягнення фінансових санкцій ТзОВ «Торговий дім «Аванта» звернулося до суду з даним позовом за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».

Алкогольні напої у розумінні статті 1 Закону № 481 - це продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів із вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об`ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206, 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об`ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД.

Частиною 10 статті 18 Закону №481/95-ВР надано Кабінету Міністрів України право встановлювати мінімальні оптово-відпускні та роздрібні ціни на алкогольні напої.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року № 957 встановлено розміри мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв, зокрема мінімальна роздрібна ціна за 1 літр 100-відсоткового спирту для горілки та лікеро-горілчаних виробів (коди УКТ ЗЕД - 2208 60, 2208 70, 2208 90) становить 321 грн, 447 грн відповідно; для спиртових дистилятів та спиртних напоїв, одержаних шляхом перегонки виноградного вина або вичавок винограду, зокрема, коньяку (бренді) три зірочки, п`ять зірочок (код УКТ ЗЕД - 2208 20) становить 412 грн 50 коп., 641 грн 60 коп., 481 грн 60 коп., 758 грн 30 коп. відповідно; для рому та інших спиртових дистилятів та спиртних напоїв, одержаних шляхом перегонки зброджених продуктів з цукрової тростини (код УКТ ЗЕД - 2208 40) становить – 682 грн, 895 грн відповідно.

При цьому, пунктами 1-4 примітки до цієї постанови визначено, що мінімальні оптово-відпускні і роздрібні ціни під час реалізації (продажу) горілки та лікеро-горілчаних виробів, віскі, рому та інших спиртових дистилятів та спиртних напоїв, одержаних шляхом перегонки зброджених продуктів з цукрової тростини, джину та ялівцевої настоянки, коньяку (бренді) три зірочки, коньяку (бренді) чотири зірочки, коньяку (бренді) п`ять зірочок, інших спиртових дистилятів та спиртових напоїв, у тому числі бренді ординарного, горілки виноградної, інших зброджених напоїв, сумішей із зброджених напоїв та сумішей зброджених напоїв з безалкогольними напоями різного вмісту спирту в тарі різної місткості визначаються як добуток відповідних затверджених мінімальних цін, міцності за об`ємом (у відсотках) і місткості тари (у літрах), поділений на 100 відсотків. Мінімальна роздрібна ціна на вина та вермути у скляній та іншій тарі місткістю менш як 1 літр та більш як 1 літр, 1 літр у скляній тарі розраховується як добуток затвердженої мінімальної ціни та місткості тари, поділений на 0,7. Мінімальна роздрібна ціна на сидр і перрі (без додання спирту), зброджені напої, одержані виключно в результаті природного (натурального) бродіння фруктових, ягідних та фруктово-ягідних соків, з вмістом спирту не більше 8,5 відсотка об`ємних одиниць (без додання спирту) у тарі місткістю менш як 1 літр та більш як 1 літр розраховується як добуток затвердженої мінімальної ціни та місткості тари. Мінімальні оптово-відпускні і роздрібні ціни на окремі види алкогольних напоїв, визначені (розраховані) згідно з примітками 1-3 цього додатка, заокруглюються: у бік зменшення до найближчого числа, що закінчується на 0, якщо закінчуються від 1 до 4 копійок; у бік збільшення до найближчого числа, що закінчується на 0, якщо закінчуються від 5 до 9 копійок.

Із наведених норм випливає, що мінімальні оптово-відпускні і роздрібні ціни встановлено на окремі види алкогольних напоїв, які необхідно ідентифікувати за кодами виробів згідно із УККТ ЗЕД. При цьому, вільне трактування назви виробу за вибором суб`єкта господарювання та фіксація такої назви у товарно-супровідних документах або документах первинного бухгалтерського обліку не є належним доказом правильності віднесення товару до відповідного коду за УКТ ЗЕД.

Абзацом 13 частини 2 статті 17 Закону №481/95-ВР встановлено, що до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 10 000 гривень.

За результатами дослідження акта перевірки від 15.02.2019 встановлено, що ТзОВ «Торговий дім «Аванта» було реалізовано горілку «Хлібний дар класична», місткістю 0,7 л, міцністю 40%, за ціною нижчою, від установлених мінімальних роздрібних цін (125,16 грн.). При розрахунку продавцем застосовано РРО, видано фіскальний чек № 530907 від 13.02.2019. Однак, у зазначеному акті не вказано код УКТ ЗЕД вказаної товарної позиції.

Як зазначено у акті, вказаний факт встановлено на підставі виданого працівником магазину фіскального чеку. При цьому, суд звертає увагу, що фіскальний чек не може бути джерелом інформації для визначення коду товару за УКТ ЗЕД.

У пункті 9 акту вказано, що при перевірці використано ліцензії, накладні, КОРО (а. с. 27зворот).

Судом також установлено, що визначення коду товару за УКТ ЗЕД не було предметом дослідження під час розгляду ДФС скарги товариства на рішення про застосування фінансових санкцій від 28 березня 2019 року (а. с. 17-18).

Таким чином, установлені обставини і наведені вище документи не підтверджують висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, оскільки самі висновки контролюючого органу ґрунтуються лише на підставі даних отриманих на підставі накладних, ліцензій, КОРО без перевірки реалізованих алкогольних напоїв на відповідність кодам УКТ ЗЕД, тоді як відповідно до абзацу 13 частини 2 статті 17 Закону №481/95-ВР безпосереднім об`єктом правопорушення (предметом) є конкретний алкогольний напій, який відповідно до згаданих положень статті 1 Закону та відповідно до Постанови №957 визначається за кодом УКТ ЗЕД, а не за назвою в документах суб`єкта господарювання.

Питання щодо проведення експертизи для визначення автентичності проданих алкогольних напоїв контролюючим органом також не вирішувалось.

Відповідно до статті 83 Податкового кодексу України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Як визначено частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відсутність належних, допустимих і беззаперечних доказів реалізації позивачем алкогольних напоїв за цінами, нижчими від встановлених мінімальних роздрібних цін на такі напої, неможливість ідентифікувати продані напої за кодом УКТ ЗЕД, унеможливлює застосування до товариства штрафу.

Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 803/1789/16, які у силу частини п`ятої статті 242 КАС України, враховано судом при наданні правової оцінки спірним правовідносинам.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. пункт 109, 110 рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Суд визначив, що «… адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень».

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 10 000,00 грн., а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Як визначено частинами першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, оскільки суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у сумі 1921,00 грн., що підтверджуються платіжним дорученням № 46 від 12 червня 2019 року (а. с. 2).

Керуючись статтями 139, 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Волинській області про застосування фінансових санкцій № 000813-40 від 28 березня 2019 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ 39400859) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Аванта» (43006, Волинська область, місто Луцьк, провулок Макарова, 5, код ЄДРПОУ 35495114) судові витрати у розмірі 1921 (тисяча дев`ятсот одну) гривню.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255, 295 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ф. А. Волдінер