Рішення № 84115806, 29.08.2019, Турківський районний суд Львівської області

Справа № 458/350/18

2/458/76/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2019 року м.Турка

Турківський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді: Кріль Л.М.

за участю секретаря: Козловської С.М.

позивача: ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_1 : адвоката Буняка Д.М.

та представника відповідача Турківської міської ради Львівської області: Шубін І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Турці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Турківської міської ради Львівської області, третя особа: ОСОБА_2 , про визнання рішення Турківської міської ради Львівської області №2739 від 25.02.2010 року частково незаконним та визнання державного акту на земельну ділянку недійсним і скасування його реєстрації, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Турківського районного суду Львівської області з позовом до Турківської міської ради Львівської області, третя особа: ОСОБА_2 , про визнання рішення Турківської міської ради Львівської області №2739 від 25.02.2010 року частково незаконним та визнання державного акту на земельну ділянку недійсним і скасування його реєстрації, посилаючись на те, що проживає у АДРЕСА_1 . По сусідству в будинку №13 проживав ОСОБА_3 , який помер у 2010 році. В 2016 році житловий будинок №13 , що належав ОСОБА_3 , придбав ОСОБА_2 .

В 2017 року ОСОБА_2 почав встановлювати огорожу біля будинку і почав змінювати стару огорожу на нову. Коли ОСОБА_2 встановлював огорожу, то захопив у позивача, на його думку, частину земельної ділянки та встановив на новому місці огорожу.

З цього питання позивач звернувся до ОСОБА_2 і сказав йому, що він самовільно зайняв частину його земельної ділянки, на що ОСОБА_2 пояснив, що в нього є державний акт на земельну ділянку, де вказано площа земельної ділянки в таких розмірах.

Після цього для усунення протиріч позивач звернувся із заявою в Турківську міську раду Львівської області. Міською радою було розглянуто заяву позивача та надано відповідь про те, що державний акт на спірну земельну ділянку, виданий 20.10.2010 року ОСОБА_3 на підставі рішення Турківської міської ради №2739 від 25.02.2010 року.

З цього приводу позивач звернувся із скаргою в Турківську районну державну адміністрацію Львівської області на незаконні дії щодо видачі держаного акту на земельну ділянку ОСОБА_3 , яким в нього вилучено частину земельної ділянки.

На його скаргу надано відповідь, що Турківським районним відділом ДП ЛРФ ЦЦЗК ОСОБА_3 було виготовлено технічну документацію із землеустрою на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. В акті визначення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки немає підпису ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та долучено акт від 24.06.2009 року, який складений головним спеціалістом управління Держкомзему у Турківському районі при міській раді ОСОБА_8 в складі комісії: заступника міського голови ОСОБА_9 та спеціаліста по правових питаннях ОСОБА_7 , яким встановлено, що межові знаки між житловими будинками № 12 і №13 не порушено і ОСОБА_5 безпідставно відмовляється підписати акт встановлення та узгодження меж земельної ділянки.

Позивач стверджує, що йому не був відомий той факт, що його сусід ОСОБА_3 виготовляв державний акт на земельну ділянку для обслуговування будинку. Про це не знала і його дружина ОСОБА_5 Ніякого погодження меж земельних ділянок земельною комісією на чолі з головним спеціалістом управління Держкомзему у Турківському районі при міській раді ОСОБА_8 не було. Йому про це нічого не відомо. Стверджує, що ні він, ні його дружина ОСОБА_5 не відмовлялися підписувати вказаний акт.

Позивач ОСОБА_1 просить про визнання рішення Турківської міської ради Львівської області №2739 від 25.02.2010 року в частині затвердження матеріально-технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства за рахунок коштів державного бюджету жителям міста Турка, а саме: ОСОБА_3 по АДРЕСА_2 площею 0,0487 га незаконним та визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 4625510100:01:028:03228 ) ОСОБА_3 у АДРЕСА_2 , який виданий на підставі рішення №2739 від 25.02.2010 року XXXXV сесії V скликання Турківської міської ради Львівської області і скасувати його реєстрацію.

У судове засідання третя особа ОСОБА_2 повторно не з`явився, хоч був належним чином судом повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відповідно до закону, що підтверджується розписками про вручення пощтових відправлень.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Буняк Д.М. позов підтримали та наполягали на його задоволенні.

