Рішення № 84123349, 09.09.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.09.2019Справа №910/7542/19

Суддя господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження справу за позовом Інституту металофізики ім. Г.В. Курдюмова Національної академії наук України

до Фізичної особи-підприємця Коваль Віталія Миколайовича

про стягнення 36 824,79 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2019 року Інститут металофізики ім. Г.В. Курдюмова Національної академії наук України (далі - Інститут) звернувся до господарського суду міста Києва із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Коваль Віталія Миколайовича (далі - Фізична особа-підприємець) про стягнення 36 824,79 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконано своїх грошових зобов`язань за користування у період з листопада 2018 року по лютий 2019 року орендованим згідно Договору оренди №62/17-К майна, що належить до майнового комплексу НАН України, від 15.05.2015 приміщенням, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість з орендної плати у розмірі 27 677,60 грн., з відшкодування земельного податку у розмірі 897,87 грн., з відшкодування експлуатаційних витрат у розмірі 1 920,37 грн., з відшкодування послуг водопостачання та водовідведення у розмірі 2 440,47 грн.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань позивачем нараховано до стягнення за період з 01.11.2018 по 21.05.2019 пеню у розмірі 2 885,75 грн. та штраф у розмірі 1 032,73 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.06.2019 відкрито провадження у справі №910/7542/19; вирішено здійснювати її розгляд з правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; визначено сторонам строки для надання заяв по суті спору.

Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Ухвала від 13.06.2019 була направлена Фізичній особі-підприємцю Коваль Віталію Миколайовичу на адресу місцезнаходження, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - АДРЕСА_1 .

Однак, відповідно до інформації з пошукової системи Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта", поштове відправлення знаходиться у точці видачі/доставки.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Таким чином, враховуючи, що матеріали справи не містять доказів повідомлення іншої адреси перебування відповідача, то у відповідності до приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України суд приходить до висновку, що ухвали суду по даній справі є такими, що були вручені відповідачу.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив наступне.

15.05.2017 між Інститутом металофізики ім. Г.В. Курдюмова Національної академії наук України (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Коваль Віталієм Миколайовичем (орендар) було укладено договір оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України №62/17-К (надалі - Договір), у відповідності до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно приміщення (майно) загальною площею 18,4 кв.м., 21,3 кв.м., 25,80 кв.м., 41,40 кв.м. та 11,4 кв.м. розміщене за адресою: м . Київ , б . Вернадського , 36 , на 2 поверсі складу металів с АПК (будинку, приміщення, будівлі), що перебуває на балансі Інституту металофізики ім. Г.В. Курдюмова Національної академії наук України, вартість якого згідно з висновком про вартість майна (актом оцінки) від 23.01.2017 і становить за незалежною оцінкою (залишковою вартістю) станом на 31.12.2016: 57 768,00 грн., 66 583,00 грн., 81 001,00 грн., 129 979,00 грн. та 35 791,00 грн.

Майно передається в оренду з метою використання розміщення складу, виробництва та інше використання нерухомого майна (п. 1.2 Договору)

Відповідно до п. 2.1 Договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше підписання сторонами цього договору (у разі оренди нерухомого майна на строк менше ніж три роки - не раніше дати державної реєстрації Договору) та акта приймання-передачі майна.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що орендна плата визначається на підставі методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 зі змінами і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку квітень 2017 року за 21,3 кв.м. - 872,94 грн., 18,4 кв.м. - 757,38 грн., 25,80 кв.м. - 1 061,98 грн., 41,40 кв.м - 1 704,11 грн. та 11,4 кв.м. - 469,25 грн. Крім орендної плати орендар сплачує орендодавцю по розрахунках орендодавця: відшкодування податку на землю, відшкодування комунальних платежів, витрати на утримання будинку та прилеглої території, інші витрати за Договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

У пунктах 3.3, 3.4 Договору сторонами було визначено, що орендна плата за кожний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України. Орендна плата перераховується орендарем у повному обсязі (незалежно від наслідків господарської діяльності) відповідно до вимог чинного законодавства за весь час фактичного користування приміщенням щомісячно не пізніше 20 числа наступного місяця за який встановлено рахунок з орендної плати.

Згідно з п. 3.7 Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на користь орендодавця відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 5 (п`ять) відсотків від суми заборгованості ( п. 3.8 Договору)

Пунктом 10.1 Договору визначено, що цей Договір укладено строком на 31(тридцять один) місяць та 17 (сімнадцять) днів, що діє з 15.05.2017 до 31.12.2019 включно.

В подальшому Додатковою угодою №87/1-19К від 01.03.2019 сторони домовились припинити дію Договору оренди від 15.05.2017 №62/17-К за взаємною згодою сторін з 01.03.2019.

