Ухвала суду № 84122692, 03.09.2019, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

про залишення позову без розгляду

"03" вересня 2019 р. Справа № 903/328/19

Суддя Господарського суду Волинської області Костюк С. В., розглянувши матеріали по справі

за позовом заступника керівника Володимир-Волинської місцевої прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Нововолинської міської ради

до відповідача: Фізичної особи - підприємця Шпура Миколи Олександровича

про стягнення 232810,00 грн.,

за участю представників-учасників справи:

від позивача: Антонюк Т. М., довіреність № 01-67/67 від 11.01.2019 року;

від відповідача: н/з;

від прокуратури: Климюк Н. В., посвідчення № 036264 від 12.11.2015 року.

Права та обов`язки учасникам судового процесу роз`яснені відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину ухвали.

В с т а н о в и в :

заступник керівника Володимир-Волинської місцевої прокуратури Волинської області звернувся до суду із позовом в інтересах держави в особі Нововолинської міської ради до Фізичної особи - підприємця Шпура Миколи Олександровича про стягнення недоотриманих коштів за фактичне використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів у розмірі 232810,00 грн. на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Обґрунтовуючи заявлену вимогу вказує, що відповідачу належить на праві приватної власності майстерня автообслуговування за адресою АДРЕСА_1 ; для обслуговування приміщення майстерні використовується земельна ділянка площею 0,3669 га; розпорядженням міського голови від 29.09.2003 № 460-р підприємцю надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки, а п. 13 рішення Нововолинської міської ради від 23.02.2012 № 15/12 затверджено проект землеустрою, однак договір оренди земельної ділянки не укладався, що підтверджено інформацією міської ради та актом перевірки вимог земельного законодавства від 02.08.2018; виконавчим комітетом 07.04.2015 надсилався підприємцю лист з вимогою оформити правовстановлюючий документ на земельну ділянку; використання приміщень майстерні в підприємницькій діяльності підтверджено інформацією Головного управління ДФС у Волинській області та поданими підприємцем деклараціями.

Виконавчим комітетом 20.04.2017 за № 123 прийнято рішення про створення комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам на території Нововолинської міської ради та затверджено Положення про комісію; відповідно до п. 2.15 якого розмір збитків розраховується виходячи з нормативно грошової оцінки земельної ділянки у вигляді недоотриманої орендної плати за період використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів; рішенням виконавчого комітету від 20.12.2018 № 472 затверджено акт комісії з визначення та відшкодування збитків, завданих підприємцем Шпуром М. О. за період з 01.12.2015 по 01.12.2018 у розмірі 232810,00 грн., які прокурор просить стягнути з відповідача посилаючись на норми п. 4 ч. 3 ст. 1212 ЦК України та правову позицію Верховного суду України, викладену в постанові від 12.04.2017 у справі № 922/207/15, від 23.05.2018 № 629/4628/16-ц.

Щодо підстав для представництва прокурора по даному позову посилається на норми ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»; правовий висновок щодо порядку здійснення представництва органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах, запроваджений Законом України «Про внесення змін до Конституції України» (щодо правосуддя) від 13.03.2017 № 5, викладений в Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України.

Вказує, що прокурор звернувся з даним позовом з метою відновлення інтересів держави та територіальної громади на своєчасне отримання коштів, зарахування до місцевого бюджету недоодержаних доходів внаслідок порушення підприємцем вимог земельного законодавства, оскільки вважає неналежним виконання повноважень Нововолинською міською радою, що полягають у зволіканні створення комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам на території Нововолинської міської ради у 2017 році лише після втручання прокуратури, неприйняття заходів по зверненню до суду з метою стягнення збитків, визначених актом від 20.12.2018, хоча згідно п. 34 ч.1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції місцевих рад належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин; вважає, що дані обставини свідчать про необхідність захисту прокуратурою інтересів держави та територіальної громади.

Ухвалою суду від 08.05.2019 було відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 04.06.2019, зобов`язано відповідача до 28.05.2019 надати відзив на позов, прокурора та позивача - відповідь на відзив.

Позивач - Нововолинська міська рада 03.06.2019 подав суду заяву про оскарження підстав представництва в якій вказує, що на звернення прокуратури № 34/4-846 вих-19 від 23.04.2019 міська рада листом від 02.05.2019 № 01-67/761 повідомила про відсутність підстав для представництва її інтересів, в силу наданих їй повноважень згідно Конституції України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» особисто вживає заходи по стягненню на користь місцевого бюджету недоотриманих коштів за фактичне використання, в т.ч. підприємцем Шпуром М. О. земельної ділянки без правовстановлюючих документів; зокрема, вказує, що рішенням виконавчого комітету створено комісію з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам на території Нововолинської міської ради, проведено обстеження земельної ділянки та складено акт обстеження; досліджено документи, що підтверджують право власності на приміщення відповідача; складено акт з визначення збитків, нанесених підприємцем Шпуром М. О. , також вчиняються відповідні дії по підготовці позовних матеріалів щодо стягнення збитків у визначеному в акті розмірі 232810,00 грн.; саме підготовлені Нововолинською міською радою документи лягли в основу пред`явлення міською радою позову до підприємця Шпура М. О. ; вважає, що прокурором не надано належних доказів необхідності здійснення захисту інтересів держави зі сторони Нововолинської міської ради, не доведено усвідомлену пасивну поведінку суб`єкта владних повноважень та у зв`язку з цим необхідність здійснення судового захисту прокуратурою; вказує, що витребувавши документи про нарахування збитків прокурор був усвідомлений про їх наявність та підготовку з метою стягнення збитків самостійно міською радою, що свідчить про активну поведінку позивача; з врахуванням зазначеного в заяві просить повернути позовну заяву прокурору в зв`язку з відсутністю підстав для представництва інтересів держави в особі Нововолинської міської ради.