У судовому засіданні представник відповідача Турківської міської ради Львівської області Шубін І.О. заперечувала проти позовних вимог позивача та просила суд відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні свідки ОСОБА_8 , яка на час виникнення спірних відносин перебувала на посаді головного спеціаліста управління Держкомзему у Турківському районі при міській раді та ОСОБА_9 , який перебував на посаді заступника голови Турківської міської ради Львівської області дали показання, в яких зазначили, що вони та спеціаліст з правових питань Турківської міської ради Львівської області ОСОБА_7 24.06.2009 року склали акт про відмову ОСОБА_5 від підписання акту визначення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_5 як суміжні землекористувачі безпідставно відмовилися підписувати цей акт визначення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_7 , який на час виникнення спірних відносин перебував на посаді спеціаліста по правових питаннях Турківської міської ради Львівської області дав показання, що не пам`ятає чи підписував акт від 24.06.2009 року про відмову ОСОБА_5 від підписання акту визначення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки, не може стверджувати, що в даному акті дійсно його підпис та не пам`ятає жодних обставин справи.

Суд, заслухавши учасників судового процесу, дослідивши письмові докази у цивільній справі, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 до Турківської міської ради Львівської області, третя особа: ОСОБА_2 , про визнання рішення Турківської міської ради Львівської області №2739 від 25.02.2010 року частково незаконним та визнання державного акту на земельну ділянку недійсним і скасування його реєстрації слід задовольнити частково та при цьому виходить з наступних підстав.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є принцип змагальності сторін, в силу якого сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. При цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У контексті положень принципу змагальності сторін вирішальним фактором є те, що суд не повинен нічого доказувати за своєю ініціативою, оскільки це - обов`язок сторін, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як визначено положеннями ст.264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

В той же час, за змістом положень ст.15 ЦК України право особи на захист свого цивільного права виникає у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до п.11 постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, то суд повинен встановити чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Судом встановлено, що на підставі рішення Турківської міської ради Львівської області №2739 від 25.02.2010 року про передачу земельних ділянок в приватну власність для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства ОСОБА_3 передано у приватну власність земельну ділянку кадастровий номер 4625510100:01:028:03228 площею 0,0487 га за адресою АДРЕСА_2 , яка межує із земельною ділянкою ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .

Згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, земельна ділянка кадастровий номер: 4625510100:01:028:03228 , площею 0,0487 га з 17.03.2016 року належить третій особі у даній цивільній справі ОСОБА_2 .

Позивач ОСОБА_1 вважає, що державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 виданий з порушеннями, оскільки рішення Турківської міської ради Львівської області №2739 від 25.02.2010 року прийнято на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, серед акт визначення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі складений з порушеннями, а саме: не містить дати його складання, не містить підписів позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , від підпису вони не відмовлялися, ніхто з посадових осіб, зазначених в акті не повідомляв їх про проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі, ніхто межі земельної ділянки, яка передана ОСОБА_3 у власність із ними не узгоджував.

Виходячи з норм ст.116 ЗК України рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про передачу у власність земельної ділянки є необхідною передумовою виникнення права власності на земельну ділянку.

Згідно з частиною першою ст.125, частиною першою ст.126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Таким чином, державний акт є правовстановлюючим документом, який, у випадках, передбачених законом, підлягає визнанню недійсним за рішенням суду.

Державний акт на право власності на земельну ділянку є правовстановлюючим документом, який видається на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування, тому вимога про скасування державного акта на право приватної власності на земельну ділянку є похідною й залежить від доведеності незаконності рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого виданий оспорюваний державний акт.

Перелік підстав припинення права власності на земельну ділянку міститься в ст.140 ЗК України і він є вичерпним. Однак, ст.140 ЗК України встановлює перелік підстав припинення права власності на земельну ділянку для випадків, коли право власності набуто у встановленому законом порядку. Судом встановлено, що ОСОБА_3 набув право власності на земельну ділянку на підставі рішення Турківської міської ради Львівської області №2739 від 25.02.2010 року. На даний час земельна ділянка ОСОБА_3 передана у власність третій особі у справі - ОСОБА_2

Порядок видачі державних актів про право власності на земельну ділянку регулюється Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженою Наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах 4 травня 1999 року №43.