Спір у справі виник у зв`язку твердженнями позивача про невиконання відповідачем своїх зобов`язань із внесення орендної плати за користування об`єктом оренди в період з листопада 2018 року по лютий 2019 року, у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість по орендній платі у розмірі 27 677,60 грн., з відшкодування земельного податку у розмірі 897,87 грн., з відшкодування експлуатаційних витрат у розмірі 1 920,37 грн., з відшкодування послуг водопостачання та водовідведення у розмірі 2 440,47 грн. Крім того, позивач вказує про наявність правових підстав для стягнення з відповідача пені, нарахованої до стягнення за період з 01.11.2018 по 21.05.2019 у розмірі 2 885,75 грн. та штрафу у розмірі 1 032,73 грн.

Укладений сторонами Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175, 283, 284, 285, 286 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509, 759, 793, 797 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У частині 1 статті 759 Цивільного кодексу України вказано, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом даного спору є вирішення питання про наявність правових підстав для стягнення з відповідача орендною плати за користування об`єктом оренди у період з 01.11.2018 по 28.02.2019.

Матеріалами справи (актом приймання-передачі приміщення від 15.05.2017 та актом приймання-передачі приміщення від 28.02.2019) підтверджується факт користування відповідачем орендованим згідно Договору нерухомим майном у період з 01.11.2018 по 28.02.2019.

Приписами ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1 та 4 статті 285 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Першим абзацом пункту 3.1 Договору передбачено, що орендна плата визначається на підставі методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 зі змінами і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку квітень 2017 року за 21,3 кв.м. - 872,94 грн., 18,4 кв.м. - 757,38 грн., 25,80 кв.м. - 1 061,98 грн., 41,40 кв.м - 1 704,11 грн.. та 11,4 кв.м. - 469,25 грн.

У пунктах 3.3 Договору сторонами було визначено, що орендна плата за кожний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України

Положеннями ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності з ч. 1 та 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Пунктом 3.7 Договору визначено, що орендна плата перераховується орендарем у повному обсязі (незалежно від наслідків господарської діяльності) відповідно до вимог чинного законодавства за весь час фактичного користування приміщенням щомісячно не пізніше 20 числа наступного місяця за який встановлено рахунок з орендної плати.

Отже, у відповідності до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 3.7 Договору, відповідач повинен був сплатити орендну плату за користування об`єктом оренди:

- у листопаді 2018 року у розмірі 6 802,99 грн. - до 20.12.2018;

- у грудні 2018 року у розмірі 6 898,24 грн. - до 21.01.2019 (згідно приписів ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, оскільки 20 грудня 2019 року перепадає на вихідний день - неділю);

- у січні 2019 року у розмірі 6 953,42 грн. - до 20.02.2019;

- у лютому 2019 року у розмірі 7 022,95 грн. - до 20.03.2019;

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав свого зобов`язання з внесення орендної плати за листопад 2018 року у розмірі 6 802,99 грн., за грудень 2018 року у розмірі 6 898,24 грн., за січень 2019 року у розмірі 6 953,42 грн., за лютий 2019 року у розмірі 7 022,95 грн., що разом складає заборгованість зі сплати орендних платежів у сумі 27 677,60 грн.

Крім орендної плати орендар сплачує орендодавцю по розрахунках орендодавця: відшкодування податку на землю, відшкодування комунальних платежів, витрати на утримання будинку та прилеглої території, інші витрати за Договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (Абзац 2 п. 3.1 Договору).

Доказів укладення між позивачем та відповідачем договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю матеріали справи не містять.

Втім, враховуючи, що позивач як балансоутримувач орендованого майна, ніс витрати на утримання об`єкта оренди (в тому числі, сплата земельного податку, експлуатаційні витрати, витрати на послуги водопостачання та водовідведення), вказані витрати підлягають відшкодуванню відповідачем як орендарем на користь позивача як балансоутримувача.

Судом встановлено, що за період з грудня 2018 року по лютий 2019 року позивачем було нараховано до відшкодування відповідачу земельний податок у загальному розмірі 897,87 грн.

Відповідачем не надано суду будь-яких заперечень щодо визначних Інститутом розмірів земельного податку за період з грудня 2018 року по лютий 2019 року.

До того ж, за період з червня 2018 року по листопад 2018 року позивачем було нараховано до відшкодування відповідачем експлуатаційні витрати на загальну суму 1 920,37 грн.

Відповідачем не надано суду будь-яких заперечень щодо визначних позивачем розмірів експлуатаційних витрат за період з червня 2018 року по листопад 2018 року.

Також, за період з червня 2018 року по листопад 2018 року позивачем було нараховано до відшкодування відповідачу послуги водопостачання та водовідведення у загальному розмірі 2 440,47 грн.