Прокуратура 14.06. та 17.07.2019 подала додаткові пояснення по справі в яких підтримує позицію щодо представництва викладену в позовній заяві, при цьому посилається на правову позицію викладену в постанові Верховного Суду від 08.02.2019 у справі № 915/20/18 та вказує про відсутність підстав повернення позовної заяви за нормами Господарського процесуального кодексу України; також вказує, що Нововолинською міською радою при пред`явленні самостійного позову до підприємця Шпура М. О. про стягнення 232810,00 грн. обрано невірний спосіб захисту, оскільки виходячи з правових висновків Верховного Суду до вказаних правовідносин необхідно застосовувати норми ст.1212 ЦК України, водночас справа № 903/334/19 відкрита за позовом Нововолинської міської ради підлягає залишенню без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 226 ГПК України, про що подано прокурором клопотання 03.07.2019.

31.07.2019 позивачем по електронній пошті, а 05.08.2019 через відділ документального забезпечення та контролю подано клопотання, в якому підтримує заяву про оскарження представництва по даному спору у зв`язку із самостійним пред`явленням позову; зазначає, що господарським судом було задоволено заяву прокурора про вступ у справу № 903/334/19, яка відкрита за позовом Нововолинської міської ради до підприємця Шпура М. О. про стягнення 232810,00 грн., як зазначено в ухвалі суду від 03.07.2019, метою вступу прокурора у дану справу є відновлення порушених інтересів держави та територіальної громади на своєчасне отримання коштів, зарахування до місцевого бюджету неодержаних доходів внаслідок порушення підприємцем Шпуром М. О. вимог земельного законодавства, вважає, що зазначене в ухвалі спростовує підстави участі прокурора у справі № 903/328/19.

Позивач 03.08.2019 через відділ документального забезпечення та контролю подав заяву про залишення без розгляду позову у зв`язку з відсутністю підстав представництва в якій підтримує викладене в попередній заяві від 03.06.2019.

Прокуратура 03.09.2019 подала клопотання про долучення до матеріалів справи ухвали Господарського суду Волинської області від 21.08.2019 у справі № 903/334/19 про залишення без розгляду позову Нововолинської міської ради до Фізичної особи - підприємця Шпура Миколи Олександровича про стягнення недоотриманих коштів за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

Представник відповідача подав клопотання про перенесення судового засідання в зв`язку з неможливістю взяти в ньому участь, дане клопотання суд залишає без задоволення, оскільки представництво в суді не обмежене певним колом осіб і в разі неможливості участі в судовому засіданні представником ОСОБА_3 , відповідач не був позбавлений можливості направити в судове засідання іншого представника або особисто взяти участь в засіданні суду.

В судовому засіданні прокурор підтримала позовну вимогу з підстав викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях, представник позивача підтримала заяву про залишення позову без розгляду з підстав зазначених у ній.

Як вбачається з ухвали від 08.08.2019 суд не приступив до розгляду справи по суті, заява позивача щодо відсутності підстав представництва прокуратури судом не розглядалась, а тому розглядається по суті в даному судовому засіданні.

Заслухавши представника позивача, прокурора та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про задоволення заяви позивача про залишення позову без розгляду.

Даний висновок судом зроблено з врахуванням наступного.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

Водночас існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі):

"Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

Водночас, ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи № 806/1000/17).

Водночас пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках.

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

У справі, що розглядається прокурор обґрунтовує порушення «інтересів держави» ненадходженням до місцевого бюджету коштів за використання відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів та незабезпечення захисту зазначених інтересів позивачем по справі.

Як зазначалося вище, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч.ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який відсутній або всупереч вимог закону не здійснює захисту чи робить це неналежно.

У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також документами, отриманими від суб`єкта, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням міського голови від 29.09.2003 № 460-р «Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки» підприємцю Шпуру М. О. надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки по АДРЕСА_2 для обслуговування виробничих приміщень.

