Ухвала суду № 84114562, 05.09.2019, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

пр.№ 4-с/759/132/19

ун.№.759/8557/15-ц

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2019 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Войтенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Маляренко М.М.,

представників скаржника ОСОБА_4, ОСОБА_1,

приватного виконавця Говорова П.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду скаргу ОСОБА_2 на неправомірні дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження,-

ВСТАНОВИВ:

В червні ОСОБА_2 звернулась до суду зі скаргою на неправомірні дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова П.В. щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, у якій просить визнати неправомірними його дії щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження №57965154 від 23.05.2019, а також, просить визнати неправомірною та скасувати винесену ним постанову про закінчення виконавчого провадження №57965154 від 23.05.2019.

Свою скаргу заявник обґрунтовує тим, що ОСОБА_2 була до 04.04.2019 необізнаною щодо виконавчого провадження, перебувала в хворобливому стані, та, відповідно не могла належним чином захистити свої права, внаслідок чого ряд виконавчих дій було проведено без її участі в результаті яких було реалізовано її квартиру за заниженою ціною, що підтверджується висновком експерта, доданим до скарги. Наразі, скаржником подано декілька скарг на дії приватного виконавця, а також позовну заяву про визнання недійсними електронних торгів які знаходяться на розгляді в судах загальної юрисдикції. Окрім того, скаржник наголошує, що в матеріалах виконавчого провадження відсутні документи на здійснення розподілу стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум, порядок розподілу яких передбачено ст.45, 47 Закону України «Про виконавче провадження», а відтак, не можна вважати що всі дії по виконавчому провадженню проведені. З огляду на викладене, скаржниця просила вимоги скарги задовольнити, постанову приватного виконавця про закінчення виконавчого провадження - скасувати.

В судовому засіданні представники скаржниці заявлені вимоги підтримали, просили суд задовольнити їх у повному обсязі. Представники наголошували, що оскаржувана постанова порушує права ОСОБА_2 , оскільки при її винесенні були порушені вимоги ст.45, 47 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, скаржниці не були перераховані кошти, що залишились після реалізації нерухомого майна та задоволення вимог стягувача, також, матеріали виконавчого провадження не містять розрахунок вказаних коштів. Також представники звертали увагу на оцінку проданого нерухомого майна, яка є заниженою, що призвело до порушень прав ОСОБА_2 Більше того, за твердженням представників, якби ОСОБА_2 знала про наявність вказаного виконавчого провадження, вона мала би змогу самостійно, добровільно виконати судове рішення. При цьому, закінчення виконавчого провадження перешкоджатиме, на думку представників подальшому розгляду поданих ними скарг. Також представники повідомили, що не звертались до приватного виконавця з заявою про повідомлення реквізитів для перерахування залишкових коштів, оскільки вони не погоджуються з оцінкою нерухомого майна, яка оскаржується в судовому порядку.

Представник стягувача в судове засідання не з`явився, свого представника до суду не направив, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином у встановленому законом порядку, причин неявки не повідомив.

Приватний виконавець в судовому засіданні проти задоволення вимог скарги заперечував, надавши на огляд суду матеріали виконавчого провадження і зазначивши, що закон не передбачає зазначення суми коштів, що залишились після задоволення вимог стягувача в постанові про закінчення виконавчого провадження. Також ним було повідомлено, що він готовий в будь-який час перевести боржнику залишок коштів, що залишились, але для цього, йому необхідно знати номер рахунку боржниці, про що приватний виконавець її неодноразово повідомляв. Також він наголошував, що наразі відсутні судові рішення щодо визнання його дій неправомірними, які набрали законної сили. Зазначив, що боржниця знайомилась з матеріалами виконавчого провадження особисто 04.04.2019, проте після цього, з заявами про зупинення виконавчого провадження жодного разу не зверталась. Також, він зазначив, що закінчення виконавчого провадження жодним чином не пов`язано з розглядом скарг на його дії, відповідно, оскаржувана постанова не порушує прав скаржниці. На думку приватного виконавця, судове рішення було фактично виконано, у зв`язку з чим, закон зобов`язував його винести постанову про закінчення виконавчого провадження, що ним і було зроблено. В задоволенні скарги просив відмовити повністю.

Враховуючи, що відповідно до ч.2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду, тому суд вважає за можливе розглянути скаргу за відсутності державного виконавця.

Вислухавши пояснення сторін, розглянувши аргументи скаржника в межах підстав скарги, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах скарги, оглянувши матеріали виконавчого провадження, суд дійшов таких висновків.

Cудом встановлено, що на виконанні у Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова П.В. перебувало виконавче провадження № 57965154 з примусового виконання виконавчого листа № 2/759/4181/15, виданого 25.11.2015 року Святошинським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк Форум», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева», простроченої заборгованості по кредиту в сумі 2 638, 54 доларів США, поточну заборгованість по кредиту в сумі 428 доларів США, прострочену заборгованість за нарахованими відсотками в сумі 312,01 доларів США, поточної заборгованості за нарахованими відсотками в сумі 36, 63 доларів США, пені з розрахунку 0,2 в день за прострочення за кредитом та відсотками в сумі 23036,49 грн., штраф за порушення умов 3.3.7 кредитного договору в сумі 5000,00 грн., а всього заборговансоті: 101859,22 грн. Згідно відмітки державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ залишок боргу становить 91454, 62 грн.