Відповідачем не надано суду будь-яких заперечень що визначних позивачем розмірів відшкодування послуг водопостачання та водовідведення за період з червня 2018 року по листопад 2018 року.

Тобто сторони погодили відшкодування таких витрат відповідачем.

Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Доказів сплати грошових коштів у загальному розмірі 36 824,79 грн. (орендна плата у розмірі 27 677,60 грн., земельний податок у розмірі 897,87 грн., експлуатаційні витрати у розмірі 1 920,37 грн., водопостачання та водовідведення у розмірі 2 440,47 грн.) станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, відповідач є таким, що прострочив виконання свого зобов`язання зі сплати орендної плати за користування майном у листопаді 2018 року у розмірі 6 802,99 грн. - з 21.12.2018; у грудні 2018 року у розмірі 6 898,24 грн - з 22.01.2019; у січні 2019 року у розмірі 6 953,42 грн. - з 21.02.2019; у лютому 2019 року у розмірі 7 022,95 грн. - з 21.03.2019.

Фізичною особою-підприємцем Ковалем Віталієм Миколайовичем обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

За таких обставин, позовна вимога Інституту про стягнення з Фізичної особи-підприємця грошових коштів у загальному розмірі 36 824,79 грн. (орендна плата у розмірі 27 677,60 грн., земельний податок у розмірі 897,87 грн., експлуатаційні витрати у розмірі 1 920,37 грн., водопостачання та водовідведення у розмірі 2 440,47 грн.) є правомірною та підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 2 855,75 грн., нараховану у період з 01.11.2018 по 21.05.2019 на заборгованість з орендної плати у загальному розмірі 27 677,60 грн., та штраф у розмірі 5% від суми заборгованості з орендної плати за період з листопада 2018 по січень 2019 у загальному розмірі 20 654,00 грн., який складає 1 032,73 грн.

Судом встановлено, що відповідач обов`язку по сплаті грошових коштів у визначений строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 3.7 Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на користь орендодавця відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

З наведеного пункту Договору вбачається, що сторонами було визначено розмір (в розмірі подвійної облікової ставки НБУ) порядок нарахування пені (від суми заборгованості за кожен день прострочення), проте не визначено строк такого нарахування, а відтак в силу приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України період нарахування штрафних санкцій обмежено піврічним терміном.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, та керуючись приписами ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, якими встановлено обов`язок суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог Інституту в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця пені у розмірі 2 855,75 грн. за період з 01.11.2018 по 21.05.2019 у повному обсязі.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 1 032,73 грн.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 5 (п`ять) відсотків від суми заборгованості ( п. 3.8 Договору).

Враховуючи те, що відповідач допускав прострочення сплати орендних платежів більш ніж три місяці, вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу, нарахованого у відповідності до пункту 3.8 Договору є обґрунтованою.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, суд дійшов висновку, про правомірність вимог Інституту в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця штрафу у розмірі 1 032,73 грн. та необхідність їх задоволення в повному обсязі.

Суд не застосовує правову позицію Верховного Суду України, наведену у постанові №6-2003цс15 від 21.10.2015, оскільки даного висновку Верховний Суд України дійшов за результатом розгляду цивільних спорів щодо боржників фізичних осіб за кредитними договорами, що не є подібними правовідносинами до правовідносин у даній справі щодо стягнення неустойки за порушення господарського зобов`язання за договором оренди, яке регулюється Господарським кодексом України.

Аналогійний висновок щодо неможливості застосування правової позиції Верховного Суду України, наведеної у постанові №6-2003цс15 від 21.10.2015, до господарських правовідносин наведений у постановах Верховного Суду від 08.08.2018 у справі №908/1843/17 та від 20.06.2018 у справі №911/2314/17.

За таких обставин, позовні вимоги Інституту металофізики ім. Г.В. Курдюмова Національної академії наук України підлягають задоволенню із стягненням з Фізичної особи-підприємця Коваль Віталія Миколайовича основного боргу у розмірі 32 936,31 грн., пені у розмірі 2 855,75 грн. та штрафу у розмірі 1 032,73 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача з огляду на задоволення позову у повному обсязі.

Керуючись статтями 13, 74, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Інституту металофізики ім. Г.В. Курдюмова Національної академії наук України задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Коваль Віталія Миколайовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Інституту металофізики ім. Г.В. Курдюмова Національної академії наук України (03142, м. Київ, бульвар Академіка Вернадського, буд. 36; ідентифікаційний код 05417331) заборгованість у розмірі 32 936 (тридцять дві тисячі дев`ятсот тридцять шість) грн. 31 коп., пеню у розмірі 2 855 (дві тисячі вісімсот п`ятдесят п`ять) грн. 75 коп., штраф у розмірі 1 032 (одна тисяча тридцять дві) грн. 73 коп. та судовий збір у розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва.

Суддя Р.В. Бойко