Пунктом 1.3 рішення Нововолинської міської ради від 23.02.2012 № 15/12 підприємцю Шпуру М. О. затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,3669 га по АДРЕСА_1 для обслуговування майстерні автотехобслуговування і зварювальних робіт; виконавчим комітетом Нововолинської міської ради 07.04.2015 надсилався лист за місцем реєстрації підприємця Шпура М. О. з вимогою вжити заходів щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку; 20.04.2017 прийнято рішення № 123 «Про створення комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам на території Нововолинської міської ради; рішенням від 20.12.2018 № 472 затверджено акт комісії з визначення та відшкодуванням збитків власникам землі та землекористувачам на території Нововолинської міської ради від 04.12.2018, яким визначено збитки за використання вказаної земельної ділянки підприємцем Шпуром М. О. за період з 01.12.2015 по 01.12.2018 у розмірі 232810,00 грн.

23.04.2019 вих.№ 34/846 вих-19 прокурор направив лист Нововолинському міському голові в якому повідомив, що буде пред`являти позов в інтересах держави в особі Нововолинської міської ради про стягнення до місцевого бюджету з Шпура М. О. недоотриманих коштів за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів в сумі 232810,00 грн., в листі зазначив право на оскарження підстав представництва (а.с.67).

Нововолинська міська рада у листі від 02.05.219 № 016-67/761 повідомила прокуратуру про відсутність підстав для представництва її інтересів та самостійний захист інтересів, а 02.05.2019 за вих. № 01-67/760 направила до господарського суду позов про стягнення з підприємця Шпура М.О. коштів в сумі 232810,00 грн., який надійшов до суду 06.05.2019 та був ухвалою суду від 11.05.2019 залишений без руху, а ухвалою суду від 03.06.2019 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Зі змісту ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» випливає, що представництво прокурором інтересів держави в суді можливе лише за умови, коли захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або у разі відсутності такого суб`єкта.

Згідно приписів ч. 4 вказаної статті наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Позивач є органом місцевого самоврядування, що представляє територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені законодавством України.

Відповідно до положень ст. 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється шляхом її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно зі ст. 7 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Відповідно до ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів декількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Зі змісту ч. 1 ст. 71 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» випливає, що однією із гарантій місцевого самоврядування, його органів і посадових і осіб є самостійна реалізація територіальними громадами, органами та посадовими особами місцевого самоврядування наданих їм повноважень; ст. 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Згідно ч. 8 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» право комунальної власності захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів.

Виходячи з вищевказаних норм, між державою, в особі органів законодавчої, виконавчої та судової влади, і територіальними громадами, в особі органів місцевого самоврядування, існує певна різниця. Останні не є частиною державної влади, оскільки можуть самостійно (тобто незалежно від держави та її органів) вирішувати питання місцевого значення.

Згідно ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові, особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержання земельно, законодавства.

Відповідно до ст.33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів міських рад належить справляння плати за землю, здійснення контролю за додержанням земельного законодавства, використанням і охороною земель.

Позивач - Нововолинська міська рада є органом, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - брати участь у реалізації державної політики у сфері земельних відносин та здійснювати контроль за використанням та охороною земель, у тому числі шляхом звернення до суду з позовом про стягнення коштів за фактичне використання земельної ділянки.

Вищевказані рішення Нововолинської міської ради, які передували зверненню до суду з позовом про стягнення з підприємця коштів в сумі 232810,00 грн., спростовують доводи прокурора щодо неналежного виконання позивачем своїх обов`язків та необхідністю їх захисту прокуратурою.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи прокурор обґрунтовуючи свій позов у справі № 903/328/19 посилався саме на зазначені рішення міської ради, а тому помилковим є твердження щодо бездіяльності позивача.

Згідно ухвали суду від 03.07.2019 у справі № 903/334/19 було задоволено заяву прокурора області про вступ у справу та допущено прокурора до участі у справі № 903/334/19. Метою вступу у справу № 903/334/19 прокурора, як зазначено у даній ухвалі є відновлення порушених інтересів держави та територіальної громади на своєчасне отримання коштів, зарахування до місцевого бюджету неодержаних доходів внаслідок порушених підприємцем Шпуром М. О. вимог земельного законодавства, однак в подальшому у даній справі подав заяву про залишення без розгляду позовної заяви Нововолинської міської ради до підприємця Шпура М. О. про стягнення 232810,00 грн.

Враховуючи вищезазначене суд вважає, що підстави представництва по справі № 903/328/19 відсутні, а тому задовільняє заяву позивача про залишення позову без розгляду.

Пунктом 1 частини 1 ст. 226 ГПК України передбачено, що суд залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.

Керуючись ст.ст. 185, 226 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

у х в а л и в :

1. Заяви Нововолинської міської ради про оскарження підстав для представництва прокуратури задоволити.

2. Залишити без розгляду позов заступника керівника Володимир-Волинської місцевої прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Нововолинської міської ради до Фізичної особи - підприємця Шпура Миколи Олександровича про стягнення недоотриманих коштів за фактичне використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів у розмірі 232810,00 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текс

ухвали виготовлено

09.09.2019.

Суддя С. В. Костюк