Відповідно до п.п.1.12, 1.13 цієї Інструкції складання державного акта на право власності на земельну ділянку або право постійного користування земельною ділянкою при передачі або наданні земельних ділянок громадянам, підприємствам, установам, організаціям та об`єднанням громадян всіх видів проводиться після перенесення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка та затвердженим в установленому законом порядку відведення цієї ділянки.

Складання державного акта на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою при передачі земельної ділянки, що була раніше надана громадянам, підприємствам, установам організаціям і об`єднанням громадян всіх видів, у постійне користування або при переоформлені правовстановлюючих документів на ці земельні ділянки, проводиться після відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженою відповідною технічною документацією.

Пунктом 2.1 Інструкції передбачено, що роботи зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою виконуються в такій послідовності: підготовчі роботи; встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та меж обмежень на використання земельної ділянки; складання кадастрового плану земельної ділянки, заповнення бланка державного акта.

Невід`ємною частиною проекту землеустрою є акт погодження меж земельної ділянки. Ця документація оформляється в разі приватизації, оренди, зміни цільового призначення землі, відведення територій під будівництво тощо. Документ підписує суб`єкт, який оформляє право на землю, а також власники та користувачі сусідніх територій. Акт погодження меж земельної ділянки - документ, що підтверджує відсутність претензій з боку правовласників сусідніх земель на встановлення меж території, яка відводиться. Підписання акту власниками та землекористувачами прилеглих ділянок означає, що вони згідні з розташуванням і контурами відведеної території. Актом підтверджується узгодження межових знаків щодо сформованої ділянки між суб`єктами земельних відносин.

Представником відповідача Турківської міської ради Львівської області Шубін І.О. не спростовано твердження позивача ОСОБА_1 , що він повідомлявся не пізніше ніж за п`ять робочих днів до початку робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Беручи до уваги вищевикладені обставини, відсутність дати складання акту визначення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі, відсутність підтвердження про належне повідомлення позивача про початок робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), відсутність акту про відмову ОСОБА_1 від підпису акту визначення та погодження меж земельної ділянки в натурі, суд приходить до висновку, що рішення Турківської міської ради Львівської області №2739 від 25.02.2010 року в частині затвердження матеріально-технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства за рахунок коштів державного бюджету жителям міста Турка, а саме: ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 площею 0,0487 га. слід визнати незаконним.

Що стосується визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 4625510100:01:028:03228 ) ОСОБА_3 у АДРЕСА_2 , який виданий на підставі рішення №2739 від 25.02.2010 року XXXXV сесії V скликання Турківської міської ради Львівської області і скасування його реєстрації, то суд приходить до наступного висновку.

Земельна ділянка (кадастровий номер 4625510100:01:028:03228 ) площею 0,0487 га, що знаходиться у АДРЕСА_2 , належала ОСОБА_3 , що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯК №865647 . Згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, земельна ділянка кадастровий номер 4625510100:01:028:03228 площею 0,0487 га з 17.03.2016 року належить третій особі у даній цивільній справі ОСОБА_2 .

Враховуючи те, що позивач не подав суду доказів, що земельна ділянка 4625510100:01:028:03228 площею 0,0487 га, яка належить ОСОБА_2 охоплює чи накладається на земельну ділянку позивача ОСОБА_1 , з урахуванням недопущення порушення матеріальних прав третьої особи ОСОБА_2 , як добросовісного набувача вказаної земельної ділянки, суд приходить до висновку про відсутність підстав визнання недійсним державного акту на право власності на вищевказану земельну ділянку.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.116, 123, 125, 126, 140 ЗК України, ст.ст.10, 11, 15, 57-61, 88, 208, 293, 294, 296 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати незаконним рішення Турківської міської ради Львівської області №2739 від 25.02.2010 року в частині затвердження матеріально-технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства за рахунок коштів державного бюджету жителям міста Турка, а саме: ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 площею 0,0487 га.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити за недоведеністю позовних вимог.

Стягнути з Турківської міської ради Львівської області (82500, м.Турка, площа Ринок, 26, код ЄДРПОУ 04056026) на користь держави судовий збір в розмірі 704,80 грн.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду через Турківський районний суд Львівської області на підставі п.15.5 ч.1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Повний текст судового рішення складено 06.09.2019 року.

Головуючий: