Рішення № 84115007, 04.09.2019, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/26271/19

Провадження № 2/761/6243/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2019 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Рибака М.А.

за участю секретаря Орел П.Ю.,

представника відповідача Запашної О.Д.,

представника третьої особи Присяжнюка Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» про стягнення суми інфляційних збитків, -

ВСТАНОВИВ:

В липні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва із позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі по тексту - відповідач), третя особа: публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» про стягнення суми інфляційних збитків.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 12 лютого 2015 року між позивачем та третьою особою було укладено договір № 004-29544-120215 банківського вкладу, за яким позивач розмістив на вкладному рахунку 7000,00 дол. США, до 11 серпня 2015 року включно під процентну ставку 5,5% річних.

Згідно платіжного доручення від 12 лютого 2015 року № 45774678 кошти були перераховані на вкладний рахунок, проте у встановлений строк 11.08.2015 року вклад виплачений не був.

28.10.2015 року позивач звернувся до третьої особи із кредиторською вимогою про повернення вказаної суми коштів та дізнався, що 23.09.2015 року банком було складено лист про те, що договір банківського вкладу № 004-29544-120215 від 12.02.2015 року було визнано нікчемним відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Позивач вважав, що посилання на нікчемність правочину не може бути підставою для відмови у відшкодуванні йому коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та посилаючись на вимоги ст. 611 та 625 ЦК України просив суд стягнути з відповідача суму інфляційних втрат в розмірі 85113,60 грн. з 2016 року.

Ухвалою суду від 09.07.2019 року було відкрито провадження у справі та призначено її в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін для розгляду справи по суті на 04.09.2019 року.

06.08.2019 року від третьої особи надішли пояснення по справі, в яких представник ПАТ «Дельта Банк» зазначав, що на підставі постанови Правління Національного банку України "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних" від 02 березня 2015 року №150 ПАТ "Дельта Банк" віднесено до категорії неплатоспроможних. 02 березня 2015 року виконавчою дирекцією прийнято рішення "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" №51, на підставі якого, з 03 березня 2015 року розпочато процедуру виведення ПАТ "Дельта Банк" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на три місяці з 03 березня 2015 року по 02 червня 2015 року включно та призначено уповноважену особу Фонду - провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова Владислава Володимировича. В подальшому, рішенням виконавчої дирекції Фонду "Про внесення змін до рішення виконавчої дирекції Фонду від 02.03.2015 №51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" від 08 квітня 2015 року №71 до рішення виконавчої дирекції Фонду від 02 березня 2015 року №51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" внесено зміни, виклавши пункт 2 цього рішення у такій редакції: "2. Тимчасову адміністрацію запровадити строком на шість місяців з 03 березня 2015 року по 02 вересня 2015 року включно." Рішенням виконавчої дирекції Фонду "Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк" від 03 серпня 2015 року №147 строки здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк" продовжено по 02 жовтня 2015 року включно.

Наказом уповноваженої особи Фонду "Щодо заходів, пов`язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями" №813 від 16 вересня 2015 року вирішено застосувати наслідки нікчемності договорів банківських вкладів (депозитів), що є нікчемними з підстав, визначених п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону №4452-VI згідно переліку, наведеного в додатку №1, в якому, зокрема, міститься інформація про договір, укладений між ПАТ "Дельта Банк" та позивачем.

Звертав увагу суду на те, що згідно із постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2017 року у справі № 826/24888/15 за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, треті особи - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», про визнання протиправними дій та рішення, зобов`язання вчинити дії, було встановлено обґрунтованість застосування до договору наслідків нікчемності правочину.

Представник третьої особи просив суд відмовити у задоволенні позову.

09.08.2019 року від позивача надішли письмові пояснення по справі, в яких він зазначав, що оскаржив постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2017 року у справі № 826/24888/15 в касаційному порядку, а також із посиланням на судову практику, звертав увагу суду на те, що посилання на нікчемність правочину не може бути підставою для відмови у відшкодуванні позивачу коштів та застосування статті 625 ЦК України в частині стягнення інфляційних втрат.

13.09.2019 року від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому він просив суд відмовити у задоволенні позову та зазначав, що укладений договір було визнано нікчемним правочином, що підтверджено постановою Київського апеляційного адміністративного суду. Також посилався на те, що законодавством не передбачено, що виплата коштів Фондом має закінчитись в той же день, в якому вона розпочалась, а тому обчислення строку прострочення є безпідставним.

Позивач в судове засідання 04.09.2019 року не з`явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, в прохальній частині позовної заяви просив здійснювати розгляд справ без його участі.

