Рішення № 84123949, 10.09.2019, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2019 Справа № 917/957/19

м. Полтава

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекс Холдинг", вул. Лугова, 12, м. Київ, 04074

до Фізичної особи - підприємця Батко Катерини Сергіївни, АДРЕСА_1

про стягнення 128 066,65 грн.,

Суддя Пушко І.І.

Секретар судового засідання Квіта О.Т.

Представники сторін в судове засідання не викликались, справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку спрощеного провадження відповідно до ст. 247 ГПК України.

Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення 128 066,65 грн. за договором оренди № А105/К-1 від 24.04.2018 року, з яких 55 535,00 грн. основного боргу, 72 531,65 грн. штраф.

Ухвалою від 19.06.2019р. (а.с. 1-2) позовна заява була залишена без руху з підстав недотримання позивачем вимог п.п. 3, 5, 8, 9 ч. 3 ст. 162 ГПК України

В термін, визначений судом, позивач усунув недоліки цієї позовної заяви та ухвалою від 10.07.2019 року (а.с. 54-56) суд прийняв позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав умови укладеного між сторонами договору оренди № А105/К-1 від 24.04.2018 року, зокрема не своєчасно та не в повному обсязі сплатив орендну плату за користування приміщенням та інші платежі, передбачені умовами укладеного договору.

На виконання вимог п. 5 ухвали від 10.07.2019 року в строки, визначені судом, відповідач подав відзив на позовну заяву від 26.07.2019 року (вх. № 7911 від 30.07.2019 року, а.с. 64-69), в якому позовні вимоги визнав частково в сумі 55 535,00 грн. основного боргу та просить суд зменшити розмір штрафу до 2000,00 грн.

За ч.ч. 2, 4 ст. 191 ГПК України, до ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд встановив, що заява відповідача про визнання позову, викладена у відзиві на позовну заяву, не суперечить закону, не порушує права чи інтереси інших осіб, подана відповідачем до суду 30.07.2019 року, тобто в межах строку, встановленого ч. 4 ст. 252 ГПК України та підлягає задоволенню.

Позивач не скористався правом подання відповіді на відзив, передбаченим ст. 166 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

24.04.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лекс Холдинг», як Орендодавцем, та Фізичною особою-підприємцем Батко Катериною Сергіївною, як Орендарем, було укладено договір оренди №А105/К-1 (далі - Договір, а.с. 9-28), відповідно до умов якого Орендодавець зобов`язується передати в строкове платне користування (оренду) приміщення, яке знаходиться в Торговому центрі, а Орендар зобов`язується прийняти, оплатити платежі і повернути приміщення Орендодавцю на умовах, визначених цим Договором (п. 2.1 Договору).

Пунктами 3.1, 3.2, 3.3 Договору визначено, що приміщенням є частина Торгового центру, яка знаходиться на першому поверсі Торгового центру, - секція № А105, місцезнаходження приміщення визначається згідно витягу з плану Торгового центру (додаток А до цього Договору, а.с. 29), площа складає 20,6 (двадцять цілих шість десятих) кв.м.

За умовами п. 8.1 Договору, останній набуває чинності з моменту його укладення та закінчується в останній день строку оренди. Закінчення чи дострокове припинення строку дії Договору не звільняє сторін від виконання зобов`язань, а також від відповідальності (застосування неустойки: штрафів, пені тощо) за порушення Договору, якщо такі зобов`язання чи порушення виникли чи сталися під час дії Договору.

Пунктами 8.2-8.4 Договору сторони погодили, що Орендодавець зобов`язується передати, а Орендар прийняти приміщення в оренду в дату початку, що підтверджується підписанням сторонами акту прийому-передачі приміщення. Датою початку є 27 квітня 2018 року, а строк оренди починає обчислюватись з дати підписання сторонами акту прийому-передачі приміщення та закінчується 23 квітня 2019 року включно.

Згідно з п. 10.1, 10.3 Договору, Орендар зобов`язаний оплачувати орендну плату в розмірі і в строки, які визначені у цьому Договорі. Орендна плата за цим договором складається з основної орендної плати та орендної плати з обороту. Основна оренда плата сплачується Орендарем щомісячно, авансом, не пізніше 25-го числа місяця, який передує оплачуваному місяцю.

