Ухвала суду № 84125253, 04.09.2019, Житомирський районний суд Житомирської області

Справа № 278/1993/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2019 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області у складі судді Зубчук І. В., розглянувши позовну заяву справу за позовом Першого заступника керівника Житомирської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Військової частини А-0339, Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства “Житомирське лісове господарство”, Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м.Житомира до Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третьої особи Державного підприємства “Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат” в особі Шепетівського військового лісгоспу про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку, про повернення земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Житомирської місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом в якому зазначив, що Житомирською місцевою прокуратурою забезпечується процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42014060010000006 від 26.11.2014 за ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України відносно посадових осіб Буківської сільської ради Житомирського району Житомирської області, вивченням якого встановлено, що ОСОБА_1 на підставі рішення Буківської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 30 травня 2008 року надано у власність для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку загальною площею 0,6738 га, на підставі якого останнім було отримано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 554463, а згодом відчужено вказано земельну ділянку ОСОБА_2 Прокурор зазначив, що вказані земельні ділянки вибули з державної форми власності з порушенням норм чинного законодавства, питання про надання останньому дозволу на розробку технічної документації на земельні ділянки не розглядалось та дане рішення не приймалось, 30 травня 2008 року пленарні засідання сесії взагалі не проводились, пленарне засідання 23 сесії сільської ради відбулося 22 квітня 2008 року. Отже, на думку прокурора ОСОБА_1 отримано вищезазначену земельну ділянку без прийняття будь-якого рішення органу місцевого самоврядування чи державної влади, що є порушенням норм чинного земельного законодавства.

У зв`язку з наведеним перший заступник керівника Житомирської місцевої прокуратури просить:

визнати незаконним та скасувати рішення 23 сесії 5 скликання Буківської сільської ради Житомирського району від 30.05.2008, яким надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 1822080600: НОМЕР_1 :002:0015 загальною площею 0,6738 га для ведення особистого селянського господарства;

визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 554463, що зареєстрований за № 010820900397 від 09.01.2009 в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі на ім`я ОСОБА_2 ;

витребувати з володіння ОСОБА_2 на користь держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м.Житомира земельну ділянку загальною площею 0,6738 га, земельну ділянку з кадастровим номером 1822080600:03:002:0015 загальною площею 0,6738 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована в межах Буківської сільської ради Житомирського району Житомирської області.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов таких міркувань.

Згідно з абзацом другим частини першої статті 45 ЦПК України 2004 року прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві та в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Згідно з абзацами першим, другим частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2019 року передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 587/430/16-ц (провадження № 61-31707св18) за позовом Сумської місцевої прокуратури Сумської області до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області та ін. про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки, за касаційною скаргою заступника прокурора Сумської області на ухвалу Сумського районного суду Сумської області від 12 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 14 вересня 2017 року.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2019 року вказану цивільну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду (провадження № 14-104цс19).

Необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду Верховний Суд обґрунтована формуванням єдиної правозастосовчої практики, оскільки наявні протилежні за змістом правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, щодо застосування статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Вбачається, що спір у вищезазначеній справі, яка передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, подібний правовідносинам, що виникли у даній справі.

В пункті 10 частини першої статті 252 ЦПК України встановлено, що у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі.

Відповідно до пункту 14 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 10 частини першої статті 252 цього Кодексу, - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Оскільки справа у подібних правовідносинах передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, суд вважає за необхідне зупинити провадження у вказаній справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 587/430/16.

Керуючись пунктом 10 частини першої статті 252, пунктом 14 частини першої статті 253, статтею 260 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Зупинити провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 587/430/16.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження в разі пропуску строку з поважних причин. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І. В. Зубчук