23.05.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Говоровим П. В. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 57965154 з підстави, передбаченої п.9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки рішення згідно з виконавчим документом виконано, борг з боржника стягнуто в повному обсязі за рахунок реалізації майна боржника, основну винагороду приватного виконавця та понесені витрати у виконавчому провадженні стягнуто в повному обсязі, майно і кошти боржника, на які було накладено арешт з метою забезпечення виконання рішення суду - звільнені з-під арешту.

Копія вказаної постанови надіслана сторонам виконавчого провадження, а виконавчий лист із супровідним листом у відповідності до вимог ч.2 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-ХІV було направлено до Святошинського районного суду м.Києва.

Також, у скарзі зазначено, що копію постанови про закінчення виконавчого провадження № 57965154 ОСОБА_2 отримала 31.05.2019, про що свідчить інформація з пошукового сервісу «Укрпошти».

Також судовим розглядом встановлено, що 12.04.2019 року Святошинським районним судом м. Києва відкрито провадження за скаргою ОСОБА_2 на дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова П.В. щодо здійснення оцінки майна та визнання такої оцінки протиправною, стягував: Товариство з обмеженою відповідальністю «Женева».

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 09.04.2019 відкрито провадження по справі №367/2779/19 за позовом ОСОБА_2 до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова П.В., Державного підприємства «Сетам», ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог: ТОВ Фінансова компанія «Женева» про визнання недійсними електронних торгів та протоколу проведення електронних торгів, акту та свідоцтва недійсними .

Окрім того, Ірпінським відділом поліції ГУ НП у Київській області порушене кримінальне провадження ЄРДР №12019110040000966 від 24.05.2019 про протиправне заволодіння квартирою ОСОБА_2 та рухомим майном у квартирі.

Згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Звертаючись до суду з даною скаргою, заявник, як на підставу для її задоволення посилається на неправомірність дій приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова П.В. щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження №57965154, а також відповідно й на неправомірність вказаної постанови.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Положеннями ч. 9 ст. 27 Закону передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

При цьому, згідно ч. 2 ст. 39 Закону, постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

Відповідно, розглянувши скаргу в межах зазначених у ній доводів, судом було встановлено, що оскаржувану постанову було направлено та отримано боржником в порядку, визначеному законом.

Щодо тверджень скаржника відносно неможливості розгляду інших скарги на дії приватного виконавця після закінчення виконавчого провадження, слід зазначити, що за приписами ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. Таким чином, питання обґрунтованості звернення заявника зі скаргою на дії або бездіяльність державного або приватного виконавця суд вирішує у відповідності до ст. 451 ЦПК України, тобто під час ухвалення судового рішення. Стаття 4 ЦПК України гарантує кожній особі звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Таким чином, та обставина, що на даний час виконавче провадження, виконавчі дії в межах якого оскаржуються заявником, закінчене, не може бути підставою для закриття провадження в справі та не може перешкоджати розгляду інших скарг, які перебувають в провадженні суду.

Щодо порушень, на думку скаржника приватним виконавцем вимог ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», в частині неповернення приватним виконавцем коштів, що залишились після задоволення вимог стягувача, слід зазначити про таке.

Відповідно до пункту 21 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, у разі надходження на рахунок органу державної виконавчої служби коштів, стягнутих з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), достатніх для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника, виконавець після підготовки розпорядження державного виконавця, передбаченого пунктом 13 розділу VII цієї Інструкції, виносить постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону.

При цьому, відповідно до ч.6 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що стягнуті з боржника кошти, що залишилися після задоволення всіх вимог за виконавчими документами, перераховуються боржнику (крім випадків повернення коштів іншим особам).

Водночас, ані Закону України «Про виконавче провадження», ані положення Інструкції з організації примусового виконання рішень не містять вимоги про зазначення суми коштів, що залишились після задоволення вимог за виконавчими документами саме в постанові про закінчення виконавчого провадження.

Разом з цим, судовим розглядом встановлено, що зазначені кошти не були перераховані на рахунок боржника з огляду відсутності у приватного виконавця інформації про рахунок боржника, при цьому, виконавець надав до суду письмові звернення до скаржника з проханням повідомити реквізити рахунку для перерахування відповідних коштів.

Також, в судовому засіданні представники скаржника підтвердили, що ними не надавалась інформація про рахунки ОСОБА_2 для перерахування зазначених коштів з огляду на незгоду з оцінкою реалізованого майна.

Зазначене підтверджує відсутність порушень вимог Закону України «Про виконавче провадження» при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження, оскільки не позбавляє скаржника отримати вказані кошті після повідомлення реквізитів банківського рахунку для їх направлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Частиною два цієї статті передбачено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ст. 451 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Аналізуючи докази надані ОСОБА_2 на підтвердження обставин викладених в скарзі, щодо дій приватного виконавця з винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, які були предметом оскарження, з урахуванням предмету та підстав скарги, суд приходить до висновку, що дії приватного виконавця при винесенні оскаржуваної постанови не містять порушень вимогу Закону України «Про виконавче провадження».

За цих підстав, на даний час відсутні порушення прав боржника, що стверджує необґрунтованість вимог скарги.

Виходячи з вищевикладеного, керуючись ст.ст. 353, 354, 355, 447, 448, 449, 451 ЦПК України, суддя, -

Керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 259-261, 268, 352-355, 447-451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_2 на неправомірні дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд м. Києва протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду ухвали в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.

Надану на огляд суду копію матеріалів виконавчого провадження №57965154 повернути приватному виконавцю виконавчого округу Київської області Говорову П.В.

Повний текст ухвали було виготовлено 9 вересня 2019 року.

Суддя Ю.В. Войтенко