Пунктом 10.7.1 Договору визначено, що основну орендну плату за місячний період, перебіг якого починається з дати початку, в сумі 54 055,97 грн., Орендар зобов`язаний сплатити Орендодавцеві протягом 10 календарних днів з дати укладення цього Договору.

Як передбачено пунктами 11.1, 11.5 Договору, Орендар зобов`язаний щомісячно відшкодовувати Орендодавцеві вартість комунальних послуг, які використані для утримання приміщення. Орендар зобов`язаний компенсувати орендодавцеві вартість використаних комунальних послуг та витрат на утримання електромереж, не пізніше 10-го числа місяця, наступного за оплачуваним.

Крім того, Орендар зобов`язаний щомісячно, авансом, не пізніше 25-го числа місяця, який передує оплачуваному місяцю, оплачувати Орендодавцю експлуатаційні витрати (п. 12.1 Договору).

За актом приймання-передачі приміщення від 27.04.2018 року (а.с. 33), підписаним сторонами без заперечень, Товариство з обмеженою відповідальністю «Лекс Холдинг» передало, а Фізична особа-підприємець Батко Катерина Сергіївна прийняла у тимчасове платне користування (оренду) приміщення, площею 20,6 кв.м. розташоване в будівлі торгово-розважального центру « Караван Megastore», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лугова, 12.

Додатковою угодою від 24.01.2019 року до Договору (далі - Додаткова угода, а.с. 34-35) сторони вирішили:

- достроково припинити Договір з 31 січня 2019 року, останнім днем строку оренди вважати 31.01.2019 року (п. 1 Додаткової угоди);

- припинити зобов`язання Орендодавця повернути Орендарю гарантійний платіж в розмірі 109 178,86 грн. шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог (п. 2 Додаткової угоди);

- сторони погодили, що Орендар зобов`язаний оплатити заборгованість в сумі 78 253,46 грн. в порядку та за графіком, визначеними в п. 3.1-3.11 цієї Додаткової угоди, в т.ч. 57 839,86 грн. основної орендної плати за січень 2019 року (п.п.3.1-3.4), 12134,75 грн. експлуатаційних витрат (п.п. 3.5-3.6), 2938,22 грн. витрат на популяризацію (п.п. 3.7-3.8), 5 340,63 грн. комунальних послуг (п.п. 3.9-3.11) (п. 3 Додаткової угоди).

За умовами Додаткової угоди відповідач повинен був не пізніше 26.04.2019 року сплатити позивачу 57 236,25 грн. орендної плати.

Як зазначає позивач в позовній заяві, відповідач сплатив орендну плату частково в сумі 1701,25 грн. Таким чином, заборгованість Орендаря на момент звернення із цим позовом до суду становить 55 535,00 грн., заявлена позивачем до стягнення та визнана відповідачем.

Також, за прострочення виконання зобов`язання позивач, із посиланням на п. 29.2 Договору, заявив до стягнення з відповідача 72 531,65 грн. штрафу (розрахунок ціни позову, а.с. 8).

Вирішуючи спір суд виходив із наступного.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов`язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем договірних зобов`язань з оплати отриманого товару.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК, ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір оренди.

Частинами 1, 6 ст. 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов`язок наймача здійснювати оплату за передане майно у користування визначений ст. 759 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджено та визнано відповідачем наявність заборгованості з орендної плати в сумі 55 535,00 грн., тому позовні вимоги в цій частині задовольняються судом повністю.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

В п. 29.2 Договору визначено, що у разі прострочення Орендарем виконання зобов`язань по сплаті основної орендної плати, орендної плати з обороту, внесенню та поповненню гарантійного платежу, по сплаті експлуатаційних витрат, витрат на популяризацію, відшкодуванню витрат на комунальні послуги, сплаті інших платежів, передбачених цим Договором, більш ніж на 5 робочих днів, Орендар зобов`язаний у кожному такому випадку сплатити Орендодавцеві штраф у розмірі 50 відсотків основної орендної плати за перший місяць строку оренди.

Суд встановив, що прострочення оплати по сплаті основної орендної плати та інших витрат триває більше 5 робочих днів із дат, погоджених сторонами в п. 3 Додатковій угоді по 8 епізодах, тому заявлені позивачем вимоги про стягнення 72531,65 грн. штрафу є обґрунтованими та правомірними.

Вирішуючи позов в частині стягнення штрафу суд приймає до уваги наступне. У відзиві на позов відповідач заявив клопотання про зменшення судом розміру штрафу до 2 000,00 грн. (а.с. 61-63) в порядку ст. 233 Господарського кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до частини третьою статті 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до пп. 3.17.4. п. 3.17 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Обґрунтовуючи підстави зменшенні штрафу відповідач посилається на істотну зміну обставин виконання Договору, що погіршило майновий інтерес відповідача.

З літа 2018 року ТРЦ «Караван Megastore» полишили великі та популярні мережеві магазини, розважальні заклади припинили свою діяльність, як наслідок зменшилась кількість відвідувачів та знизився товарообіг у магазині відповідача. Позивач восени 2018 року надав знижку на орендну плату відповідачу, в цей період магазин працював фактично на погашення орендної плати.

У листопаді 2018 року відповідачу було відмовлено у наданні знижки з орендної плати у зв`язку з чим утворилась заборгованість перед позивачем.

Також відповідач повідомив, що наразі ТРЦ взагалі зачинений, діяльність в ньому не проводиться. Торгівельне обладнання відповідача, вивіска, освітлювальні прилади, меблі та особисті речі залишилися в приміщенні, що орендувалось, та відповідачу не повернуті.

Позивачем відповідь на відзив в строки, встановлені судом, не надано. Позивач не заперечив щодо обставин, викладених відповідачем у відзиві на позов, зокрема, позивачем не надано суду відомостей про розмір збитків, спричинених йому внаслідок невиконання відповідачем свого зобов`язання, а також відомостей про свій майновий стан.

Розглядаючи по суті клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу суд приймає до уваги висновки Конституційного Суду України, викладені в Рішенні №7-рп/2013 від 11.07.2013 року передбачається, що вимога про нарахування та сплату неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч. 1, 2ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Передбачається, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Конституційний суд зауважує, що захист від цих зловживань має базуватись на положеннях законодавства, зокрема ч. 3 ст. 551 Кодексу, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Враховуючи зазначені обставини, а також приймаючи до уваги причини неналежного виконання зобов`язання відповідачем, з урахуванням майнових інтересів обох сторін та у відповідності до ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України суд вважає, що клопотання відповідача про зменшення розміру пені підлягає задоволенню, розмір стягуваного з нього штрафу за несвоєчасне виконання зобов`язань підлягає зменшенню до 10 000,00 грн.

Таким чином, суд визнає обґрунтованими та задовольняє позовні вимоги про стягнення штрафу в розмірі 10 000,00 грн. В іншій частині вимог про стягнення пені позов задоволенню не підлягає з мотивів, викладених судом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України).

За наведеного, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення 55 535,00 грн. основного боргу та 10 000,00 грн. штрафу, в іншій частині вимог в задоволенні позову відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходив із наступного.

Статтею 130 ГПК України передбачено, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у рішенні в порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Як встановлено судом раніше, заява відповідача про визнання позову подана в межах строку, встановленого ч. 4 ст. 252 ГПК України, тобто до початку розгляду справи по суті, а тому позивачу підлягає поверненню з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, в сумі 960,50 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір, за розгляд справи частково покладається на відповідача в сумі 960,50 грн.

Керуючись ст. ст. 129 (ч. 1), 130 (ч. 1), 232-233, 237-238 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Батко Катерини Сергіївни ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекс Холдинг" (вул. Лугова, 12, м. Київ, 04074, код ЄДРПОУ 31240623) - 55 535,00 грн. основного боргу, 10 000,00 грн. штрафу; 960,50 грн. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині вимог в задоволенні позову відмовити.

4. У відповідності до ч. 1 ст. 130 ГПК України, з пред`явленням даного рішення в органи Державної казначейської служби України повернути Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекс Холдинг" (вул. Лугова, 12, м. Київ, 04074, код ЄДРПОУ 31240623) - з Державного бюджету України 960,50 грн. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення № 3156 від 16.04.2019 року на суму 1921,00 грн., яке знаходиться в матеріалах справи.

5. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

6. Рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України (позивачу - оригінал, відповідачу - копію).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.І. Пушко