Представник відповідача та третьої особи в судовому засіданні 04.09.2019 року заперечували проти задоволення позову.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши наявні матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 12.02.2015 року між ПАТ «Дельта Банк» (за договором - банк) та ОСОБА_1 (за договором - вкладник) було укладено договір банківського вкладу №004-29544-120215, за умовами якого банк відкриває вкладнику вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_1 , зарахування коштів на який здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого в банку, або готівкою через касу банку у день укладення сторонами договору.

Згідно платіжного доручення в іноземній валюті для фізичної особи, яка не здійснює підприємницької діяльності від 12.02.2015 року № 45774678, ОСОБА_2 здійснив переказ коштів у розмірі 7000,00 доларів США зі свого рахунку № НОМЕР_2 на рахунок Позивача № НОМЕР_1 .

На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 року № 150 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 02.03.2015 року №51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», згідно якого з 03.03.2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію строком на 3 місяці та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрацію в ПАТ «Дельта Банк» - Кадирова Владислава Володимировича.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 08.04.2015 року №71 внесено зміни до рішення від 02.03.2015 року №51 та вказано, що тимчасову адміністрацію запроваджено строком на 6 місяців з 03.03.2015 року по 02.09.2015 року.

У подальшому, рішенням виконавчої дирекції Фонду від 03.08.2015 року №147 продовжено строки здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» до 02.10.2015 року.

Наказом Уповноваженої особи від 16.09.2015 року №813 «Щодо заходів, пов`язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями» у зв`язку з виявленням комісією нікчемних правочинів відповідно до ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» приписано застосувати наслідки нікчемності договорів банківського вкладу (депозиту), що є нікчемними з підстав, визначених п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у тому числі до договору від 12.02.2015 року №004-29544-120215.

У зв`язку з викладеним Уповноваженою особою на адресу Позивача було направлено повідомлення від 23.09.2015 року №8821/3367 про нікчемність правочину.

Відповідно до ч. 4 ст. 81 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2017 року у справі № 826/24888/15 за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, треті особи - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», про визнання протиправними дій та рішення, зобов`язання вчинити дії, було встановлено обґрунтованість застосування до договору наслідків нікчемності правочину, встановлено, що: «за наявності прямої заборони Правилами ПАТ «Дельта Банк» зараховувати на вкладний (депозитний) рахунок грошові кошти для вкладника від третьої особи та відсутності доказів, що надавали б право станом на 12.02.2015 року проводити таку банківську операцію, судова колегія приходить до висновку про обґрунтованість посилання Апелянта на те, що перерахування коштів на рахунок Позивача свідчить про укладення банком договору, умови якого передбачають надання третій особі пільги, яка не передбачена законодавством або внутрішніми документами банку».

Окрім того, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про те, що підтверджено матеріалами справи обґрунтованість застосування до договору наслідків нікчемності правочину.

Предметом розгляду у вказаній справі було визнання протиправними дій Уповноваженої особи щодо застосування наслідків нікчемності договору банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» № 004-29544-120215 від 12.02.2015 року у доларах США, укладеного між ПАТ «Дельта банк» та ОСОБА_1 , які виразилися у невключенні ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників на відшкодування коштів за договором банківського вкладу (депозиту) «Найкращій від Миколая» №004-29544-120215 від 12.02.2015 року за рахунок Фонду та зобов`язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» надати Фонду додаткову інформацію щодо вплати відшкодування у розмірі 187000,00 грн. за рахунок коштів Фонду ОСОБА_1 за договором банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» № 004-29544-120215 від 12.02.2015 року, укладеного з ПАТ «Дельта Банк».

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Із матеріалів справи вбачається, що було встановлено нікчемність договору банківського вкладу від 12.02.2015 року № 004-29544-120215 та застосовано з підстав, визначених п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у тому числі до договору від 12.02.2015 року №004-29544-120215.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Разом із тим, позивач просив суд стягнути з відповідача суму інфляційних втрат в розмірі 85113,60 грн. з 2016 року, оскільки станом на час звернення до суду із позовом йому не виплачено належне відшкодування за вкладом.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду в п. 25 своєї постанови від 16.05.2018 року у справі № 686/21962/15-ц дійшла висновку про те, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Разом із тим, за змістом статті 1 Закону України від 3 липня 1991 року N 1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення" індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.

Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях.

Як встановлено в процесі судового розгляду, позивач просить суд стягнути інфляційні втрати у зв`язку із несплатою відповідачем гарантованої суми за вкладом в іноземній валюті в сумі 7000,00 доларів США, правочин про розміщення його було визнано нікчемним, а тому суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 259, 263, 264, 265, 268, 272 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» про стягнення суми інфляційних збитків - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб: 04053, м. Київ, вул. С. Стрільців, 17, ЄДРПОУ 2170816.

публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»: 01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б, код ЄРПОУ 34047020.

СУДДЯ М.А. РИБАК

Повний текст рішення складено: 09.09.2019 року.